03 червня 2025 рокусправа № 380/24084/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_2 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Міністерства оборони України про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач 1), військової частини НОМЕР_2 «IV» (далі також - відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви (скарги) ОСОБА_1 від 18 вересня 2024;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку вислуги років із зазначенням розміру календарної та пільгової вислуги в Збройних Силах України з урахуванням його участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, Захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Часів Яр Донецька область в період з 14.08.2023 по 21.06.2024 один місяць за три, зазначивши окремо вислугу років, відповідно, календарну - 07 років 08 місяців 26 днів та пільгову - 04 роки 03 місяці 07 дні;
- зобов'язати відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок вислуги років із зазначенням розміру календарної та пільгової вислуги в Збройних Силах України з урахуванням його участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Часів Яр Донецька область в період з 14.08.2023 по 21.06.2024 один місяць за три, зазначивши окремо вислугу років, відповідно, календарну - 07 років 08 місяців 26 днів та пільгову - 04 роки 03 місяці 07 дні;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати надбавки за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням за період з 01.01.2024 по 21.06.2024, з урахуванням вислуги у розмірі 35 відсотків;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу перераховану надбавку за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою), з урахуванням окладу за військовим званням за період з 01.01.2024 по 21.06.2024, з урахуванням календарної та пільгової вислуги, що разом станом на 01.01.2024 становить - 10 років 03 місяці 02 дні (загальна вислуга) у розмірі 35 відсотків.
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належне, але не отримане під час проходження військової служби речове майно, що належить до видачі;
- зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане під час проходження військової служби речове майно, що належить до видачі;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку із ОСОБА_1 при звільненні;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 21 червня 2024 по день фактичного розрахунку 17.07.2024;
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати надбавки за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу, невиплати компенсації вартості за неотримане речове майно у зв'язку із звільненням з військової служби, непроведення повного розрахунку при звільненні, є протиправною, тому з метою захисту своїх порушених прав звернувся до суду з позовом.
Ухвалою суду від 02.12.24 було залишено позовну заяву без руху з метою надання позивачем відповідної заяви про поновлення строку, оформленої належним чином та доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.
12.12.24 від позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку звернення до суду (вх. №91733).
Ухвалою від 16.12.2024 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
23.12.2024 від представника відповідача 1 за вх. № 94068 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на цей час не передбачено зарахування вислуги років на пільгових умовах військовослужбовцям на період дії воєнного стану з 24.02.2022. Оскільки дія в Україні “воєнного часу» законодавчо та нормативно не врегульована, що не дозволяє застосовувати норми зазначеної постанови для зарахування з 24.02.2022 (в період воєнного стану) вислуги років на пільгових умовах. Зазначив, що зарахування вислуги років на пільгових умовах військовослужбовцям на період дії воєнного стану з 24.02.2022 буде можливим у разі внесення відповідних змін до Постанови № 393, які на цей час не прийнято. Крім цього, представник відповідача 1 зазначив, що під час звільнення військовослужбовець, призваний за мобілізацією, не має заборгованості за недоотримане речове майно, відповідно грошова компенсація не нараховується. Відтак, представник відповідача 1 вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
У встановлений законом та судом строк відповідач 2 відзив на позовну заяву не надав, хоча належним чином 18.12.2024 був повідомлений про відкриття провадження в адміністративній справі, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Таким чином, суд на підставі ч. 6 ст. 162 КАС України дійшов висновку проводити розгляд справи на підставі наявних доказів у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
ОСОБА_1 був призваний на службу по мобілізації та в період з 05.03.2022 по 10.05.2022 проходив військову службу на посаді головного сержанта командира відділення охорони роти ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З 11.05.2022 вибув для подальшого проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_1 .
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 12.08.2023 №207 ОСОБА_1 , сержанта, навідника кулеметного взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
На день виключення вислуга років ОСОБА_1 у Збройних Силах становила: календарна 06 років 10 місяців 17 днів, пільгова 01 рік 10 місяців 02 дні, загальна 08 років 08 місяців 19 днів.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.08.2023 № 232 ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов'язків у військовій частині НОМЕР_1 .
19.06.2024 ОСОБА_1 , сержанта, навідника кулеметного взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , звільнено у запас за підпунктом «г» через сімейні обставини або інші поважні “причини, перелік яких визначається ч.12 цієї статті) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», що підтверджується наказом командира НОМЕР_3 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 19.06.2024 № 175-РС.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2024 № 181 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років позивача у Збройних Силах України становить: календарна 07 років 02 місяці 05 днів.
Позивач зазначає, що відповідачем 1 не було зазначено в наказі про вислугу років у пільговому підрахунку та правильно не зараховано вислугу, яку він набув на службі у військовій частині НОМЕР_2 . Тому, 16.07.2024 адвокатом Чорнейко О.І., в інтересах позивача, скеровано до командира військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит про надання інформації та підтверджуючі документи, зокрема, щодо:
- розміру основного та додаткових видів грошового забезпечення сержанта ОСОБА_1 за період з 26.02.2022 по 21.06.2024;
- розміру нарахованих та виплачених сум при звільненні 21.06.2024 (премії, надбавки, грошова компенсація за дні невикористаної основної та додаткових відпусток, грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги по звільненню, тощо);
- періодів служби (із зазначенням днів, місяців тощо), які підлягають зарахуванню до вислуги років у пільговому порядку;
- нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення з лютого 2022 по 21.06.2024 (дату виключення зі списків особового складу військової частини); місяці підвищення грошових доходів (базові місяці) для обрахунку індексації грошового забезпечення;
- нарахованої та виплаченої грошової компенсації вартості за нестримане речове майно;
- матеріали службових розслідувань відносно сержанта ОСОБА_1 (якщо такі проводилися) за період з лютого 2022 по 21.06.2024;
- видати довідку про участь у захисті Батьківщини.
Відповідь у строки передбачені п. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат не отримала.
23.07.2024 адвокатом Чорнейко О.І. повторно скеровано адвокатський запит, аналогічний за змістом, на адресу відповідача та у Міністерство Оборони України з проханням скерувати адвокатський запит за належністю командиру військової частини НОМЕР_1 .
Відповіді адвокат не отримав, тому адвокатом скеровано адвокатські запити, аналогічні за змістом, в ІНФОРМАЦІЯ_3 (адвокатський запит від 08.08.2024) та командиру військової частини НОМЕР_2 (адвокатський запит від 23.08.2024).
28.08.2024 адвокатом Чорнейко О.І. отримано відповідь на адвокатський запит вих. №. 1707А від 21.08.2024 та копії наступних документів: копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2024 № 181, копію довідки про доходи від 19.08.2024 за № 6675, копію картки особового рахунку військовослужбовця від 19.08.2024 за № 6676, довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України від 21.06.2024 за № 490А.
З вказаних документів вбачається, що в таких відсутня інформація про наявну вислугу років ОСОБА_1 у пільговому підрахунку після звільнення зі служби станом на 21.06.2024. При цьому, про наявну вислугу років у календарному обрахунку зазначено: 07 років 02 місяці 05 днів, що не відповідає фактичній календарній вислузі років ОСОБА_1 на день звільнення 21.06.2024, яка має становити, на думку позивача: 07 років 08 місяців 26 днів.
Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця від 19.08.2024 № 6676 у графі «вислуга на 1-е число місяця (років-місяців-днів)», зокрема, в графі « 09/2023» зазначено календарну вислугу років « 06-04-15», що відрізняється від фактично зазначеної у наказі від 12.08.2023 № 207 командира військової частини НОМЕР_2 .
На день початку виконання своїх обов'язків у військовій частині НОМЕР_1 14.08.2023 вислуга років позивача становила 06 років 10 місяців 17 днів, пільгова 01 рік 10 місяців 02 дні, загальна 08 років 08 місяців 19 днів, що підтверджується розрахунком вислуги років від 12.08.2023.
Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України від 21.06.2024 за № 490А зазначено, що в період з 14.08.2023 по 26.01.2024 та з 13.02.2024 по 21.06.2024 ОСОБА_1 дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в м. Часів Яр Донецька область.
Однак, відповідачем не зараховано до вислуги років позивача календарний період та пільговий, а саме: вислугу років за участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в м. Часів Яр Донецька область, в обрахунку один день за три, за період з 14.08.2023 по 26.01.2024 (166 днів*3= 498 дні) та з 13.02.2024 по 21.06.2024 (129 днів * 3 = 387), що призвело до порушення прав позивача.
Отже, станом на 01.01.2024 загальна вислуга років позивача становить 10 років 03 місяці 02 дні, що включає календарну вислугу років - 07 років 03 місяці 05 дні (06 років 10 місяців 17 днів - за період 05.03.2022 по 12.08.2023 та 04 місяці 18 днів - за період з 14.08.2023 по 31.12.2023 включно) та пільгову вислугу років - 2 роки 11 місяців 27 днів (01 рік 10 місяців 02 дні - за період з 11.05.2022 по 12.08.2023 та 01 рік 01 місяць 25 днів - за період з 14.08.2023 по 31.12.2023 (140 днів * 3 = 420 днів).
Відтак, з 01.01.2024 позивач набув право на щомісячну надбавку за вислугу років в розмірі 35% від посадового окладу за військовим званням, перебуваючи на службі у військовій частині НОМЕР_1 .
18.09.2024 позивач звернувся до відповідача та командира військової частини НОМЕР_2 із заявою (скаргою), у якій просив здійснити перерахунок вислуги років в період з 14.08.2023 по 21.06.2024 (один місяць за три) та перерахунок грошового забезпечення, з урахуванням надбавки за вислугу років в розмірі 35%.
Однак, зазначена заява (скарга) відповідачем не розглянута.
Позивач з такою позицією відповідача не погоджується, оскільки вона суперечать чинному законодавству і порушує його права та інтереси, тому звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання прав, пільг та соціальних гарантій військовослужбовців визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011 (далі - Закон № 2011).
Частиною 1 ст. 9 Закону № 2011 визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011 встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною 4 ст. 9 Закону № 2011 встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до п. 1 розділу IV «Виплата надбавки за вислугу років» Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах: від 1 до 5 років - 25 відсотків; від 5 до 10 років - 30 відсотків; від 10 до 15 років - 35 відсотків; від 15 до 20 років - 40 відсотків; від 20 до 25 років - 45 відсотків; від 25 і більше років - 50 відсотків.
Вислуга років для виплати надбавки обчислюється з дня початку до дня закінчення проходження військової служби відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (п. 2 розділу IV Порядку № 260).
Згідно з п. 3 розділу IV Порядку № 260: для виплати надбавки за вислугу років зараховуються періоди:
- зазначені в постанові Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб»;
- проходження військової служби, які зараховуються на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця на посадах, передбачених у штатах кораблів, катерів, морських суден або самохідних рейдових суден (далі - кораблі (судна)), у тому числі, які ремонтуються, а також на посадах, передбачених в управліннях груп, ланок, загонів, дивізіонів, бригад і центрів, до складу яких входять кораблі (судна), які постійно розміщені на кораблях (суднах);
- проходження військової служби під час виконання обов'язків у складі національного контингенту і національного персоналу, які зараховуються на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці. Для виплати надбавки за вислугу років військовослужбовцям, призваним або прийнятим на військову службу із запасу, зараховуються всі періоди попередньої служби.
Для виплати надбавки за вислугу років військовослужбовцям, призваним або прийнятим на військову службу із запасу, зараховуються всі періоди попередньої служби.
Періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у пільговому порядку, обчислюються відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до п. п. 6 та 7 розділу IV Порядку № 260: для виплати надбавки за вислугу років командир військової частини щорічно станом на 01 січня оголошує наказом вислугу років військовослужбовців.
Наказ видається на підставі особових справ військовослужбовців та інших документів (за їх наявності), що підтверджують проходження військової служби. Календарна та пільгова вислуга років зазначаються окремо.
