03 червня 2025 рокусправа № 380/931/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РОМТРАНС СЕРВІС» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «РОМТРАНС СЕРВІС» (79026, Львівська область, м. Львів, вул. Енергетична, буд. 18, кв. 7, код ЄДРПОУ 41945306, далі - ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС», позивач) до Львівської митниці (79000, Львівська область, м. Львів, вул. Т. Костюшка,1; код ЄДРПОУ 43971343, далі також - відповідач), у якій просить:
- визнати протиправними на скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.01.2025 № UA209000202514 та від 08.01.2025 № UA209000202515, винесені Львівською митницею на підставі акту від 12.12.2024 № 51/24/7.4-19/41945306 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС» (ЄДРПОУ 41945306) дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями від 24.07.2020 №UA209180/2020/034772, від 29.09.2020 №UA209180/2020/049958, від 26.10.2020 №UA209180/2020/056166, від 19.10.2022 №UA209180/2022/074988, від 16.09.2022 №UA209180/2022/066409, від 20.10.2022 №22UA209180075271U4».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларант позивача з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці електронні митні декларації. Митну вартість товару визначив за основним методом, надав Львівській митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідач, не зважаючи на це, прийняв рішення про коригування митної вартості товару, таку визначив за іншим методом, аніж заявлено декларантом. Позивач вважає, що надані документи підтверджують заявлену вартість ввезеного товару, документи не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, позивачем надано і визначено митну вартість за основним методом. Також вважає, що сумніви відповідача щодо розбіжностей у платіжних документах, в умовах поставки товару, у інвойсах не підтверджені жодними доказами та є безпідставними. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суддя від 27.01.2025 відкрила провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішила розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.
06.03.2025 за вх. № 19436 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Вказує, що враховуючи, що для товару поданого позивачем до митного оформлення преференційне походження є визначальним для оподаткування, а інформація про преференційне походження у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 виявилась непідтвердженою, тому звільнення від сплати ввізного мита на підставі Угоди застосовано неправомірно. Представник відповідача зазначає, що керуючись статтею 32 Доповнення 1 ,,Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження, Державною митною службою України направлено на перевірку до уповноваженого органу Німеччини сертифікати з перевезення товару EUR.1 від 20.07.2020 № L 369012, від 24.09.2020 № L 392426, від 20.10.2020 № L 417058, від 04.10.2022 № А 560911, від 26.08.2022 № A 406545, від 09.09.2022 № А406550, від 04.10.2022 № А 560910. Державна митна служба України листами від 06.07.2022 № 15/15-03/7/2312, від 12.02.2024 № 15/15-03-01/7.4/751, від 25.10.2024 № 15/15-03-01/7/5620 інформувала Львівську митницю про отримання інформації від уповноваженого органу Німеччини лист від 16.05.2022 № Z 4215 F - 984/21-1 (від 07.04.2022 № Z 4215B-211/21-B 310101), від 09.02.2024 № Z 4215 F - 353/23-1 (від 22.01.2024 № Z 4215B-NPE 23/23-B 130101), від 23.10.2024 № Z 4215 F - 156/24-1 (від 12.09.2024 № Z 4215B-NPE 17/24-B 1300002), в яких зазначено, що сертифікати з перевезення товару EUR.1 є автентичними, однак зазначені товари не є товарами походженням Європейського Союзу у розумінні угоди між Європейським Союзом та Україною відповідно до Регіональної Конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (про що внесена уповноваженим органом Німеччини відповідна відмітка в графу 14 даних сертифікатів “Не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності», вказана відмітка у сертифікаті належним чином засвідчена уповноваженим органом Німеччини), і тому до них не можуть бути застосовані тарифні преференції.
