04 червня 2025 року справа №320/19182/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 15.05.2023 №187 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності;
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 15.05.2023 №98 о/с по особовому складу в частині звільнення позивача зі служби в поліції;
- поновити позивача на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України у Київській області;
- стягнути з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані накази є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки висновок службового розслідування від 13.05.2023, як і викладені в ньому відомості, які стали підставою для його проведення, не підтверджуються належними та допустимими доказами. Позивач стверджує, що не вчиняв дисциплінарного проступку, оскільки не здійснював жодних протиправних дій, які могли б свідчити про порушення службової дисципліни, невиконання або неналежне виконання обов'язків поліцейського, порушення встановлених обмежень чи заборон, а також дій, які б дискредитували авторитет поліції. Окремо позивач звернув увагу на порушення порядку проведення службового розслідування, наголошуючи на відсутності правових підстав для його ініціювання. Висновки за результатами розслідування, на думку позивача, є необґрунтованими та побудовані на припущеннях. Крім того, позивач вказує на невідповідність виду дисциплінарного стягнення характеру встановлених обставин, вважаючи його надмірним, непропорційним та застосованим без дотримання принципу послідовності. Також зазначено, що ОСОБА_2 , який фігурує у матеріалах розслідування, особисто подавав заяви про відсутність будь-яких претензій до працівників поліції, однак ці обставини не були належним чином враховані відповідачем.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року (суддя Харченко С.В.) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року (суддя Донець В.А.) прийнято до провадження справу №320/19182/23, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 13 лютого 2025 року №246/0/15-25 звільнено ОСОБА_3 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва (відряджений до Київського окружного адміністративного суду) у зв'язку з поданням заяви про відставку.
У зв'язку зі звільненням судді Окружного адміністративного суду міста Києва (відряджений до Київського окружного адміністративного суду) Донця В.А. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/19182/23 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Частиною 14 ст. 31 КАС України визначено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 35 КАС України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 адміністративну справу №320/19182/23 прийнято до провадження судді Парненко В.С. та вирішено розглядати справу спочатку, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Чергове судове засідання було призначено на 07.05.2025 об 11:30 год.
У судове засідання прибули позивач та представник відповідача.
За згодою сторін суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнає позовні вимоги та просить суд відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що за результатами проведеного службового розслідування було встановлено наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, що виразились у порушенні пунктів 1, 2 частини першої, частини другої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, статті 30 Конституції України, абзаців 1- 3, 6- 8 пункту 1, абзацу 1 пункту 2 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, статті 15 Закону України «Про звернення громадян», а також пункту 6 розділу 11 розділу 2 Порядку ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом №893 від 08.02.2019. Зазначені порушення, на думку відповідача, полягають у неправомірному втручанні в права і свободи людини, порушенні права на недоторканність житла та завданні тілесних ушкоджень громадянину ОСОБА_2 . Відповідач наголошує, що факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку підтверджено належними та допустимими доказами, службове розслідування проведено відповідно до чинного законодавства, а застосований захід дисциплінарної відповідальності є співмірним тяжкості порушення. У зв'язку з цим комісією було рекомендовано застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Таким чином, відповідач вважає доводи, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
До керівництва Головного управління 13.05.2023 надійшла доповідна записка начальника УГІ ГУНП у Київській області, підполковника поліції Яковенка Д.М., щодо можливих порушень службової дисципліни окремими працівниками Вишгородського РУП ГУНП у Київській області.
У зазначеній доповідній записці вказано, що 12.05.2023 зі спецлінії « 102» до Вишгородського РУП ГУНП у Київській області надійшло повідомлення з закладу охорони здоров'я про те, що громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , побили працівники поліції, внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ та струсу головного мозку.
Вказана подія зареєстрована в системі ІПНП Вишгородського РУП ГУНП у Київській області за № 6437 від 12.05.2023. Наказом начальника ГУНП у Київській області від 13.05.2023 № 714 призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію.
