03 червня 2025 року м. Київ № 640/12347/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві, Державної податкової служби України, в якій просить суд:
- визнати протиправними та скасувати Рішення ДПС України №10046/6/99-00-08-05-04-06 від 19 березня 2020 р. за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 21 грудня 2019 р. №0098504203 ГУ ДПС України у м. Києві;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0098504203 від 21 грудня 2019 р. про сплату додаткового податкового зобов?язання та суми штрафних санкцій у розмірі: 415 711 грн. 25 коп.
В обґрунтування позовних вимог вказується, що позивач є ФОП та здійснював господарську діяльність у сфері виробництва меблів. Стверджує, що не маючи юридичної або економічної освіти і не користуючись послугами юриста або бухгалтера, помилково включив до складу доходу за останні 12 календарних місяців виплати, отримані внаслідок виконання зобов'язань за договором з контрагентом ТОВ "РК Барбаріс", що призвело до перевищення загальної межі у розмірі 1000000 грн., яка визначена п. 181.1 ст. 181 ПКУ, що має наслідком необхідність реєстрації позивача у якості платника ПДВ. При цьому, позивач наголошує, що до складу позивача мала бути включена не вся сума оплат, отриманих від Замовника, а лише частина, яка була сплачена саме за ті послуги, які були надані позивачем, за виключенням суми коштів, які було спрямовано на придбання вже готових меблевих елементів, які не вироблялись особисто позивачем, за дорученням контрагента (замовника).
Відповідач проти задоволення позову заперечує, у відзиві на позовну заяву зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що прийняте на підставі, в межах та у спосіб, що визначені ПК України, оскільки в ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем п. 177.2 та 177.4 ст. 177, п. 57.1 ст. 57, п.16-1 підр. 10 розд. ХХ, п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183, ст. 187 ПК України та ЗУ №2464-VI у вигляді завищення витрат на суму 1427,14 грн., несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з ПДФО за 2018 рік, не сплаченого військового збору за 2017 рік у розмірі 577,99 грн., несвоєчасного подання звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску за 2017 та 2018 роки у розмірі 313,94 грн., несплати єдиного внеску за 2018 рік, не визначення суми ПДВ у розмірі 332 569 грн. за період травень-грудень 2018 року, відсутності ведення книгу облік доходів та витрат.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/12347/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.
21 червня 2023 р. від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла адміністративна справа №640/12347/20 на виконання Закону України № 2825-IX від 13 грудня 2022 р. «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
21 червня 2023 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями цю справу передано на розгляд судді Журавлю В.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя ОСОБА_2 ) справу прийнято до провадження.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 03.10.2023 за № 949/0/15-23 ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями цю справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 прийнято до провадження в адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.2, п.л.78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України, та п.2 ст.13 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування», наказу №2539 від 31.10.2019, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.
ФОП ОСОБА_1 оподаткування одержаних доходів від провадження діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2018 здійснював на загальній системі оподаткування та був платником податку на доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності, єдиного внеску та військового збору.
У період з 01.01.2017 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 було задекларовано вартість придбання ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції у сумі 2 648 437,64 грн., сума одержаного доходу становить 2 808 045,00 грн.
Проте, перевіркою встановлено, що витрати ФОП ОСОБА_1 визначені на підставі наданих на перевірку видаткових накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг), даних банківських виписок АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» у м.Києві та становлять за період з 01.01.2017 рік по 31.12.2017 року 197 346,98 грн., а за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 2 449 663,52 грн., всього за перевіряємий період 2 647 010,50 грн. Відтак, ФОП ОСОБА_1 , у період з 01.01.2018 по 31.12.2018, згідно з даними банківських виписок, безпідставно включив до складу витрат ПДФО з доходу від господарської діяльності в сумі 1427,14 грн., чим порушено п.п. 177.4.3 п. 177.4 ст.177 ПК України.
За наслідками перевірки встановлено, що чистий оподатковуваний дохід у 2017р. становить 37105,02 грн., з якого суми ПДФО складає: 37105.02 * 18% = 6678,90 грн та сума військового збору - 556,58 грн. (1,5%).
