03 червня 2025 року № 320/4180/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування пункту 1.11 рішення відповідача від 13.02.2020 № 1810-70-07 "Про відмову у наданні дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою, у відведенні земельних ділянок та у наданні земельної ділянки", яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,12 га для ведення індивідуального садівництва.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 відкрито провадження у справі, постановлено здійснити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження суддею Харченко С.В.
Відповідно до наказу голови суду від 13 лютого 2024 року № 1-ктр/гс “Про надання соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку ОСОБА_2 », частини 3 Засад використання автоматизованої системи документообігу Київського окружного адміністративного суду, затверджених рішенням зборів суддів Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року (з наступними змінами і доповненнями), Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України № 30 26.11.2010 року (з наступними змінами і доповненнями), з метою додержання процесуальних строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, проведено повторний автоматизований розподіл справи №320/15731/23, за результатами якого, головуючим суддею визначено ОСОБА_3 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 прийнято вказану адміністративну справу до провадження.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2025 №246/0/15-25 «Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва (відряджений до Київського окружного адміністративного суду)» у зв'язку з поданням заяви про відставку звільнено з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва (відряджений до Київського окружного адміністративного суду) у зв'язку з поданням заяви про відставку.
24.02.2025 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі було визначено Щавінського В.Р.
На підставі ухвали суду від 27.02.2025 дану справу прийнято до провадження судді Щавінського В.Р. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки підставою для відмови може бути лише вичерпний перелік обставин. Зокрема, невідповідність обраного місця розташування земельної ділянки генеральному плану населеного пункту та іншої містобудівної документації. У спірному рішенні відповідач зазначив, що містобудівною документацією не передбачено використання територій для ведення індивідуального садівництва. На думку позивача, обрана позивачем ділянка є вільною та призначена для ведення індивідуального садівництва, у зв'язку з чим були відсутні підстави для відмови у задоволенні поданого клопотання.
До суду надійшов відзив на позов від Броварської міської ради, в якому зазначається, що позивачу надано обґрунтовану відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва, у зв?язку з тим, що містобудівною документацією не передбачено використання, вказаної ним території для ведення індивідуального садівництва, так як земельна ділянка знаходиться на території загального користування, в межах інженерного коридору комунікаційних мереж: зв?язку водопроводу, ЛЕП, а також частина обраної земельної ділянки знаходиться на території тягової підстанції.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій наполягає, що підстави відмови у наданні йому дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об?єкта вимогам законів. прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації. схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць. проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. затверджених у встановленому законом порядку.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
ОСОБА_4 , як інвалід війни ІІ групи, учасник антитерористичної операції 10.01.2020, звернувся з клопотанням до Броварської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земляної ділянки для ведення індивідуального садівництва за приблизною адресою: АДРЕСА_1 , керуючись п. та п.6 ст.118 Земельного кодексу України.
13 лютого 2020 року Броварська міська рада Київської області на пленарному засіданні сесії прийняла рішення за №1810-70-07, де у п. 1.11 вказаного рішення відмовила у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 зареєстрованому по АДРЕСА_2 , земельної ділянки орієнтовним розміром 0,12 га для ведення індивідуального садівництва в районі вул. Київська. 1-Д.
Підставою відмови стало те, що містобудівною документацією не передбачено використання територій для ведення індивідуального садівництва.
Не погоджуючись з означеним рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частинами третьою та четвертою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Пунктом «г» частини першої статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у свої постановах, зокрема, від 13.04.2022 у справі № 0640/4468/18, від 25.05.2022 у справі №620/1060/21, від 19.08.2021 у справі № 0640/3492/18, від 28.09.2021 у справі №462/4395/17, неодноразово наголошував на тому, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Матеріали справи свідчать, що до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою представником позивача було додано всі необхідні документи, в тому числі, графічні матеріали, на якій було помічено бажану земельну ділянку.
В той же час, в оскаржуваному рішенні відповідача як підставу для відмови позивачеві у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки зазначено про невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки містобудівній документації, а саме - Генерального плану міста, затвердженого рішенням Броварської міської ради Київської області від 26.08.1999 року №150-11-23.
Згідно Генерального плану міста зазначена Позивачем земельна ділянка знаходиться на території загального користування, в межах інженерного коридору комунікаційних мереж: зв?язку водопроводу, ЛЕП а також частина обраної земельної ділянки знаходиться на території тягової підстанції по вулиці Київській.
Відповідач до відзиву додав викопіювання із зазначеного Генерального плану міста Бровари, а також лист Управління містобудування та архітектури Броварської міської ради, яким повідомлено, що Генерального плану міста, затвердженого рішенням Броварської міської ради Київської області від 26.08.1999 року №150-11-23, земельна ділянка знаходиться на території загального користування, в межах інженерного коридору комунікаційних мереж. Одночасно повідомлено, що містобудівною документацією не передбачено використання територій для ведення індивідуального садівництва.
Так, відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Частиною першою статті 17 вказаного Закону визначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.
Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.
У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
У той же час, частиною першою статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції (частина перша статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Таким чином, Генеральний план міста, затвердженого рішенням Броварської міської ради Київської області від 26.08.1999 року №150-11-23 є чинною містобудівною документацією, в межах регулювання якої розташована бажана позивачем земельна ділянка, а відтак невідповідність її місця розташування такому документу унеможливлює реалізацію позивачем його прав на отримання у власність земельної ділянки відповідно до обраного виду та у межах норм безоплатної приватизації. Зазначені обставини є обґрунтованою підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки.
Інші доводи позивача стосовно порушення переважного права на розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту також відхиляються судом, оскільки не впливають на суть прийнятого рішення.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених закономположень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
При цьому, надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Враховуючи положення статті 139 КАС України, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.