11.03.2025 за вх. № 20605 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій просить позов задовольнити повністю. У вказаній відповіді зазначає, що акт перевірки, складений за результатами перевірки, а також інші наявні у матеріалах перевірки документи не містять доказів наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності документів, поданих позивачем для митного оформлення. Разом з тим, висновки Львівської митниці щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на листах від уповноваженого органу Німеччини від 16.05.2022 № Z 4215 F-984/21-1 (від 07.04.2022 № Z 4215B-211/21-B 310101), від 09.02.2024 № Z 4215 F-353/23-1 (від 22.01.2024 № Z 4215В-NPE23/23-B 130101), від 23.10.2024 № Z 4215 F-156/24-1 ( від 12.09.2024 № Z 4215В-NPE 17/24-B 1300002), в яких зазначено, що сертифікати з перевезення EUR1 є автентичними, однак зазначені товари не є товарами походженням Європейського Союзу у розумінні угоди Європейським Союзом та Україною відповідно до Регіональної Конвенції про панєвро-середземноморські преференційні правила походження. Виходячи з вище викладеного Сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 20.07.2020 № L369012, від 24.09.2020 № L 392426, від 20.10.2020 № L 417058, від 04.10.2022 № А560911, від 26.08.2022 № A 406545, від 09.09.2022 № А406550, від 04.10.2022 № А560910 не скасовані, недійсними не визнані, тобто є чинними, а, відтак, є достатніми документами, що підтверджують походження товару з країн Європейського Союзу, та надають відповідні пільги зі сплати митних платежів.
02.04.2025 за вх. № 27648 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, у яких просить позов задовольнити повністю. У вказаних поясненнях зазначає, що відповідно до ч. 9 ст. 354 МК України, якщо керівник підприємства або уповноважена ним особа виявили бажання взяти участь у розгляді заперечень до акта або довідки про результати перевірки, митний орган зобов'язаний повідомити зазначених осіб про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається керівнику підприємства або уповноваженій ним особі не пізніше наступного робочого дня з дня отримання заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду. В запереченнях до Акту перевірки ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС» виявило бажання взяти участі у розгляді заперечень через свого представника - адвоката Кононенко О. С. При цьому, Львівська митниця повністю проігнорувала факт відсутності підтвердження отримання Позивачем листа з датою розгляду заперечень до акту перевірки. Натомість Львівська митниця в листі від 03.01.2025 року № 7.4-5/19- 01/13/238 зазначила, що «представники ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС» на розгляд заперечення не з'явились», хоча 03.01.2025 Львівській митниці під час розгляду заперечення ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС» на акт перевірки за відсутності представника Позивача, було достеменно відомо, що Позивач не отримав лист Львівської митниці з датою розгляду заперечення. Тобто вказаними діями Львівська митниця свідомо обмежила ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС» в правах щодо участі в розгляді заперечень. При цьому у своїй відповіді Львівська митниця не навела обґрунтованих заперечень проти заперечень позивача до акту перевірки від 12.12.2024 року № 51/24/7.4-19/41945306 ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС», не спростувала позицію позивача, викладену у Запереченнях до акта перевірки. Позиція позивача фактично була проігнорована відповідачем.
03.04.2025 за вх. № 28008 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких відмовити в задоволенні позову. У вказаних поясненнях зазначає, що листом від 31.12.2024 №7.4-5/19-01/13/35529 відповідно до вимог частини дев'ятої статті 354 Митного кодексу України ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС» було повідомлено про дату, час та місце розгляду заперечення, в якому було зазначено, що розгляд поданого заперечення відбудеться 03 січня 2025 року о 10:00 год. за адресою: м. Львів, вул.Городоцька,369, оскільки, ТзОВ “РОМТРАНС СЕРВІС» заявило про бажання взяти участь у розгляді даного заперечення та представником ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС» буде адвокат Кононенко Олени Сергіївни. Однак, представники ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС» на розгляд заперечення не з'явились. Даний лист було направлено на зареєстровану юридичну адресу ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС», а саме 79026, м. Львів, вул. Енергетична, буд. 18, кв. 7
11.04.2025 за вх. № 30741 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, у яких просить позов задовольнити повністю. У вказаних поясненнях зазначає, що ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС» 06.01.2025 отримало лист від Львівської митниці № 7.4-5/19-01/13/35529 від 31.12.2024, в якому визначено датою розгляду заперечень до акта перевірки від 12.12.2024 року № 51/24/7.4-19/41945306 на 03.01.2025, що унеможливило участь представника ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС» у розгляді заперечень на акт, оскільки Позивач отримав зазначений лист лише через 3 дні після розгляду заперечень. Позивачем до позовної заяви доданий зазначений лист з поштовим конвертом з інформацією з сайту УКРПОШТА (додатки 20-21 до позовної заяви). При цьому, Львівській митниці, 03.01.2025 під час перевірки поштового трекінг номера листа № 7.4-5/19-01/13/35529 від 31.12.2024, за допомогою онлайн-сервісів Укрпошти, було достеменно відомо, що Позивач не отримав зазначений лист Львівської митниці, а відповідно не може бути присутнім під час розгляду заперечень, бо не міг знати про розгляд заперечень, оскільки не отримав зазначений лист. Крім того, Львівська митниця, при бажанні дотримання права Позивача на участь у розгляді заперечень на акт перевірки, передбаченого ст. 354 Митного кодексу України, мала змогу завчасно повідомити Позивача про дату та час розгляду заперечення на акт перевірки засобами телефонного або електронного зв'язку, які наявні в облікових даних Львівської митниці.
