03 червня 2025 року справа №320/32087/24
Київськоий окружний адміністративнмй суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Здоровий продукт" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
Приватне підприємство "Здоровий продукт" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100430/2024/000004/2 від 15.04.2024 та №UA100000/2024/000077/1 від 15.04.2024.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 (суддя Балаклицький А.І.) відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У зв'язку зі смертю та припиненням трудових відносин судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицького А.І., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2024 справа розподілена судді Щавінському В.Р.
На підставі ухвали суду від 21.11.2024 дану справу прийнято до провадження судді Щавінського В.Р. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтуванні позовних вимог позивачем зазначено, що під час митного оформлення товарів, що ввозилися на митну територію України, позивач визначив митну вартість таких товарів відповідно до статті 57 Митного кодексу України за основним методом - ціною договору (контракту), про що зазначено у митних деклараціях. Позивач не погоджується із оскаржуваними рішеннями про коригування митної вартості та картками відмови, вважає, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої останнім митної вартості товару за основним методом, позаяк об'єктивна неможливість застосування основного методу не була спростована відповідачем, а посилання митного органу на наявність розбіжностей у документах та відсутність в останніх усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості є безпідставними.
Відповідач позов не визнав, до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі поданих разом з митними деклараціями документів встановлено, що надані документи містять розбіжності та не містять усіх достовірних та об'єктивних відомостей, що б підтверджували всі числові значення складових митної вартості, зокрема рахунок виставлений на безоплатній основі, що свідчить про не включення всіх складових митної вартості відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, що унеможливлює їх перевірку. У зв'язку з цим використання заявленого позивачем рівня митної вартості неможливе, тому митницею здійснено коригування митної вартості товарів. Під час коригування митної вартості було здійснено послідовний перехід від основного до резервного методу визначення митної вартості, про що зазначено у графі 33 оскаржуваних рішень.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
01 січня 2020 року між позивачем та Prosto Frosta sp. z 0.0. (Польща/ЕС) укладено контракт №1-2020 про поставку товару.
05 березня 2024 року продавець направив позивачу проформу Nє05-03, в якій зазначено найменування товару, кількість товару, масу товару та ціну товару, який завозився за митним деклараціями 24UA100430282653U6 від 15.04.2024 року та 24UA10043028265207.
Продавцем було відправлено Позивачу повний пакет документів, згідно п.п. 2.6 Контракту.
У зв'язку із наведеним, декларант - ФОП ОСОБА_1 подав до Київської митниці митні декларації 24UA100430282653U6 від 15.04.2024 та 24UA100430282652U7 від 15.04.2024, з метою здійснення митного оформлення товару - плоди сирі, обдані паром, морожені, без додавання цукру та інших підсолоджувальних речовин, фасовані в картонні коробки: Полуниця не відкалібрована ціла с/м в картонних коробка по 10 кг - 22000 кг. та аналогічний товар у кількості 22000 кг.
15.04.2024 відповідачем винесено Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100430/2024/000004/2 та Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2024/000077/1, у зв?язку з тим, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об?єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Не погоджуючись із оскаржуваними рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів та картками відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Засади митної справи, зокрема, правовий статус митних органів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України від 13 березня 2012 р. N 4495-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та іншими законами України.
Згідно з частинами першою - третьою статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
При цьому частиною п'ятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Під час визначення митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 Митного кодексу України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).
Згідно з частиною сьомою статті 257 Митного кодексу України перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. У випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, що підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною п'ятою статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Така норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 р. N 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина третя статті 53 Митного кодексу України).
Відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та третьою статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з частиною другою статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України можна дійти висновку, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, зокрема, якщо подані до митного оформлення документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, позаяк з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31.03.2015 у справі N 21-53а15 та у справі N 21-127а15, з якою погодився Верховний Суд у постанові від 19.09.2019 у справі N 804/15455/15.
Відтак рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Верховний Суд у постанові від 11.02.2021 у справі N 826/614/16 наголосив, що стала судова практика вирішення подібних правовідносин визначає прямий обов'язок митного органу, у випадках повідомлення декларанта про необхідність надати додаткові документи, обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів із суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Разом з тим Верховний Суд у зазначеній вище справі наголосив, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.
Так, у спірних рішеннях митний орган посилається на те, що ФОП ОСОБА_1 не надано страхові документи.
Проте, суд зазначає, що вказані документи позивач не мав обов?язку пред?являти, оскільки вони стосуються купівлі товару постачальником товару, а саме польською компанією Prosto Frosto Sp. Z O.0. у її постачальника - єгипетської компанії Alahram Farms. За таких умов, такі документи не є обов?язковими для підтвердження вартості товару, а лише можуть бути подані як факультативні. Тому, посилання відповідача на відсутність додаткових документів, які не відносяться до господарської операції між позивачем та його постачальником, щодо товару, митна вартість якого була коригована, є незаконним.
Також, у спірних рішеннях стверджено, що згідно до коносаменту від 14.03.2024 №237380806 вантаж прямував транзитом до Польщі, проте згідно до наданих товаросупровідних документів маршрут був іншим: Ezunem-Румунія-Україна. Крім того, вищезазначений коносамент складено в Mumbai (Індія).
