30 травня 2025 року № 320/11598/23
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Баришівського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Баришівського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати висновок Управління Державної міграційної служби України в Сумській області № 23/2023 від 14.02.2023 року за результатами службової перевірки щодо підстав оформлення паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з порушеннями вимог законодавства;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Сумській області направити до Баришівського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області та до Інформаційної підсистеми функціональний модуль "Недійсні документи" Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами, до ІП «Заяви про видачу паспорта громадянина України» інформацію про скасування висновку Управління Державної міграційної служби України в Сумській області № 23/2023 від 14.02.2023 року за результатами службової перевірки щодо підстав оформлення паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з порушеннями вимог законодавства;
- визнати протиправним та скасувати висновок Баришівського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 20.01.2022 службової перевірки щодо документування паспортом громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Баришівський відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок Управління Державної міграційної служби України в Сумській області № 23/2023 від 14.02.2023 року та висновок Баришівського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 20.01.2022 є протиправними та порушують його права.
Зазначив, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженцем Ліванської Республіки, проживав на території України з 1997 року, є громадянином України, набув громадянство України відповідно до статті 16 Закону України «Про громадянство України» від 08.10.1991 N 1636-XII, мав відповідний документ - паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 18.07.2013 року Баришівським РС Управління ДМС України в Київській області, до цього паспорту мав паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 06.05.2000 року Ямпільським РВ УМВС України в Сумській області, якій внаслідок пошкодження був замінений. Отримавши паспорт громадянина України позивач добросовісно тривалий час, вважав, що ним додержано вимоги закону щодо підстав набуття громадянства України. При цьому, позивачу видано також паспорт громадянина України для виїзду за кордон та він неодноразово перетинав державний кордон України, жодних зауважень з боку Державної міграційної служби висловлено не було. Позивач вказує на те, що належних підстав для визнання його паспортів недійсними у відповідача не було. Фактично відповідачем прийнято рішення про припинення громадянства України позивача. Разом з тим, позивач вважає, що набув громадянства України правомірно, ніяких фальшивих або підроблених документів для оформлення громадянства не подавав. Згідно ст. 21 Закону України "Про громадянство України" №2235-ІІІ рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України. Жодних інших підстав, які б давали можливість суб'єкту владних повноважень скасувати його належність до громадянства України Законом України "Про громадянство України"№2235-111 не передбачено. Тобто, скасування рішення про оформлення набуття громадянства потребує наявності достатніх та належних доказів щодо встановлення факту обману, подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, але у оскаржуваних висновках таких фактів не наведено.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Баришівський відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, заперечуючи проти позову, пояснив, що 16.11.2021 позивач звернувся до Баришівського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області з питання обміну паспорта громадянина України у зв'язку з непридатністю для подальшого використання паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 18.07.2013 Баришівським РС Управління ДМС України в Київській області. В ході проведеної перевірки встановлено, що позивач 18.07.2013 Баришівським РС УДМС України в Київській області був документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 на підставі паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 06.05.2000 Ямпільським РВ УМВС України в Сумській області. 18.11.2021 до Баришівського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від Ямпільського сектору УДМС України в Сумській області надійшла відповідь про те, що видачу паспорта серії НОМЕР_1 позивачу не підтверджено, оскільки згідно з книгою обліку надходжень та витрачання бланків паспортів № 42 н/с за період з 08.12.1999 по 07.12.2001 вказаний паспорт оформлений на ім'я ОСОБА_2 . Виходячи з наведеного, виданий позивачу паспорт громадянина серії НОМЕР_1 , від 06.05.2000 Ямпільським РВ УМВС України в Сумській області, оформлений з порушенням вимог законодавства та відповідно до абз. 8 п. 108 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.20215 № 302 є недійсним та таким, що підлягає вилученню, анулюванню та знищенню.
