04 червня 2025 року справа №320/48726/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної військової адміністрації, третя особа - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської обласної військової адміністрації (пл. Лесі Українки, буд. 1, м. Київ, 01196, код ЄДРПОУ 00022533), третя особа - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (вул. Шота Руставелі, буд. 9-А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) щодо не прийняття належного рішення за розглядом клопотання (заяву) ОСОБА_1 №П.8781.2023 від 14.11.2023;
- зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію (Київську обласну військову адміністрацію) розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_1 №П.8781.2023 від 14.11.2023 про виділення у довгострокове тимчасове користування лісової ділянки площею 0,3000 га та прийняти відповідне рішення у строки визначені Законом України «Про звернення громадян».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 14.11.2023 вона звернулась до відповідача із клопотанням про виділення їй у довгострокове тимчасове користування лісової ділянки, що перебуває у постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство», площею 0,3000 га для культурно-оздоровчих, рекреаційних цілей строком на 49 років. Однак, відповідач не надав жодної відповіді на клопотання позивача. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулась до суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/48726/24 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 прийнято справу до розгляду та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє, вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
В матеріалах справи відсутній відзив на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
14.11.2023 ОСОБА_1 подала до Київської обласної військової адміністрації клопотання, яке зареєстроване за вх.№ П.8781.2023, в якому заявник просила відповідача виділити позивачеві у довгострокове тимчасове користування лісову ділянку, що перебуває у постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство», площею 0,3000 га для культурно-оздоровчих, рекреаційних цілей в порядку визначеному статтею 18 Лісового кодексу України, строком на 49 років.
До клопотання заявником було додано копію паспорту та довідки про присвоєння рнокпп, вищезазначеної довіреності та засвідчені належним чином копії наступних документів:
- погодження постійного лісокористувача у формі листа-погодження з додатками №01-396 від 09.08.2022;
- погодження Державного агенства лісових ресурсів України №02-33/1165-22 від 15.02.2022;
- погодження Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства №04-12/778 від 10.08.2022;
- викопіювання з плану території, із зазначенням місця розташування та меж лісової ділянки;
- обґрунтування необхідності виділення лісової ділянки для довгострокового тимчасового користування лісами.
Не отримавши відповіді на вказане клопотання, представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом від 20.08.2024 щодо надання інформації про результати розгляду.
Листом від 29.08.2024 №808/31.01/31.02.01/2024 відповідач повідовив адвоката, що за результатом розгляду клопотання від 14.11.2023 за вх.№ П.8781.2023, останнім підготовлено відповідний проєкт розпорядження Київської обласної військової адміністрації, який направлено для опрацювання та погодження в структурні підрозділи.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 4 ст. 1 Лісового кодексу України лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.
Частиною 6 ст. 1 Лісового кодексу України визначено, що земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.
Статтею 18 Лісового кодексу України визначено, що об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.
Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.
Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.
Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Довгострокове тимчасове користування лісами приватної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок шляхом укладення між власником лісів та тимчасовим лісокористувачем договору, який підлягає реєстрації в органі виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Статтею 31 Лісового кодексу України визначено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території: передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.
Згідно ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Частиною 1 ст. 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств (ч. 2 ст. 56 Земельного кодексу України).
Частиною першою статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.
Статтею 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що місцева державна адміністрація: розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості грунтів, що перебувають у державній власності; розпоряджається землями державної власності відповідно до закону; погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій", щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Статтею 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.
Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Акти місцевих державних адміністрацій, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Аналізуючи викладені приписи законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що київською обласною військовою адміністрацією було отримано клопотання позивача від 14.11.2023, яке було зареєстроване за вх.№ П.8781.2023, однак, не надано жодної відповіді заявникові за наслідком вказаного клопотання.
Тобто, відповідач незважаючи на наявність необхідних та достатніх документів у позивача не розглянув її клопотання від 14.11.2023 у встановлений законом строк.
Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Київської обласної військової адміністрації про виділення у довгострокове тимчасове користування лісової ділянки площею 0,3000 га, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Враховуючи викладене вище, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) щодо не прийняття належного рішення за розглядом клопотання (заяву) ОСОБА_1 №П.8781.2023 від 14.11.2023.
Однак, зважаючи на те, що суб'єктом владних повноважень не було прийнято належного рішення за розглядом клопотання ОСОБА_1 №П.8781.2023 від 14.11.2023, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає за необхідне зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію (Київську обласну військову адміністрацію) розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_1 №П.8781.2023 від 14.11.2023 про виділення у довгострокове тимчасове користування лісової ділянки площею 0,3000 га та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду, оскільки це є належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача.
Аналогічна правова позиція, з приводу обрання саме такого способу захисту порушеного права, викладена у в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі №2040/6320/18.
Згідно частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню з коригуванням способу захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської обласної військової адміністрації, третя особа - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) щодо не прийняття належного рішення за розглядом клопотання (заяву) ОСОБА_1 №П.8781.2023 від 14.11.2023.
Зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію (Київську обласну військову адміністрацію) розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_1 №П.8781.2023 від 14.11.2023 про виділення у довгострокове тимчасове користування лісової ділянки площею 0,3000 га та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської обласної військової адміністрації.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.