У ході проведення службового розслідування встановлено, що 22.03.2023 до Вишгородського РУП ГУНП у Київській області по спецлінії « 102» надійшло повідомлення від ОСОБА_4 про те, що цього ж дня по АДРЕСА_1 протягом ночі невідомі особи проникли до будинку через двері, зірвавши замок, та викрали холодильник.
Вказане повідомлення зареєстровано в системі ІПНП Вишгородського РУП ГУНП у Київській області за № 3924 від 22.03.2023.
З метою належного реагування диспетчером ГУ на місце події було направлено слідчо-оперативну групу Вишгородського РУП у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які провели першочергові слідчі (розшукові) дії, після чого зібрані матеріали передали до чергової служби Вишгородського РУП.
Надалі, ОСОБА_8 за результатами розгляду звернення ОСОБА_4 відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян» завершив перевірку та склав довідку, яку погодив ОСОБА_9 і затвердив ОСОБА_10 .
Під час вивчення вищезазначеної довідки встановлено, що ОСОБА_8 виклав у ній таке:
22.03.2023 до Вишгородського РУП ГУНП у Київській області надійшло звернення від гр. ОСОБА_4 . Інформація за даним зверненням зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) Вишгородського РУП за № 3924 від 22.03.2023.
Надалі ОСОБА_8 провів перевірку інформації, викладеної у зверненні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з приводу виявлення нею відсутності майна за адресою: АДРЕСА_3 .
У ході розгляду матеріалів встановлено, що заявниця 22.03.2023 о 09:00, прибувши до будинку по АДРЕСА_3 , виявила відсутність бувшого у використанні холодильника. З метою встановлення свідків та очевидців події було здійснено виїзд за вказаною адресою і проведено подвірний обхід, однак позитивного результату не отримано.
Згідно з поясненнями ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , окремі працівники відділу кримінальної поліції Вишгородського РУП ГУНП здійснювали перевірку оперативної інформації щодо можливого вчинення кримінального правопорушення особами, схильними до зберігання наркотичних речовин на території обслуговування у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.
Зокрема, перевірку здійснювали:
- старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , оперуповноважений сектору розкриття злочинів проти власності,
- лейтенант поліції ОСОБА_12 , оперуповноважений сектору розкриття злочинів проти особи, - ОСОБА_8 ,
- капітан поліції ОСОБА_13 , старший оперуповноважений сектору розкриття злочинів проти власності.
Дисциплінарною комісією з метою перевірки інформації, викладеної у повідомленні ОСОБА_2 щодо побиття його працівниками поліції, вказаним особам було запропоновано надати пояснення. Однак вони, посилаючись на статтю 63 Конституції України, відмовились це робити.
У ході службового розслідування дисциплінарна комісія здійснила виїзд до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги для опитування ОСОБА_2 , який пояснив, що приблизно у березні 2023 року він помітив відчинені двері у сусідньому будинку, після чого зателефонував сусідці та повідомив її про цей факт. У той же день на місце події прибули працівники поліції, які опитали сусідів, зокрема й ОСОБА_2 .
У своєму поясненні ОСОБА_2 вказав, що йому невідомо, хто здійснив крадіжку. Після цього працівники поліції провели огляд його домоволодіння - будинку та господарських приміщень - і пересвідчились, що холодильника у нього немає.
Згодом один із працівників поліції повідомив ОСОБА_2 , що йому краще знайти цей холодильник, аби уникнути неприємностей, і дав термін до 10 травня 2023 року. Після цього працівників поліції ОСОБА_2 більше не бачив.
10 травня 2023 року в період з 19:00 по 21:00 ОСОБА_2 перебував за місцем свого проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За його словами, коли він вийшов по воду до криниці, побачив, як двоє невідомих чоловіків, перелізши через паркан, швидко наблизилися до нього. Після цього чоловіки, як виявилося пізніше - співробітники поліції, затягли ОСОБА_2 у будинок, де один із них забрав у нього ключі та пішов відкривати хвіртку, а інший утримував його всередині.
Згодом у будинок зайшли ще троє чоловіків у цивільному одязі, які не пред'явили службових посвідчень, однак повідомили, що вони є працівниками поліції, і запитали, чи впізнає їх ОСОБА_2 . У подальшому було встановлено, що це дійсно були працівники поліції.