16.04.2025 за вх. № 32038 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких відмовити в задоволенні позову. У вказаних поясненнях зазначає, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Відтак, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС» разом з митними деклараціями від 24.07.2020 №UA209180/2020/034772, від 29.09.2020 №UA209180/2020/049958, від 26.10.2020 №UA209180/2020/056166, від 19.10.2022 №UA209180/2022/074988, від 16.09.2022 №UA209180/2022/066409, від 20.10.2022 №22UA209180075271U4 надав митному органу документи, які посвідчують походження товару, серед яких були сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR 1 (Movement certificate EUR), рахунки-фактури, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, зовнішньоекономічні договори (контракти) купівлі-продажу.
У сертифікатах з перевезення (походження) товару форми EUR 1 зазначено, що країною походження є Європейський союз (Country of origion: EU).
На підставі п. 7 ч. 1 ст. 336, ст. 345, п. 2 ч. 2 ст. 351, п.п. 1 п. 912 та з урахуванням пункту 934 розділу ХХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ (із змінами та доповненнями), відповідно до наказу Львівської митниці від 14.11.2024 № 370 проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС» (ЄДРПОУ 41945306) дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями від 24.07.2020№UA209180/2020/034772, від 29.09.2020 №UA209180/2020/049958, від 26.10.2020 №UA209180/2020/056166, від 19.10.2022 №UA209180/2022/074988, від 16.09.2022 №UA209180/2022/066409, від 20.10.2022 № 22UA209180075271U4.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 12.12.2024 №51/24/7.4- 19/41945306, яким встановлено порушення ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС» вимог:
- ст. 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, ст. 46, ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 491888,31 гривень;
- п.п. «в» п. 185.1 ст. 185, п. 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 98377,66 гривень.
Так, в ході проведеної перевірки встановлено, що ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС» за митними деклараціями від 24.07.2020 №UA209180/2020/034772, від 29.09.2020 №UA209180/2020/049958, від 26.10.2020 №UA209180/2020/056166, від 19.10.2022 №UA209180/2022/074988, від 16.09.2022 №UA209180/2022/066409, від 20.10.2022 № 22UA209180075271U4 ввезено товар, який декларувалися платником податків із застосуванням преференції за кодом « 410» і, як наслідок, з умовним нарахуванням ввізного мита та без сплати такого.
Для застосування преференції « 410» при митному оформленні товарів платником надані сертифікати з перевезення товару EUR.1 від 20.07.2020 № L 369012, від 24.09.2020 № L 392426, від 20.10.2020 № L 417058, від 04.10.2022 № А 560911, від 26.08.2022 № A 406545, від 09.09.2022 № А406550, від 04.10.2022 № А 560910, зазначені в митних деклараціях під кодом « 0954» - “сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1».
Країна походження товару у графі 34 митних декларацій була заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у даних сертифікатах з перевезення EUR.1, наданих експортером Німеччини.