Управління Державної міграційної служби України в Сумській області надало до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечило та пояснило, що питання документування паспортом громадянина України, контроль за дотриманням законодавства під час документування паспортом громадянина України, вилучення належить до повноважень ДМС та її територіальних органів. Рішення про оформлення паспорта приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації особи та перевірки факту належності особи до громадянства України. Оформлення органами ДМС паспорта громадянина України замість втраченого або викраденого відбувається за певною процедурою, яка включає розгляд заяви-анкети, приймання документів від заявника, ідентифікацію особи та перевірку факту належності особи до громадянства України і прийняття відповідного рішення. Вказані вимоги під час оформлення паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , що виданий 18.07.2013 року Баришівським РС Управління ДМС України в Київській області, не були дотримані. В ході додаткової перевірки щодо факту документування ОСОБА_1 попереднім паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 від 06.05.2000 встановлено, що вказаний паспорт оформлено Ямпільським РВ УМВС України в Сумській області. Відповідачем було виявлено, що відповідно до висновку службової перевірки щодо законності видачі паспортів громадянина України, № 23/2023 від 14.02.2023 року, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 від 06.05.2000, визнано таким, що оформлений та виданий безпідставно з порушенням вимог законодавства України, зокрема, Інструкції щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженої наказом МВС України від 17.08.1994 № 316. Відповідач звертає увагу суду на те, що проведеною перевіркою факт прийняття позивача до громадянства України не підтверджено.
Позивачем надано до суду відповідь на відзив, у якому акцентовано увагу, що зі змісту оскаржуваного висновку вбачається, що підставою для визнання недійсним паспорта громадянина України стало встановлення порушень вимог законодавства України при видачі попереднього паспорту. Разом з тим, при отриманні паспорту в 2013 році, а також паспортів для виїзду за кордон позивачем подавались всі необхідні та наявні в нього документи без їх приховування та свідомого перекручування даних, що в них містяться. Прийняття рішення про визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України за спірних обставин можливе лише як виконання попередньо прийнятого рішення про скасування рішення про оформлення набуття позивачем громадянства України, що органом міграційної служби зроблено не було. Крім того, жодні докази на підтвердження обставин, які могли б бути розцінені судом як свідоме подання позивачем неправдивих відомостей або фальшивих документів відсутні. Між тим, результати службового розслідування могли стати підставою для ініціювання питання про скасування рішення про оформлення набуття позивачем громадянства України, а не про визнання недійсним (анульованим) бланку паспорту громадянина України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженцем Ліванської Республіки, документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 18.07.2013 року Баришівським РС Управління ДМС України в Київській області, до цього паспорту мав паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 06.05.2000 року Ямпільським РВ УМВС України в Сумській області, якій внаслідок пошкодження був замінений.
12.07.1999 року позивач уклав шлюб з громадянкою України ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою № 65-02-97 від 05.08.2008, що видана Відділом реєстрації актів цивільного стану Ямпільського районного управління юстиції.
У подальшому позивач звернувся до Ямпільського РВ УМВС України в Сумській області з заявою про отримання паспорту громадянина України на підставі ст. 16 Закону України «Про громадянство України» від 08.10.1991 N 1636-XII.
16.11.2021 позивач звернувся з заявою-анкетою № 7029809 до Баришівського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області з питання обміну паспорта громадянина України у зв'язку з непридатністю для подальшого використання паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 18.07.2013 Баришівським РС Управління ДМС України в Київській області.
Висновком Баришівського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 20.01.2022 службової перевірки щодо документування паспортом громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 вирішено розгляд заяви-анкети № 7029809 від 16.11.2021 припинити, проінформувати ОСОБА_1 про прийняте рішення.
Разом з тим, доказів які б підтверджували надсилання позивачу вищевказаного висновку, матеріали справи не містять.
Підставою прийнятого рішення вказано, що до Баришівського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від Ямпільського сектору УДМС України в Сумській області надійшла відповідь про те, що видачу паспорта серії НОМЕР_1 позивачу не підтверджено, оскільки згідно з книгою обліку надходжень та витрачання бланків паспортів № 42 н/с за період з 08.12.1999 по 07.12.2001 вказаний паспорт оформлений на ім'я ОСОБА_2 .
У той же час, Управлінням Державної міграційної служби України в Сумській області складено висновок № 23/2023 від 14.02.2023 року за результатами службової перевірки щодо підстав оформлення паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказаним висновком вирішено паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 вважати таким, що оформлений з порушенням вимог законодавства України та відповідно до підпункту 8 пункту 108 Порядку визнано недійсним (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 знищено Баришівським PC УДМС України в Київській області 01.08.2013); актуальну інформацію про паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 внести до ФМ ІП «Недійсні документи» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами, до ІП «Заяви про видачу паспорта громадянина України» та до обліків УДМС в Сумській області.
Під час перевірки щодо підтвердження видачі особі зазначеного паспорта посадовими особами Ямпільського сектору УДМС у Сумській області встановлено, що в ІП «Заява про видачу паспорта громадянина України» міститься відсканована заява про видачу паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 (№ облікової картки 5929_ЗЗА_1_00002887) на ім'я ОСОБА_1 .
Разом з цим, в заяві про видачу паспорта в графі «паспорт видано на підставі» зазначено паспорт № НОМЕР_3 , виданий 14.12.1996 року внутрішніх справ м. Київ,
Перевіркою за обліками Державного реєстру актів цивільного стану встановлено, що 12.07.1999 ОСОБА_1 уклав шлюб з громадянкою України ОСОБА_3 , на підставі паспорта № НОМЕР_3 виданого 14.12,1996 Департаментом внутрішніх справ м. Бейрут (Ліванська Республіка).
Як вказано в оскаржуваному висновку, підставою для анулювання паспорту громадянина України є численні, істотні порушення Ямпільським РВ УМВС України в Сумській області норм законодавства під час процедури оформлення і видачі паспортного документу.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Статтею 25 Конституції України встановлено, що громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються: громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.
Згідно з п. 26 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України "Про громадянство України" від 18.01.2001 N 2235-III.
Пунктом 1 ст. 1 Закону України "Про громадянство України" N 2235-III передбачено, що у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках;
громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України;
іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Статтею 2 Закону України "Про громадянство України" N 2235-III передбачено, що законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:
1) єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України.
Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;
2) запобігання виникненню випадків без громадянства;
3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України;
4) визнання права громадянина України на зміну громадянства;
5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;
6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;
7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.
Статтею 3 Закону України "Про громадянство України" N 2235-III встановлено, що громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24.08.91 року) постійно проживали на території України;
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13.11.91 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13.11.91 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;
4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
При цьому, статтею 5 Закону України "Про громадянство України" N 2235-III встановлено, що документами, що підтверджують громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Суд бере до уваги, що для встановлення особи позивача, що не заперечується відповідачами, ним надано паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 18.07.2013 року Баришівським РС Управління ДМС України в Київській області на ім'я ОСОБА_4 .
Таким чином, спростовуються доводи відповідачів, що позивач не є громадянином України.
При цьому відповідачі вказують, що зазначений паспорт є недійсний, оскільки ОСОБА_4 не набув у встановленому законодавством порядку громадянство України.
З цього приводу суд зазначає наступне.
В силу ст. 6 Закону України "Про громадянство України" N 2235-III громадянство України набувається:
1) за народженням;
2) за територіальним походженням;
3) внаслідок прийняття до громадянства;
4) внаслідок поновлення у громадянстві;
5) внаслідок усиновлення;
6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя;
7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;
8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;
9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;
10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
При цьому, статте. 19 Закону України "Про громадянство України" N 2235-III встановлені підстави для втрати громадянства України:
1) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття;
2) набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів;
3) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є загальним військовим обов'язком чи альтернативною (невійськовою) службою.
Водночас відповідачі визначають паспорт позивача як недійсний та такий що підлягає вилученню та знищенню.
Натомість, недійсним паспорт громадянина України визначається, зокрема,:
- в разі непридатності для подальшого використання;
- припинення громадянства особи;
- коли він не був обміняний на новий у зв'язку зі зміною прізвища, імені та по батькові;
- коли втрачений паспорт знайдено, а замість нього вже видано новий;
- смерті особи, якій було видано паспорт.
Так, Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 N 302.
Згідно з п. 108 Порядку N 302 паспорт визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується у разі:
- непридатності паспорта для подальшого використання;
- припинення громадянства України або скасування рішення про громадянство України;
- коли він заявлений як втрачений або викрадений та ухвалено рішення про оформлення нового паспорта;
- оформлення паспорта/паспорта зразка 1994 року з порушенням вимог законодавства. Наприклад, вклеювання до паспорта зразка 1994 року фотокартки самостійно власником такого документу, іншими особами, які не наділені відповідними повноваженнями тощо;
- неотримання його заявником протягом року;
- смерті особи, якій було видано такий паспорт;
- закінчення строку його дії або ухвалення рішення про обмін такого паспорта до закінчення строку його дії;
- виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта. Наприклад, у написанні прізвища, імені, по батькові, даті народження тощо;
- коли він підлягає обміну у зв'язку зі зміною інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації).
Це стосується, зокрема, випадків зміни прізвища, імені, по батькові власника такого документа. Так, у разі реєстрації шлюбу та зміни прізвища необхідно протягом місяця звернутися за обміном паспорта. Якщо цей строк прострочений, такий документ визнається недійсним. Так саме підлягає й обміну паспорт, якщо особа протягом місяця після досягнення 25- чи 45-річного віку не звернулася в установленому законодавством порядку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.
Суд, проаналізувавши вищезазначені норми встановив, що пункт 108 Порядку №302 не містить такої підстави для визнання паспорта громадянина України не дійсним як істотні порушення суб'єктом владних повноважень норм законодавства під час процедури оформлення і видачі паспортного документу.
При цьому, вказаною нормою визначені приклади оформлення паспорта/паспорта зразка 1994 року з порушенням вимог законодавства, наприклад, вклеювання до паспорта зразка 1994 року фотокартки самостійно власником такого документу, іншими особами, які не наділені відповідними повноваженнями тощо.
Тобто виявлення відповідачами в 2023 році обставин порушення Ямпільським РВ УМВС України в Сумській області норм законодавства під час процедури оформлення і видачі паспортного документу, що був виданий належним органом ОСОБА_1 в 2000 році, не є порушенням безпосередньо позивача, оскільки за дотримання норм і приписів законодавства при видачі паспортного документу відповідає державний орган, що наділений відповідними повноваженнями, а не заявник.
Відповідачі, помилково трактуючи вищезазначену норму припустилися помилкових висновків про те, що позивач не є громадянином України та про те, що паспорт позивача є недійсним та підлягає знищенню.
Отже відповідачі діяли не у відповідності до норм законодавства України щодо визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, зокрема, з порушенням пункту 108 Порядку N 302.
Пунктами 1, 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.92 N 2503-XII паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.
Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Паспорт громадянина України (паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Згідно з п. 13 розділу II Положення для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Основні положення практичної діяльності паспортної служби органів внутрішніх справ щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України визначала Інструкція щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.08.94 N 316.
Згідно з п. 6 Інструкції № 316 видача громадянам паспортів проводиться на підставі свідоцтва про народження. При відсутності в органах реєстрації актів громадського стану актових записів про реєстрацію народження паспорти громадянам віком понад 16 років можуть бути видані на підставі одного з таких документів, що підтверджують час і місце народження, зокрема, довідки про прийняття до громадянства України.
Пунктом 21 Інструкції № 316 передбачено, що іноземцям і особам без громадянства, які прийняті до громадянства України, паспорти видаються за місцем проживання на підставі довідок ВВІР Управлінь (відділів) паспортної, реєстраційної та міграційної роботи головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях і м. Севастополі. У розділі "Службові відмітки" заяв форми N 1 вказується, коли, яким рішенням дані особи прийняті до громадянства України та з якого громадянства (підданства). Наприклад: "Прийнятий до громадянства України з громадянства Республіки Польща Указом Президента України від 15.12.94 р., протокол № 17".
У заявах форми № 1 на паспорти, видані в порядку обміну, відомості про прийняття до громадянства України можна вказувати зі слів заявника.
Пунктом 109 Порядку № 302 передбачено, що у разі коли рішення про оформлення паспорта/паспорта зразка 1994 року прийнято працівником з порушенням вимог законодавства, керівник структурного підрозділу відповідного територіального органу/ територіального підрозділу ДМС або його заступник проводить службову перевірку.
Отже службова перевірка здійснюється щодо працівника державного органу, який прийняв рішення про оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.
Водночас, матеріали справи не містять такої службової перевірки.
За результатами перевірки складається висновок про визнання паспорта недійсним та таким, що підлягає вилученню, анулюванню та знищенню, у двох примірниках, який підписується працівником, що провів перевірку, погоджується його безпосереднім керівником та керівником територіального органу ДМС або його заступником.
Висновки разом з матеріалами перевірки надсилаються до ДМС для затвердження.
За результатами розгляду та в разі наявності підстав для визнання паспорта таким, що оформлений з порушенням вимог законодавства, висновки затверджуються керівником структурного підрозділу ДМС.
Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, а другий - надсилається до територіального органу ДМС.
Висновки та матеріали перевірки зберігаються протягом 75 років.
У разі визнання паспорта/паспорта зразка 1994 року недійсним відповідно до підпункту 8 пункту 108 цього Порядку висновок про визнання паспорта недійсним та таким, що підлягає вилученню, анулюванню та знищенню, повинен містити посилання на конкретні норми законодавства, що були порушені.
Матеріалами справи підтверджується, що 06.05.2000 року позивачем отримано паспорт громадянина України Серії НОМЕР_1 .
При цьому, будь-яких доказів, що вказаний паспорт був отриманий позивачем не на законних підставах матеріали справи не містять.
Зокрема, відповідачі зазначають, що ОСОБА_1 не є громадянином України, оскільки Ямпільським РВ УМВС України в Сумській області порушено норми законодавства під час процедури оформлення і видачі паспортного документу.
Натомість, громадянин не може відповідати за дії державного органу, який не належним чином виконав покладені на нього повноваження.
За правилами ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (справа "Лелас проти Хорватії").
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово робив визначення критерію "необхідності у демократичному суспільстві". Так, за практикою Суду при визначенні питання "необхідності у демократичному суспільстві" держави користуються певною свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (справа "Рисовський проти України від 20.10.2011 року) потреба виправити минулу помилку органа виконавчої влади чи органа місцевого самоврядування не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладається на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, приймаючи спірні висновки службової перевірки та визнаючи паспорт недійсним, не дотрималися одного з елементів критерію "необхідності у демократичному суспільстві", а саме: принципу пропорційності, який, в свою чергу, вимагає встановлення балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень, що призвело до негативних наслідків для позивача за відсутності будь-якої вини останнього.
Будь-яке непропорційне втручання з боку держави у фундаментальне право, передбачене статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не буде вважатися необхідним у демократичному суспільстві.
Суд при розгляді справи враховує, що позивач неодноразово міняв паспорт громадянина України, отримував закордонні паспорта громадянина України, та протягом більше 20 років добросовісно вважав, що ним додержано вимоги закону щодо підстав набуття громадянства України.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідач, приймаючи службовий висновок про вилучення та анулювання паспорта громадянина України громадянину ОСОБА_1 , мав би також виходити з правових та фактичних наслідків таких дій, а тому був повинен обґрунтувати суттєву суспільну необхідність прийняття такого рішення та врахувати право позивача на сім'ю, роботу, соціальні зв'язки.
Своїм рішенням № 7-рп/2009 від 16.04.2009 Конституційний Суд України висловив правову позицію, відповідно до якої рішення суб'єкта владних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Виходячи з цього, суд вважає неприпустимим вчинення будь-яких дій та прийняття рішень органом державної влади, які погіршують становище громадян на підставі лише виявленого у минулому порушення процедурних норм, а тим паче у випадку, коли таке порушення сталось з вини посадових осіб цього органу влади.
Таким чином, проаналізувавши обставини, які покладено в основу висновку Управління Державної міграційної служби України в Сумській області № 23/2023 від 14.02.2023 року, суд дійшов висновку про те, що жодна з зазначених обставин не могла бути підставою для прийняття рішення про недійсність паспортів позивача.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 20.11.2012 № 5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон № 5492-VI) суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру, оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Частиною першою статті 4 Закону № 5492-VI визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів.
Відповідно до частини шостої статті 7 Закону № 5492-VI забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров'я або статевого життя. Окремі види даних про стан здоров'я та про засудження до кримінального покарання можуть вимагатися лише у разі, якщо вони є підставою для видачі документа, що посвідчує особу.
Частиною першою статті 13 Закону № 5492-VI передбачено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт "а" пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI).
