Іменем України
04 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/141/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Енерджи Груп" про стягнення податкового боргу,
03.01.2019 Головне управління ДФС у Вінницькій області звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Енерджи Груп", в якому просить
- стягнути з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Енерджи Груп" та розрахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 10032,73грн;
- накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Енерджи Груп", що відкриті в установах банків.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідач є платником податків і зборів та згідно картки особового рахунку платника податків за ним рахується податковий борг з податку на додану вартість в сумі 1252,73 грн., який складається з основного платежу - 1066,22 грн., штрафних санкцій - 186,51 грн та податковий борг з акцизного податку на пальне в сумі 8780,00 грн - штрафні санкції. Зазначена заборгованість підтверджується обліковими картками платника податків з ПДВ, з акцизного податку на пальне, податковими повідомленнями-рішеннями та податковою декларацією з податку на додану вартість. З метою погашення грошового зобов'язання на адресу відповідача було направлено податкову вимогу № 1799-50 від 07.02.2018, проте вказана податкова вимога залишилась без належного виконання. Також позивачем здійснено ряд заходів з метою встановлення наявності майна ТОВ " ДСЛ Енерджи Груп ", за результатами яких встановлено його відсутність. Оскільки добровільно відповідач заборгованість не сплачує, майно, яке можливо було б реалізувати з метою погашення у нього відсутнє, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2019 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На виконання приписів пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу № 640/141/19 передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 прийнято справу до провадження, продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання вказаної ухвали надіслати суду відзив на позовну заяву.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 допущено процесуальне правонаступництво у справі № № 640/141/19 та замінено первинного позивача у даній справі Головне управління ДФС у Вінницькій області на правонаступника Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100.
Ухвала про прийняття справи до провадження направлена листом від 10 лютого 2025 року № 640/12698/22/746/25 на адресу відповідача (м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26). Поштове відправлення повернуто з причини закінчення терміну зберігання.
Таким чином, судом вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про постановлення ухвали про прийняття справи до провадження та можливість надання відзиву на позовну заяву.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не подав.
Згідно із частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДСЛ Енерджи Груп», код ЄДРПОУ 40822710, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 13, кв.(офіс) 2, зареєстроване як юридична особа 09.09.2016 та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві.
Відповідно до довідки про суму податкового боргу за відповідачем станом на 31.10.2018 рахується податкова заборгованість з податку на додану вартість у сумі 1252,73 грн., яка складається з основного платежу - 1066,22 грн., штрафної санкції - 186,51 грн та податкова заборгованість з акцизного податку на пальне, яка складається з штрафної санкції - 8780,00 грн.
Зазначена заборгованість підтверджується обліковими картками платника податків з ПДВ, з акцизного податку на пальне, податковими повідомленнями-рішеннями № 0085775004 від 30.08.2018 у сумі 5100,00 грн, № 0029355004 від 13.04.2018 у сумі 2040,00 грн, № 0011515004 від 19.02.2018 у сумі 1700,00 грн, № 0028785001 від 12.04.2018 у сумі 162,87 грн, № 0028795001 від 12.04.2018 у сумі 23,64 грн та податковою декларацією з податку на додану вартість від 18.01.2018 на суму 1192,00 грн.
З метою погашення грошового зобов'язання на адресу відповідача було направлено податкову вимогу форми "Ю" № 1799-50 від 07.02.2018 року на суму 1067,22 грн., проте вказана податкова вимога залишилась без належного виконання.
Також позивачем здійснено ряд заходів з метою встановлення наявності майна ТОВ " ДСЛ Енерджи Груп ", за результатами яких встановлено його відсутність, а саме:
- відповідно до інформації наданої листом №4463/02-32-50 від 27.08.2018 року інформація щодо зареєстрованих транспортних засобів за ТОВ " ДСЛ Енерджи Груп " відсутня;
- відповідно до інформації наданої листом №02-10/1762 від 11.04.2018 року ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області сільськогосподарська техніка за ТОВ " ДСЛ Енерджи Груп " не зареєстрована;
- відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстру іпотек, реєстру заборони відчужень нерухомого майна у ТОВ " ДСЛ Енерджи Груп " відсутні права власності на будь-яке нерухоме майно.
Оскільки добровільно відповідач заборгованість не сплачує, майно, яке можливо було б реалізувати з метою погашення у нього відсутнє, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 36 ПК України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з статтею 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Підпунктом 16.1.4 п.16.1 статті 16 ПК України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.
Грошове зобов'язання платника податків згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно із пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом, для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Поряд з цим, за змістом норм пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
У свою чергу, відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За правилами, визначеними пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що позивачем з метою погашення податкового боргу на адресу відповідача направлено податкову вимогу форми "Ю" № 1799-50 від 07.02.2018 року на суму 1067,22 грн.
Відповідно до пункту 42.1 статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (пункт 42.2 статті 42 ПК України).
У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.5 статті 42 ПК України).
Станом на день розгляду справи доказів оскарження податкової вимоги, повного погашення податкового боргу до суду не надано.
Відповідно до пункту 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України, на контролюючі органи покладено також обов'язок здійснювати за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абзац 1 пункту 95.3 статті 95 ПК України).
Повертаючись до обставин даної справи, суд вказує таке.
Сума податкового боргу, яку просить стягнути позивач, виникла на підставі самостійно поданої податкової декларації від 18.01.2018, податкових повідомлень-рішень (з податку на прибуток): № 0085775004, № 0029355004, № 0011515004, № 0028785001, № 0028795001.
Відтак, матеріалами справи підтверджується, що за відповідачем рахується податкова заборгованість на підставі самостійно поданих податкових декларацій, згідно вказаних податкових повідомлень-рішень на загальну суму 10032,73 грн, яка в контексті вказаних вище норм законодавства та виходячи з обсягу встановлених у справі обставин, набула статусу податкового боргу.
Доказів, що підтверджують оскарження платником податків (відповідачем) у досудовому або судовому порядку означених вище податкових повідомлень-рішень, скасування таких рішень до суду не надано, а судом не встановлено.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується наявність за відповідачем податкового боргу в сумі 10032,73 грн, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Енерджи Груп", що відкриті в установах банків, суд зазначає.
Стаття 87 ПК України визначає джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.
Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів (пункт 87.1 статті 87 ПК України).
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (пункт 87.2 статті 87 ПК України).
Відповідно до п. 88.1 ст. 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (п. 88.2. ст. 88 ПК України).
Згідно п.п. 89.1.1 - 89.1.3 п. 89.1 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
У відповідності до п. 89.2 ст. 89 ПК України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.
Згідно п. 89.3. ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.
У відповідності до п. 94.1. ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
За правилами пункту 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки); нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.
Відповідно до п. 94.4 ст. 94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (абз. 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України).
Суд зазначає, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
Положення статті 94 ПК України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.
Натомість приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.
Податковим кодексом України передбачені також інші випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94, зокрема такі випадки визначено п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України.
Норма п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених п. 94.2 ст. 94 ПК України, за наявності умов, встановлених п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України є імперативною і обов'язковою до виконання.
Норми п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 та п. 94.2 ст. 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.
Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.
Предметом позову є накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, тобто накладення арешту у відповідності до п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України.
Судом встановлено, що на момент подачі позову за відповідачем рахується податковий борг у сумі 10032,73 грн, зокрема, з податку на додану вартість 1252,73 грн, з акцизного податку на пальне - 8780,00 грн.
Суд вказує, що сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в контролюючого органу на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2020 року у справі № 826/8691/16, від 24 квітня 2020 року у справі № 802/2067/15-а, від 30 квітня 2020 року у справі № 813/3003/14, від 14 травня 2020 року у справі № 820/5660/16, від 30 травня 2022 року у справі № 825/2335/18, від 18 жовтня 2022 року у справі № 380/9147/21.
Водночас, як вже зазначалося, підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Обґрунтовуючи відсутність майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, позивач долучає інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, лист №4463/02-32-50 від 27.08.2018 щодо зареєстрованих транспортних засобів та лист №02-10/1762 від 11.04.2018 ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області.
Проте, вищенаведені документи сформовані станом на 2018 рік, відповідно містять не актуальні дані, а отже вони, враховуючи статтю 75 КАС України, не можуть вважатися достовірними, оскільки на їх підставі не можливо встановити дійсні обставини справи відсутність майна у відповідача в 2025 році.
Водночас, будь-яких інших доказів щодо відсутності у ТОВ «ДСЛ Енерджи Груп» майна (нерухомого та рухомого), що може бути джерелом погашення податкового боргу, на момент розгляду справи, позивачем не представлено.
На необхідності пошуку всього майна наголосив Верховний Суд у постанові від 30.05.2022 у справі № 825/2335/18, у якій дійшов висновку про відсутність підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, зазначаючи таке: «З наданих позивачем доказів судами з'ясовано, що за ТОВ «Легіон Промбуд» не зареєстровано право власності на нерухоме майно, транспортні засоби та сільськогосподарську техніку (самохідні машини та механізми), однак не встановлено відсутності іншого нерухомого майна, відмінного від транспортних засобів та сільськогосподарської техніки, або іншого майна, що перебуває у користуванні відповідача на підставі іншого речового права, на яке може бути накладено адміністративний арешт та яке може бути джерелом погашення податкового боргу.».
Окрім цього, за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.06.2022 у справі № 825/1994/18: «У справі, що розглядається, контролюючим органом не було надано та не було доведено належними та допустимими доказами судам першої та апеляційної інстанції відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу. Зокрема, як обґрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій, контролюючим органом не було досліджено питання наявності чи відсутності іншого майна у відповідача, відмінного від земельних ділянок, нерухомого майна та транспортних засобів (різного роду устаткування, обладнання тощо).
Враховуючи, що позивачем не доведено наявності обставин, за яких судом може бути прийнято рішення про накладення арешту на кошти та інші цінності Приватного підприємства «Інтерпродторг», що знаходяться в банку, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність законодавчих підстав для задоволення позовних вимог в частині накладення арешту на кошти та інші цінності Приватного підприємства «Інтерпродторг» на суму 379090,08 грн., що знаходяться на відкритих рахунках у банках.».
За таких обставин суд доходить висновку про те, що позивачем не доведено необхідність у накладенні арешту на кошти для виконання зобов'язань відповідача щодо погашення податкового боргу в сумі 10032,73 грн, окрім того, позивач не надав доказів, що ним було здійснено пошук всього майна (нерухомого та рухомого) відповідача та його балансова вартість є меншою суми податкового боргу, а тому вимоги позивача щодо арешту на кошти та інші цінності ТОВ «ДСЛ Енерджи Груп», що знаходяться у банках, є передчасними та не обґрунтованими.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Враховуючи вимоги частини 3 статті 139 КАС України судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 139, 194, 205, 242-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39402165, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Енерджи Груп" (код ЄДРПОУ 40822710, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 13, кв.(офіс) 2) про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Енерджи Груп" та розрахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 10032,73грн (десять тисяч тридцять дві гривні 73 коп).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Тихонов