Керуючись ст. 32 Доповнення 1 ,,Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження, Державною митною службою України направлено на перевірку до уповноваженого органу Німеччини сертифікати з перевезення товару EUR.1 від 20.07.2020 № L 369012, від 24.09.2020 № L 392426, від 20.10.2020 № L 417058, від 04.10.2022 № А 560911, від 26.08.2022 № A 406545, від 09.09.2022 № А406550, від 04.10.2022 № А 560910.
Державна митна служба України листами від 06.07.2022 № 15/15-03/7/2312, від 12.02.2024 № 15/15-03-01/7.4/751, від 25.10.2024 № 15/15-03-01/7/5620 інформувала Львівську митницю про отримання інформації від уповноваженого органу Німеччини лист від 16.05.2022 № Z 4215 F - 984/21-1 (від 07.04.2022 № Z 4215B-211/21-B 310101), від 09.02.2024 № Z 4215 F - 353/23-1 (від 22.01.2024 № Z 4215B-NPE 23/23-B 130101), від 23.10.2024 № Z 4215 F - 156/24-1 (від 12.09.2024 № Z 4215B-NPE 17/24-B 1300002) в яких зазначено, що сертифікати з перевезення товару EUR.1 є автентичними, однак зазначені товари не є товарами походженням Європейського Союзу у розумінні угоди між Європейським Союзом та Україною відповідно до Регіональної Конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (про що внесена уповноваженим органом Німеччини відповідна відмітка в графу 14 даних сертифікатів “Не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності», вказана відмітка у сертифікаті належним чином засвідчена уповноваженим органом Німеччини), і тому до них не можуть бути застосовані тарифні преференції.
Крім того, перевірка показала, що експортер помилково вказав неправильне позначення типу “TGX 18.480 4X2 BLS» в Сертифікаті з перевезення товарів EUR.1 № НОМЕР_1 на напівпричіп M.A.N з VIN № НОМЕР_2 . Цей Сертифікат з перевезення товарів EUR.1 не був визнаний на кордоні і більше не дійсний.
В подальшому був виданий сертифікат з перевезення товарів EUR.1 № А406550 з правильним позначенням типу “TGX 18.440 4X2 BLS».
Враховуючи, що для товарів, вказаних в додатку №1, який є невід'ємною частиною акта перевірки, преференційне походження товару є визначальним для оподаткування, а інформація про преференційне походження товару у сертифікатах з перевезення товару EUR.1 виявилась непідтвердженою, тому звільнення від сплати ввізного мита на підставі Конвенції застосовано неправомірно.
На адресу ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС» скеровано лист від 15.11.2024 №7.4-5/19- 01/13/31110, в якому зазначено про надання пояснень щодо непідтвердження преференційного походження товарів, оформлених на підставі документів про походження, митне оформлення яких завершено за митними деклараціями від 24.07.2020 №UA209180/2020/034772, від 29.09.2020 №UA209180/2020/049958, від 26.10.2020 №UA209180/2020/056166, від 19.10.2022 №UA209180/2022/074988, від 16.09.2022 №UA209180/2022/066409, від 20.10.2022 № 22UA209180075271U4.
ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС» 06.01.2025 отримало лист від Львівської митниці № 7.4-5/19-01/13/35529 від 31.12.2024, в якому визначено датою розгляду заперечень до акта перевірки від 12.12.2024 № 51/24/7.4-19/41945306 на 03.01.2025, що унеможливило участь представника ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС» у розгляді заперечень на акт, оскільки Позивач отримав зазначений лист лише через 3 дні після розгляду заперечень. Позивачем до позовної заяви доданий зазначений лист з поштовим конвертом з інформацією з сайту УКРПОШТА.
Проведеною документальною перевіркою, з урахуванням офіційно отриманої відповіді від уповноважених органів Республіки Німеччини про не підтвердження “преференційного походження товарів в рамках Доповнення І», встановлено обставини, що вищезазначений експортер не надав відповідні документи, які підтверджують преференційне походження товару, тому товар, що зазначений у сертифікатах з перевезення (походження) товару EUR.1 не відповідає вимогам преференційного походження.