За приписами частини третьої статті 13 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до частини сьомої статті 16 Закону № 5492-VI уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою його прийняття вказано здійснення Ямпільським сектором УДМС України в Сумській області додаткових перевірочних заходів, у той час як наведена норма закону такої підстави для відмови не містить.
Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність висновку Баришівського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 20.01.2022 та наявності підстав для його скасування.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскаржувані рішення не відповідають жодному з критеріїв, перелічених вище. Суд вважає, що оскаржувані висновки прийняті відповідачами з порушенням вимог ст.2 КАС України, а саме: без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, та інтересами позивача, при прийняті рішення про оформлення набуття позивачем громадянства України та видачі паспорту тим самим підтверджено правильність надання позивачем необхідних документів, доказів порушення закону позивачем з метою отримання громадянства України відповідачем не встановлено та до суду не надано.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування висновку Управління Державної міграційної служби України в Сумській області № 23/2023 від 14.02.2023 року за результатами службової перевірки щодо підстав оформлення паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з порушеннями вимог законодавства, а також шляхом визнання протиправним та скасування висновку Баришівського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 20.01.2022 службової перевірки щодо документування паспортом громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо заявлених позовних вимог стосовно зобов'язання Управління Державної міграційної служби України в Сумській області направити до Баришівського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області та до Інформаційної підсистеми функціональний модуль "Недійсні документи" Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами, до ІП «Заяви про видачу паспорта громадянина України» інформацію про скасування висновку Управління Державної міграційної служби України в Сумській області № 23/2023 від 14.02.2023 року за результатами службової перевірки щодо підстав оформлення паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з порушеннями вимог законодавства та зобов'язання Баришівського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України, суд зазначає наступне.
Дискреційність повноважень органів виконавчої влади не означає заборону суду скасовувати рішення суб'єктів владних повноважень, вони лише означають свободу органу виконавчої влади діяти на власний розсуд, однак в межах закону. Межами закону, які не має права переходити орган виконавчої влади, приймаючи рішення, є вимоги визначені частиною 2 статті 2 КАС України.
Таке розуміння повноважень суду щодо дискреційних повноважень органів виконавчої влади закріплено також у постановах Верховного Суду. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 року (справа №820/4260/17), де цей Суд наголошує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Зобов'язуючи орган державної влади виконати свої дискреційні повноваження, суд встановлює справедливість та відновлює баланс взаємодії між суб'єктами владних повноважень та фізичними особами. Також суд унеможливлює виникнення вільного трактування та зловживання органами державної влади своїми дискреційними повноваженнями.
Суд вважає, що достатнім способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Управління Державної міграційної служби України в Сумській області направити до Баришівського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області та до Інформаційної підсистеми функціональний модуль "Недійсні документи" Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами, до ІП «Заяви про видачу паспорта громадянина України» інформацію про скасування висновку Управління Державної міграційної служби України в Сумській області № 23/2023 від 14.02.2023 року за результатами службової перевірки щодо підстав оформлення паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з порушеннями вимог законодавства та зобов'язання Баришівського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України.
Розподіл витрат здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України. З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2147,20 грн., отже суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок Баришівського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області сплачений судовий збір у сумі 1073,60 грн., за рахунок Управління Державної міграційної служби України в Сумській області сплачений судовий збір у сумі 1073,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 78, 90, 139, 205, 242- 246, 250, 251, 255, 295, 297, 382 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати висновок Управління Державної міграційної служби України в Сумській області № 23/2023 від 14.02.2023 року за результатами службової перевірки щодо підстав оформлення паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з порушеннями вимог законодавства.
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Сумській області направити до Баришівського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області та до Інформаційної підсистеми функціональний модуль "Недійсні документи" Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами, до ІП «Заяви про видачу паспорта громадянина України» інформацію про скасування висновку Управління Державної міграційної служби України в Сумській області № 23/2023 від 14.02.2023 року за результатами службової перевірки щодо підстав оформлення паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з порушеннями вимог законодавства.
Визнати протиправним та скасувати висновок Баришівського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 20.01.2022 службової перевірки щодо документування паспортом громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Баришівський відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Баришівського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1073 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні) грн. 60 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Сумській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1073 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні) грн. 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.