справа№380/4264/25
03 червня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Коморного О.І., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІММЕЛТЕК-УА» про визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови.
Обставини справи:
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІММЕЛТЕК-УА», з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці №UA209000/2024/900918/2 від 03.12.2024;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/003365;
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між ТзОВ «ХІММЕЛТЕК-УА» (Покупець) та INVEST-LINE SP. ZO.O. (Польща, Продавець) 12.04.2023 укладено зовнішньоекономічний Контракт №10/04 (далі - Контракт) та додаткові угоди №1 від 15.05.2023 та №2 від 22.05.2023 до цього Контракту, предметом яких є поставка текстильних матеріалів для виробництва військового та іншого одягу («товари») згідно Специфікації за цінами і в кількостях обумовлених в фактурах для кожної окремої поставки на умовах EXW - Пабяніце, FCA - Пабяніце, DAP -Львів/Хмельницьк, DDP - Львів/Хмельницьк (ІНКОТЕРМС 2020).
На підставі Контракту №10/04 від 12.04.2023 згідно рахунка-фактури (інвойсу) № 0004/11/2024 від 25.11.2024 Покупець придбав у Продавця та імпортував Товар, загальною вартістю 87570,43 доларів США. Страхування вантажу не проводилось.
Декларантом, з метою оформлення вказаного товару 02.12.2024 подано до Львівської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер: №24UA209170102793U6, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар: Товар №1 - тканина з поліефірних штапельних волокон арт. 1204; Товар №2 - Тканина з поліефірних штапельних волокон саржевого переплетення, арт. 1105EU; Товар №3 - тканина бавовняна, арт. 1309.
Декларантом одночасно з цією митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу було надано пакет документів, що підтверджують заявлену вартість. Львівська митниця, незважаючи на надані документи, направила повідомлення про необхідність подання додаткових документів.
Позивач, у відповідь, листом-вимогою №11 від 02.12.2024 просив митницю уточнити причини сумнівів, однак відповіді не отримав. Тим не менш, декларант надав витребувані документи.
Однак, відповідач прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900918/2 від 03.12.2024 та оформив картку відмови №UA209170/2024/003365.
Митниця застосувала метод 2б (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), посилаючись на МД №UA100350/2024/735878 від 18.11.2024. Внаслідок коригування сума митних платежів збільшилася на 47373,80 грн.
Позивач вважає рішення митниці протиправним, оскільки подані ним документи повністю підтверджували заявлену митну вартість за ціною договору, а дії митниці є необґрунтованими та такими, що порушують норми Митного кодексу України.
Ухвалою від 10 березня 2025 року відкрито провадження у справі № 380/4264/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
14 березня 2025 року представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 28 березня 2025 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
Відповідач у встановлений судом строк, 19 березня 2025 року, подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив. Стверджує, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняте правомірно.
Обґрунтовує свою позицію тим, що подані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей, що обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Зокрема, вказує на неідентифікованість підписанта інвойсу та специфікації (Tomasz Gala) з компанією продавця та на розбіжності в сумах між платіжними документами, проформою-інвойсом та комерційним інвойсом.
Вважає, що ці обставини унеможливили перевірку заявленої митної вартості за основним методом.
Зазначає, що вимога про надання додаткових документів є правомірною, а надані декларантом документи не усунули виявлені невідповідності. Наголошує, що обов'язок доведення заявленої митної вартості лежить на декларантові.
Вважає, що митний орган діяв відповідно до вимог МК України. Просить суд відмовити в задоволенні позову.
Позивачем 27 березня 2025 року подано додаткові пояснення у справі, в яких він детально спростовує аргументи відповідача, наполягаючи на повноті та достовірності наданих документів, підтвердженні повноважень підписанта та пояснюючи розбіжності в сумах платіжних документів зміною обсягу поставки при незмінній ціні за одиницю товару.
Також вказує на процесуальні порушення з боку митного органу.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
12 квітня 2023 року між ТзОВ «ХІММЕЛТЕК-УА» (Покупець) та компанією INVEST-LINE SP. ZO.O. (Польща, Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №10/04, до якого укладено додаткові угоди №1 від 15.05.2023 та №2 від 22.05.2023. Предметом Контракту є поставка текстильних матеріалів. Умови поставки, зокрема, EXW - Пабяніце.