Військовослужбовцям, які прибули до військової частини для подальшого проходження служби, виплата надбавки за вислугу років здійснюється на підставі інформації про вислугу років, зазначеної у грошовому атестаті.
Після надходження до військової частини особової справи військовослужбовця вислуга років для виплати йому надбавки оголошується наказом командира військової частини.
Аналіз вказаних положень Порядку № 260 вказує, що командир військової частини оголошує наказом обсяг вислуги років військовослужбовців, який враховується для обчислення надбавки за вислугу років. При цьому, наказ видається на підставі особових справ військовослужбовців та інших документів (за їх наявності).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 12.08.2023 № 207 та розрахунку вислуги років військовослужбовця від 12.08.2023 вислуга років ОСОБА_1 у Збройних Силах становить 06 років 10 місяців 17 днів, пільгова 01 рік 10 місяців 02 дні, загальна 08 років 08 місяців 19 днів.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2024 № 181 вислуга років позивача становить: 07 років 02 місяці 05 днів, що не відповідає фактичній: 07 років 08 місяців 26 днів, а відтак, її розмір безпідставно зменшено.
Відповідачем 1 також не зазначено інформацію про наявну вислугу років ОСОБА_1 у пільговому підрахунку після звільнення зі служби станом на 21.06.2024 за період з 14.08.2023 по 21.06.2024 ні в наказі, ні у відповіді від 21.08.2024 на адвокатський запит.
На момент прийняття позивача на військову службу до військової частини НОМЕР_1 (14.08.2023) його загальна вислуга років становила 08 років 08 місяців 19 днів, що відповідає надбавці за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та з січня 2024 року така надбавка мала становити 35% відповідно.
Заяву (скаргу) від 18.09.2024, в якій позивач просив здійснити перерахунок вислуги років в період з 14.08.2023 по 21.06.2024 (один місяць за три) та відповідно перерахунок грошового забезпечення, з урахуванням надбавки за вислугу років в розмірі 35%, залишено відповідачем 1 без відповіді.
Суд погоджується із доводами позивача, що в діях відповідача 1 вбачається протиправна бездіяльність щодо ненарахування та невиплати надбавки за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у розмірі 35% за період з 01.01.2024 по 21.06.2024, з урахуванням календарної (07 років 03 місяці 05 дні) та пільгової вислуги (2 роки 11 місяців 27 днів), що разом станом на 01.01.2024 становить: 10 років 03 місяці 02 дні.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що 21.06.2024 позивача, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2024 № 181, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
При звільненні з військової служби позивачу не було нараховано та виплачено грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Як вбачається із матеріалів справи, 16.07.2024 та 23.07.2024 адвокатом позивача було скеровано відповідачу адвокатський запит з проханням надати інформацію та документи, зокрема, щодо нарахованої та виплаченої грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
28.08.2024 адвокатом Чорнейко О.І. отримано відповідь на адвокатський запит вих. №. 1707А від 21.08.2024, в якій це питання залишено без відповіді.
18.09.2024 позивачем було подано до відповідача 1 заяву, в якій повідомлено, що нарахування та виплата йому компенсації вартості за неотримане речове майно не здійснювалася, тому просив виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Однак, відповідач 1 заяву позивача залишив без відповіді, чим порушив його права та інтереси.
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України від 25.03.1992 № 2232 «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232): закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до ч.1 ст.9-1 Закону № 2011 речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, в тому числі - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за нестримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за нестримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі - Порядок № 178) передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно з п. 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до п.4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (п. 5 Порядку №178).
Відповідно до п. 4 розділу III Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232, (далі - Інструкція №232), військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».
Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Відповідно до п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби, у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
З аналізу вищенаведених норм закону випливає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Застосовування в п. 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Крім цього, в п. 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів (такий правовий висновок Верховного Суду, викладено у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17).
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, не видавалася позивачу, а його заява про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно від 18.09.2024 залишена без відповіді.
Як вже встановлено судом, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2024 № 181 21.06.2024 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. На момент звільнення зі служби зі позивачем не було проведено повний розрахунок при звільненні.
