04 червня 2025 рокусправа № 380/7452/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової часини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність командира Військової частини НОМЕР_1 стосовно нерозгляду рапорту від 02.12.2024 року позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби за станом здоров'я;
- зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 невідкладно, протягом трьох робочих днів, розглянути по суті рапорт від 31.12.2023 року позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 та прийняти рішення про звільнення з військової служби за станом здоров'я.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 (далі - позивач) був мобілізований до ЗСУ на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022. Після мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 проходив базову підготовку у в/ч НОМЕР_4 . Протягом довгого часу позивач проходив лікування у медичних закладах. Після лікування та за направленням ВМКЦ ПР, позивачу встановлено діагноз: « ІНФОРМАЦІЯ_4 », та визнано непридатним до військової служби (Постанова ГВЛК №12071 від 08.11.2024) із зняттям з військового обліку. Постанова була скерована до військової частини, проте наказ про звільнення не видано. 02.12.2024 позивач подав рапорт командиру в/ч НОМЕР_1 щодо звільнення з військової служби за пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». До рапорту додано копію висновку ВЛК. Рішення по рапорту досі не прийнято. Вважаючи бездіяльність командира військової частини протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого - суддю Кухар Н.А.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді від 06 травня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Військова частина НОМЕР_1 (далі- відповідач) через канцелярію суду подала відзив (41865 від 20.05.2025), де просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Вказує про те, що рапорт від 02.12.2024 розглянуто командиром частини НОМЕР_1 та відповідь надано 19.12.2024. Більше того зазначає про те, що відповідно до рішенням командира в/ч НОМЕР_1 від 04.09.2024 №260, відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та наказу начальника 49 НЦ розвідки №64-РС, ОСОБА_1 призупинено проходження військової служби за призовом під час мобілізації на підставі витягу з ЄРДР від 30.08.2024 №62024140110001402. Відтак, з 30.08.2024 він не перебуває в обліку особового складу та не враховується в чисельності ЗСУ. Щодо рапорту від 31.12.2023 про звільнення з військової служби зауважує що військова служба позивача розпочалась 08.02.2024 (наказ №42), а тому існування рапорту від 31.12.2023 є неможливим у часі та не підтверджується документально. Відтак підстав для задоволення вимоги про зобов'язання командира частини розглянути неіснуючий рапорт від 31.12.2023 та прийняти рішення щодо звільнення - немає.
Представник позивача через канцелярію суду подав відповідь на відзив ( вх.№44847 від 30.05.2025). Щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби вказує, що відповідач зазначає, що відповідно до наказу начальника навчального центру розвідки від 04.09.2024 №64-РС, ОСОБА_1 призупинено військову службу, а з 30.08.2024 він не враховується в чисельності ЗСУ. Додано витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №62024140110001402 за ознаками правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України. Водночас, позивачу стало відомо, що його оголошено таким, що самовільно залишив військову частину, після подання ним рапорту від 02.12.2024 про звільнення за станом здоров'я. Проте, кримінальне провадження постановою від 15.05.2025 закрито за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Щодо відповіді на рапорт позивача вказує, що відповідач надав копію відповіді від 19.12.2024 №6726, нібито направлену на адресу Позивача. Однак ОСОБА_1 цю відповідь не отримував. З метою перевірки цього факту направлено запит до АТ «Укрпошта», відповідь буде подана суду після її отримання.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.09.2024 №260 солдату ОСОБА_1 призупинено військову службу за призовом під час мобілізації у Збройних силах України, виключено зі всіх видів забезпечення з 30.08.2024. З 30.08.2024 не враховується в чисельності Збройних Сил України.
Позивачем 2.12.2024 подано рапорт до Військової частини НОМЕР_1 у якому просив звільнити його з військової служби за призовом відповідно до пп «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України « Про військовий обов'язок». До вказаного рапорту долучено Висновок від 08 листопада 2024 року.
