04 червня 2025 року м. Київ № 320/23418/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №0051374202 від 08 липня 2019 року, яким ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов'язанням за платежем з податку на доходи фізичних осіб на 795 397,57 гривень, а також застосовано штрафні санкції у розмірі 198 849,39 гривень;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №0051394202 від 08 липня 2019 року, яким на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 510.00 гривень;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №0051404202 від 08 липня 2019 року, яким на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 170.00 гривень;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №0051384202 від 08 липня 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов'язанням ОСОБА_1 за платежем «військовий збір» на 66 283,13 гривень, а також застосовано штрафні санкції у розмірі 16570,78 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про безпідставність висновків податкового органу про те, що позивачем у 2017 році отримано від ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» дохід у сумі 6265175,59 грн. за ознакою доходу « 126» - додаткове благо, без визначення суми утриманого податку. Зауважує, що у позивача відсутнє додаткове благо передбачене п.п.164.2.17 (д) п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, у вигляді прощення боргу, оскільки такий борг було погашено у зв'язку з реалізацією іпотекодавцем свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття у власність квартири позивача. Позивач зауважує, що в результаті заходів з погашення заборгованості позивач не тільки не отримав будь-яке благо (економічну вигоду у вигляді збереження активів), а втратив нерухоме майно - належне йому житло. Відтак, у позивача не виникало обов'язку щодо подання декларації про майновий стан та доходи отримані в 2017 році, а також сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору, у зв'язку із чим просить суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач надав суду відзив, в якому заперечує проти задоволення позову та зазначає, що позивачем в період 2017 року отримано доходи, які згідно з Податковим кодексом України підлягають включенню до загального місячного (річного) доходу та відображенням платником в податковій декларації про майновий стан і доходи. Податкова декларація про майновий стан та доходи за 2017 рік позивачем до контролюючого органу не подана, а суми анульованої кредитної заборгованості за 2017 рік у розмірі 6265175,59 грн., як отримане додаткове благо, не включено до загального річного оподатковуваного доходу за відповідний звітний період, чим порушено п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст.49, пп.179.1, пп.179.7 ст. 179, п.п.164.2.17(д) п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України. Відтак, на думку відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно і підстав для їх скасування немає, а тому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Також від відповідача надійшло до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, за результатами розгляду якого суд вказує про відсутність підстав для його задоволення з тих підстав, що суддею, 18.08.2023 при відкритті провадження по справі №320/23418/23 було вирішено питання щодо пропуску із зверненням до суду із позовною заявою шляхом поновлення строку такого звернення.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 ПК України та відповідно до наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки від 09.04.2019 № 4294 ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» (ЄДРПОУ 37825968) фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.
Згідно з відомостями ЦБД ДРФО ДФС України в період з 01.01.2017р. по 31.12.2017 р., платник податків - фізична особа ОСОБА_1 отримав дохід у загальній сумі 6265175,59 грн. за ознакою доходу « 126» (дохід, отриманий як додаткове благо).
В період з 01.01.2017 по 31.12.2017 платник податків - фізична особа ОСОБА_1 , окрім отриманих доходів, обов?язок щодо відображення яких у податковій декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, фактично отримував доходи як додаткове благо у вигляді анулювання (прощення) суми заборгованості по основному боргу, анульованої ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» (ЄДРПОУ 37825968), що підтверджується листом ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» від 19.10.2018 №19/10-18/19 (вx. №137263/10 від 06.12.2018 р.)
Фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 не подано до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік.
Фізичній особі ОСОБА_1 під час перевірки направлено лист ГУ ДФС у м. Києві від 05.10.2018 № 58850/С/26-15-13-04-20 щодо обов'язку подання декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік та декларування суми доходу, отриманого у вигляді додаткового блага, однак фізичною особою ОСОБА_1 відповідь не надана.
За результатами проведеної перевірки складено акт №1027/26-15-42-02-30/ НОМЕР_2 від 10 травня 2019 року, на підставі висновків якого Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0051374202 від 08 липня 2019 року, яким було встановлено порушення ОСОБА_1 пп. 168.2.1. п. 168.1. ст. 168 ПК України з урахуванням вимог пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПІК України та збільшено суму грошового зобов?язанням ОСОБА_1 за платежем з податку на доходи фізичних осіб на 795 397,57 гривень, а також застосовано штрафні санкції згідно з пп.54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п.58.1. ст. 58 ПК України у розмірі 198 849,39 гривень;
- № 0051394202 від 08 липня 2019 року, яким на підставі п. 121.1. ст. 121 ПІК України за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів, накладено штраф у розмірі 510,00 гривень;
- № 0051404202 від 08 липня 2019 року, яким на підставі п. 120.1 ст. 120 ПК України за неподання платником податків податкової декларації накладено штраф у розмірі 170,00 гривень;
- № 0051384202 від 08 липня 2019 року, яким встановлено порушення пп. 1.2, пт. 1.3. п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України та збільшено суму грошового зобов?язанням за платежем «військовий збір» на 66 283,13 гривень, а також застосовано штрафні санкції у розмірі 16570,78 гривень.
Не погоджуючись з правомірністю спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Основним питанням, яке потребує вирішення у даній справі, є правомірність віднесення контролюючим органом суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості до складу оподаткованого доходу позивача як додаткового блага на підставі підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.
Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Згідно з підпунктом «б» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.
У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.566 ЦК України, після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.
Згідно зі статтею 605 ЦК України, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов'язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
Відсутність в підпункті «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку (процентного), анульованого кредитором за його самосійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015.
Згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2015) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.
Враховуючи наведене, суд вважає, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 18.03.2025 у справі № 480/805/21 та від 15.08.2024 у справі № 260/1012/19.
Крім цього, 07.05.2015 набув чинності Закон України від 09.04.2015 №321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань», згідно з яким підрозділ 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України доповнено пунктом 8 у наступній редакції: не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися, починаючи з 1 січня 2015 року.
Із системного аналізу правових норм Верховний Суд в постанові від 28.07.2021 у справі №826/12872/17 дійшов висновку, що у разі, якщо кредитором здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
При цьому, набранням чинності Законом № 321-VIII, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України була доповнена абзацом другим, у зв'язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Отже, при вирішенні даної справи визначальним є встановлення і дослідження обставин щодо складових суми прощеного (анульованого) кредитором боргу, яка може включати в себе як основну суму кредиту, так і відсотки за користування ним, а також дотримання порядку повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, що дозволить визначити правовий статус прощеної заборгованості й, відповідно, наявність у позивача обов'язку сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації.
Судом встановлено, що 27 квітня 2005 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №31-411/04-2005, за положеннями якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 138 900 дол. США. В якості забезпечення виконання зобов?язання за вказаним вище кредитним договором між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» 27 квітня 2005 року було укладено договір іпотеки, у відповідності до умов якого позивачем було передано в іпотеку банку належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
12 грудня 2011 року ТОВ «Кей-Колект», на підставі укладеного з ПАТ «УкрСиббанк» Договору відступлення права вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В., набуло право кредитора та прав іпотекодержателя за вказаними вище договорами.
17 березня 2017 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелевою А.М. було здійснено державну реєстрацію права власності на іпотечну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект».
20 грудня 2019 року ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» було надано ОСОБА_1 довідку, якою було підтверджено те, що ОСОБА_1 не має заборгованості перед ТОВ «Кей-Колект» та вказана компанія не має до позивача жодних фінансових та майнових претензій.
Разом з тим, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», дотримуючись порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, подано податковий розрахунок за формою 1-ДФ за I кв. 2017, в якому відображено нарахований та виплачений дохід у вигляді анулювання (прощення) боргу за ознакою доходу - « 126» (дохід, отриманий як додаткове благо) ОСОБА_1 в сумі 6 265 175,59 гривень. Тобто, ТОВ «Кей-Колект» підтверджено інформацію про суми нарахованого та виплаченого доходу з ознакою доходу « 126» у вигляді анулювання кредитної заборгованості позивача.
Крім того, судом встановлено, що на лист ГУ ДФС у м. Києві від 05.10.2018 року №76916/10/26-15-13-04-22 ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» надано відповідь листом від 19.10.2018 №19/10-18/19 (Bx. № 137263/10 від 06.12.2018 р.), в якому повідомлено, що товариством в якості нового кредитора, самостійно було прийнято рішення про анулювання (прощення) фізичній особі ОСОБА_1 кредитної заборгованості в сумі 232992,77 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14.03.2017 складає 6 265 175,59 гривень, в тому числі заборгованість по основній сумі кредиту - 164 331,55 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14.03.2017 складає 4418875,38 гривень.
Боржника - фізичну особу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проінформовано про анулювання боргу повідомленням від 20.12.2017 №U-9410-733053 шляхом реалізації ТОВ “КЕЙ-КОЛЕКТ» права на нерухоме майно, яким було забезпечено виконання вищезазначеного кредитного договору. У вказаному повідомленні, яке отримано позивачем особисто, боржнику наголошено, що анульована сума заборгованості є доходом, отриманим, як додаткове благо, який необхідно відобразити у річній податковій декларації та сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
Зокрема, в повідомленні від 20.12.2017 №U-9410-733053 ТОВ “КЕЙ-КОЛЕКТ» зазначає, що ним не утримано податок на доходи фізичних осіб за ознакою доходу “126» - дохід у вигляді додаткового блага ОСОБА_1 .
