04 червня 2025 року справа №320/56360/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (вул. Госпітальна, 16, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 08356179), в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Центральної військово-лікарської комісії щодо невнесення змін довідку військово-лікарської комісії КНП «Уманська центральна районна лікарня» Паланської міської ради від 25.01.2024 року №19/6 в частині визначення ступеня тяжкості отриманої травми, а саме: визнати травму, отриману ОСОБА_1 до тяжких;
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України внести зміни в довідку військово-лікарської комісії КНП «Уманська центральна районна лікарня» Паланської міської ради від 25.01.2024 року №19/6 в частині визначення ступеня тяжкості отриманої травми, а саме: визнати травму, отриману ОСОБА_1 до тяжких.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача, оформленого у формі листа від 26.11.2024 №598/9/26774, яким відмовлено в задоволенні скарги про перегляд ступеня тяжкості травми, зазначеної в довідці військово-лікарської комісії КНП «Уманська центральна районна лікарня».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/56360/24 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 прийнято справу до розгляду та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, яку отримано відповідачем в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
В матеріалах справи відсутній відзив на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_1 в лютому 2023 року, спеціальність - сапер.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 січня 2024 року одержав вибухову травмі, вогнепальне осколкове поранення правої п?яти за безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 , на території України, в результаті ураження саморобним вибуховим пристроєм противника, перебуваючи у засобах індивідуального захисту.
25 січня 2024 року ОСОБА_1 проходив військово-лікарську комісію в Комунальному некомерційному підприємстві «Уманська цептральна центральна районна лікарня» Паланської сільської ради відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402.
Згідно довідки ВЛК від 25.01.2024 №19/6:
« ОСОБА_1 діагноз та постанова ВЛК про причинний зв?язок захвортовання, поранення, каліцтва: Стан після первинної хірургічної обробки (11.01.2024) рани правої стопи, видалення стороннього тіла, стан після вторинної хірургічної обробки (14.01.2024) рани правої стопи з приводу мінно-вибухової травми (10.01.2024), вогнепального уламкового сліпого поранення правої стопи, відкритий вогнепальний крайовий перелом правої п?яткової кістки. Стороннє тіло правої п?яткової длянки.
Поранення, ТАК, пов?язане з безпосередньою участю у бойових діях під час захисту Батьківщини.
Довідка командира про обставини поранення надана №693/1722 від 23.01.2024 командир в/ч НОМЕР_1 .
Згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 року - травма відноситься до легких.
На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів».
Відповідно до постанови Гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_2 від 26.02.2024 року №944 встановлено, що за наказом МОЗ України від 04.07.2007 року №370 - травма, отримана позивачем - тяжка.
Згідно з постановою Гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_2 від 08.05.2024 року №2152 за наказом МОЗ України від 04.07.2007 року №370 - травма, отримана позивачем - тяжка.
ОСОБА_1 01.08.2024 звернувся до КНП «Уманська центральна районна лікарня» Паланської сільської ради із заявою про внесення змін в довідку військово-лікарської комісії №19/6 від 25.01.2024 року в частині визначення ступеня травми.
Листом від 02.08.2024 року №1600/01-23 КНП «Уманська центральна районна лікарня» зазначено, що змінити рішення позаштатної ВЛК або внести зміни в рішення позаштатної ВЛК КНП «Уманська ЦРЛ» може лише 11-та Регіональна військово-лікарська комісія.
Позивач звернувся до 11-та Регіональної військово-лікарської комісії з заявою про внесення зміни в рішення позаштатної ВЛК КНП «Уманська ЦРЛ», однак листом №771 від 10.09.2024 регіональна ВЛК повідомила заявника, що встановлення ступеню тяжкості травм не відноситься до повноважень 11-ої Регіональної військово-лікарської комісії. Медичний висновок про ступінь тяжкості травми дають комісії лікувального закладу, де здійснювалось лікування особи, що постраждала.
Не погоджуючись з такою відповіддю, позивач звернувся до Центральної ВЛК з аналогічним питанням щодо внесення зміни в рішення позаштатної ВЛК КНП «Уманська ЦРЛ».
Листом №598/9/26774 від 26.11.2024, відповідач, зокрема, вказав, що діагнози, в тому числі ступінь тяжкості травм, встановлюються лікарями-спеціалістами у закладах охорони здоров'я у формулюваннях, визначених загальноприйнятими класифікаціями захворювань. Зазначив, що власником і розпорядником медичних документів, що стосується проходження медичного огляду ВЛК є заклад охорони доров'я, в якому проводився медичний огляд ВЛК. Враховуючи вказане, внесення змін до медичної документаціх належить до компетенції закладу охорони здоров'я, де проводився медичний огляд ВЛК.
Не погоджуючись з таким рішенням Центральної ВЛК, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України», на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент виникнення спірних правовідносин та на час розгляду цієї адміністративної справи у суді строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII, в редакції станом на час виникнення спірних відносин,), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі Указ №69/2022). Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-ХІІ (далі Закон № 3543-ХІІ, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що:
- мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
- особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до частини 8 статті 4 Закону №3543-XII, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 22 Закону №3543-XII, громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону №3543-XII, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України (частина 5 статті 22 Закону №3543-XII).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Так, згідно частин 1, 2 та 10 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до частини 13 статті 2 Закону №2232-XII громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затверджено наказом Міністра оборони України 14.08.2008 року №402 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за №1109/15800.
Згідно із пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Відповідно до пункту 2.2 глави 2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.
Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов'язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.
Відповідно, підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.
Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
Відповідно до підпункту 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Відповідно до пунктів 2.1., 2.2 ЦВЛК є штатною військово-лікарською установою яка приймає постанови, що є обов'язковими для штатних та позаштатних ВЛК. Згідно з п. 2.3.5. Положення №402 Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку. Системний аналіз вищенаведених приписів Положення №402 дає суду підстави прийти до висновку, що ЦВЛК при розгляді заяви/скарги на рішення ВЛК свій висновок повинна оформлювати не листом, а вмотивованою постановою з викладенням всіх обставин та аргументів.
Як слідує із матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії зі зверенням щодо перегляду ступеня тяжкості травми, зазначеного позаштатною ВЛК КНП «Уманська ЦРЛ» в довідці від 25.01.2024 року №19/6.
За результатом розгляду скарги позивача ЦВЛК ЗС України без складання протоколу листом №598/9/26774 від 26.11.2024 повідомив позивача про те, що діагнози, в тому числі ступінь тяжкості травм, встановлюються лікарями-спеціалістами у закладах охорони здоров'я у формулюваннях, визначених загальноприйнятими класифікаціями захворювань. Зазначив, що власником і розпорядником медичних документів, що стосується проходження медичного огляду ВЛК є заклад охорони доров'я, в якому проводився медичний огляд ВЛК. Враховуючи вказане, внесення змін до медичної документаціх належить до компетенції закладу охорони здоров'я, де проводився медичний огляд ВЛК.
Таким чином, ЦВЛК було розглянуто звернення позивача відповідно до Закону України «Про звернення громадян» №393/96-ВР.
Разом з тим, абзацом 15 підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 передбачено, що ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз'яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
Тобто, всупереч вимогам наказу МОУ №402, ЦВЛК відмовилась переглядати ступень тяжкості травми, зазначеного позаштатною ВЛК КНП «Уманська ЦРЛ» в довідці від 25.01.2024 року №19/6.
З урахуванням вищенаведеного виходить що ЦВЛК, при розгляді звернення позивача, свій висновок повинна була оформити не листом, а вмотивованою постановою з викладенням всіх обставин та аргументів, з відповідним медичним обстеженням позивача та з винесенням постанови за результатами такого розгляду.
Відсутність належним чином оформленої постанови ЦВЛК про перегляд постанови ВЛК свідчить про те, що вона не прийняла жодного рішення з числа тих, які повинен на була ухвалити за законом.
Отже, має місце протиправна бездіяльність ЦВЛК, що є суб'єктом владних повноважень, щодо не прийняття постанови за результатами розгляду скарги позивача, а тому позовна вимога про визнання протиправним рішення Центральної військово-лікарської комісії щодо невнесення змін довідку військово-лікарської комісії КНП «Уманська центральна районна лікарня» Паланської міської ради від 25.01.2024 року №19/6 в частині визначення ступеня тяжкості отриманої травми, а саме: визнати травму, отриману ОСОБА_1 до тяжких, задоволенню не підялгає.
Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 зазначив, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження, визначення ступеню тажкості травми є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі №160/7153/20 зауважив, що дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, зважаючи на те, що в рамках розгляду даної справи з'ясовано, що відповідачем не прийнято жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити згідно вимог, встановлених підпунктами 2.3.3 та 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, а, отже, скарга позивача не розглянута у відповідності по приписів Положення №402.
Таким чином, Центральна військово-лікарська комісія не здійснила, як того вимагає Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, що затверджено наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402, належного розгляду звернення позивача в частині внесення змін у визначення ступеня тяжкості отриманої травми у висновку позаштатної ВЛК КНП «Уманська ЦРЛ», оформленого довідкою від 25.01.2024 року №19/6, що свідчить про її протиправну бездіяльність.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання Центральної військово-лікарської комісії повторно розглянути заяву позивача про перегляд висновку позаштатної ВЛК КНП «Уманська ЦРЛ», оформлений довідкою від 25.01.2024 року №19/6 в частині визначення ступеня тяжкості отриманої травми.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених обставин у сукупності, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття судового рішення у справі. Тобто, питання щодо зобов'язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.
Позивачем не обґрунтовано необхідність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі, а з матеріалів справи не вбачається об'єктивних обставин, які б викликали сумнів щодо добровільного виконання відповідачем рішення суду у цій справі.
Таким чином клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач у відповідності до ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору на підставі посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 .
Керуючись ст.ст. 139, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 в частині внесення змін у визначення ступеня тяжкості отриманої травми у висновку позаштатної ВЛК КНП «Уманська ЦРЛ», оформленого довідкою від 25.01.2024 року №19/6.
Зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про перегляд висновку позаштатної ВЛК КНП «Уманська ЦРЛ», оформлений довідкою від 25.01.2024 року №19/6 в частині визначення ступеня тяжкості отриманої травми.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.