Відповідно до Листа №6726 від 19.12.2024 де повідомлено позивача про те, що рапорт від 02.12.2024 щодо звільнення за станом здоров'я та скерування особової справи розглянуто. Встановлено, що з 16.05.2024 він самовільно залишив військову частину, що підтверджено результатами службового розслідування. За цим фактом 30.08.2024 внесено відомості до ЄРДР (№62024140110001402) за ч. 5 ст. 407 КК України. Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 04.09.2024 №260 військову службу ОСОБА_1 призупинено. Водночас, відповідно до п. 7-2 глави ХІІ Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», поновлення служби можливе лише за умови добровільного прибуття до визначених військових частин до 01.01.2025. Крім того, 09.09.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_5 передано документи ОСОБА_1 для подальшого обліку згідно з наказом МОУ №280 від 15.09.2022. У зв'язку з викладеним, законні підстави для звільнення позивача з військової служби відсутні.
Згідно з Постановою про закриття кримінального провадження від 15.05.2025 кримінальне провадження №62024140110001402 від 30.08.2024 за ознаками кримінального провадження, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, закрити на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку із встановленням відсутності в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.
Позивач вважає протиправними дії щодо нерозгляду рапорту від 02.12.2024, відтак звернувся до суду із вказаним позовом.
При вирішення спору суд виходить з наступного.
Відповідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За змістом статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з ч. 1, 2 статті 17 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 12.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232 в редакції на час виникнення спірних відносин).
Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на таких:
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби;
Частиною сьомою статті 26 Закону №2232 визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач у 02.12.2024 подав рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 із проханням звільнити його з військової служби на підставі підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, зі змінами та доповненнями (далі - Положення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі.
Згідно з підп. 2 пункту 225 Положення № 1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону №2232-XII у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Так, пунктом 233 Положення № 1153/2008, передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до п. 2 розділу І Наказу № 531 з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, до наступного прямого командира (начальника).
Пунктами 1 та 2 розділу ІІ Наказу № 531 встановлено, що рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації. Усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, для розгляду рапортів у паперовій формі, визначені пунктом 9 розділу III цього Порядку.
В розділі ІІІ Наказу № 531 вказано: У паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства.
Забороняється: встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно: подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом; недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком; наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту; відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров'я тощо; вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку; відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців.
Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу. У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Згідно з п. 2 розділу V Наказу № 531 керівники органів військового управління, командири військових частин та підрозділів організовують та забезпечують дотримання встановленого порядку та строків розгляду рапортів військовослужбовців.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 02.12.2024 звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби за станом здоров'я, який, на його переконання, не було розглянуто на момент подання позову. У зв'язку з цим позивач вважає, що командування військової частини допустило протиправну бездіяльність.
Як убачається з відповіді військової частини, рапорт було розглянуто 19.12.2024, у відповіді зазначено, що ОСОБА_1 з 16.05.2024 самовільно залишив військову частину, що підтверджено результатами службового розслідування. За цим фактом 30.08.2024 до ЄРДР внесено відповідні відомості (№62024140110001402) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.09.2024 №260 позивачу призупинено проходження військової служби за призовом під час мобілізації. Разом з тим, відповідно до п. 7-2 глави ХІІ Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», поновлення на військовій службі можливе лише у разі добровільного прибуття до визначених військових частин до 01.01.2025. Військова частина НОМЕР_1 до затвердженого Міністерством оборони України переліку таких частин не включена. Окрім того, 09.09.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_5 передано особову справу ОСОБА_1 для подальшого обліку, відповідно до вимог наказу МОУ №280 від 15.09.2022.
Отже, судом встановлено, що рапорт позивача розглянуто, у командування військової частини відсутні законні підстави для звільнення позивача зі служби, так як з 30.08.2024 позивач не перебуває на обліку особового складу відповідача, а тому у командира військової частини відсутні повноваження на прийняття рішення щодо вирішення питання порушеного у рапорті.
Щодо посилання на постанову від 15.05.2025, якою закрито кримінальне провадження №62024140110001402 від 30.08.2024, розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, то така не береться судом до уваги, так як була відсутня на час здійснення правовідносин.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати не підлягають розподілу.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової часини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ).
СуддяКухар Наталія Андріївна