На підставі Контракту та інвойсу № 0004/11/2024 від 25.11.2024, Покупець імпортував Товар (тканини трьох видів: арт. 1204, арт. 1105EU, арт. 1309) загальною вартістю 87570,43 доларів США.
02 грудня 2024 року декларантом подано до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170102793U6, заявивши митну вартість за основним методом.
До МД було додано, зокрема: Контракт №10/04 від 12.04.2023 та додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) №0004/11/2024 від 25.11.2024; специфікацію до інвойсу №0004/11/2024 від 25.11.2024; рахунок-проформу №2-11/2024 від 07.11.2024; рахунок-проформу №5-11/2024; платіжну інструкцію №194 від 08.11.2024; платіжну інструкцію №197 від 22.11.2024; договір про надання послуг транспортного експедирування №192 від 04.10.2023; рахунок на оплату №1112 від 29.11.2024 від виконавця договору №192; довідку про транспортні витрати б/н від 29.11.2024; автотранспортну накладну №28112024 від 28.11.2024; сертифікат про походження товару №PL/MF/AТ 0138775 від 29.11.2024; лист №25/11-2 від 25.11.2024 про те що страхування не проводилось; лист №25/11-1 від 25.11.2024 про те, що імпорт вантажу не підлягає ліцензуванню.
Львівська митниця надіслала повідомлення про необхідність подання додаткових документів. У відповідь на лист-вимогу декларанта №11 від 02.12.2024 з проханням уточнити причини сумнівів, митниця, за твердженням позивача, не надала обґрунтувань.
Декларант додатково надав: пропозицію (прайс-лист) б/н від 12.11.2024; заявку на транспортне перевезення №1112 від 25.11.2024 до Договору №192; специфікацію замовлення №59 від 25.11.2024 до контракту №10/04 від 12.04.2023; Договір транспортного перевезення вантажів №569 від 13.02.2023 між посередниками перевезення вантажу, заявку №1112 від 25.11.2024 до Договору №569 та рахунок №11/11 від 29.11.2024 від виконавця Договору №569; експортну декларацію країни відправлення 24PL361010000WY8B8 від 29.11.2024; довіреність від 01.07.2023 з перекладом на державну мову (на ім'я Tomasz Gala); висновок експерта про вартісні характеристики товару № 24/1/245 від 02.12.2024 з додатками до нього, а також підтвердження Польсько-Української Торгової Палати від 26.11.2024 та видаткові накладні щодо реалізації ідентичного товару.
03 грудня 2024 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900918/2 та оформлено картку відмови №UA209170/2024/003365. Підставами для коригування митної вартості, згідно з графою 33 рішення, зазначено:
- Інвойс 0004/11/2024 та специфікація до нього підписані особою Cpecjalist Tomasz Gala, яка, на думку митниці, не ідентифікується із компанією продавця (при цьому митниця помилково посилається на контракт №9/01 від 23.01.2023 та додаткову угоду №3 від 02.06.2023, які не стосуються даної поставки).
- Для підтвердження оплати надано платіжну інструкцію в іноземній валюті № 194 від 08.11.2024р., на суму 140000 дол. США, яка містить посилання на проформу-інвойс від 07.11.2024 №2-11/2024, яка виставлена на суму 198880 дол. США. А рахунок-інвойс від 25.11.2024 №0004/11/2024 виставлений на суму 87570,43 дол. США. Митниця вважає, що через різні суми даний платіжний документ не може бути взятий до уваги, оскільки його неможливо співставити з жодним з поданих документів.
Митниця застосувала метод 2б (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) на підставі МД №UA100350/2024/735878 від 18.11.2024.
Внаслідок коригування митні платежі збільшились на 47373,80 грн.
Позивач оформив товар за скоригованою вартістю, подавши МД № 24UA209170103231U8.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 статті 52 МК України).
