03 червня 2025 року м.Київ №320/34814/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просить суд:
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Київ області здійснити коригування індивідуальної картки платника податків ОСОБА_1 (РНКПОУ: НОМЕР_1 ) шляхом виключення (списання) заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску у розмірі 21 030, 90 грн, що виникла в період з 01.07.2018 по 31.07.2020;
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Київ сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві висновок про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченої суми єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування у розмірі 21 030, 90 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив у повернені позивачу надміру перерахованих коштів в сумі 21030,90 грн, порушивши норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів.
Ухвалою суду від 08.11.2023 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Суд зазначає, що на підставі пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, зокрема Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).
При цьому, пунктом 2 Постанови КМУ №893 встановлено, що права та обов'язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.
Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, зокрема Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).
Отже, Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ44116011) є правонаступником Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).
Відповідно до частини 1 статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Процесуальне правонаступництво можливе в будь-якій стадії процесу.
Враховуючи вищевикладене, наявні правові підстави для заміни відповідача Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) його правонаступником Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).
Третя особа, Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, не скористалось своїм правом подачі письмових пояснень щодо предмету спору.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебувала на обліку у Головному управлінні ДПС у м. Києві як фізична особа-підприємець, зареєстрована у 2010 році.
Позивачка працювала на посаді бухгалтера в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ред Булл Україна» з 24.10.2011 по 07.09.2018 та на посаді бухгалтера в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл» з 10.09.2018. Оплату єдиного внеску за вказаний період нараховував та сплачував роботодавець.
ГУ ДПС у місті Києві сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року №Ф-75500-17 У, якою визначено, що станом на 16.12.2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску заявника становить 21 030,90 грн. Вказаний борг обліковувався в інтегрованій картці платника заявниці, нарахований в автоматичному режимі за 07.2018-07.2020 роки, в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць, як фізичній особі-підприємцю, що перебуває на загальній системі оподаткування.
Вимога була направлена у виконавчу службу, на підставі чого було відкрито виконавче провадження № 61290091 від 27.05.2020. В подальшому з заявниці в примусовому порядку були стягнуті кошти у вказаному розмірі, що підтверджується платіжними дорученнями № 2802 від 08.07.2020, № 3252 від 07.08.2020, №3688 від 07.09.2020, № 3895 від 07.10.2020.
Позивачка не погодилася з незаконними діями ГУ ДПС у місті Києві і подала позовну заяву в якій просила визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві №Ф-75500-17 У від 11.05.2019 про стягнення боргу в розмірі 21 030, 90 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Київ від 09.08.2021 по справі №640/14053/20 позов задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у м. Києві №Ф-75500-17 У від 11.05.2019 про стягнення боргу в розмірі 21 030, 90 грн., яке набрало законної сили.
Після отримання вказаного рішення суду позивачка звернулася до ГУ ДПС у м.Київ із заявою, щодо повернення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 21 030, 90 грн.
Проте, у задоволені заяви, листом від 06.04.2023 № 666/26-15-24-01-0907, було відмовлено, оскільки рішенням суду від 09.08.2021 у справі №280/2054/20 не було заявлено вимог щодо коригування даних інтегрованої картки платника податків шляхом виключення нарахувань з єдиного внеску, то сума 21 030, 90 грн. зарахована в рахунок погашення боргу, який обліковувався в ІКП 71040000 станом на 08.03.2023
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Згідно п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
За змістом частин 5 та 7 статті 9 Закону №2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування; єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Відповідно до ч.13 ст.9 Закону №2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статей 9 та 11 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" розроблено Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 №6 (далі - Порядок №6).
Порядок №6 визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску.
Відповідно до п.3 Порядку №6 надміру сплачені суми єдиного внеску - суми коштів, які на певну дату зараховані на відповідний рахунок 3719 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону); помилково сплачені суми єдиного внеску - суми коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок 3719 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника; рахунок 3719 - відповідні небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 "Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування", відкриті в органах Державної казначейської служби України.
Пунктами 4-7 Порядку №6 встановлено, що у випадку надмірної сплати сум єдиного внеску на рахунок 3719 органом доходів і зборів здійснюється зарахування цих коштів у рахунок майбутніх платежів за тим самим рахунком відповідно до встановленого розміру єдиного внеску та у порядку календарної черговості виникнення зобов'язань платника з цього платежу.