Платником податків ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС» при застосуванні преференційної ставки ввізного мита щодо товару, який імпортується з території ЄС відповідно до поданих сертифікатів з перевезення EUR.1 (від 20.07.2020 № L 369012, від 24.09.2020 № L 392426, від 20.10.2020 № L 417058, від 04.10.2022 № А 560911, від 26.08.2022 № A 406545, від 09.09.2022 № А406550, від 04.10.2022 № А 560910), за видачу яких несе відповідальність експортер не є достатньою підставою для висновків про вчинення ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС» всіх необхідних та залежних від нього дій для здійснення декларування “преференційного походження» ввезеного товару та отримання пільги - тарифної преференції. Діючи добросовісно та застосовуючи тарифну преференцію за зниженим рівнем ставки ввізного мита, суб'єкт господарювання безсумнівно повинен переконатися, що поставлені експортером товари дійсно є товарами “преференційного походження» відповідно до положень вищезазначеної Регіональної конвенції, а не покладатись лише на відповідальність експортера за видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1.
13.01.2025 ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС» отримало наступні податкові повідомлення-рішення Львівської митниці: від 08.01.2025 № UA209000202514 на суму 491888,31 грн. та від 08.01.2025 № UA209000202515 на суму 122972,07 грн.
Вважаючи, що відповідачем протиправно прийнято податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду із позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Отже, сума податку на додану вартість залежить від розміру мита, що підлягає сплаті та включається до ціни товару.
Частиною 1 ст. 270 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 276 МК України визначає, що платниками мита є: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов'язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 МК України об'єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.
Отже, аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що платники податків, визначені статтею 272 МК України, при ввезені відповідного товару (який є об'єктом оподаткування відповідно до частини першої статі 277 Кодексу) на митну територію України зобов'язані сплачувати ввізне мито.
Частиною 1 ст. 280 МК України передбачено, що в Україні застосовуються такі види ставок мита: 1) адвалорна - у відсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування; 2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу; 3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.
Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 280 МК України ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.
Згідно ч. 5 ст. 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.
До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
Відповідно до ч. 6 ст. 36 МК України положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Статтею 43 МК України передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат. Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями. Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв'язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару. Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару.
У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості. Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Стаття 44 МК України визначає порядок підтвердження країни походження товару.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов'язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
З 01.01.2016 застосуванню підлягає Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (далі - Угода про асоціацію), розділом IV «Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею» якої встановлено порядок здійснення торгівлі товарами -, що походять з територій Сторін.
Відповідно до ст. 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).
Згідно з ст. 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов'язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов'язаний з імпортом або експортом товару.
Кожна Сторона, виходячи із положень частини першої статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
Відповідно до ст. 2 розділу ІІ «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу І до Угоди про асоціацію, з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу : (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Частиною 1 ст. 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена ст. 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію.
Згідно з положеннями цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
Таким чином, наявність сертифікату з перевезення товару EUR.1 є обов'язковою та визначальною умовою для застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного позивачем товару.
Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.
З метою реалізації положень п. 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).
Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).
Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (п. 5 ст. 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).
Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (п. 6 ст. 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).
Згідно з п. 54.4 ст. 54 Податкового кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Верховний Суд у постанові від 11.08.2022 у справі № 460/8509/21 сформував такі правові висновки:
- країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Митним кодексом України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом;
- у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей;
- Угода про асоціацію з ЄС та, зокрема, Протокол I до цієї угоди передбачає чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Податкове зобов'язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з наявністю відповіді компетентного органу, що видав документ, або компетентної організації країни, зазначеної як країна походження товару, щодо проведення перевірки документів про походження товару.
Відповідно до матеріалів справи, ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС» разом з митними деклараціями від 24.07.2020 №UA209180/2020/034772, від 29.09.2020 №UA209180/2020/049958, від 26.10.2020 №UA209180/2020/056166, від 19.10.2022 №UA209180/2022/074988, від 16.09.2022 №UA209180/2022/066409, від 20.10.2022 №22UA209180075271U4 надав митному органу документи, які посвідчують походження товару, серед яких були сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR 1 (Movement certificate EUR), рахунки-фактури, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, зовнішньоекономічні договори (контракти) купівлі-продажу. Вказані митні декларації стосувалися сідельного тягача марки MAN, шасі № НОМЕР_3 , сідельного тягача марки MAN, шасі № НОМЕР_4 , сідельного тягача марки MAN, шасі № НОМЕР_5 , сідельного тягача марки MAN, шасі № НОМЕР_6 , сідельного тягача марки MAN, шасі № НОМЕР_2 , сідельного тягача марки MAN, шасі № НОМЕР_7 .