За результатами виправлення самостійно виявлених помилок у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік (подана до ДПІ у Дніпровському р-ні ГУ ДФС у м.Києві 09.02.2018 року та зареєстрована за №40994), ФОП ОСОБА_1 , відповідно до п.50.1 «а» ст.50 ПКУ від 02.12.2010р. позивачем подано уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік (зареєстрована в ІС «Податковий блок» за №105750), в якій було скориговано суму одержаного доходу, вартість документально підтверджених витрат, пов?язаних з господарською діяльністю та суму чистого оподатковуваного доходу та перераховано до бюджету ПДФО в сумі 6879,26 грн. (в т.ч. штраф 3% - 200,36 грн.). Станом на 25.10.2019 року сума сплачена в повному обсязі.
Крім того, за наслідками перевірки встановлено, що чистий оподатковуваний дохід у 2018 р. становить 123 929,48 грн., з якого суми ПДФО складає: 123 929,48 * 18% = 22 307,31 грн. та сума військового збору - 1858,94 грн. (1,5%).
При цьому, сума ПДФО задекларована ФОП ОСОБА_1 становить 22 050,42 грн (сплачена станом на 14.08.2019), а тому позивачу збільшено податкові зобов?язання з ПДФО за 2018 рік у сумі 256,89 грн. (22 307,31 грн. - 22 050,42 грн.).
В порушення вимог п. 177.2 та 177.4 ст.177 ПК України ФОП ОСОБА_1 у 2018 році завищено витрати на суму 1427,14 грн., що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу на суму 1427,14 грн. та в результаті визначено податкові зобов?язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 256,89 грн. за 2018 рік.
Крім того, перевіркою встановлено порушення п.16-1 підр. 10 розд. ХХ ПК України у вигляді не нарахування та не сплати військового збору у розмірі 577,99 грн., а саме за 2017 рік -556,58 грн., за 2018 рік - 21,41 грн.
Також встановлено несвоєчасну сплату податкового зобов?язання, зазначеного у поданій податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік, у розмірі 22050,42 грн., чим порушено п. 57.1 ст. 57 ПК України (строк сплати 21.02.2019, фактично сплачено 19.04.2019, 14.08.2019).
Перевіркою також встановлено несвоєчасне подання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (додаток 5 табл. 1) за 2017 та 2018 роки, що є порушенням ст. 6 п. 2 п.п. 4 Закону № 2464-VI (за 2017 рік граничний термін - 09.02.2018, подано - 11.11.2019, за 2018 рік - граничний термін - 09.02.2019, подано - 11.11.2019).
Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22 % за 2017, 2018 роки встановлені порушення позивачем абзацу 3, частини 8, ст. 9 Закону № 2464-VI, а саме не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску за 2018 рік у розмірі 313,94 грн.
За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 22.11.2019 № 581/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 , яким встановлено наступні порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 :
1. п. 177.2 та 177.4 ст.177 ПК України через завищення витрат на суму 1427,14 грн., в результаті чого визначено податкові зобов?язання з ПДФО у сумі 256,89 грн. за 2018 рік;
2. п. 57.1 ст. 57 ПК України через несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з ПДФО, зазначені у поданій податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік (строк сплати 21.02.2019, фактично сплачено 19.04.2019, 14.08.2019);
3. п.16-1 підр. 10 розл. ХХ ПК України через ненарахування та несплату військового збору у розмір 577,99 грн., а саме за 2017 рік - 556.58 грн., за 2018 рік - 21,41 грн;
4. ч.2 ст. 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкові державне соціальне страхування» через несвоєчасне подання звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску за 2017, 2018 роки;
5. абз. 3, ч. 8, ст. 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкові державне соціальне страхування» через ненарахування та несплату суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за 2018 рік розмірі 313,94 грн;
6. п. 181.1 ст.181, п.183.2 ст.183, ст.187 ПК України через не визначення суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за період травень - грудень 2018 року на суму 332 569 грн., а саме по періодах: з 11.05.2018 по 31.05.2018 - 581 грн. за червень 2018 - 6590 грн.; за серпень 2018 - 101880 грн.; за вересень 2018 - 75000 грн.; за жовтень 2018 - 125198 грн.: за листопад 2018 - 19008 гри.: за грудень 2018 - 4312 грн;
7. п. 177.10 ст. 177 п.44.1, п.44.3 ст.44 ПК України через не надання Книги обліку доходів та витрат до перевірки.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, контролюючим органом прийняте спірне податкові повідомлення-рішення від 21.12.2019 № 0098504203 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за податковими зобов'язаннями - 332 569,00 грн., за штрафними санкціями - 83 142, 25 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийнятого ППР, позивач направив до ДПС України скаргу, за результатами розгляду якої ДПС України прийнято рішення від 19.03.2020 № 10046/6/99-00-08-05-04-06 про залишення без змін спірного ППР, а скарги - без задоволення.