Повернення коштів здійснюється у випадках:
1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719;
2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719;
3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету;
4) помилкової сплати податкових зобов'язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.
Згідно п.6 Порядку, повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення.
У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.
У випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів за місцем обліку помилково сплачених Коштів у довільній формі із зазначенням суми та напряму повернення.
Відповідно до п.7 Порядку №6, у разі надходження заяви про повернення коштів з рахунку 3719, підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації заяви проводить перевірку наданої платником інформації.
У разі відмови в задоволенні заяви про повернення коштів з рахунку 3719 платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови.
Підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення обліку платежів та складання звітності, у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання заяви з відміткою про підтвердження повернення коштів на підставі даних інформаційної системи готує висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку (далі - Висновок) та два примірники Реєстру висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Реєстр висновків) за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Висновки реєструються в журналі обліку висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку та протягом одного робочого дня від дати їх реєстрації разом з примірником Реєстру висновків передаються до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку.
На підставі Висновку та у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його реєстрації підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на повернення Коштів з рахунку 3719, на який їх було сплачено, та направляє його відповідному управлінню (відділенню) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства).
Управління (відділення) Казначейства на підставі розрахункового документа органу доходів і зборів нижчого рівня перераховує кошти за рахунок поточних надходжень за день з відповідного рахунку 3719 на рахунок Платника, зазначений у заяві, відкритий у банку або органі Казначейства. (пункт 8 Порядку №6).
З огляду на вказані законодавчі положення випливає, що контролюючий орган за результатами розгляду заяви платника податків про повернення надмірно сплачених податкових зобов'язань та у разі відсутності законодавчо мотивованих підстав для відмови у задоволенні такої заяви зобов'язаний підготувати висновок за формою, передбаченою Порядком №6, а органи Державної казначейської служби зобов'язані здійснити повернення надмірно сплачених сум грошових зобов'язань.
Як вже було встановлено судом, позивачка звернулася до ГУ ДПС у м.Київ із заявою, щодо повернення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 21030, 90 грн. Однак, у задоволені заяви, листом від 06.04.2023 № 666/26-15-24-01-0907, було відмовлено, оскільки рішенням суду від 09.08.2021 у справі №280/2054/20 не було заявлено вимог щодо коригування даних інтегрованої картки платника податків шляхом виключення нарахувань з єдиного внеску, то сума 21 030, 90 грн. зарахована в рахунок погашення боргу, який обліковувався в ІКП 71040000 станом на 08.03.2023.
Як слідує з наявних в матеріалах справи доказів, відповідачем не підтверджено факт складання та подання до органу казначейства відповідно до закону висновку про повернення надмірно сплачених ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 21030,90 грн за результатами розгляду заяви позивача.
Відповідач на обґрунтування власної правової позиції зазначає, що оскільки рішенням суду від 09.08.2021 у справі №280/2054/20 не було заявлено вимог щодо коригування даних інтегрованої картки платника податків шляхом виключення нарахувань з єдиного внеску, то сума 21 030, 90 грн. зарахована в рахунок погашення боргу, який обліковувався в ІКП 71040000 станом на 08.03.2023
Наведені доводи не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
Як уже було встановлено судом вище, на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів ГУ ДПС у місті Києві було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року №Ф-75500-17 У, якою визначено, що станом на 16.12.2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску заявника становить 21 030,90 грн.
Вказаний борг обліковувався в інтегрованій картці платника заявниці, нарахований в автоматичному режимі за 07.2018-07.2020 роки, в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць, як фізичній особі-підприємцю, що перебуває на загальній системі оподаткування.
Вимога була направлена у виконавчу службу, на підставі чого було відкрито виконавче провадження № 61290091 від 27.05.2020. В подальшому з заявниці в примусовому порядку були стягнуті кошти у вказаному розмірі, що підтверджується платіжними дорученнями № 2802 від 08.07.2020, № 3252 від 07.08.2020, №3688 від 07.09.2020, № 3895 від 07.10.2020.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Київ від 09.08.2021 по справі №640/14053/20 позов задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у м. Києві №Ф-75500-17 У від 11.05.2019 про стягнення боргу в розмірі 21 030, 90 грн., яке набрало законної сили.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, сплачені позивачем кошти на погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску за вимогою №Ф-75500-17 У у розмірі 21030,90 грн є надмірно сплаченою сумою єдиного внеску, та підлягають поверненню на підставі зазначених вище норм у передбаченому порядку.
Також, суд зазначає про те, що у випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява подається до територіального органу ДПС, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку тоді як повернення єдиного внеску у випадку, передбаченому пп. 3 п. 5 цього Порядку, здійснюється відповідно до вимог ст. 43 Кодексу, тобто подається заява довільної форми.
На підтвердження вказаного посилання відповідачем не надано доказів того, що кошти, які стягнуті у рамках виконавчого провадження №61290091 можна віднести до надмірної та/або помилкової сплати у випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 Порядку №6.
Таким чином, очікування позивача щодо повернення надміру та/або помилково сплаченого єдиного внеску мають обґрунтовану законну підставу.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо невжиття заходів для повернення позивачці помилково сплаченої суми єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування в розмірі 21030,90 грн є протиправною.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного суд України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного суд України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд зазначає, що для прийняття рішення про повернення помилково сплачених сум єдиного внеску позивачем виконано всі умови, прийняття такого рішення не відноситься до дискреційних повноважень відповідача, оскільки вичерпний перелік підстав для відмови у поверненні коштів визначений законом.
Таким чином, з метою ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає можливим зобов'язати відповідача підготувати та подати до відповідного управління (відділення) Державної казначейської служби України висновок про повернення позивачці помилково сплаченої суми єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування в розмірі 21030,90 грн.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача, не надав, а тому не довів правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2148,00 грн.
Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у повному обсязі за рахунок відповідача.
Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 цього ж Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 , від 24.10.2019 у справі №820/4280/17, від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 , у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №520/6161/19.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн у цій справі представник позивача надав суду у копіях: договір; розрахунок вартості послуг; акт виконаних робіт; свідоцтвом на право ведення адвокатської діяльності; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.
Згідно п. 1.1 Договору, Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання надати правову допомогу з усіх питань пов'язаних з поданням Клієнтом позову до Київського окружного адміністративного суду, про невжиття Головним управлінням ДПС у м. Київ заходів до повернення помилково сплаченої суми єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування, а також іншої заборгованості за поставку товару.
Відповідно до п.4.1.1 Договору ціна за один час роботи складає 2 000 грн.
Відповідно до акту виконаних послуг за договором № 21/06 від 21.06.2023 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) адвокат, згідно договору № 21/06 від 21.06.2023 року, щодо позову до Київського окружного адміністративного суду, про невжиття Головним управлінням ДПС у м. Київ заходів до повернення помилково сплаченої суми єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування, надав Клієнту наступні адвокатські послуги: складання і подання позовної заяви ( 2 години = 4 000 грн); підготовка додатків до позову 1 година = 2 000 грн); надання консультацій роз'яснень (1 година 2000 грн); участь у судових засіданнях (1 година = 2 000 грн), усього 5 годин = 10 000 грн.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що дана справа є нескладною. Крім того, на момент звернення позивача до суду вже існувала практика розгляду таких спорів Верховним Судом, про що зазначено вище.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року по справі №826/841/17, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, проаналізувавши вказані обставини, в контексті складності справи (спір не є складним, не складається з багатьох епізодів та є типовим), обсягу та якості виконаних адвокатом робіт, витраченого часу, суд вважає, що сума витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн не є співмірною та не відповідає принципу справедливості, у зв'язку з чим заявлені витрати є обґрунтованими частково.
Враховуючи викладене у сукупності, суд вважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу лише у розмірі 3000,00 грн відповідачем - ГУ ДПС у м.Києві.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо невиключення (несписання) заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску у розмірі 21030,90 грн, що виникла в період з 01.07.2018 по 31.07.2020 та невжиття заходів для повернення ОСОБА_1 помилково сплаченої суми єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування в розмірі 21030,90 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, вул.Шолуденка, буд.33/19, м.Київ, 04116) здійснити коригування індивідуальної картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення (списання) заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску у розмірі 21030,90 грн, що виникла в період з 01.07.2018 по 31.07.2020.
Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, вул.Шолуденка, буд.33/19, м.Київ, 04116) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві висновок про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченої суми єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування у розмірі 21 030, 90 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, вул.Шолуденка, буд.33/19, м.Київ, 04116) судовий збір у розмірі 2128 (дві тисячі сто двадцять вісім) грн 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.