ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"04" червня 2025 р. Справа № 300/3736/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє Сівач Ірина Анатоліївна, звернувся в суд з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 (надалі, також - відповідач) в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нарахування та виплати в належному розмірі грошового забезпечення (основних та додаткових видів) у період з моменту зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу на всі види забезпечення Військової частини НОМЕР_2 по 19.05.2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення (щомісячні основні види, додаткові та одноразові додаткові виплати - грошову допомогу на оздоровлення) за 2022 та 2023 роки, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру встановленого в поточному році прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт (згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704), а також здійснити доплату різниці з урахуванням вже виплачених сум.
Підставою звернення до суду слугувала протиправна, на думку позивача, відмова у належному нарахуванні та виплаті грошового забезпечення в повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву, суд вважає, що вона підлягає залишенню без руху у зв'язку з наявними в ній недоліками.
Відповідно до статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Виходячи з наявних у суду матеріалів, неможливо встановити, коли позивач дізнався про порушення його права. Судом встановлено, що позивача звільнено з військової служби у запас згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 335 від 30.11.2024 року. Відповідно до пункту 2 розділу ХХХІІІ Наказу Міністерства внутрішніх справ "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам" № 200 від 15.03.2018, грошовий атестат видається в усіх випадках переміщення по службі з однієї військової частини до іншої, у тому числі у разі направлення до навчальних закладів на навчання, направлення для подальшого проходження служби до інших військових формувань, утворених відповідно до чинного законодавства України, та правоохоронних органів, а також у разі відрядження до державних органів із залишенням на військовій службі, у разі звільнення в запас або відставку з призначенням пенсії.
У правовій позиції Великої палати Верховного суду у постанові від 21.03.2025 р. справі № 460/21394/23 щодо нарахування та виплати військовослужбовцю грошового забезпечення у належному розмірі суд зазначає, що "слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні)". Натомість, у суду відсутні відомості про вручення позивачу грошового атестату і дату його можливого отримання позивачем.
В наказі № 335 від 30.11.2024 року останнім пунктом зазначено: «Видати грошовий та речовий атестати».
Позивач у позовній заяві не зазначає, чи було ним отримано грошовий атестат. Крім того, до матеріалів справи не додано жодних доказів, які б підтверджували факт отримання позивачем грошового атестата, відповідно до дати отримання якого відбувається прив'язка перебігу строку позовної давності.
Щодо аргументів позивача та його представниці стосовно поданих ними запитів до відповідача щодо отримання необхідної інформації суд звертає увагу на наступне.
У позовній заяві зазначено, що позивачем направлено звернення до відповідача про здійснення детального розрахунку і перерахунку грошового забезпечення (заява надіслана засобами поштового зв'язку 13.02.2025 року). Представницею позивача направлено адвокатський запит з проханням надати детальний розрахунок нарахування і виплати грошового забезпечення за період проходження в/с з моменту зарахування Позивача до списків особового складу на всі види забезпечення в/ч НОМЕР_2 ДО 19.05.2023 включно з урахуванням застосування прожиткового мінімуму на 1 січня відповідного календарного року, а не на 1 січня 2018 року (1762 грн) (надіслано в електронній формі (підписаний КЕП адвоката) 12.02.2025 року та продубльовано засобами поштового зв'язку в цей же день - 12.02.2025 року).
Суд зазначає, що частиною 2 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності зобов'язані надати відповідь на адвокатський запит у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня його отримання. Щодо звернення позивача суд звертає увагу, що відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян», відповідь на звернення громадянина надається не пізніше одного місяця з дня його надходження. Згідно даних трекінгу "Укрпошта", адвокатський запит представниці позивача було одержано відповідачем 17.02.2025. Таким чином, строк надання відповіді закінчився 24.02.2025 (за умови взяття до уваги надсилання даного запиту в електронній формі - 17.02.2025). Заява, надіслана позивачем була отримана відповідачем також 17.02.2025. Якщо визначати місячний строк на надання відповіді (не скорочений чи продовжений строки відповідно до змісту статті 20 Закону України "Про звернення громадян"), то строк надання відповідачем відповіді на заяву позивача закінчився 17.03.2025. Однак, позивач звернувся до суду значно пізніше від дат закінчення строків надання відповідачем відповідей на адвокатський запит представниці позивача та заяви самого позивача.
Окрім цього, в контексті вказаного суд у досліджуваному випадку покликається на останні правові висновки, визначені Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних справ Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 (адміністративне провадження № К9901/15971/20):
"32. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
33. Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
35. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені".
Грошове забезпечення є щомісячною виплатою, її розмір щомісяця відомий особі, яка її отримує, та отримуючи її у неналежному на думку особи розмірі вона має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Водночас, заробітна плата (грошове забезпечення) виплачувалася позивачу щомісячно, а тому про ймовірне порушення свого права за вказаний ним період позивач повинен був дізнатися при отриманні грошового забезпечення за кожний місяць.
Надалі, позивач був обізнаний кожного місяця про розмір свого грошового забезпечення, за кожний попередній місяць окремо.
Отже, з дня отримання певної виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати звернулась до уповноваженої особи із заявою про надання відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву.
Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
В матеріалах справи наявні докази надсилання заяви позивачем від 12.02.2025 до відповідача, в якій він просить нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, отримуваного ним у період з жовтня 2022 по листопад 2023 з врахуванням прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року та докази надсилання представницею позивача запиту до відповідача. Однак, дана заява і запит є лише свідченням активних дій особи, а не датою, відколи така особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення її права. Крім того, як випливає із змісту позовної заяви: "Відповідач проводив нарахування та виплату грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018", однак позивач не вказує про надання відповідачем відповідей на вищевказані запити. Таким чином, суд звертає увагу, що зроблений вищезазначений висновок у тексті позовної заяви про протиправність дій відповідача свідчить про обізнаність позивача щодо здійснення відповідачем нарахування та виплати грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" №28249/95).
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, КАС України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі. Позаяк, законодавством чітко встановлено наслідки невиконання таких вимог, а саме постановлення судом ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного, керуючись статтями 160, 171, частинами 1, 2 статті 169 та статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, у якій зазначити інформацію щодо дати отримання позивачем грошового атестата чи неотримання такого, чітко вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску, а також навести аргументацію, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.
Роз'яснити позивачу, що в разі неусунення недоліку у визначений строк позовна заява буде повернена.
Представниці позивача копію цієї ухвали надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Главач І.А.