Іменем України
04 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/6182/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Бобра Дениса Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною та скасування постанови,
21.02.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов адвоката Бобра Дениса Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Служби безпеки України, в якому представник позивача просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Служби безпеки України від 22.11.2021 про заборону громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , стать чоловіча, без певного місця проживання, документ НОМЕР_1 , в'їзд в Україну строком на 3 роки.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що Службою безпеки України прийнято спірну постанову від 22.11.2021 про заборону громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 в'їзд в Україну строком на 3 роки в зв'язку з тим, що у діях позивача наявні ознаки причетності до підготовки на території нашої держави акцій на шкоду національній безпеці України та охороні громадського порядку з позицій транснаціональних організованих злочинних угрупувань створених на етнічній основі, однак жодних доказів на підтвердження вказаних обставин в постанові не наведено.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2022 відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
26.07.2022 відповідач надав суду відзив на позов, в обґрунтування якого послався на те, що Департаментом захисту національної державності Служби безпеки України (далі - ДЗНД СБУ), у встановленому законом порядку, отримано дані, що у діях ОСОБА_1 наявні ознаки причетності до підготовки на території України акцій на шкоду національній безпеці України та охороні громадського порядку з позицій транснаціональних організованих злочинних угруповань, створених на етнічній основі. У зв'язку із зазначеним, дії позивача були кваліфіковані СБУ як дії іноземця, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України, а отже, відповідно до статті 13 Закону такі діяння слугували підставою для прийняття СБУ рішення про заборону в'їзду позивачу на територію України. З урахуванням викладеного відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
На виконання положень Закону № 2825-IX справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 прийнято адміністративну справу до провадження.
19.03.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення, в обґрунтування яких вказано, що у зв'язку із введенням на території України воєнного стану та початком повномасштабної збройної агресії з боку рф матеріальні носії інформації, що містять відомості з обмеженим доступом, були знищені у встановленому порядку. Крім того, строк дії заборони в'їзду позивачу за оскаржуваною постановою закінчився 22.11.2024. Тобто станом на момент подання цих пояснень у справі № 640/6182/22 відсутній предмет спору, а отже визнання незаконною і скасування постанови, строк дії якої вже закінчився не є ефективним способом захисту прав позивача.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Департаментом захисту національної державності Служби безпеки України отримано дані, що у діях ОСОБА_1 наявні ознаки причетності до підготовки на території України акцій на шкоду національній безпеці України та охороні громадського порядку з позицій транснаціональних організованих злочинних угруповань, створених на етнічній основі. У зв'язку із зазначеним дії позивача були кваліфіковані СБУ як дії іноземця, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України, а отже, відповідно до статті 13 Закону такі діяння слугували підставою для прийняття СБУ рішення про заборону в'їзду позивачу на територію України.
22.11.2021 відповідачем прийнято постанову про заборону в'їзду в Україну громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 3 роки до 22.11.2024.
Означене рішення мотивоване тим, що у діях ОСОБА_1 наявні ознаки причетності до підготовки на території нашої держави акцій на шкоду національній безпеці України та охороні громадського порядку з позицій транснаціональних організованих злочинних угруповань створених на етнічній основі.
Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VІ (далі по тексту також - Закон № 3773 в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 3773 іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Стаття 4 Закону № 3773 визначає підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 13 Закону № 3773 в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю.
Згідно з частиною третьою статті 13 Закону № 3773 рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в'їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в'їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в'їзду в Україну.
Повноваження СБУ визначені Законом України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 № 2229-ХІІ (далі по тексту також - Закон № 2229).
Відповідно до статті 2 Закону № 2229 на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Згідно з пунктом 13 частини першої статті 24 Закону № 2229 Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в'їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.
За приписами частини першої статті 5 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері контррозвідувальної діяльності є Служба безпеки України.
Частиною першою статті 19 Закону України «Про національну безпеку України» від 21.06.2018 № 2469-VIII визначено, що Служба безпеки України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, що забезпечує державну безпеку, здійснюючи з неухильним дотриманням прав і свобод людини і громадянина: протидію розвідувально-підривній діяльності проти України; боротьбу з тероризмом; контррозвідувальний захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності, оборонного і науково-технічного потенціалу, кібербезпеки, економічної та інформаційної безпеки держави, об'єктів критичної інфраструктури; охорону державної таємниці.