У сертифікатах з перевезення (походження) товару форми EUR 1 зазначено, що країною походження є Європейський союз (Country of origion: EU).
Країна походження товару у графі 34 митних декларацій була заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у даних сертифікатах з перевезення EUR.1, наданих експортером Німеччини.
Державна митна служба України листами від 06.07.2022 № 15/15-03/7/2312, від 12.02.2024 № 15/15-03-01/7.4/751, від 25.10.2024 № 15/15-03-01/7/5620 інформувала Львівську митницю про отримання інформації від уповноваженого органу Німеччини лист від 16.05.2022 № Z 4215 F - 984/21-1 (від 07.04.2022 № Z 4215B-211/21-B 310101), від 09.02.2024 № Z 4215 F - 353/23-1 (від 22.01.2024 № Z 4215B-NPE 23/23-B 130101), від 23.10.2024 № Z 4215 F - 156/24-1 (від 12.09.2024 № Z 4215B-NPE 17/24-B 1300002) в яких зазначено, що сертифікати з перевезення товару EUR.1 є автентичними, однак зазначені товари не є товарами походженням Європейського Союзу у розумінні угоди між Європейським Союзом та Україною відповідно до Регіональної Конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (про що внесена уповноваженим органом Німеччини відповідна відмітка в графу 14 даних сертифікатів “Не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності», вказана відмітка у сертифікаті належним чином засвідчена уповноваженим органом Німеччини), і тому до них не можуть бути застосовані тарифні преференції.
Крім того, перевірка показала, що експортер помилково вказав неправильне позначення типу “TGX 18.480 4X2 BLS» в Сертифікаті з перевезення товарів EUR.1 № НОМЕР_1 на напівпричіп M.A.N з VIN № НОМЕР_2 . Цей Сертифікат з перевезення товарів EUR.1 не був визнаний на кордоні і більше не дійсний.
Потім був виданий Сертифікат з перевезення товарів EUR.1 № А406550 з правильним позначенням типу “TGX 18.440 4X2 BLS».
Отже, уповноваженим органом Німеччини підтверджено автентичність самого документа, однак товар не має підтвердженого преференційного походження з Європейського Союзу відповідно до Додатка І до Регіональної конвенції.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача про те, що оскільки експортером не підтверджено преференційне походження товару, вказаного у сертифікаті відповідно до Угоди, то відповідно товар не може вважатися таким, що походить з Європейського Союзу та не підлягає митному оформленню із застосуванням преференційної ставки ввізного мита.
У даному випадку формальна наявність сертифікату походження товару, за видачу якого несе відповідальність експортер, не є достатньою підставою для висновку про вчинення позивачем всіх залежних від нього дій для отримання спірних преференцій. Діючи добросовісно та застосовуючи пільгові тарифи, позивач мав безсумнівно переконатися, що поставлений ним товар дійсно є товаром відповідного походження згідно з положеннями вищезазначеної Угоди, а не покладатися лише на відповідальність експортера за видачу відповідного сертифікату.
У спірних правовідносинах обов'язок з декларування, визначення і сплати мита та податку має саме позивач, а тому саме він, а не продавець товару, несе відповідальність за повноту виконання цього обов'язку.
Отже, оскільки відомості про опис товару, країну походження, код преференції та відомості про нарахування митних платежів заповнюються у митній декларації декларантом самостійно, то з моменту прийняття митної декларації до митного оформлення саме декларант несе юридичну відповідальність за недостовірність таких відомостей.
Враховуючи вищезазначене, так як товариством самостійно у митній декларації зазначено код пільги « 410» (звільнення від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України), водночас, сертифікатом з перевезення товару EUR.1 від 20.07.2020 № L 369012, від 24.09.2020 № L 392426, від 20.10.2020 № L 417058, від 04.10.2022 № А 560911, від 26.08.2022 № A 406545, від 09.09.2022 № А406550, від 04.10.2022 № А 560910 країна походження товару не підтверджена, як наслідок, суд вважає, що позивач не має права на застосування преференційного режиму і повинен при митному оформленні сплатити митні платежі у повному обсязі.
