03 червня 2025 року м. Львівсправа № 380/7383/24
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач).
Підставою позову є протиправність, на думку позивача, дій відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2023 рік як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є учасником бойових дій та у 2023 році отримав разову грошову виплату до Дня Незалежності України в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 року № 754, що становить 1000,00 грн. Позивач не погоджується із розміром виплаченої йому у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, вважає, що її розмір повинен становити п'ять мінімальних пенсій за віком як це передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 20 березня 2023 року № 2983-IX, та з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020. Позивач уважає, що відповідач порушив його право на отримання разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2023 рік у належному розмірі, у зв'язку з чим він звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що виплату позивачу разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2023 рік він здійснив відповідно до вимог чинного законодавства, а саме статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України від 20 березня 2023 року № 2983-IX та виданої на її підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 року № 754, згідно із якою розмір такої виплати учасникам бойових дій у 2023 році становить 1000,00 грн. Як наведені вище норма Закону, так і Постанова були чинними на момент проведення спірної виплати, тому підлягали застосуванню відповідачем, іншого варіанту поведінки в нього не було. Відповідач уважає, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними, не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому в задоволенні позову просить відмовити повністю.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 09 квітня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 17 грудня 2024 року провадження у справі зупинено.
Ухвалою суду від 03 червня 2025 року провадження у справі поновлено.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 18 лютого 2015 року позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
У серпні 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило виплату позивачу разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі 1000,00 грн, що не заперечується сторонами.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 13 березня 2024 року щодо проведення перерахунку та виплати разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2023 рік.
Листом від 26 березня 2024 року № 8613-8430/Д-55/8-1300/24 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача у відповідь на його заяву про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку виплаченої йому у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, оскільки така проведена відповідно до вимог чинного законодавства України.
Уважаючи таку поведінку відповідача протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Частину п'яту статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки.
Таке законодавче регулювання здійснює в межах конституційних повноважень Верховна Рада України, яка, маючи можливість діяти на власний розсуд, визначає обсяг соціального захисту військовослужбовців, втілюючи зміст відповідних конституційних принципів з метою забезпечення справедливого механізму відшкодування за заподіяння шкоди їх здоров'ю чи навіть життю, але не порушуючи самої сутності конституційного права на соціальний захист, особливо в разі втрати такими особами працездатності.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Правовідносини щодо соціального захисту громадян регулюються статтею 46 Конституції України, що не передбачена частиною другою статті 64 Конституції України. Відповідно право соціального захисту, гарантоване статтею 46 Конституції України, може бути обмежено в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Правовий статус ветеранів війни та створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає та забезпечує Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551).
Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни (стаття 4 Закону № 3551).
Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені статтею 12 Закону № 3551, однією з яких є виплата таким особам щорічної разової грошової виплати.
Законом України від 20 березня 2023 року № 2983-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» (далі - Закон № 2983), який набрав чинності 15 квітня 2023 року, частину п'яту статті 12 Закону № 3551, попередня редакція якої була такою: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України», викладено в новій редакції такого змісту: «Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Ця норма неконституційною не визнавалася та є чинною на момент розгляду цієї справи.
Отже, Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах її власних повноважень внесла зміни до спеціального Закону № 3551, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила частини п'ятої статті 12 Закону № 3551 в редакції Закону № 2983 як спеціального закону, який прийнятий в умовах запровадження в Україні воєнного стану з метою реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, недопущення втрат Державного бюджету України, забезпечення соціальної підтримки громадян з огляду на фінансові можливості держави.
Також Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати учасникам бойових дій, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Водночас суд відзначає, що Кабінет Міністрів України може регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги на підставі наданого йому Верховною Радою України права, встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри таких соціальних виплат та допомоги.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 року № 754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» (далі - Постанова № 754) затверджено Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Порядок), пунктом 3 якого визначено, що грошова допомога виплачується до 24 серпня 2023 року, зокрема учасникам бойових дій в розмірі 1000,00 грн.
За цих обставин суд доходить висновку, що відповідач, застосувавши правила частини п'ятої статті 12 Закону № 3551 в редакції Закону № 2983, яка була чинною як на момент виникнення спірних правовідносин, так і є чинною на час вирішення цієї справи, неконституційною не визнавалася та виплативши позивачу як учаснику бойових дій у 2023 році разову грошову виплату до Дня Незалежності України у розмірі, передбаченому пунктом 3 Порядку, затвердженого Постановою № 754, діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд наголошує, що чинне законодавство України не передбачає виплату учасникам бойових дій разової грошової виплати до Дня Незалежності України в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, як стверджує позивач.
Водночас варто відзначити, що передбачена частиною п'ятою статті 12 Закону № 3551 разова грошова виплата не є основним грошовим забезпеченням, а є додатковою соціальною пільгою (виплатою), яка має разовий характер, є щорічною та поширюється на певне коло осіб.
Тобто зазначена разова грошова виплата не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у пунктах 1 - 4 частини першої статті 46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на існуючі фінансово-економічні можливості, у спосіб ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів.
Встановлюючи порядок призначення разової грошової виплати учасникам бойових дій, Верховна Рада України діяла в межах її власних дискреційних повноважень.
У зв'язку з наведеним втручання держави у право позивача на мирне володіння своїм майном - щорічною разовою грошовою виплатою (у спосіб визначення Кабінетом Міністрів України у 2023 році її у меншому розмірі, ніж раніше) відповідає критерію законності.
Суд також ураховує, що грошова виплата, передбачена частиною п'ятою статті 12 Закону № 3551, не є основним джерелом існування позивача, а є додатковою соціальною гарантією, отже, позивач не змушений був нести надмірний індивідуальний тягар і втручання у його право на мирне володіння майном не порушило суті його соціальних прав.
Такі ж висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2025 року за наслідками розгляду зразкової справи № 440/14216/23, які на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України враховуються судом під час розгляду цієї справи.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.
Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову повністю, а також ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 03 червня 2025 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна