04 червня 2025 року справа №640/18915/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши матеріали справи та позовну заяву ОСОБА_1 до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001), Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 30.06.2022 №5 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що спірне рішення відповідача 1 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням статей 8, 13 і 18 Європейської конвенції про захист прав людини, статті 58, пункту 22 статті 92 Конституції України, абз. 4 пункту 7, абз. 3 пункту 9, пункту 13, розділу VI Положення про центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 № 301/5.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2022 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського окружного адміністративного суду позовну заяву передано на розгляд судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, яку отримано відповідачем в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Представником відповідачів подано суду відзив на позов, в якому зазначено, що відповідачі при прийнятті спірного рішення діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Натомість доводи і вимоги ґрунтуються на надуманих позивачем підставах та його власному розумінні, як обставин справи так і норм чинного законодавства.
Позивач скористався своїм процесуальним правом та надав до суду відповідь на відзив, в якій додатково аргументував доводи, викладені в позовній заяві.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач має кваліфікацію судового експерта, що підтверджується свідоцтвами №1669 від 29.11.2023, № 1867 від 10.02.2017, виданими на підставі рішень ЦЕКК Міністерства юстиції України, що дає йому право на проведення експертиз за експертними спеціальностями: 11.1.- дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності; 11.2. дослідження документів про економічну діяльність підприємства та організацій; 11.3. дослідження документів фінансово-кредитних операцій.
Судовими експертами Гершманом Ю.В. та Наберухіним В.А. було складено 05.04.2021 висновок експертів № 04/2021/0504/21-1 за результатами проведення комісійної судової експертизи у господарській справі №910/4707/21. (далі - Висновок).
Зі змісту Висновку вбачається, що експертиза проведена за запитом Сови Є.О. від 29.03.2021 про залучення експертів згідно ст.ст. 42, 98, 101 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 7-1 Закону України «Про судову експертизу» для проведення судової економічної експертизи з метою подання висновку експертів до Господарського суду міста Києва у справі № 910/4707/21 за позовом Публічного акціонерного товариства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР «БОРЩАГІВСЬКИЙ ХІМІКО-ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ ЗАВОД» в особі акціонера Приватного акціонерного товариства «ФАРМАЦЕВТИЧНА ФІРМА «ДАРНИЦЯ» до фізичних осіб про стягнення 118193659,77 грн. збитків.
ПАТ «ФАРМАЦЕВТИЧНА ФІРМА «ДАРНИЦЯ» звернулась до Міністерства юстиції України зі скаргою від 07.02.2022 за вих.№0222/07-10 щодо порушень вимог законодавства про судову експертизу та методик проведення судових експертиз експертами ОСОБА_1 та Наберухіним В.А., в якій, зокрема, просили відкрити дисциплінарне провадження стосовно судового експерта ОСОБА_1 .
Позивач надав пояснення на скаргу від 16.06.2022 вих.№16/06-1.
Рішенням дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 30.06.2022 №5 притягнуто до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.
Вважаючи, що рішення дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 30.06.2022 №5 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
Закон України «Про судову експертизу» визначає правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки.
Положеннями вказаного Закону визначено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження.
Положеннями статті 7 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 14 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - складання висновку експертів від 12.10.2022) судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до юридичної відповідальності.
Організаційні засади, завдання та порядок діяльності Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, порядок розгляду питань дисциплінарної відповідальності судових експертів визначає Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, що затверджене наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2015 року №301/5.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення №301/5 Центральна експертно-кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції України (далі - ЦЕКК) є колегіальним органом, що діє при Міністерстві юстиції України.
Одним із основних завдань ЦЕКК, згідно із підпунктом 7 пункту 2 розділу ІІ Положення №301/5 є розгляд питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів.
Згідно із пунктом 3 розділу ІІ Положення №301/5 ЦЕКК діє у складі кваліфікаційної і дисциплінарної палат. Кваліфікаційна палата ЦЕКК виконує завдання, передбачені підпунктами 2-5 пункту 2 цього розділу. Дисциплінарна палата ЦЕКК виконує завдання, передбачені підпунктами 6, 7 пункту 2 цього розділу.
За правилами пункту 2 розділу VI Положення №301/5 процедура розгляду питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів включає: розгляд питання щодо порушення дисциплінарного провадження; розгляд питання та прийняття рішення щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта.
Таким чином, суд наголошує, що на момент складання Висновку експертів від 05.04.2021 №04/2021/0504/21-1, стаття 14 Закону № 4038-XII не визначала видів дисциплінарних проступків експертів та відповідальності за їх вчинення.
Відповідні зміни до статті 14 Закону № 4038-XII в подальшому були внесені Законом України лише 03.11.2022 № 2716-IX та набрали чинності з 01.01.2023.
Таким чином, до 01.01.2023, враховуючи положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, будь-яким законом не визначалися види дисциплінарних порушень експертів та відповідальність за їх вчинення.
Так, вищевказана стаття в редакції, чинній на дату складання висновку експертів, передбачала, що судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до юридичної відповідальності.
Однак, ні в цій статті, ні в законі вцілому не передбачено діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Так, відповідно до пункту 22 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Як зазначено в правовій позиції Конституційного Суду України викладеній в рішенні від 30 травня 2001 року №7-рп/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб): «Наголошуючи на важливості гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина, Конституція України встановила, що склад правопорушення як підстава притягнення особи до юридичної відповідальності та заходи державно-примусового впливу за його вчинення визначаються виключно законом, а не будь-яким іншим нормативно-правовим актом, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення, та бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (статті 58, 61, пункти 1, 22 частини першої статті 92 Конституції України).
Системний аналіз викладених конституційних положень дає підстави дійти висновку, що за своїм змістом пункт 22 частини першої статті 92 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності. Ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади цивільно-правової відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. У такий спосіб Конституція України заборонила врегульовувати зазначені питання підзаконними нормативно-правовими актами та встановила, що лише Верховна Рада України у відповідному законі має право визначати, яке правопорушення визнається, зокрема, адміністративним правопорушенням чи злочином, та міру відповідальності за нього».
Отже, на підставі вказаної статті Конституції України та рішення Конституційного Суду України підстави (засади) юридичної відповідальності, а в контексті спірних правовідносин дисциплінарної, мають врегульовуватися виключно законами України.
Так, у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі №640/27721/20 сформовано правовий висновок, який полягає у неправомірності притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності, адже за пунктом 22 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Аналогічна правова позиція була в подальшому підтримана у постанові Верховного Суду від 07 липня 2023 року у справі №640/18335/20.
Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об'єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.
Так, на момент виникнення між сторонами у цій справі спірних правовідносин щодо складання експертами висновку від 05.04.2021, редакція статті 14 Закону України «Про судову експертизу», визначала, що судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до юридичної відповідальності.
Процедура притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності визначено Положенням про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2015 року №301/5, яке прийнято в розвиток статті 14 указаного Закону.
Проте, ні у вказаній статті 14, ні в Законі України «Про судову експертизу» у цілому не передбачено (у редакції Закону, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Тобто, Закон України «Про судову експертизу» не визначав діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад). Не містить таких норм і Положення №301/5 в частині визначення діянь, за вчинення яких експерт міг би притягуватись до дисциплінарної відповідальності у виді попередження чи призупинення дії свідоцтва (на строк від 6 місяців і більше).
У контексті зазначеного, суд погоджується із доводом позивача щодо необхідності врахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30 серпня 2022 року у справі №640/27721/20 та від 07 липня 2023 року у справі №640/18335/20 у подібних правовідносинах.
За таких обставин, оскільки станом на момент складання висновку експертів від 05.04.2021 №04/2021/0504/21-1 Закон України «Про судову експертизу» не містив норми, де б визначались діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), в той час як відповідно до пункту 22 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них, то суд вважає, що до позивача не може бути застосовано певний вид дисциплінарної відповідальності, який на момент вчинення діяння не був передбачений законом, позаяк це не відповідає пункту 22 статті 92 Конституції України з урахуванням тлумачення, наданого Конституційним Судом України в рішенні від 30 травня 2001 року №7-рп/2001.
Так, відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Отже, вирішуючи цей спір, суди повинен перевірити чи діяв відповідач, під час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.
Частини перша-третя статті 7 КАС України визначає, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 7 КАС України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Отже, до спірних правовідносин не мають застосовуватись підпункт 1, 2 пункту 12, підпункт 1 пункту 13 Розділу VI Положення №301/5, оскільки вони не відповідали вимогам пункту 22 статті 92 Основного Закону України на момент складання спірного висновку експертів.
Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 30.06.2022 №5 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених обставин у сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 992,40 грн.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 992,40 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 30.06.2022 №5 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 992,40 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.