Отже, Львівською митницею правомірно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення про донарахування ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС» грошових зобов'язань зі сплати ввізного мита і податку на додану вартість.
При цьому, щодо доводів позивача, що у Львівської митниці не було законних підстав для проведення документальної невиїзної перевірки ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС», то суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2. ст. 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:
1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;
2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
В акті від 12.12.2024 року № 51/24/7.4-19/41945306 жодна із зазначених в п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України підстав не відображена.
Водночас, підставою для проведення перевірки є отримання Державною митною службою України листів від уповноваженого органу Німеччини від 16.05.2022 № Z 4215 F-984/21-1 (від 07.04.2022 № Z 4215B-211/21-B 310101), від 09.02.2024 № Z 4215 F-353/23-1 (від 22.01.2024 № Z 4215В-NPE 23/23-B 130101), від 23.10.2024 № Z 4215 F-156/24-1 ( від 12.09.2024 № Z 4215В-NPE 17/24-B 1300002), в яких зазначено, що сертифікати з перевезення EUR1 є автентичними, однак зазначені товари не є товарами походженням Європейського Союзу у розумінні угоди Європейським Союзом та Україною відповідно до Регіональної Конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. (арк. 8 акту від 12.12.2024 № 51/24/7.4-19/41945306).
Суд висновує про те, що факт того, що зазначені товари не є товарами походженням Європейського Союзу у розумінні угоди Європейським Союзом та Україною відповідно до Регіональної Конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження свідчить про недостовірність відомостей, що містяться в сертифікатах з перевезення EUR1, що є підставою для проведення документальної невиїзної перевірки.
Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон підприємствами.
Окрім цього, зважаючи на викладене, факт того, що зазначені товари не є товарами походженням Європейського Союзу у розумінні угоди Європейським Союзом та Україною відповідно до Регіональної Конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження свідчить про необхідність перевірки даних про достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон підприємствами.
Суд повторно наголошує, що в даному випадку підставою для проведення перевірки було надходження на адресу митниці листа уповноваженого митного органу Німеччини документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться.
Тобто, компетентним митним органом Німеччини наведено обґрунтування причин, з яких товари, що експортовані з території Європейського Союзу позивачем, не відповідають вимогам положень Доповнення І щодо "преференційного походження товарів" в рамках Угоди.
У контексті наведеного, суд дійшов висновку про наявність у відповідача правових підстав для проведення документальної планової невиїзної перевірки позивача після завершення митного оформлення товарів.
При цьому, щодо доводів позивача, що у Львівською митницею були допущені процесуальні порушення під час проведення документальної невиїзної перевірки ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС», то суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 12 ст. 354 МК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником митного органу або його заступником з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству.
Факт вчасного отримання позивачем акта про результати перевірки ним не заперечується.
Окрім цього, суд звертає увагу, що 26.12.2024 ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС» (код ЄДРПОУ: 41945306) направило до Львівської митниці заперечення до акта перевірки від 12.12.2024 року № 51/24/7.4-19/41945306 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 41945306) дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями від 24.07.2020 №UA209180/2020/034772, від 29.09.2020 №UA209180/2020/049958, від 26.10.2020 №UA209180/2020/056166, від 19.10.2022 №UA209180/2022/074988, від 16.09.2022 №UA209180/2022/066409, від 20.10.2022 №22UA209180075271U4» (вх. Львівської митниці № 86461/13-19 від 30.12.2024). Враховуючи право, передбачене ч. 8 та ч. 9 ст. 354 МК України, ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС» в запереченнях повідомляло про бажання взяти участь у розгляді заперечень за участю представника підприємства - адвоката Кононенко Олени Сергіївни, та у зв'язку з цим, просив повідомити його про час і місце розгляду заперечень в порядку та строки визначені чинним законодавством України.