Суд зазначає, що Коносамент може складатися в різних місцях та не має відношення до країни походження товару. Більше того, у самому коносаменті вказано місце завантаження товару (Port of Loading) - Port Said East, тобто у країні походження товару Єгипті. Таким чином, зауваження відповідача в цій частині не відповідають дійсності.
Відповідач також зазначає, що прайс-лист, який зазначено в 44 графі МД, не стосується партії товару, оскільки він виданий 08.04.2024, а ціна сформована 05.03.2024 у відповідності до проформи-інвойсу №05-03. Крім того, прайс-лист містить суб?єктивну спрямованість враховуючи умови поставки СРТ Київ, тобто він не стосується необмеженого кола покупців.
Таке твердження митного органу є безпідставним, оскільки як ціна за одиницю товару так і асортимент товару, а також код товару повністю співпадають у проформі №05-03 від 05.03.2024 та у прайсі від 08.04.2024.
Стосовно доводів, що податкова накладна від 11.12.2023 №3344 не може слугувати підтвердженням ціни товару, оскільки в ній не міститься даних щодо країни виробництва товару, суд зазначає наступне.
Дана податкова накладна надається на вимогу митних органів для можливості співставити вартість імпортованих товарів. Ідентифікація товару здійснюється не за країною виробництва товару, а за кодом товару (код УКТ ЗЕД), а відповідно до наданої податкової накладної від 11.12.2023 року №3344 та проформи №05-03 від 05.03.2024, інвойсу №08042024-27 від 08.04.2024 та №08042024-28 від 08.04.2024, пакувальних листів, поданих митних декларацій, при їх співставленні можливо очевидно дійти висновку, що постачається товар за одним і тим же кодом УКТ ЗЕД - 0811109000.
Щодо доводів відповідача про те, що у відповідності до п.2.6 контракту від 01.01.2020 №1-2020 Продавець надає Покупцю експортну митну декларацію, а з назначений документ не подано до митного оформлення.
Проте, згідно фактичних обставин справи, постачальником надана транзитна митна декларація, оскільки товар, що постачався, знаходився не на території Польщі, країни, де зареєстрований постачальник, а в Румунії, куди був доставлений морським перевізником та звідки був напряму поставлений до вказаного позивачем місця. Вказані документи були надані відповідачу, а тому таке твердження є безпідставним та таким, що жодним чином не впливає на визначення методу визначення ціни товару.
Серед іншого, митним органом вказано, що зазначені умови поставки СРТ Київ не відповідають п. 3.2 контракту від 01.01.2020 №1-2020. Можливе не включення витрат на транспортування товару до митного кордону України до митної вартості товару.
Однак, відповідно до умов поставки даної партії товару СРТ Київ, продавець несе всі витрати до доставки вантажу до місця призначення, яке в даному випадку вказане як м. Київ. Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС 2010 (відповідно до умови Контракту), за умови поставки СРТ, продавець зобов?язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати. що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Таким підтвердженням доставки товару є міжнародні вантажні митні декларації CMR №4110 та № 4111 від 10.04.2024. Таким чином, твердження відповідача є безпідставним та необґрунтованими.
Щодо посилань відповідача на неналежність висновку від 12.04.2024 № 771, суд зазначає таке.
Відповідач у даному твердженні робить посилання на не дотримання положень Національного стандарту №l, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 під час складення Звіту з проведення аналізу відповідності цінових умов контракту від 01.01.2020 №1-2021 поточній кон?юнктурі ринку.
Однак, відповідно до п. 1 даного Національного стандарту №1, Національний стандарт є обов?язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав (далі - майно) суб?єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.
Тобто, застосування положень даного Національного стандарту є обов?язковим та можливим, тільки у випадку проведення оцінки майна, майнових прав або рецензування звітів про це, але жодним чином не пов?язано із проведенням аналізу відповідності цінових умов контракту від 01.01.2020 №1-2020 поточній кон?юнктурі ринку.
Проведення аналізу відповідності цінових умов контракту поточній кон?юнктурі ринку не є оцінкою майна чи майнових прав, а тому твердження відповідача в цій частині с юридично безпідставними, незаконними та неправомірними.
Ще однією підставою для висновку митного органу про необхідність коригування митної вартості стало твердження стосовно невідповідності опису товарів в інвойсах - українському та англійському, зокрема: «відмінний опис товару в інвойсі від 08.04.2024 №08042024-27 та інвойсі від 08.04.2024 №08042024-28 в українській та англійській версіях, а саме: в українській версії відсутня інформація про Class A, а в англійській - про те, що полуниця не калібрована».
Суд критично сприймає такі доводи відповідача та зазначає, що вказана обставина не впливає на визначення митної вартості товару за ціною контракту, оскільки у всіх документах зберігається одна і та сама номенклатура товару, що є найголовнішим для ідентифікації товару.
У підсумку суд зазначає, що на час прийняття оскаржуваних рішень, були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, тому такі рішення митного органу є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100430/2024/000004/2 від 15.04.2024 та №UA100000/2024/000077/1 від 15.04.2024.
3. Стягнути на користь Приватного підприємства "Здоровий продукт" (код ЄДРПОУ: 35576334) судовий збір у розмірі 6719 (шість тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн 26 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Київської митниці (код ЄДРПОУ: 43997555).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.