Без пояснення причин свого візиту зазначені особи почали наносити ОСОБА_2 тілесні ушкодження. Його били по голові, тулубу, руках і ногах, при цьому деякі з них ставали ногами на голову та продовжували завдавати удари. Один із чоловіків спостерігав, не беручи участі у побитті. Один із нападників бив ОСОБА_2 кабелем по спині та голові. У процесі побиття поліцейські вимагали, аби той зізнався у вчиненні крадіжки, якої він, за його словами, не скоював.
Внаслідок побиття ОСОБА_2 отримав численні тілесні ушкодження, зокрема: вибито чотири зуби, садна, забій грудної клітки та інших частин тіла.
Зі слів потерпілого, побиття припинилося після того, як він перестав чинити спротив і почав голосно скаржитися на біль. Після цього поліцейські заявили, що до п'ятниці, тобто до 12 травня 2023 року, він має або назвати особу, яка скоїла крадіжку, або визнати її за собою.
Крім того, працівники поліції забрали мобільний телефон ОСОБА_2 марки Samsung, який надалі йому не повернули.
Після інциденту до ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , зафіксувала наявність у нього тілесних ушкоджень. Після цього вони звернулися до лікарні. Згідно з довідкою, виданою КНП "Київська міська клінічна лікарня № 8", ОСОБА_2 встановлено діагноз: закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку.
У зв'язку з подією 13 травня 2023 року було складено Акт пред'явлення фотозображень для впізнання осіб № 622/109/15/01-2023, у межах якого ОСОБА_2 було пред'явлено фотознімки восьми працівників поліції. У ході впізнання він ідентифікував четверо осіб, які брали участь у побитті: ОСОБА_1 (фото №1), ОСОБА_12 (фото №4), ОСОБА_8 (фото №5), ОСОБА_15 (фото №8).
Вказане впізнання зафіксовано на відео.
12 травня 2023 року о 19:11 до ГУНП у Київській області надійшло повідомлення з органів охорони здоров'я про самозвернення громадянина ОСОБА_2 , який заявив, що тілесні ушкодження отримав унаслідок побиття поліцейськими. Перевірку за даним фактом було доручено ОСОБА_9 , відповідальному від керівництва Вишгородського РУП.
У результаті перевірки встановлено, що 10 травня 2023 року приблизно о 21:00 працівники ВКІ Вишгородського РУП ГУНП у Київській області - ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 та ОСОБА_1 - проводили розшукові заходи на території Петрівської ТГ та спілкувались з ОСОБА_2 за місцем його проживання. Усі вони в усній формі заперечили свою причетність до побиття.
Проте, за результатами аналізу матеріалів службового розслідування, вивчення пояснень ОСОБА_2 , а також відомостей, отриманих від керівництва Вишгородського РУП, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що факти застосування фізичного насильства до громадянина ОСОБА_2 окремими працівниками поліції підтверджено.
У діях оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області, лейтенанта поліції ОСОБА_1 , вбачаються порушення: пунктів 1, 2 частини другої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію»; пунктів 1, 2, 13 частини третьої Дисциплінарного статуту Національної поліції України; статті 30 Конституції України; пункту 7 розділу І Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС від 08.02.2019 № 100; пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 № 893; абзаців 1, 3, 6, 7, 8 пункту 1, абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016; статті 15 Закону України «Про звернення громадян».
Зазначені порушення виразилися у: недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції; порушенні Присяги працівника поліції; неналежному розгляді звернень громадян про вчинення кримінальних правопорушень; невжитті вичерпних заходів для встановлення всіх істотних обставин події; неподанні рапорту щодо наявності ознак кримінального правопорушення; неповідомленні на спецлінію « 102» про факт отримання інформації щодо можливого вчинення кримінального правопорушення; недоповіді керівництву Вишгородського РУП з цього приводу; несприянні проведенню службового розслідування; незаконному проникненні на територію домоволодіння громадян, що призвело до порушення права на недоторканність житла; порушенні прав і свобод людини; нанесенні тілесних ушкоджень громадянину ОСОБА_2 . Зазначена ситуація стала можливою через низькі морально-ділові якості та правосвідомість ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 та ОСОБА_1 , що унеможливлює їх подальшу службу в поліції.
Наказом ГУНП в Київській області від 15.05.2023 № 187 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з поліції за порушення службової дисципліни.
Наказом ГУНП в Київській області від 15.05.2023 № 98 о/с відповідне дисциплінарне стягнення було реалізовано, і лейтенанта поліції, оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_12 звільнено зі служби на підставі частини першої статті 77 пункту __ Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
Не погоджуючись з наказами відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію від 02.07.2015 №580-VIII» (далі - Закон № 580-VIII).
Частиною 1 статті 1 Закону №580-VIII встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Припасами ч.1 ст.2 Закону №580-VIII визначено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Частиною 1 ст.6 Закону №580-VIII визначено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно із частиною першою статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Частиною першою статті 18 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Частиною першою статті 19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
У відповідності до приписів статті 64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 року по справі №815/4478/16.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Закон України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно із частинами першою, другою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Частиною першою статті 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно із частиною першою статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
При цьому, згідно з частиною другою статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
У контексті положень частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Положеннями статті 14 Закону Дисциплінарного статуту встановлено наступне.
Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до положень статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
Разом з тим, суд звертає увагу, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російською федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, який триває на момент розгляду даної справи.
Розділом V Дисциплінарного статуту визначено особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану.
Так, згідно ст. 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).
Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.
Як вбачається з матеріалів справи, службове розслідування, за наслідками якого відповідачем прийнято оскаржувані накази, розпочато відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у Київський області від 13.05.2023 №714.
Так, підставою для проведення службового розслідування слугував той факт, що 13.05.2023 надійшла доповідна записка начальника УГІ ГУНП в Київській області щодо можливих порушень службової дисципліни окремими працівниками Вишгородського РУП ГУНП в Київській області.
Таким чином, службове розслідування відносно позивача розпочато з урахуванням підстав, визначених положеннями Закону № 2337-VIII.
Згідно з матеріалами службового розслідування, позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції за дії, розцінені відповідачем як дисциплінарний проступок, що були виявлені відповідачем під час проведення службового розслідування.
У ході службового розслідування комісія виїхала до лікарні для опитування ОСОБА_2 , який повідомив, що у березні 2023 року повідомив сусідку про відчинені двері, після чого прибули поліцейські, які опитали сусідів і оглянули його будинок - холодильника не знайшли. Згодом поліцейський порадив йому самостійно знайти холодильник до 10 травня, аби уникнути проблем.
10 травня близько 19:00- 21:00 двоє невідомих перелізли через паркан і затягли ОСОБА_16 до будинку. Ще троє приєдналися, не пред'явивши посвідчень, але назвалися поліцейськими. Вони побили його, вимагаючи зізнатися у крадіжці. Потерпілий отримав тяжкі ушкодження (вибито зуби, забої, ЧМТ).
Після інциденту тілесні ушкодження зафіксувала ОСОБА_14 , і вони звернулися до лікарні. Медики діагностували закриту черепно-мозкову травму та забій мозку.
13 травня ОСОБА_16 впізнав чотирьох поліцейських ( ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , Неткача, Баранова) за фото, що зафіксовано на відео.
12 травня він звернувся до поліції з повідомленням про побиття. Перевірку доручили ОСОБА_9 Працівники ВКІ Вишгородського РУП, з якими ОСОБА_16 контактував 10 травня, заперечили застосування насильства.
Однак дисциплінарна комісія, проаналізувавши матеріали справи, підтвердила факт застосування фізичного насильства окремими працівниками поліції до ОСОБА_2 .
Водночас, невиконання/недотримання позивачем службової дисципліни та притягнення його у зв'язку з цим до дисциплінарної відповідальності, не має жодного відношення до розслідування ним кримінального провадження.
В даному випадку, позивачем було вчинено діяння, несумісне з його посадою. Так, позивачем вчинений проступок, який проявився у порушенні статті 18 Закону № 580-VIII та Присяги працівника поліції. Тим самим, позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Разом з тим, рішення про захід впливу у вигляді звільнення вжито до позивача за дії, що виразились у скоєнні проступку, що підриває авторитет поліції і її працівників в очах громадськості, порушення етики поведінки поліцейського, чим допущено порушення службової дисципліни. Тобто, наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самостійних підставах, натомість, встановлення вини позивача у скоєнні злочину є компетенцією кримінального суду.
Суд звертає увагу на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі "Звежинський проти Польщі" (заява № 34049/96).
Рішення ЄСПЛ у справі "Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії, заява № 63235/00, рішення від 19 квітня 2007 року.
У зв'язку з цим, суд запровадив функціональний критерій, заснований на характері обов'язків службовця та його відповідальності. Особи, що займають посади, пов'язані з виконанням обов'язків щодо захисту загальнодержавних інтересів або з участю у здійсненні визначених публічним правом повноважень, володіють частиною суверенної влади держави. Держава має законний інтерес щодо налагодження з такими службовцями спеціальних відносин, заснованих на вірності та відданості. З іншого боку, щодо інших посад, які не мають у собі аспектів "державного управління", держава не має такого інтересу. (див. згадану вище справу "Пеллегрін" (Pellegrin), п. 65). Таким чином, Суд постановив, що із сфери застосування пункту 1 статті 6 вилучаються лише такі спори, що порушуються державними службовцями, чиї обов'язки є типовим прикладом специфічної діяльності, пов'язаної з державною службою, оскільки останні діють як представники державної влади і відповідають за захист загальнодержавних інтересів та інтересів інших державних органів. Яскравим прикладом такої діяльності є збройні сили та поліція (п. 66). Суд дійшов висновку, що жодні спори між адміністративними органами та службовцями, які займають посади, пов'язані з виконанням покладених публічним правом повноважень, не входять до сфери застосування пункту 1 статті 6 (п. 67)".
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Разом з тим судом встановлено, що висновок службового розслідування, сформований з урахуванням норм чинного законодавства та у межах компетенції, вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, а тому суд погоджується з аргументами відповідача про те, що спірні рішення є правомірними та обґрунтованими, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним з вчиненим проступком.
Проаналізувавши наведене вище в контексті встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції у зв'язку з вчиненням ним дисциплінарного проступку, який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому.
Щодо посилань позивача на те, що ОСОБА_2 подав заяву від 16.05.2023 до начальника ГУНП в Київській області, у якій він зазначив, що ним надано передчасну інформацію щодо побиття його працівниками Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, та заяву від 12.05.2023, у якій зазначено, що до працівників поліції, які брали у нього пояснення 12.05.2023, він претензій не має, а відтак відповідачем безпідставно не взято до уваги вказані заяви та безпідставно притягнуто працівників поліції до відповідальності, суд оцінює їх критично, оскільки матеріалами службового розслідування підтверджується факт побиття ОСОБА_2 працівниками поліції, в тому числі і позивачем.
При цьому заява від 16.05.2023 була написана ОСОБА_2 вже після прийняття наказу про звільнення позивача з посади, а зміст заяви ОСОБА_2 від 13.05.2023 не дає підстав стверджувати, що позивач не причетний до факту побиття ОСОБА_2 .
Окремо суд звертає увагу, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт вчинення дисциплінарного проступку, під чим слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Отже, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 29.12.2020 року у справі № 802/2046/18-а та у постанові Верховного суду від 16.10.2020 року у справі № 814/2622/13-а.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Аналогічна правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 12.12.2019 у справі №816/70/16, від 01.04.2020 у справі №806/647/15, від 21.01.2021 у справі № 826/4681/18.
Таким чином суд дійшов висновку що факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку знайшов своє підтвердження під час судового розгляду, а застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції прийнятий відповідачем у межах, на підставі та у спосіб, що визначені чинним законодавством.
Відповідно до положень частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, суд зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Враховуючи відмову в задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.