Листом від 31.12.2024 №7.4-5/19-01/13/35529 відповідно до вимог ч. 9 ст. 354 МК України ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС» було повідомлено про дату, час та місце розгляду заперечення, в якому було зазначено, що розгляд поданого заперечення відбудеться 03.01.2025 о 10:00 год. за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 369, оскільки, ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС» заявило про бажання взяти участь у розгляді даного заперечення та представником ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС» буде адвокат Кононенко Олена Сергіївна.
Відповідно до ч. 9 ст. 354 МК України якщо керівник підприємства або уповноважена ним особа виявили бажання взяти участь у розгляді заперечень до акта або довідки про результати перевірки, митний орган зобов'язаний повідомити зазначених осіб про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається керівнику підприємства або уповноваженій ним особі не пізніше наступного робочого дня з дня отримання заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.
Суд наголошує на тому, що лист від 31.12.2024 №7.4-5/19-01/13/35529 було відправлено не пізніше ніж за два робочих дні до дня розгляду заперечень, а тому у вказаному випадку відповідач не допустив процесуальних порушень під час розгляду заперечень.
Окрім цього, ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС» не заперечує отримання листа Львівської митниці № 7.4-5/19-01/13/238від 03.01.2025 «Про розгляд заперечень до акта перевірки» за підписом заступника начальника Львівської митниці Хомутянського Віталія (копія якого додана позивачем до позовної заяви, додаток 22). Позивач не ставить під сумнів правомочність заступника начальника Львівської митниці Хомутянського Віталія підписувати листи суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності і що даний лист відповідає вимогам діловодства в митних органах.
Разом з тим, у додаткових поясненнях позивача від 01.04.2025 було зазначено про відсутність висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки - окремого документу, як це передбачено нормами Митного кодексу України та Наказу Міністерства фінансів України № 658 від 10.12.2021.
Згідно п. 7 розділу 3 Порядку оформлення митними органами результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 658 від 10.12.2021, у разі наявності заперечень, передбачених абзацом другим пункту 3 цього розділу, за результатами їх розгляду готується не пізніше строку, передбаченого абзацом першим пункту 6 цього розділу, висновок, який підписують посадові особи митного органу, які проводили перевірку, та їх безпосередні керівники, а також інші посадові особи митного органу, які були залучені до розгляду цих заперечень.
Суд звертає увагу на те, що позивачу було направлено лист від 03.01.2025 №7.4-5/19-01/13/238 «Про розгляд заперечень до акта перевірки», де були викладені обставини та сформовані висновки, враховуючи надані позивачем заперечення на акт.
Такі листи підписуються керівником (виконувачем його обов'язків, його заступником) контролюючого органу, в даному випадку такий Лист було підписано заступником начальника Львівської митниці Хомутянським Віталієм, що відповідає вимогам діловодства.
Поряд з тим, згідно п. 7 розділу 3 Порядку оформлення митними органами результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 658 від 10.12.2021 у разі наявності заперечень, передбачених абз. 2 п. 3 цього розділу, за результатами їх розгляду готується не пізніше строку, передбаченого абз. 1 п. 6 цього розділу, висновок, який підписують посадові особи митного органу, які проводили перевірку, та їх безпосередні керівники, а також інші посадові особи митного органу, які були залучені до розгляду цих заперечень.
Отже, висновки, які були викладені в даному листі, були сформовані посадовими особами Львівської митниці, що проводили перевірку та узгоджені безпосереднім керівником їх управління Красюком Русланом й іншою посадовою особою митного органу, яка була залучена до розгляду цих заперечень, а саме заступником начальника Львівської митниці Хомутянським Віталієм.
Таким чином суд висновує про те, що вказаний лист відповідає вимогам п. 7 розділу 3 Порядку оформлення митними органами результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 658 від 10.12.2021.
Отже, суд приходить до висновку, що Львівською митницею не було допущено жодних процесуальних порушень під час проведення документальної невиїзної перевірки ТзОВ «РОМТРАНС СЕРВІС».
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень дотримані були в повній мірі.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.
За правилами ст. 139 КАС України судові витрати в цій справі розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 73-77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення» КАС України, суд
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 03.06.2025.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна