04 червня 2025 року справа №320/49247/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправними та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 утримуватися від вчинення дій, а саме вилучати військовий квиток ОСОБА_1 з порушенням вимог Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого Указом Президента України від 30.12.2016 №582/2016.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 21.06.2024 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 було вилучено військовий квиток позивача, що на думку позивача, порушує його права.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/49247/24 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 прийнято справу до розгляду та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє, вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
В матеріалах справи відсутній відзив на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
21.06.2024 позивач, відповідно до вимог повістки №4713 з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення військово-облікових даних.
Як зазначає позивач у позовній заяві, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 було вилучено у позивача військовий квиток серії НОМЕР_1 .
Представник позивача звернувся до відповідача з адвокатськими запитами №760/809 від 02.07.2024 та №755/809 від 24.06.2024, в яких, зокрема, просив повідомити відповідача про підстави вилучення військового квитка ОСОБА_1 .
Однак, відповіді на вказані запити отримано не було.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.
Порядок видачі, зберігання та знищення військових квитків врегульовано Порядком видачі, зберігання та знищення військових квитків осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 10.04.2017 № 206 (далі - Порядок).
Відповідно до статті 1 розділу І Порядку військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу (далі - військовий квиток) є документом, що посвідчує особу військовослужбовця (військовозобов'язаного) та визначає належність його власника до виконання військового обов'язку.
Відповідно до статті 3 розділу І Порядку видача військових квитків військовозобов'язаним проводиться Р(М)ВК за місцем їх перебування на військовому обліку на підставі заяви про видачу військового квитка. Військові квитки видаються під особистий підпис у відомості видачі військових квитків (тимчасових посвідчень) Р(М)ВК.
З метою удосконалення військового обліку військовослужбовців та військовозобов'язаних рядового, сержантського, старшинського складу, офіцерів запасу Указом Президента України від 30 грудня 2016 року № 582/2016 затверджено Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу (далі - Положення про військовий квиток)
Відповідно до пункту 13 Положення про військовий квиток, військовослужбовець (військовозобов'язаний, резервіст) може передавати військовий квиток іншим фізичним чи юридичним особам лише за умови одержання оформленої у встановленому порядку розписки про отримання відповідними фізичними чи юридичними особами такого квитка.
За приписами частини 6 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Аналіз вищезазначених норм, зокрема Порядку та Положення про військовий квиток, свідчить про те, що для повернення військового облікового документа, позивач мав подати заяву про повернення військового квитка, додавши до неї корінець розписки який було видано на руки військовозобов'язаному. При цьому, з огляду на те, що посадовими особами вилучено військовий квиток позивача, тому саме йому вони особисто і мають видати військовий квиток, під підпис у відповідній відомості.
З огляду на ззнчене, враховуючи першочерговий пріоритет публічного інтересу, обумовлений безпрецедентним масштабом загрози для суверенітету та незалежності України, суд дійшов висновку, що спосіб реалізації державою у тих умовах прав, свобод та інтересів її громадян визначався потребою мобілізації оборонних людських та матеріальних ресурсів для забезпечення захисту державності, а тому є співмірним із застосованим до позивача обмеженням та не є свавільним.
Зазначені вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17.07.2023 у справі № 380/7792/22, від 31.08.2023 у справі № 380/572/23, від 19.09.2023 у справі №160/14641/22.
Крім того, суд зауважує, що позивачем у прохальній частині позову не вказано, які саме дії відповідача він просить визнати протиправними.
Відтак, вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача задоволенню не підлягають.
Також суд наголошує, що умовою для звернення особи до адміністративного суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб таких органів є наявність у позивача суб'єктивного переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.
У свою чергу, порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею такого права, що унеможливлює одержання особою того, на що вона може розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.
Тобто, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків такої особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Умовою для звернення особи до адміністративного суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб таких органів є наявність у позивача суб'єктивного переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.
У свою чергу, порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею такого права, що унеможливлює одержання особою того, на що вона може розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.
Тобто, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків такої особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
В даному випадку втручання державного органу у спірних правовідносинах переслідує законну мету.
Проте, на думку суду, таке втручання, з-поміж, встановленого законом і задля суспільного інтересу, має досягти "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та умовами захисту основних прав людини.
У спірних правовідносинах, на думку суду, неможливість використовувати військовий квиток має наслідком суттєве обмеження прав позивача, що є надмірним тягарем, який є непропорційним легітимній меті такого втручання.
Водночас суд враховує, що позивачем не було вчинено активних дій для повернення військового квитка, в адвокатських запитах №760/809 від 02.07.2024 та №755/809 від 24.06.2024, наданих до суду, представник позивача просить повідомити відповідача про підстави вилучення військового квитка ОСОБА_1 .
Крім цього, у прохальній частині позову, позивач заявляє позовну вимогу про зобов'язання відповідача утримуватися від вчинення дій, а саме вилучати військовий квиток ОСОБА_1 з порушенням вимог Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого Указом Президента України від 30.12.2016 №582/2016.
Вимога щодо повернення відповідачем військового квитка позивачем заявлена не була.
Враховуючи встановлені судом обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у обраний позивачем спосіб.
Згідно частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; п.89), "Проніна проти України" (18.07.2006 р.; п.23) та "Серявін та інші проти України" (10.02.2010 р.; п.58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"; 09.12.1994 р., п.29).
З огляду на викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.