04 червня 2025 рокуСправа № 280/4640/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Садовий І.В., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову у справі
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ),
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
04.06.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- витребувати у відповідача: усі документи, оформлені за результатами проходження позивачем ВЛК (у тому числі направлення на ВЛК, картку обстеження медичного огляду та постанову ВЛК) та наказ про призов позивача;
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у фіктивному проведенні позивачеві ВЛК (без реального її проходження) та визнати незаконною видану за результатами такого ВЛК постанову військово-лікарської комісії як таку, що складена та видана із порушенням норм чинного законодавства;
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у врученні позивачу повістки про виклик та повістки на відправку із зобов'янням відповідача утриматися від вчинення дій, спрямованих на призов позивача відповідно до повістки на відправку на 22.05.2025 о 09 год. 00 хв.;
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у вилученні у позивача військово-облікового документа та зобов'язати відповідача повернути позивачу військово-обліковий документ, зокрема, зобов'язати повернути даний документ представнику позивача, - адвокату Головачовій Карині Вадимівні;
- зобов'язати відповідача вжити заходів щодо виключення позивача зі складу осіб, якими порушено правила військового обліку в силу того, що такі порушення не мали місця, а включення до складу осіб, що порушили правила військового обліку є протиправним та вчиненим із порушенням норм та вимог чинного законодавства.
Разом із позовною заявою 04.06.2025 представником позивача подано заяву про забезпечення позову, у якій останній просить суд забезпечити позов шляхом заборони посадовим/службовим особам відповідача вчиняти будь-які дії щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації та його переміщення для проходження військової служби - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що незважаючи на численні повідомлення позивача про стан здоров'я, який не відповідає «повній придатності до військової служби», відповідач здійснив призов позивача на військову службу під час мобілізації, в особливий період, повідомивши про видання наказу про призов на військову службу під час мобілізації. Надалі позивачу було виписано повістку про виклик б/н із вимогою з'явитися 20.05.2025 о 9:00 та повістку на відправку без дати та без зазначення навіть номеру такої повістки із вимогою з'явитися до 22.05.2025 о 09:00 год до ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, неодноразові повідомлення позивача про те, що він не може, згідно вимог чинного законодавства, перебувати на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як він зареєстрований та фактично проживає у Дніпровському районі, який є територією відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також те, що його стан здоров'я, згідно медичних документів, не дозволяє йому здійснювати військову службу та його діагнози є підставою для подання документів на виключення його з військового обліку та, як мінімум, він має належним чином пройти військово-лікарську комісію, посадовими особами відповідача було проігноровано. Додатково відзначено, що позивача протиправно включено до складу осіб, якими порушено правила військового обліку, що наразі створює загрозу того, що позивача примусово доставлять до ІНФОРМАЦІЯ_1 та здійснять протиправну відправку до військової частини.
Суд, розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
За приписами ч.2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).
Слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або встановити, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 29.11.2022 у справі № 640/17821/21, від 06.12.2022 у справі № 140/8745/21, від 22.02.2024 у справі № 420/24340/23 тощо.
У постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 суд звернув увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
В ухвалі від 24.01.2024 у справі №140/1568/23 Об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.
Отже, вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці ЄСПЛ.
У рішенні Євпропейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Конвенцією, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Суд зазначив, що поняття "ефективний засіб" юридичного захисту передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
У справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), ЄСПЛ звернув увагу, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування.
Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав та законних інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Тобто прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Так, заявником до матеріалів заяви надано копію повістки на відправку, згідно якої позивача зобов'язано з'явитися 22.05.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для призову на військову службу за мобілізацією.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Отже, повістка на відправку - це повістка, яка вручається особисто під підпис у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки після проходження медичного огляду та професійно-психологічного відбору резервістів і військовозобов'язаних у межах призову на військову службу під час мобілізації та відправки до місць проходження військової служби.
Так, відповідно до частини 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм вбачається, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці. При цьому особа, яка має право на відстрочку і бажає скористатись цим правом, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
За своєю правовою природою мобілізація особи супроводжується, в тому числі, виданням відповідного наказу, який є актом індивідуальної дії, і по усталеній судовій практиці не підлягає оскарженню, оскільки є реалізованим.
Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, відповідно якої процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу, шляхом її звільнення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у разі призову позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
На думку суду, обраний позивачем захід забезпечення позову є співмірним та таким, що спрямований на збереження існуючого становища, а саме залишення у позивача статусу військовозобов'язаного.
Водночас суд зазначає, що в даному випадку, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, правомірність оскаржуваних дій відповідача судом не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Натомість, заборона ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили рішенням за заявленим позовом не завдасть істотної шкоди правам та інтересам відповідача.
Обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
З огляду на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви позивача про забезпечення адміністративного позову та наявність підстав для її задоволення шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації та його переміщення для проходження військової служби до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Керуючись статтями 9, 150- 154, 243, 248, 256 КАС України, суд -
Заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову, - задовольнити.
Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та його переміщення для проходження військової служби до набрання законної сили рішенням суду по справі №280/4640/25.
Копію ухвали направити сторонам по справі.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала виготовлена у повному обсязі та підписана 04.06.2025.
Суддя І.В. Садовий