Як вбачається з картки особового рахунку військовослужбовця від 19.08.2024 за № 6676 з графи «види нарахувань та утримань за 07/2024» позивачу нараховано грошове забезпечення у сумі 298907,37 грн.
Зазначена сума 298907,37 грн. була зарахована на його картковий рахунок 17.07.2024, що підтверджується випискою по картці/рахунку НОМЕР_4 13.11.2024.
Так, 17.07.2024 на його картковий рахунок надійшли кошти з призначенням «зарплата, військова частина НОМЕР_2 . Коментар до платежу: грошове забезпечення та VD при звільненні» у розмірі 298907,37 грн. Виплата була здійснена військовою частиною НОМЕР_2 , як юридичною особою, на грошовому забезпеченні якої перебуває військова частина НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 14 розділу 1 Загальні положення Порядку №260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Визначаючись щодо розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача за несвоєчасне проведення розрахунку під час звільнення, суд зазначає таке.
Статтею 47 КЗпП України установлено правило, за яким власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Положеннями ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Закріплені у ст. ст. 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З 19.07.2022 набрав чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022, яким викладено в новій редакції норму ст. 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.
В той же час визначаючись із періодом такої компенсації та її розміром суд враховує таке.
Суд встановив, що 12.08.2023 позивача на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
14.08.2023 позивач приступив до виконання службових обов'язків у військовій частині НОМЕР_1 , а вже 19.06.2024 на підставі наказу командира НОМЕР_3 окремої механізованої бригади (по особовому складу) №175-РС, позивача звільнено у запас.
21.06.2024 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, відповідно до наказу №181 командира військової частини НОМЕР_1 .
Як вбачається із наявної в матеріалах справи картки особового рахунку військовослужбовця №6676 від 19.08.2024, зокрема з графи «види нарахувань та утримань за 07/2024» позивачу нараховано грошове забезпечення у сумі 298907,37 грн. Вказана виплата була здійснена 17.07.2024 військовою частиною НОМЕР_2 , як юридичною особою, на грошовому забезпеченні якої перебуває військова частина НОМЕР_1 .
Відповідно час затримки остаточного розрахунку за вказаний період становить 25 календарних днів.
У той же час згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративну справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
В даному випадку у своїх позовних вимогах позивач визначився з періодом виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в межах шести місяців, що відповідає новій редакції ст. 117 КЗпП України, що діє з 19.07.2022.
Таким чином з урахуванням меж позовних вимог, обрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача необхідно здійснити в межах шестимісячного терміну.
А відтак, позивач має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні починаючи з 22.06.2024 (наступний день після звільнення) по 16.07.2024 (день, що передував повному розрахунку при звільненні).
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Слід зауважити, що положення трудового законодавства (в тому числі й Кодексу законів про працю) не поширюються на правовідносини, що виникають при визначенні норм оплати грошового забезпечення військовослужбовців, порядку такого грошового забезпечення, оскільки такі врегульовані спеціальним законодавством. Разом із тим, спеціальне законодавство, яким визначено порядок, умови, склад, розміри грошового забезпечення військовослужбовців, не врегульовує відносини, що пов'язані із затримкою розрахунку при звільненні (припинення контракту про проходження військової служби) військовослужбовців з лав Збройних сил України, відповідальності за затримку розрахунку при такому звільненні.
Верховний Суд у постанові від 26.01.2022 по справі № 240/12167/20 зазначив про те, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців не врегульовані нормами спеціального законодавства. Водночас такі питання врегульовані нормами КЗпП України.
Щодо розрахунку суми стягнення середнього грошового забезпечення за весь час затримки виплати позивачу індексації грошового забезпечення суд зазначає таке.
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100 від 08.02.1995, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 про нарахування та утримання грошового забезпечення позивача, суд встановив, що грошове забезпечення позивача за два останніх місяці перед звільненням з військової служби (квітень 2024 року, травень 2024 року) складає: 74100,41 грн. +122048,65 грн. = 196149,06 грн.
