03 червня 2025 року м. Київ № 320/51624/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства "Будпостач"
до Тернопільської митниці ДМС
про визнання протиправним та скасування рішення,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Будпостач" з позовом до Тернопільської митниці ДМС, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці від 05.08.2024 UА403070/2024/000210/1 про коригування митної вартості товарів.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ним під час проходження процедури митного оформлення товарів було надано відповідачу документально підтверджені дані про ціну договору. Вказані документі не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товару, проте митницею протиправно було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів, яке підлягає скасуванню.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах діяв згідно вимог чинного законодавства. Зауважив, що відповідачем була дотримана процедура визначення митної вартості за другорядними методами, а документи, подані позивачем до митного оформлення, не усували сумніви митниці у митній вартості імпортованих товарів, заявлених до митного оформлення.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 14.11.2024 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.
Ухвалою суду від 02.06.2025 залишено без задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
25.07.2023 між позивачем (далі - покупець) та компанією LISHUI YEKAI GARDEN MACHINERY CO., LTD CO., LTD (Китай) (далі - продавець) було укладено контракт №1689, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує культиватори та запасні запчастини в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту.
Попередньо, 24.02.2020 для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі - експедитор) договір транспортного експедирування № UA00072711.
Попередньо, 14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі - перевізник) договір № UA00072649 зовнішньоторговельних вантажів на перевезення.
18.12.2023 продавець надав позивачу прайс - лист щодо ціни товарів та комерційний інвойс № YEKAI20231218 на суму 43 256,80 доларів США.
03.04.2024 позивач згідно з контрактом від 25.07.2023 №1689 відкрив на ім'я продавця в АТ «ТАСКОМБАНК» акредитив № LCI-19/2024 на суму 43 256,80 доларів США, для оплати товарів, вказаних у комерційному інвойсі від 18.12.2023 №YEKAI20231218.
24.05.2024 для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація № 310120240518060828 за ціною 43 256,80 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній в комерційному інвойсі.
28.05.2024 продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № CWDN20240510C.
05.06.2024 на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат
походження №C24MA2A1MЕ200010.
12.07.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг, експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру № 5653381730, а компанія Maersk A/S (Данія) виписала інвойс № 5653381731.
22.07.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №17.
Відповідно до залізничної накладної УМВС від 25.07.2024 № 2151541458 товари були доставлені до Тернопільської митниці.
05.08.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію № 24UA403070006294U6 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 43 256,80 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації № 24 UA403070006294U6 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті декларації митному оформленні № UA403070/2024/000333, виписаної відповідачем, а саме:
- Контракт від 25.07.2023 №1689 між позивачем та компанією LISHUI YEKAI GARDEN MACHINERY CO., LTD CO., LTD (Китай);
- Комерційний інвойс від 18.12.2023 № YEKAI20231218;
- Прайс лист від 18.12.2023;
- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 № UA00072711 між позивачем та експедитором ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;
- Договір від 14.02.2022 № UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і перевізником компанією Maersk A/S (Данія);
- Акредитив № LCI-19/2024 від 03.04.2024;
- Коносамент від 28.05.2024 № CWDN20240510C;
- Сертифікат походження від 05.06.2024 №C24MA2A1ME200010;
- Митна декларація Китаю № 310120240518060828 від 24.05.2024;
- Рахунок-фактура ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 12.07.2024 № 5653381730 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;
- Інвойс компанії Maersk A/S (Данія) від 12.07.2024 №5653381731 для оплати послуг з
перевезення товарів;
- Довідка ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 22.07.2024 №17;
- Залізнична накладна від 25.07.2024 № 2151541458;
- Презентація від 05.08.2024;
- Декларацію митної вартості.
05.08.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №1058187, у якому зазначив, що «Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме:- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;транспортні (перевізні) документи;страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи:висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
05.08.2024, у відповідь на електронне повідомлення №1058187 позивач повідомив відповідача, що всі наявні документи додані до митної декларації.