Частиною 2 статті 53 МК України передбачено вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобовязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, такі як: договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами 1 та 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), - здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 статті 54 МК України). Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів приймається митним органом, якщо виявлено невідповідність заявленої митної вартості дійсному значенню або у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу (ч.1 ст. 55 МК України). Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів; обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості (ч. 2 ст. 55 МК України).
Положення статті 57 МК України встановлюють, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні. Основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом.
Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком встановлених законом, що обмежують географічний регіон перепродажу, або не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо не буде зроблено відповідне коригування; 4) покупець і продавець не є пов'язаними особами або ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Верховний Суд у своїй практиці послідовно наголошує на пріоритетності основного методу визначення митної вартості та на тому, що сумніви митного органу щодо правильності визначення митної вартості повинні бути обґрунтованими та підкріпленими конкретними доказами. Саме лише посилання на наявність в інформаційних базах митного органу іншої цінової інформації без детального аналізу та порівняння умов поставки, комерційного рівня, кількості товару, його характеристик тощо, не є достатньою підставою для відмови у застосуванні основного методу (постанови ВС від 21.02.2020 у справі №813/1229/16, від 27.01.2022 у справі №200/6431/20-а, від 08.10.2019 у справі №803/776/17).
Митний орган зобов'язаний вказати, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити ці складові, та які конкретно документи необхідні для усунення сумнівів (постанова ВС від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17). Витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей (постанова ВС від 04.04.2018 у справі № 826/27058/15).
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (постанова ВС від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18).
Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на декларантові, проте митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів має право витребувати додаткові документи (постанова ВСУ від 16.04.2019 у справі №804/16271/15, від 19.06.2020 у справі №1.380.2019.002044).
У даній справі, аналізуючи підстави для коригування митної вартості, наведені відповідачем, суд зазначає наступне:
Щодо повноважень особи, що підписала інвойс (Cpecjalist Tomasz Gala): Позивач стверджує, що до митного оформлення надано довіреність від 01.07.2023 з перекладом на державну мову, яка підтверджує повноваження Tomasz Gala на підписання документів від імені INVEST-LINE SP. ZO.O. Цей факт підтверджується електронним повідомленням декларанта про скерування документів від 02.12.2024 (поз. 7 у переліку документів, наданих на вимогу) та відображено у митних деклараціях за кодом « 9000».
Відповідач у своєму відзиві не спростував належним чином цього доводу та не надав доказів того, що зазначена довіреність є недійсною або не підтверджує повноважень вказаної особи. Посилання митного органу в рішенні про коригування на контракт №9/01 від 23.01.2023, який не стосується даної поставки, свідчить про поверховий аналіз документів та є помилковим.
Суд вважає, що за наявності наданої довіреності, сумнів митного органу щодо повноважень підписанта інвойсу та специфікації є необґрунтованим. Формальні недоліки, якщо вони не впливають на суть правовідносин та достовірність даних, не можуть бути єдиною підставою для невизнання документів.
Щодо розбіжностей у сумах платіжних документів, проформи та інвойсу: Позивач детально пояснив у позовній заяві та додаткових поясненнях, що рахунок-проформа №2-11/2024 від 07.11.2024 на загальну суму 198880 USD виставлений на попередньо узгоджену кількість товару (зокрема, тканина арт. 1309 - 113000 метрів погонних). Платіжна інструкція №194 від 08.11.2024 на суму 140000 USD є частковою передоплатою за цим рахунком-проформою. Згодом, фактична кількість поставленого товару арт. 1309 згідно з комерційним інвойсом №0004/11/2024 від 25.11.2024 склала 43077,0 метрів погонних на суму 75815,52 USD (при незмінній ціні за одиницю товару, що підтверджується і прайс-листом від 12.11.2024). Таким чином, сума передоплати (140000 USD) виявилася більшою за вартість фактично поставленої частини товару (75815,52 USD), на яку поширювалася ця проформа. Контрактом (п. 5.1) передбачена можливість як передоплати, так і оплати по факту поставки товару відповідно до рахунка-фактури.