Отже для обчислення середнього заробітку позивача необхідно застосовувати показник 3215,55 грн в день (196149,06 грн. (заробіток за два останніх місяці) / 61 календарних днів (30 календарних днів у квітні 2024 року та 31 календарний день у травні 2024 року).
Відповідно, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в цьому разі становить 80388,75 грн. (3215,55 грн. х 25 календарних днів).
Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача суд виходить з того, що резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд і в постановах від 31.03.2021 у справі № 120/2617/20-а, від 20.05.2021 у справі № 380/3007/20 та від 29.10.2021 у справі № 380/5499/20.
За таких умов суд вважає за доцільне обрати спосіб задоволення позову у вигляді стягнення на користь позивача середнього заробітку у сумі 80388,75 грн. за час затримки розрахунку при звільненні.
Згідно із ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
На підставі аналізу наведених вище норм суд висновує про задоволення позовних вимог позивача, оскільки в процесі розгляду справи, судом встановлено, що відповідачем допущено порушення прав позивача щодо ненарахування та невиплати надбавки за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу, не виплати компенсації вартості за неотримане речове майно у зв'язку зі звільненням з військової служби, не проведення повного розрахунку при звільненні, що є протиправним.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», відтак такий не підлягає стягненню з відповідача.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, то позивач заявив про понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн, як доказ понесених витрат позивачем надано копії договору про надання правової допомоги від 08.07.2024 №08/07, детальний опис наданих послуг правничої допомоги згідно договору №08/07 від 08.07.2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1672.
Відповідачами у справі не подано заперечень щодо стягнення на користь позивача судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо обґрунтованості розміру заявлених витрат, суд зазначає таке.
Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Est/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04; остаточне рішення 02.06.2014) Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Дослідивши вказані вище письмові докази, суд вважає за необхідне зменшити розмір стягуваних судових витрат.
Предмет спору в цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
У цій справі, суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими ч. 5 ст. 134 КАС України, виходить із такого:
- дана справа відноситься до справ незначної складності;
- розгляд справи хоча проведено в порядку спрощеного провадження, без виклику сторін;
- дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання;
- позов подано безпосередньо самим позивачем;
- представником позивача в межах розгляду цієї справи документів не подавалось;
Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відтак, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому належить зменшити до 2000,00 грн.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстав для його розподілу відповідно до вимог ст. 139 КАС України немає.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку вислуги років із зазначенням розміру календарної та пільгової вислуги в Збройних Силах України з урахуванням його участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, Захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м. Часів Яр Донецька область в період з 14.08.2023 по 21.06.2024, один місяць за три, зазначивши окремо вислугу років, відповідно, календарну - 07 років 08 місяців 26 днів та пільгову - 04 роки 03 місяці 07 дні.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 ) перерахунок вислуги років із зазначенням розміру календарної та пільгової вислуги в Збройних Силах України з урахуванням його участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м. Часів Яр Донецька область в період з 14.08.2023 по 21.06.2024, один місяць за три, зазначивши окремо вислугу років, відповідно, календарну - 07 років 08 місяців 26 днів та пільгову - 04 роки 03 місяці 07 дні.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати надбавки за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням за період з 01.01.2024 по 21.06.2024, з урахуванням вислуги у розмірі 35 відсотків.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 ) перераховану надбавку за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою), з урахуванням окладу за військовим званням за період з 01.01.2024 по 21.06.2024, з урахуванням календарної та пільгової вислуги, що разом станом на 01.01.2024 становить - 10 років 03 місяці 02 дні (загальна вислуга) у розмірі 35 відсотків.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належне, але не отримане під час проходження військової служби речове майно, що належить до видачі.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 ) грошову компенсацію за належне, але не отримане під час проходження військової служби речове майно, що належить до видачі.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення повного розрахунку із ОСОБА_1 при звільненні.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 22.06.2024 по день фактичного розрахунку 16.07.2024 в сумі 80388 (вісімдесят тисяч триста вісімдесят вісім) гривень 75 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 ) витрати на правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень рівно.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 03.06.2025.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна