ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" червня 2025 р. справа № 300/2217/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап'юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
02.04.2025 ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання протиправним та скасування рішення від 17.03.2025 №0926210183961, зобов'язати здійснити з 01.03.2025 перерахунок та виплату пенсії в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зарахувати до загального стажу період роботи з 01.01.2004 до 17.05.2024.
Позивач заявлені позовні вимоги щодо предмету спору обґрунтовує тим, що вона отримує пенсію за віком. Позивач звернулася 10.03.2025 до пенсійного органу із заявою про здійснення перерахунку розміру пенсії та дорахування стажу з 01.01.2004 в подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку із незарахуванням даного стажу при призначенні пенсії. Однак, відповідачем рішенням від 17.03.2025 №926210183961 протиправно відмовлено у зарахуванні в подвійному розмірі згідно з статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів її роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради Івано-Франківської області» на посаді медичної сестри, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, залучено до даної справи Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області направило суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження. Просило в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувались до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом № 1058, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених раніше чинним законодавством, яке діяло до набрання чинності Законом № 1058 до 01.01.2004. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Таким чином, зарахування стажу у пільговому порядку (подвійному розмірі) після 01.01.2004 застосовується виключно для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. При призначенні пенсії за віком на пільгових умовах стаж зараховується в одинарному розмірі для обчислення розміру пенсії, тобто коефіцієнту стажу. Представник відповідача просила суд відмовити в задоволенні позову.
Третя особа, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, направило суду пояснення щодо заперечення проти позову.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При призначенні позивачу пенсії відповідач не зарахував спірні періоди роботи, починаючи з 01.01.2004 у Комунальному некомерційному підприємстві «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради Івано-Франківської області» на посаді медичної сестри у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
10.03.2025 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії, в якій просила перерахувати розмір пенсії та дорахувати стаж з 01.01.2004 по 17.05.2024 у КНП «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради Івано-Франківської області» в подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». До заяви позивач долучила довідку Комунального некомерційного підприємства «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради Івано-Франківської області» від 10.03.2025 №61 в підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно працювала у вказаний період у Комунальному некомерційному підприємстві «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради Івано-Франківської області», зокрема й з 01.01.2004 по 17.05.2024, що дає їй право на врахування такого стажу, у відповідності до статті 60 Закону України «про пенсійне забезпечення», у подвійному розмірі.
За результатом розгляду заяви позивача від 10.03.2025 Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області прийняло рішення від 17.03.2025 №926210183961 про відмову у перерахунку пенсії позивачу із зарахуванням до стажу періоду її роботи з 01.01.2004 в подвійному розмірі, оскільки пільгове обчислення страхового стажу застосовується тільки до 01.01.2004.
Вважаючи таке рішення Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області протиправним, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку даним правовідносинам та досліджуючи наявність правових підстав для зарахування відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в подвійному розмірі періодів роботи позивача, починаючи з 01.01.2004 на посаді медичної сестри, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ), від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 24 Закону України №1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №637 від 12.08.1993, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 даного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
З аналізу вказаних норм, суд зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності відповідних записів у трудовій книжці стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, архівними установами. У випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються довідки підприємств, установ, організацій, виписки із наказів, особові рахунки та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» за №301 від 27.04.1993 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.08.2019 у справі №654/890/17, який відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України застосував суд в даній адміністративній справі.
Згідно записів копії трудової книжки ОСОБА_1 , остання з 15.10.2077 по 17.05.2024 працювала у Комунальному некомерційному підприємстві «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради Івано-Франківської області» на посаді медичної сестри.
Довідкою Комунального некомерційного підприємства «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради Івано-Франківської області» від 10.03.2025 №61 підтверджується та обставина, що робота позивача в інфекційній лікарні згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Суд зазначає, що 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
В даних правовідносинах суд встановив, що протягом спірного періоду позивач працювала у інфекційному закладі охорони здоров'я, що не заперечується відповідачем.
За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі №214/3705/17, у яких суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що редакція статті 60 Закону №1788-XII є чинною на теперішній час, а стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує статтю 60 Закону №1788-XII та не зупиняє її дію.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року, у справі №689/872/17 та від 27 лютого 2020 року, у справі №462/1713/17.
У постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом №1058 та Законом №1788 вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон №1058.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було.
Враховуючи встановлені обставини справи та оскільки на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою про здійснення перерахунку пенсії, період роботи з 01.01.2004 по 17.05.2024 підлягав зарахуванню до стажу позивача в подвійному розмірі, то суд дійшов висновку про наявність порушення прав позивача з боку відповідача щодо не зарахування такого періоду роботи ОСОБА_1 в інфекційному закладі охорони здоров'я на посаді медичної сестри.
Отже, незарахування відповідачем до стажу позивача у подвійному розмірі періоду роботи в інфекційному закладі охорони здоров'я з 01.01.2004 по 17.05.2024 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправним.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні «Великода проти України» від 03 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Згідно з частиною 4 статі 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із відповідною заявою 10.03.2025.
Таким чином, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його ефективного відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 9, частинами 2, 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з врахуванням змісту заявлених вимог, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а належним способом захисту відновлення порушених прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити з 01.03.2025 перерахунок та виплату позивачу пенсії із зарахуванням, при розрахунку розміру пенсії, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до її страхового стажу періодів роботи з 01.01.2004 по 17.05.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради Івано-Франківської області» в подвійному розмірі.
Решта доводів відповідача на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
За таких обставин, суд вважає адміністративний позов позивача обґрунтованим, а позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач підтвердила сплату судового збору на суму 1 211,20 гривень, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплаченого судового збору в розмірі 1 211,20 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.03.2025 №0926210183961.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (індекс 65012, вулиця Канатна, будинок 83, місто Одеса, Одеська область, код ЄДРПОУ 20987385) здійснити з 01.03.2025 перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пенсії із зарахуванням при розрахунку розміру пенсії, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до її страхового стажу періодів роботи з 01.01.2004 по 17.05.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради Івано-Франківської області» в подвійному розмірі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (індекс 65012, вулиця Канатна, будинок 83, місто Одеса, Одеська область, код ЄДРПОУ 20987385) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.