Наказом СБУ від 01.06.2009 № 344 відповідно до статей 10, 13, пункту 13 статті 24 Закону України «Про Службу безпеки України», статті 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», пункту 17 Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.95 № 1074, пункту 3 Положення про порядок надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень правоохоронних і розвідувальних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.2001 № 35, затверджено Інструкцію про порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі по тексту також - Інструкція № 344).
Відповідно до пункту 2 Інструкції № 344 рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю (далі - рішення про заборону в'їзду) приймається в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю.
Пунктом 6 Інструкції № 344 визначено, що постанова про заборону в'їзду в Україну складається у двох примірниках, які підписуються оперативним співробітником уповноваженого підрозділу СБУ та погоджуються:
у ЦУ СБУ - начальником функціонального підрозділу або його заступником;
у регіональному органі СБУ - начальником цього органу або його заступником.
Примірники постанови про заборону в'їзду в Україну затверджуються Головою СБУ, його першим заступником чи заступником відповідно до розподілу функціональних обов'язків.
Строк заборони в'їзду в Україну іноземцю обчислюється з дати затвердження постанови про заборону в'їзду в Україну.
Системний аналіз наведених правових норм, що діяли на момент виникнення спірних відносин, дає підстави для висновку про наявність у відповідача повноважень на винесення постанови про заборону в'їзду в Україну особі в інтересах забезпечення безпеки України у разі, якщо є наявність достатньої інформації, отриманої в установленому законом порядку, про факт вчинення нею суспільно небезпечного діяння, незалежно від території його вчинення, яке суперечить інтересам забезпечення безпеки України, попередження, виявлення, припинення та розкриття якого віднесено до компетенції СБ України.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31.05.2023 у справі № 600/6944/21-а, необхідність заборони в'їзду, яка має превентивний характер, не має доводитися вчиненням особою протиправних діянь, проте, має обґрунтовуватися, тобто посилання на можливість протиправної поведінки.
Саме на Службу безпеки України, як на орган, що наділений унікальною компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб'єктів загроз (реальних та/або потенціальних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, покладено обов'язок, в тому числі вживати заходи превентивного характеру з метою протидії розвідувальній, розвідувально-підривній діяльності проти України.
Служба безпеки України як державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України, наділена виключною компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб'єктів загроз (реальних та/або потенційних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України тощо та приймати за результатами такої оцінки відповідне рішення, спрямоване, крім іншого, на попередження загроз, прямий або опосередкований вплив на фактори запобігання їх виникненню, а також локалізацію та усунення загроз.
Отже, повноваження Служби безпеки України щодо прийняття рішень про заборону іноземцям в'їзду в України є виключними та дискреційними і суд не може здійснювати переоцінку загрозам національної безпеки України, яка попередньо здійснена Службою безпеки України.
Верховний Суд у постанові від 29.07.2021 у справі № 320/8499/20 зазначає, що право на обмеження доступу до території держави для осіб, які не є громадянами цієї держави, є суверенним правом Держави Україна, і, обґрунтовуючи застосування такого права відповідними припущеннями та посиланнями на інтереси держави, відповідач діє у межах наданих йому законодавством повноважень.
Суд вважає, що необхідність заборони в'їзду, яка має превентивний характер, дійсно не має доводитися вчиненням особою протиправних діянь, проте, має обґрунтовуватися, тобто мати обґрунтовані посилання суб'єкта владних повноважень на можливість протиправної поведінки особи.
Крім того, суд зазначає, що термін дії постанови СБУ від 22.11.2021 про заборону позивачу в'їзду в Україну закінчився 22.11.2024, відповідно, на час ухвалення цього рішення заборона припинила дію, не є чинною, вичерпала свою дію.
Так, Верховний Суд в постанові від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20 зазначив, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Натомість, право на звернення до суду та способи судового захисту визначені у статті 5 КАС України, частиною першою якої визначено, що захист прав, свобод або законних інтересів, серед іншого, можливий шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4).
Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення, вчинення чи невчинення тих чи інших дій та перевірити їх відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, як це закріплено у статті 2 та статті 5 КАС України.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України. Подібні положення містяться й у статтях 2, 5 нині діючого КАС України.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність (постанова ВС, справа № 826/6664/17 від 22.07.2022).
Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулювали спірні правовідносини на час винесення спірного рішення і вчинення дій уповноваженими особами відповідача, суд дійшов висновку про правомірність дій суб'єктів владних повноважень щодо заборони в'їзду в Україну громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 , а також беручи до уваги закінчення строку дії оскарженого рішення, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову адвоката Бобра Дениса Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.О. Свергун