ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" червня 2025 р. справа № 640/34719/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Мамедов Руслан Хазєїнович, до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє представник Мамедов Руслан Хазєїнович, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у жовтні 2021 року позивач, знаходячись під тимчасовим арештом в СІЗО Київської області, звернувся до відповідача із заявами - анкетами від 11.10.2021 та 18.10.2021 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Однак станом на 11.11.2021 відповідачем не надано інформації про результати розгляду заяв-анкет позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У зв'язку із наведеним представник позивача звернувся із адвокатським запитом, у відповідь на який Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області листом від 16.11.2021 повідомило, що станом на 12.11.2021 заява ОСОБА_1 у порядку, встановленому Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» ЦМУ ДМС до розгляду не прийнята. На думку представника позивача, бездіяльність відповідача щодо відмови у розгляді заяв-анкет позивача відповідно до положень Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», суттєво порушує права позивача на неупереджений і законний розгляд його заяв. Представник зазначає, що у відповідності до ст. 10 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань міграції приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Однак відповідачем заява-анкета позивача по суті не розглядалася, перевірка викладених фактів та обставин, передбачених Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» не проводилася. Відтак, просить суд позов задовольнити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, в якому представниця відповідача заперечила щодо задоволення позовних вимог. Зазначила, що 11.10.2021 та 18.10.2021 до відділу діловодства ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшли заяви-анкети про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту стосовно позивача. Вказані звернення були розглянути відповідачем у відповідності до Закону України «Про звернення громадян». Позивача було повідомлено, що з метою забезпечення особистої подачі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в порядку, встановленому Законом, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області будуть вжиті заходи щодо отримання дозволу прокуратури на відвідування ОСОБА_1 у Державній установі «Київський слідчий ізолятор». Позивач, з метою ефективної та своєчасної реалізації права на звернення за захистом, після отримання дозволу Київської обласної прокуратури на відвідування органів ДМС, 16.12.2021 особисто звернувся до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. 12.12.2021 відповідачем заяву позивача прийнято до розгляду та видано довідку про звернення за захистом в Україні №013844 строком дії до 16.01.2022. Оскільки відповідачем вжито термінові заходи щодо розгляду заяви позивача, що фактично свідчить про здійснення дій, тобто активної поведінки, тому вважає не доведеним факт наявності бездіяльності ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області у спірних правовідносинах.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення», Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, передано судові справи Івано-Франківському окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2025 адміністративна справа №640/34719/21 передана для розгляду головуючому судді Гомельчуку С.В.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 прийнято до розгляду адміністративну справу №640/34719/21 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
07.05.2025 на адресу суду від Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області надійшли пояснення, в яких представник підтримує відзив на позовну заяву від 28.12.2021. Додатково зазначає, що згідно відмітки у журналі реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 звертався 16.12.2021 до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області з метою документування довідкою про звернення за захистом в Україні № 013844, строк дії якої було продовжено до 21.04.2022. Після закінчення строку дії довідки про звернення за захистом в Україні вказаний громадянин до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області не звертався. На даний час місце перебування позивача невідоме. Також позивач не повідомив територіальний орган ДМС про намір залишити територію України, інформація про перетин ним державного кордону України відсутня.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
Державною установою «Київський слідчий ізолятор» було надіслано до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області заяви-анкети ОСОБА_1 від 11.10.2021 та 18.10.2021 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (а.с.23-30).
Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області листом від 11.11.2021 №47873/1/8010-21/8010.7/7983-21 повідомило, що з метою забезпечення особистої подачі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в порядку, встановленому Законом, ЦМУ ДМС будуть вжиті заходи щодо отримання дозволу прокуратури на відвідування ОСОБА_1 в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» (а.с.31 на звороті).
11.11.2021 представник позивача Мамедов Р.Х. звернувся до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області із адвокатським запитом №3/50-АО про надання інформації щодо результату розгляду заяви-анкети ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (а.с.10а).
Листом від 16.11.2021 №8010.7-54290/80.2-21 Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повідомило, що звернення позивача від 11.10.2021 та 18.10.2021 розглянуті в порядку Закону України «Про звернення громадян», про що було повідомлено ОСОБА_1 листом від 11.11.2021 №47873/1/8010-21/8010.7/7983-21. Додатково зазначено, що станом на 12.11.2021 заява позивача у порядку, встановленому Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», ЦМУ ДМС до розгляду не прийнята (а.с.10).
На адвокатський запит від 23.11.2021 №3/52-АО (а.с. 35) Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області листом від 30.11.2021 №8010.7-56833/80.2-21 повідомило, що оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яка особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника. Зазначено, що пунктом 2.1 «Правил розгляду заяв та оформлення документів необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту» визначені процедурні заходи, які передують рішенню про прийняття заяви в установленому порядку. При цьому станом на 30.11.2021 заява ОСОБА_1 у порядку, встановленому Законом, ЦМУ ДМСЧ до розгляду не прийнята (а.с.31).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви-анкети позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, позивач в інтересах якого діє представник, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією законами України.
Згідно з частиною першою статті 14 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948, кожна людина має право шукати притулку від переслідувань в інших країнах і користуватися цим притулком.
Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні, визначено Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011р. №3671-VІ (далі - Закон №3671-VІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Так, відповідно до ч.1 ст.5 Закону №3671-VІ особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п'яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Згідно з абз.1 ч.2 ст.5 Закону №3671-VІ особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в'їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Частиною 5 статті 5 Закону №3671-VІ передбачено, що особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.
При цьому, за приписами ч.6 ст.5 Закону №3671-VІ, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, може прийняти рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в разі, якщо заявник видає себе за іншу особу або якщо заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №3671-VІ оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.
Частиною 2 статті 7 Закону №3671-VІ передбачено, що заявник, якому виповнилося вісімнадцять років, подає заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в якій викладає основні відомості про себе та обставини, що змусили його залишити країну походження.
Водночас, п.8 ч.1 ст.1 Закону №3671-VІ визначено, що заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, - це заява-анкета встановленого зразка, в якій іноземець або особа без громадянства просить визнати його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із зазначенням та обґрунтуванням однієї з підстав для такого визнання, зазначених у пунктах 1 і 13 частини першої цієї статті.
Частинами 7-9 статті 7 Закону №3671-VІ встановлено, що до заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються документи, що посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, або такі документи є фальшивими, він повинен повідомити про цю обставину в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також викласти причини виникнення зазначених обставин. У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, його прізвище, ім'я, по батькові та інші дані про нього попередньо, до встановлення особи, записуються за його вказівкою, про що зазначається в реєстраційному листку на особу та робиться відповідний запис на заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. До заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються також по чотири фотокартки заявника та членів його сім'ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, відомості про яких внесено до заяви.
Відповідно до ч.12 ст.7 Закону №3671-VІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту:
реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи;
ознайомлює заявника або його законного представника під їх власний підпис з порядком прийняття рішення за їх заявами, правами та обов'язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
проводить дактилоскопію особи, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
у разі потреби направляє особу на обстеження для встановлення віку у порядку, встановленому законодавством України;
заповнює реєстраційний листок на особу, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та членів її сім'ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, або на дитину, розлучену із сім'єю, від імені якої заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подав її законний представник;
заповнює інші необхідні документи;
оформлює особову справу;
роз'яснює порядок звернення про надання безоплатної правової допомоги відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги;
заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи.
За приписами абз.1 ч.1 ст.8 Закону №3671-VІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
При цьому, процедуру розгляду в Україні заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату, позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, визначено Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011р. №649 та зареєстровано в Міністерств юстиції України 05.10.2011р. за №1146/19884 (далі - Правила №649).
Так, п.2.1 розділу ІІ Правил №649 передбачено, що уповноважена посадова особа територіального органу ДМС, до якого особисто звернулась особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, або її законний представник у випадках, передбачених Законом:
а) встановлює особу заявника;
б) реєструє заявника в журналі реєстрації осіб, які бажають подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 1) (далі - журнал реєстрації осіб);
в) інформує заявника мовою, яку він/вона розуміє, про умови, за яких в Україні особа може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про її права та обов'язки, а також про наслідки невиконання обов'язків;
г) забезпечує надання заявнику послуг перекладача, у тому числі через систему відеоконференц-зв'язку;
ґ) перевіряє дотримання заявником передбаченого статтею 5 Закону порядку звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
д) з'ясовує місце тимчасового перебування (проживання) заявника (фактичну адресу проживання в Україні);
е) протягом одного робочого дня здійснює перевірку наявності підстав, за яких заявнику може бути відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Перевірка здійснюється в тому числі з урахуванням оновленої інформації по країні походження заявника на момент подачі заяви;
є) проводить дактилоскопію заявника;
ж) заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи;
з) роз'яснює порядок звернення за безоплатною правовою допомогою мовою, яку розуміє заявник.
Відповідно до п.2.4 розділу ІІ Правил №649 у разі наявності передбачених Законом підстав територіальний орган ДМС ухвалює рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке оформлюється наказом (додаток 2). Після ухвалення рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС:
видає особі письмове повідомлення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із зазначенням підстав для відмови у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 3);
під підпис ознайомлює заявника з порядком оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
вносить відповідні відомості до журналу реєстрації осіб.
При цьому, пунктом 3.1 розділу ІІІ Правил №649 встановлено, що у разі відсутності підстав для відмови в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС:
а) забезпечує можливість для заявника особисто або за допомогою законного представника скласти заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
В заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, мають міститися такі відомості: прізвище, ім'я (імена), по батькові заявника, дані паспорта або іншого документа, що посвідчує особу (у разі його відсутності - зазначені причини, через які він був утрачений), громадянство/підданство, країна постійного проживання, місце та підстави (за наявності) проживання в Україні, місце, час та спосіб перетинання державного кордону України, відомості про членів сім'ї заявника, підписи заявника або законного представника, перекладача (у разі необхідності), дата складання заяви.
Заявник зобов'язаний також надати всі наявні у нього документи та інформацію, що необхідні для обґрунтування заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або зазначити причини, через які ці документи та інформація не можуть бути надані, та повідомити, де такі документи знаходяться чи можуть знаходитися або хто може надати чи підтвердити відповідну інформацію.
У разі неписьменності або через фізичні вади, які унеможливлюють складання заяви особисто заявником, на його прохання заява може бути складена іншою особою, про що робиться відповідний запис на заяві;
б) реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи у журналі реєстрації заяв про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 5);
в) ознайомлює заявника або його законного представника під їхній власний підпис з порядком прийняття рішення за їх заявами, правами і обов'язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Таке ознайомлення здійснюється мовою, яку розуміє заявник або його законний представник.
Проведення зазначених дій фіксується відповідним протоколом ознайомлення з прийняттям рішення за заявою, правами і обов'язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 6), в якому проставляють власні підписи заявник, його законний представник та перекладач, адвокат, психолог, педагог (за їх наявності);
г) у разі потреби направляє заявника на обстеження для встановлення віку у порядку, встановленому законодавством України.
Таке обстеження проводиться у разі наявності в уповноваженої посадової особи територіального органу ДМС обґрунтованого сумніву щодо заявленого віку особи та оформлюється відповідним направленням на обстеження для встановлення віку (додаток 7).
Особі, яка направляється на обстеження з метою встановлення віку, та її законному представнику роз'яснюються причини для такого обстеження та наслідки відмови у його проходженні. У випадку відмови особи пройти обстеження з метою встановлення віку на заяві та в особовій справі заявника робиться відповідна відмітка.
Відмова особи або її законного представника від проходження обстеження з метою встановлення віку є підставою для розгляду матеріалів особової справи цієї особи як повнолітньої;
ґ) заповнює реєстраційний листок на особу, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 8), та членів її сім'ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, або на дитину, розлучену із сім'єю, від імені якої заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подав її законний представник.
У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, записує за його вказівкою прізвище, ім'я, по батькові та інші про нього дані до встановлення особи, про що зазначається в реєстраційному листку на особу та робиться відповідний запис на заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
д) приймає від заявника на зберігання документи: національний паспорт або інший документ, який посвідчує особу заявника, а також документи, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що оформлюється розпискою (додаток 9);
е) оформлює особову справу згідно з описом документів, що знаходяться в особовій справі заявника (додаток 10);
є) долучає до справи по чотири фотокартки заявника та членів його сім'ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, відомості про яких внесено до заяви, а також інші, передбачені Законом та цими Правилами, документи;
ж) призначає дату та час співбесіди та повідомляє цю інформацію заявникові та його законному представникові (за наявності) під підпис в особовій справі;
з) заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи.
