04 червня 2025 року Справа № 280/1839/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
13.03.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області протиправними;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.09.2024 № 1262;
- судові витрати покласти на Відповідача.
Крім того, позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подати у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання постанови суду відповідно до статті 382 КАС України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області ухвалило рішення № 1262 про утримання надміру виплачених сум пенсій, починаючи з листопада 2024 року. Про це рішення позивачу стало відомо 10.01.2025, коли він отримав відповідь від відповідача. Позивач стверджує, що відповідно до довідки від 21.10.2022 за № 7726-7501372389 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, він перемістився до м. Чернівці, а отже, не мав можливості пройти повторний огляд МСЕК. Позивач вважає, що пенсіонер не несе відповідальності за зміст та достовірність офіційної інформації, що ведеться органами державної влади, іншими організаціями та установами в межах їхніх повноважень. У зв'язку з викладеним, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 18.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, прийнято рішення здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
31.03.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на позовну заяву. У відзиві представник відповідача заперечує проти позовних вимог, посилаючись на частину 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо максимального розміру пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги). Відповідач зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач пенсії по інвалідності ІІ групи (загальне захворювання). Згідно з довідкою Бердянського МСЕК серії 12 ААВ № 388263, що зберігається в пенсійній справі позивача, інвалідність була встановлена до 01.05.2022. Після проходження ОСОБА_1 Чернівецької МСЕК 13.08.2024 (МСЕК серії 12ААГ № 805284) йому повторно встановлено ІІ групу інвалідності (загальне захворювання) на строк до 01.09.2025. На підставі отриманої інформації відповідач провів перевірку правильності виплати пенсії позивачу, в результаті якої виявлено факт переплати пенсії за період з 01.05.2022 по 31.07.2024 у сумі 70 212,47 грн. Позивача повідомили про виникнення переплати пенсії в сумі 70 212,47 грн у зв'язку з несвоєчасним повідомленням про зміну терміну встановлення групи інвалідності, а також роз'яснили механізм повернення надмірно отриманої пенсії. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
03.04.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 16127), в якій він заперечує проти доводів відповідача.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , наразі перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач пенсії по інвалідності II групи за загальним захворюванням.
Первинно інвалідність III групи (загальне захворювання) була встановлена позивачу на період з 28.04.2021 по 01.05.2022.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням, позивач був вимушений покинути своє постійне місце проживання та переїхати до міста Чернівці.
21.10.2022 позивача було взято на облік як внутрішньо переміщену особу, що підтверджується довідкою № 7726-7501372389 від 21.10.2022.
13.08.2024, за результатами огляду медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), позивачу було встановлено II групу інвалідності та видано Довідку до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 805284.
11.09.2024 ОСОБА_1 отримав пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 , видане Пенсійним фондом України, зі строком дії до 31.08.2025.
08.01.2025 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області було надіслано адвокатський запит.
10.01.2025 від відповідача було отримано відповідь, в якій зазначалося, що через несвоєчасне повідомлення про зміну терміну встановлення групи інвалідності виникла переплата у сумі 70212,47 грн, яка підлягає поверненню ОСОБА_1 .
04.09.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області принято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій № 1262, в якому, зокрема, вказано, що у разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення утримувати переплату в розмірі 20% пенсії щомісячно, починаючи з листопада 2024 до повного погашення.
Позивач, не погодившись з таким рішенням відповідача та з вимогою вчинити певні дії, звернувся до суду із вказаним позовом.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення"від 05.11.1991 № 1788-XII передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Статтею 4 Закону №1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Статтею 8 Закону № 1058-IV визначено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії.
Умови призначення пенсії по інвалідності визначені статтею 30 Закону № 1058-IV.
Так, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-XII від 21.03.1991 року інвалідність, як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав інвалідність ІІІ групи, загальне захворювання, на строк з 28.04.2021 до 01.05.2022.
13.08.2024 за результатами огляду медико-соціальної експертної комісії, позивачу встановлена 2 група інвалідності та видано Довідку до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 805284.
При цьому, у спірному рішенні відповідач посилався на те, що сума переплати 70212,47 грн. утворилася за період з 01.05.2022 по 31.07.2024. У зв'язку з несвоєчасним повідомленням про зміну групи інвалідності, сума переплати 70212,47 грн. підлягає поверненню ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що статтею 50 Закону № 1058-IV передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.
Отже, відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише у зв'язку із зловживаннями з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.
Таким чином, статтею 50 Закону № 1058-IV визначені виключні підстави за наявності яких, надміру виплачені кошти повинні бути повернуті пенсіонером. При цьому, будь-які інші підстави для утримання з пенсії пенсіонера надміру виплачених коштів не передбачено чинним законодавством.
Так, механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за № 374/7695 (далі - порядок).
Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
Отже, статтею 50 Закону № 1058-IV та положеннями вказаного порядку прямо передбачені дві умови за наявності яких підлягає відрахуванню (утриманню) надміру виплачена сума пенсії, зокрема з підстав: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.
У контексті наведеного, слід відмітити, що законодавством визначено дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб'єкта, на якого покладається такий обов'язок в залежності від того, хто із цих суб'єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов'язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов'язок відшкодування зайвих виплат покладається на цього страхувальника.
Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними в постанові від 25 жовтня 2021 року у справі № 554/4736/17.
Тож, з наведеного слідує, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, та не обґрунтовано у спірному рішенні зловживання з боку позивача або подання недостовірних даних.
Крім того, відповідачем не доведено, що у період з 28.04.2021 до 01.05.2022 позивач не мав статус особи з інвалідністю та відповідно втратив право на отримання пенсії. Як свідчать надані документи, при повторному огляді 15.11.2022 ОСОБА_1 не тільки не позбавлено статусу особи з інвалідністю, а й встановлено їй вищу групу інвалідності.
В свою чергу, позивач посилається на те, відповідно до довідки від 21.10.2022 за № 7726-7501372389 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, він перемістився до Чернівців, лише у жовтні 2022 року, отже не було можливості пройти повторний огляд МСЕК раніше.
Вказаним також підтверджується, що позивач з об'єктивних причин до жовтня 2022 року не мав можливості пройти огляд МСЕК для підтвердження інвалідності.
Тому, суд висновує, що оскільки відповідачем не доведено того, що переплата пенсії виникла в результаті зловживань з боку пенсіонера, та судом їх не виявлено, Головним управлінням необґрунтовано прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 04.09.2024 № 1262.
Щодо зобов'язання відповідача подати звіт необхідно зазначити наступне.
Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення згідно із ст. 382 КАС України.
Застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судових рішень. Підставами для її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення.
З наведеного, встановлення судового контролю є правом, а не обов'язком суду та може мати місце за наявності обґрунтованих доводів та підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення у справі.
Враховуючи обставини спірних правовідносин, суд не вбачає підстав для застосування заходів передбачених статтею 382 КАС України, оскільки в ході розгляду справи не встановлено, а позивачем не наведено обґрунтованих доводів на підтвердження факту ймовірного невиконання відповідачем рішення суду.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат сторонами не заявлено, тому їх розподіл судом не проводиться.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про утримання надміру виплачених сум пенсій ОСОБА_1 від 04.09.2024 № 1262.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 04 червня 2025 року.
Суддя Р.В.Сацький