Не погоджуючись з правомірністю прийнятого відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарги, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Згідно з п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 ПК України, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 ПК України документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Згідно з п. 85.2 ПК України, платник податків зобов?язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов?язані з предметом перевірки. Такий обов?язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з п. 85.4 ст. 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об?єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п?ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Суд вказує, що предметом спору у межах цієї справи є встановлення правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі висновків відповідача про порушення позивачем п. 181.1 ст.181, п.183.2 ст.183, ст.187 ПК України внаслідок не визначення суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за період травень - грудень 2018 року на суму 332 569 грн., а саме по періодах: з 11.05.2018 по 31.05.2018 - 581 грн. за червень 2018 - 6590 грн.; за серпень 2018 - 101880 грн.; за вересень 2018 - 75000 грн.; за жовтень 2018 - 125198 грн.: за листопад 2018 - 19008 гри.: за грудень 2018 - 4312 грн.
У зв'язку з викладеним суд вказує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у м. Києві на поштову адресу ФОП ОСОБА_1 було направлено лист про надання пояснення та їх документального підтвердження від 02.10.2019 №5095/ФОП/26-15-42-03-27 та вручено повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 31.10.2019 року №9600/ФОП/26-15-42-03-27, в якому зазначено, що відповідно до вимог п.85.2 ст. 85 розділу ПК України, платник податків зобов?язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов?язані з предметом перевірки.
ФОП ОСОБА_1 , згідно опису наданих на перевірку документів (вх. ГУ ДПС у м.Києві №B/34484/ФОП від 25.10.2019 від 25.10.2019 року), надано копії банківських виписок, договорів, видаткових накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг) та рахунків-фактур за 2017-2018 роки.
Разом з тим, згідно наданих Головному управлінню ДПС у м.Києві пояснень (вх.№B/34484/ФОП від 25.10.2019), у ФОП ОСОБА_1 книга обліку доходів та витрат відсутня, чим порушено вимоги п.177.10 ст. 177 ПК України.
До перевірки не було надано Книги обліку доходів і витрат, чим також порушено вимоги пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України.
Стосовно обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення від 21.12.2019 № 0098504203 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за податковими зобов'язаннями у сумі 332 569,00 грн. та за штрафними санкціями - 83 142, 25 грн. суд вказує наступне.
Відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Пунктами 183.1 та 183.2 ст. 183 ПК України визначено, що будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.
У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
При цьому, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , згідно наданих до перевірки документів, здійснював господарську діяльність на підставі договору підряду від 20.10.2017 №20/10-17 з ТОВ «РК «Барбарис» (код ЄДРПОУ 38669164), відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 виконував роботи з виготовлення та монтажу меблів в багатоквартирному житловому будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою АДРЕСА_1 , а згідно договорів підряду з ТОВ «РК «Барбарис» №23/01/18-2 від 23.01.2018 та №27/03/18-3 від 27.03.2018 багатоквартирному житловому будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями адресою АДРЕСА_2 .
Контролюючим органом на підставі проведеного аналізу руху коштів ФОП ОСОБА_1 по рахунку АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» у м. Києві (ФО 380805): № НОМЕР_2 (UAH) встановлено, що загальний оподатковуваний дохід ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 складає 234 452,00 грн., за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 складає 2 573 593.00 грн., всього за перевіряємий період 2 808 045,00 грн.
Водночас за результатами перевірки дохід ФОП ОСОБА_1 протягом 12 календарних місяців, а саме з 01.05.2017 року по 30.04.2018 року, встановлено у загальному розмірі 1 115 053,00 грн., в т.ч. за липень 2017 року - 1 638,00 грн., серпень 2017 року - 5 574,00 грн., жовтень 2017 року - 85 880,00 грн., листопад 2017 року - 54 040,00 грн., грудень 2017 року - 57 170,00 грн., січень 2018 року - 510 751,00 грн, 400 000,00 грн.
Позивачем належних та допустимих доказів стосовно неправильності висновків контролюючого органу при визначенні розміру доходів у спірний період не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість доводів відповідача про те, що з 01.05.2018 року ФОП ОСОБА_1 повинен був подати реєстраційну заяву та зареєструватися платником податку на додану вартість у зв?язку з перевищенням загальної суми операцій з постачання (1 000 000 грн). При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 реєстраційну заяву платника податку на додану вартість до контролюючого органу не подано та платником податку на додану вартість не зареєстровано, чим порушено вимоги п 181.1 ст. 181 та п. 183.1 ст. 183 ПК України.
Судом також встановлено, що на підставі наданих документів базу оподаткування ПДВ ФОП ОСОБА_1 визначено перевіркою у розмірі 1 662 842 грн., а саме по періодах: з 11.05.2018 по 31.05.2018 - 2906 грн.; за червень 2018 - 32948 грн.; за серпень 2018 - 509398 грн.; за вересень 2018 - 375000 грн.; за жовтень 2018 - 625990 грн.; за листопад 2018 - 95040 грн.; за грудень 2018 - 21560 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що ФОП ОСОБА_1 з 11 травня 2018 року по 31 грудня 2018 року здійснював діяльність без додаткового нарахування ПДВ та до бюджету не перераховувався, чим допущено порушення п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183, ст. 187 ПК України у вигляді заниження податкових зобов?язань з ПДВ на суму 332 569 грн., а саме по періодах: з 11.05.2018 по 31.05.2018 - 581 грн., за червень 2018 - 6590 грн., за серпень 2018 - 101880 грн., за вересень 2018 - 75000 грн., за жовтень 2018 - 125198 грн., за листопад 2018 - 19008 грн., за грудень 2018 - 4312 грн. Належних доказів на спростування вищевказаних висновків позивачем не надано.
Штрафні санкції у розмірі 83 142,25 грн., визначені у спірному податковому повідомленні-рішенні, також є обґрунтованими, оскільки, відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Стосовно доводів позивача про те, що до складу позивача мала бути включена не вся сума оплат, отриманих від замовника, а лише частина, яка була сплачена саме за ті послуги, які були надані позивачем, за виключенням суми коштів, які було спрямовано на придбання вже готових меблевих елементів, які не вироблялись особисто позивачем, за дорученням контрагента (замовника) суд вказує про їх необгрунтованість, оскільки на підтвердження вказаних тверджень позивачем не надано належних пояснень та доказів, в свою чергу, за результатами перевірки встановлено, що дохід ФОП ОСОБА_1 протягом 12 календарних місяців, а саме з 01.05.2017 року по 30.04.2018 року, склав у загальному розмірі 1 115 053,00 грн, що перевищує загальну межу доходу (1000000 грн.), визначеного п. 181.1 ст. 181 ПК України, при перевищенні якої платник податків зобов'язаний зареєструватися як платник ПДВ.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, відповідачем доведено, а позивачем не спростовано обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення від 21.12.2019 № 0098504203 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за податковими зобов'язаннями - 332 569,00 грн. та за штрафними санкціями - 83 142, 25 грн.
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ДПС України від 19 березня 2020 р. №10046/6/99-00-08-05-04-06 за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 21 грудня 2019 р. №0098504203 суд вказує про відсутність правових підстав для її задоволення, оскільки вказане спірне рішення ДПС України не є таким, що прийняте у зв'язку з реалізацією управлінських повноважень, а є актом вирішення спору в досудовому порядку, не створює юридичного наслідку для позивача, а тому визнання цього рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеного права.
Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 07.02.2020 у справі № 826/11086/18.
Обов'язок доказування в податкових спорах покладається на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов'язань, та правомірність прийняття свого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16.
На думку суду, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування було виконано з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Відповідачем доведено тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, як того вимагає від сторін приписи частини першої статті 77 КАС України.
За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Натомість позивачем не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Враховуючи встановлені обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 21.12.2019 № 0098504203.
Відтак, суд вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.