Згідно з п.3.2 розділу ІІІ Правил №649 у день отримання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС видає заявникові під підпис у журналі реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні (додаток 4) довідку про звернення за захистом в Україні, про що заносить відповідні відомості до зазначеного журналу. Довідка видається строком на один місяць. Одночасно територіальний орган ДМС роз'яснює особі порядок реєстрації за місцем тимчасового проживання.
З аналізу наведених законодавчих норм слідує, що заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, складається у визначеній законом формі (у формі заяви-анкети встановленого зразка) особисто іноземцем чи особою без громадянства, яка звертається з такою заявою. При цьому заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має бути подана особисто іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника, після чого відповідний орган ДМС має, перш за все, встановити особу заявника, зареєструвати заявника в журналі реєстрації осіб, які бажають подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а потім, зокрема, здійснити перевірку наявності підстав, за яких заявнику може бути відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в тому числі з урахуванням оновленої інформації по країні походження заявника на момент подачі заяви, провести дактилоскопію заявника та занести отримані відомості до централізованої інформаційної системи, і, уразі наявності передбачених Законом підстав, ухвалити рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке оформлюється наказом, або, у разі відсутності підстав для відмови в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС приймає таку заяву до розгляду, після чого реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи у журналі реєстрації заяв про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника.
Отже, виданню заявникові довідки про звернення за захистом в Україні та реєстрації заявника як особи, яка звернулась за додатковим захистом в Україні, передує ряд встановлених чинним законодавством дій з боку відповідного територіального органу ДМС, який має проводитися після звернення іноземця або особи без громадянства з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, при цьому, сам факт подання такої заяви не є безумовною підставою для видачі заявникові довідки про звернення за захистом в Україні та його реєстрації безпосередньо після подання такої заяви, позаяк, перед цим має бути вирішено питання щодо наявності або відсутності підстав для відмови в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в ході з'ясування якого уповноваженою посадовою особою територіального органу ДМС, перш за все, має бути встановлена особа заявника та проведена його дактилоскопія.
Як свідчать матеріали справи, заяви-анкети від 11.10.2021 та 18.10.2021 ОСОБА_1 було надіслано до Центрального міжрегіонального Управління ДМС у м. Києві та Київській області Державною установою «Київський слідчий ізолятор», оскільки позивач перебував під арештом (а.с.23).
Відповідач листом від 11.11.2021 №47873/1/8010-218010.7/7983-21 повідомив, що з метою забезпечення особистої подачі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в порядку, встановленому Законом, ЦМУ ДМС будуть вжиті заходи щодо отримання дозволу прокуратури на відвідування позивача в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» (а.с.31 на звороті).
Як зазначалося судом вище, відповідно до приписів ст.7 Закону №3671-VІ заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту подається особисто іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.
У даному випадку заяви-анкети від 11.10.2021 та 18.10.2021 ОСОБА_1 не були подані ним особисто до Центрального міжрегіонального Управління ДМС у м. Києві та Київській області, що свідчить про не дотримання умов, передбачених ч. 1 ст.7 Закону №3671-VІ.
Таким чином, відповідач правомірно повідомив позивача листом від 11.11.2021 №47873/1/8010-218010.7/7983-21, що відповідно до ст.7 Закону №3671-VІ оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Також варто звернути увагу на те, що відповідачем враховано обставини ОСОБА_1 про неможливость особисто звернутися із відповідною заявою та повідомлено, що ЦМУ ДМС будуть вжиті заходи щодо отримання дозволу прокуратури на відвідування позивача у Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
Крім того, слід зазначити, що ОСОБА_1 16.12.2021 особисто подав заяву-анкету про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за результатами розгляду якої Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області було видано довідку про звернення за захистом в Україні №013844 строком дії до 16.01.2022 (а.с.45-50).
Суд зауважує, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі №342/158/17, від 21 грудня 2018 року у справі №3813/4640/17, від 18 лютого 2021 року у справі №160/6885/19.
З урахуванням наведного, суд дійшов висновку, що відповідач не припускався протиправної бездіяльності щодо не розгляду заяви-анкети ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач має право на пільги відповідно до п.14 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" та звільнений від сплати судового збору за подання позову з таким характером спору.
З огляду на те, що позивач не поніс судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів понесення сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 1 статті 139 КАС України, відсутні підстави для розподілу судових витрат у справі.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Мамедов Руслан Хазєїнович, до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.