Суд погоджується з доводами позивача, що проформа-інвойс є попереднім комерційним документом, який містить відомості про ціну товару та може бути виписаний на продукцію, що ще не відвантажена, для узгодження основних характеристик та умов поставки. Остаточні дані щодо кількості та вартості товару фіксуються у комерційному інвойсі, який супроводжує вантаж.
Розбіжності між сумою проформи-інвойсу та комерційного інвойсу, що виникли внаслідок зміни кількості товару при незмінній ціні за одиницю, є звичайною практикою в міжнародній торгівлі. Надані платіжні інструкції, що містять посилання на контракт та проформу-інвойс, підтверджують здійснення оплати. Митний орган не навів доказів того, що ці розбіжності вплинули на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортований товар у цілому, та не спростував пояснень позивача. Крім того, як слушно зауважує позивач, ці зауваження митного органу стосувалися Товару №3 (тканина арт. 1309), щодо якого митна вартість, заявлена декларантом, була визнана митним органом за першим методом.
Коригування ж митної вартості було застосовано до Товару №2 (тканина арт. 1105EU), щодо якого подібних зауважень щодо оплати у рішенні не наведено. Це свідчить про непослідовність та необґрунтованість підходу митного органу.
Митний кодекс України (ч. 3 ст. 53) передбачає право митного органу вимагати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів, які мають бути конкретизовані. У даному випадку, вимога митного органу про надання додаткових документів (електронне повідомлення від 02.12.2024) містила загальний перелік можливих документів зі ст. 53 МКУ, без чіткого обґрунтування, які саме розбіжності чи невідповідності були виявлені у первинно поданих документах і які саме відомості потребують підтвердження. Це не відповідає вимогам законодавства та практиці Верховного Суду (постанова від 21.04.2021 у справі № 809/1838/15).
Позивач також зазначає, що його лист-вимога №11 від 02.12.2024 з проханням уточнити причини сумнівів був проігнорований митним органом, що є порушенням права декларанта на участь у процесі прийняття рішення та отримання інформації (п. 2 ч. 4 ст. 54 МКУ).
Також, відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій. Позивач стверджує, що такі консультації належним чином не проводилися, а його вимога про проведення консультацій у письмовій формі (заява №12 від 02.12.2024) не була задоволена. Відповідач не спростував цих тверджень. Відсутність належних консультацій є суттєвим процедурним порушенням.
Щодо застосування відповідачем методу 2б (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) на підставі МД №UA100350/2024/735878 від 18.11.2024, суд зазначає, що відповідно до п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Мінфіну №598 від 24.05.2012, митний орган мав навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії, умови поставки, комерційні умови тощо, а також зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися. В оскаржуваному рішенні такі детальні пояснення відсутні, зазначено лише номер МД та що коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Позивач у додаткових поясненнях вказує, що МД, взята за основу, мала інші умови поставки, що не було враховано митницею. Відповідач не надав доказів того, що товари у МД №UA100350/2024/735878 є дійсно подібними (аналогічними) до товарів позивача за всіма критеріями, визначеними МК України (зокрема, ст. 60 МКУ), та що було належним чином здійснено коригування на відмінності, або що такі коригування не потрібні.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Суд вважає, що відповідач не надав достатніх та переконливих доказів, які б обґрунтовували неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та правомірність її коригування за другорядним методом. Подані позивачем документи в їх сукупності, включаючи контракт, інвойси, платіжні документи, експортну декларацію, висновок експерта та підтвердження Торгово-промислової палати, підтверджували заявлену митну вартість.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900918/2 від 03.12.2024 та, як наслідок, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/003365 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Позивачем сплачено судовий збір у сумі 4844,80 грн, що підтверджується доданим до позовної заяви документом про сплату судового збору. Отже, ця сума підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 51-55, 57, 58, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900918/2 від 03 грудня 2024 року.
3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209170/2024/003365.
4. Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, адреса: Львівська область, м. Львів, вул. Костюшка, буд. 1, 79000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІММЕЛТЕК-УА» (код ЄДРПОУ 44752993, адреса: Україна, 29000, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, місто Хмельницький, вул.Березнева, будинок 44/1) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 4844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок).
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 03 червня 2025 року.
Суддя Коморний О.І.