05.08.2024 Тернопільська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів UA403070/2024/000210/1, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів культиватори та запасні запчастини, за резервним методом на рівні 3,51 доларів США за кг.
05.08.2024 Тернопільська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів № UA403070/2024/000333.
05.08.2024 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією № 24UA403070006315U6, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито 35 873,64 грн., ПДВ 91 543,83 грн., разом 127 417,47 грн.
Незгода позивача із прийнятим рішенням зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
V. Норми права, які застосував суд
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України.
Згідно з п. п. 23 та 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом ст. ст. 49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
У силу норм ч. ч. 1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом ч. ч. 1 - 3 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. ч. 5, 6 ст. 53 МК України).
Згідно із ч. ч. 1- 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
У той же час, частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (ч. 12 ст. 264 МК України).
VI. Оцінка суду
З наведеного слідує, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
Митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості та він досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.
При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені ст. 53 Митного кодексу України, заборонено.
У графі 33 спірного рішення відповідач вказав, що «АСУР згенеровано наступні форми митного контролю щодо контролю митної за кодами МФ 105-2, 106-2», то суд зазначає, що вказані обставини не були підставою для витребування додаткових документів електронним повідомленням від 05.08.2024 №1058187.
Разом з тим, у силу вимог ч. 3 ст. 53 МК України митний орган уповноважений витребувати додаткові документи виключно з трьох підстав:документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; документи мають наявні ознаки підробки;документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, з генеровані системою управління ризиками форми митного контролю не можуть бути підставою для витребування додаткових документів, оскільки виключно на підставі ч. 3 ст.53 МК України митний орган може витребувати додаткові документи.
До того ж, відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу XII Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015№ 684, посадові особи митних органів (їх структурних підрозділів) під час застосування СУР зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти винятково відповідно до Митного кодексу України та інших законів України, інших нормативних актів та вимог цього Порядку.
Згідно з правовою позицією Верховного суду, зазначеною у постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19, спрацювання системи управління ризиками АСАУР, є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її суб'єктами господарських відносин при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Стосовно відомостей у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів про те, що « У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару, враховуючи також те, що митна вартість згідно бази даних
Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою», то вказані обставини не були підставою для витребування додаткових документів електронним повідомленням від 05.08.2024 № 1058187.
Крім цього, згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 05.09.2019 у справі №819/1020/17, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування митницею методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом та не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним у декларації».
Стосовно відомостей у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів про те, що «Прайс - лист № б/н від 18.12.2023 містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB NINGBO, що обмежує конкретність», суд зазначає, що вказані обставини також не були підставою для витребування додаткових документів електронним повідомленням від 05.08.2024 №1058187.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17, прайс - лист не є основним документом відповідно до ч.2 статті 53
Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів. Прайс -лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.
Стосовно відомостей у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів про те, що «До митного оформлення надано договір про перевезення від 14.02.2022 №UA00072649, де перевізником зазначено «Maersk A/S» Данія та договір про експедирування від 24.02.2020 № UA00072711, де експедитор є ТОВ «Мерск Україна Лтд» хоча у коносаменті від 28.05.2024 № CWDN20240510C наявна відмітка «Wilder», то суд зауважує, що вказані обставини не свідчать про наявні розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а отже про наявність підстав, передбачених ч.3 ст. 53 МК України, для витребування додаткових документів, оскільки у ч. 3 ст. 53 МК України зазначено, що підставою для витребування додаткових документів можуть бути не просто виявлені розбіжності, а розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Митний орган не зазначив, яким чином вказані розбіжності мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Коносамент видається виключно на ту частину маршруту, на якій товар транспортується саме морським транспортом. При цьому, спірний товар позивача переміщувався через митний кордон України не морським, а залізничним транспортом.
Відповідно до коносаменту 28.05.2024 № CWDN20240510C, морською лінією, яка здійснює перевезення є «Wilder», відповідальною компанією за перевезення контейнера є «Maersk A/S», а експедитор є ТОВ «Мерск Україна Лтд», що організовує перевезення і якому напряму позивач оплачує вартість послуг.
Стосовно відомостей у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів про те, що «Також у залізничній накладній УМВС від 25.07.2024 № 2151541458 (далі - Залізнична накладна) перевізником згідно графи 22 є РКР Cargo S.A. У зазначеній Залізничній накладній у графі 24 «Документи, додатки відправником» зазначено ряд документів, що відсутній при митному оформлені та суперечать заявленій інформації згідно заявленого у графі 474 митної декларації, а саме у частині інформації, щодо рахунку-фактури, заявлено18.12.2023 № YEKAI20231218, зазначено у залізничній накладній № YEKAI20231218/P124-YY0220;заявлено митну декларацію відправлення від 24.05.2024 № 310120240518060828, зазначено № 24PL32080NS6UMLA7 відповідно;Також, встановлено розбіжність у поданому рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору від 12.07.2024 № 5653381730 в частині посилання до номеру коносаменту (№ 238888783), у даній митній декларації надано коносамент від 28.05.2024 № CWDN20240510C;:», то суд зазначає, що вказані обставини не свідчать про те, що надані декларантом документи не містять відомостей щодо усіх складових митної вартості, а отже про наявність підстав, передбачених ч.3 ст. 53 МК України, для витребування додаткових документів.
Митний орган у графі 33 не зазначив, яким чином вказані розбіжності впливають на правильність визначення митної вартості.
Отже, суд звертає увагу, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає лише тоді, коли надані декларантом документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України містять розбіжності, що впливають на митну вартість, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ч. 3 ст. 53МК України).
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ці обставини зазначаються в електронному повідомленні митниці. І лише у разі не усунення сумнівів додатково наданими документами у митного органу виникає право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості.
Під час розгляду справи судом встановлено, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити митну вартість товару за ціною договору.
Згідно з відомостями у графі 33 спірного рішення відповіла визначив митну вартість за резервним методом Товар №1 на рівні 3,51 доларів США за кг, Товар № 2 на рівні 2,88 доларів США за кг. Джерело інформації МД від 29.08.2024 № 24UA204150000904U4.
Разом з тим, відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено що у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних(аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 19.06.2018 у справі № 826/6346/16, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо застосуванням резервного методу.
Відповідно до правової позиції, наведеної Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі №820/3231/16, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.
Верховний Суд у постанові від 12.10.2021 у справі № 300/3386/20, визначив, що «дотримання умов прийняття рішення про визначення митної вартості в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь якої умови, під час прийняття рішення, с підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування».
При цьому, суд зауважує, що товари на адресу позивача поставлялися за прямим контрактом з виробником товарів, на підставі комерційного інвойсу від № YEKA120231218 від 18.12.2023 за ціною 43256,80 доларів США, товари поставлялися на умовах поставки FOB порт NINGBO в Китаї правил Інкотермс 2020, що свідчить про те, що позивач самостійно організовував доставку товару з порту в Китаї до України, що вплинуло на ціну товару, оскільки вартість транспортування не включена у ціну, що імпортовані в Україну.
Відповідач у спірному рішенні не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст.55 МК України. Крім цього, не вказав у спірному рішенні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Також, не навів порівняння характеристик товарів, не вказав обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку)
Таким чином, зазначення у графі 33 оскаржуваного рішення лише дата та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати такі рішення обґрунтованими та мотивованими у контексті положень ч.2 ст.55 МК України.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення Тернопільської митниці від 05.08.2024 UА403070/2024/000210/1 про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.
VІI. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
VIІI. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до квитанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 3028,00 грн., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Тернопільської митниці ДМС.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці від 05.08.2024 UА403070/2024/000210/1 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь Приватного підприємства «Будпостач» (код ЄДРПОУ: 24267110, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кімната 314) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень, 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці ДМС (код ЄДРПОУ: 4398557601, місцезнаходження: 46020, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 38).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.