Крім того, ТОВ “КЕЙ-КОЛЕКТ» проінформовано позивача, що станом на 14.03.2017 року за ОСОБА_1 обліковується кредитна заборгованість у сумі 232 992,77 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14.03.2017 року складає 6 265 176,59 гривень, з яких :
- заборгованість по основній сумі кредиту складає 164 331,55 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14.03.2017 року складає 4 418 875,38 гривень;
- заборгованість по процентам - 68 661,22 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14.03.2017 року складає 1 846 300,21 гривень.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що у позивача наявне додаткове благо передбачене п.п.164.2.17 (д) п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, у вигляді прощення боргу, оскільки анульована сума заборгованості є доходом ОСОБА_1 , отриманого як додаткове благо, а тому необхідно самостійно відобразити зазначену суму у річній податковій декларації та відповідно сплатити податки у вигляді ПДФО та військового збору.
Водночас, судом встановлено, що фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 незадекларовано дохід, отриманий у вигляді основної суми боргу, анульованого (прощеного) ТОВ “КЕЙ-КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 37825968), що підлягає оподаткуванню за 2017 рік на загальну суму 4 418 875, 38 грн., та відповідно не нараховано податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, що підлягає сплаті до бюджету.
Станом на день прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Отже, ставка ПДФО складає 18% від 4 418 875, 38 грн., що становить 795 397,57 грн, яке є сумою податкового зобов'язання позивача, що підлягає сплаті до бюджету.
Разом з тим, ставка військового збору складає 1.5% від 4 418 875, 38 грн., що становить 66 283,13 грн, яке є сумою податкового зобов'язання позивача, що також підлягає сплаті до бюджету.
Відтак, розрахунок суми боргу, має проводитись виходячи з об'єкту оподаткування у розмірі 4 418 875, 38 грн, що і було зроблено контролюючим органом при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень, а саме :
- ППР від 08 липня 2019 року №0051374202 про збільшення суму грошового зобов'язанням за платежем з ПДФО на 795 397,57 гривень, а також застосування штрафних санкцій у розмірі 198 849,39 гривень;
- ППР від 08 липня 2019 року №0051384202 про збільшення суми грошового зобов'язанням за платежем «військовий збір» на 66 283,13 гривень, а також застосування штрафних санкцій у розмірі 16570,78 гривень.
Сукупність наведених вище обставин свідчить про те, що у позивача виник обов'язок щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, оскільки кредитором в особі ТОВ “КЕЙ-КОЛЕКТ» прощено ОСОБА_1 основну суму боргу (кредиту) у розмірі 4 418 875, 38 грн. за його самостійним рішенням; повідомлено кредитором платника податку - боржника, шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення про прощення (анулювання) боргу; включено кредитором суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь боржника, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.
Таким чином, аналізуючи зазначені норми чинного законодавства та встановивши фактичні обставини справи, а саме що розрахунок суми, з якої складалися податкові зобов'язання за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 08 липня 2019 року №0051374202 та №0051384202 проводився відповідачем саме з основної суми боргу, то вказані рішення податкового органу є правомірними та скасуванню не підлягають.
Крім того, під час розгляду справи встановлено, що позивач отримував у 2017 році дохід від ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», у зв'язку з чим у позивача виникло обов'язкок подавати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, з огляду на що нарахування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, є правомірними, а тому ППР № 0051404202 від 08 липня 2019 року про накладення штрафу у розмірі 170,00 гривень за неподання платником податків податкової декларації не підлягає скасуванню.
За таких обставин, податковий орган дійшов обґрунтованих висновків про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доход фізичних осіб та військового збору, а також застосування фінансових санкцій за неподання подання платником податків податкової декларації.
Стосовно правомірності ППР № 0051404202 від 08 липня 2019 року, яким на підставі п. 120.1 ст. 120 ПК України за неподання платником податків податкової декларації накладено штраф у розмірі 170,00 гривень, суд вказує про відсутність підстав для її скасування з наступних підстав.
Відповідно до п.п. «а» п.176.1 п. 176 ПК України платники податку зобов?язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов?язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Форма такого обліку та порядок його ведення затверджено Наказу Міністерства фінансів України від 23.06.2017 року №591 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2017 за №871/30739.
Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов?язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов?язаних з визначенням об?єктів оподаткування та/або податкових зобов?язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов?язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до вимог п.44.3 ст.44 ПКУ, платники податків зобов?язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов?язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
При цьому, як встановлено судом, в порушення п.п. «а» п.176.1 п.176, п.44.1, п.44.3 ст.44 ПК України, фізичною особою ОСОБА_1 до перевірки не надано Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в акті перевірки, є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених порушень, є правомірними та не підлягають скасуванню.
За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Обов'язок доказування в податкових спорах покладається на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов'язань, та правомірність прийняття свого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду докази, які спростовують доводи позивача, а відтак, довів правомірність своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.