про залишення частини позовних вимог без розгляду
04 червня 2025 рокум. Ужгород№ 260/2571/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., вирішуючи питання про наявність підстав для визнання пропущеного строку на звернення до суду поважним в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Адвокат Лозінська Оксана Олександрівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, у якому просить: 1. Визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області які виразились у незастосуванні ОСОБА_1 при розрахунку пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018-2020 роки, при призначенні пенсії за віком. 2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто (2018-2020 роки), з дати звернення до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії за віком тобто з 11.06.2021 року з урахуванням фактично виплачених сум.
Ухвалою суду від 14 квітня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін.
Представником відповідача подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.122 КАС України. В обґрунтування клопотання зазначає, що позивач отримує пенсію з 2016 року. В подальшому позивача з 11.06.2021 переведено на пенсію за віком, згідно його заяви. Однак до суду з позовною заявою про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області перерахувати з 11.06.2021 року (з дня призначення пенсії за віком) пенсію за віком з урахуванням частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: за 2018-2020 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум, позивач звернувся лише 09.04.2025 року.
29 травня 2025 року ухвалою суду було залишено даний позов без руху та запропоновано позивачу подати до суду протягом п'яти днів з дня вручення ухвали заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску цього строку.
Представник позивача подала заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій вказує, що дізнатися з отриманої пенсії, що права порушуються без отримання документального підтвердження про це, пенсіонеру не вбачається за можливе. Самостійно визначити правильність обрахунку розміру пенсії, з якого відповідно визначається її щомісячний розмір, без оволодіння спеціальними знаннями у сфері пенсійного забезпечення та пояснень Головного управління ПФУ в Закарпатській області про підстави розрахунку розміру пенсії, для позивача є неможливим. Окрім цього, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, і відповідно запровадженням з 24 лютого 2022 року воєнного стану, позивач зміг звернутися по правову допомогу тільки у квітні 2025 року. Також вказує, що позивач не отримав жодного документального обрахунку пенсії від Головного управління ПФУ в Закарпатській області, де вказано про підстави обчислення пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні.
Вирішуючи питання клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та про дотримання позивачем строку звернення до суду виходить з такого.
Згідно з частинами першою другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тому, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а висловила наступну правову позицію щодо строків звернення до суду:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Предметом розгляду у цій справі є перерахунок пенсії позивача з 11.06.2021 року із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2018-2020 роки.
Про виплату пенсії, яка є щомісячним платежем, в меншому розмірі, ніж передбачено законом, та відповідно порушення своїх прав позивач мав дізнатись, отримуючи таку виплату за відповідний місяць, тобто починаючи з липня 2021 року, однак до суду звернувся 09.04.2025 року, пропустивши шестимісячний строк звернення до суду.
При цьому, отримання позивачем листа відповідача від 08.04.2025 року у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Аналогічний правовий висновок щодо строку звернення до суду у такій категорії спорів міститься у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №560/19830/21.
Посилання ж позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду на те, що він не обізнаний з особливостями пенсійного законодавства та як наслідок, не міг знати, що його права порушуються пенсійним органом і розмір його пенсії не відповідає вимогам законодавства, судом оцінюються критично, оскільки позивач фактично не був позбавлений права як на своєчасне звернення до пенсійного органу за відповідними роз'ясненнями щодо правильності визначення розміру його пенсійної виплати, так і на своєчасне звернення за отриманням належної правничої допомоги для вирішення питання щодо правильності визначення пенсійним органом розміру його пенсії.
Щодо посилань позивача на введений в країні воєнний стан суд зазначає таке.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Отже, саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України, не може бути поважною причиною для поновлення процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів.
Позивач не надав доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на позивача та не вказав жодної іншої обставини, яка б об'єктивно унеможливила звернення до суду за захистом своїх прав протягом визначеного законом строку.
Враховуючи викладене в сукупності, суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, тому не визнає поважними вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з позовом в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію за період з 11.06.2021 по 08.10.2024.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено поважності пропущеного ним строку звернення до суду (який є досить тривалим), суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду із частиною позовних вимог, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Згідно з положеннями п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовну заяву в частині позовних вимог про нарахування та виплату пенсії за віком з урахуванням частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: за 2018-2020 роки, за період з 11.06.2021 по 08.10.2024, слід залишити без розгляду, у зв'язку з пропуском строків звернення до суду. Відтак клопотання представника відповідача належить до часткового задоволення.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
При цьому, позовні вимоги що стосуються періоду перерахунку пенсії позивача з 09.10.2024 підлягають розгляду судом.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд, -
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві та відмовити ОСОБА_1 у поновленні пропущеного строку звернення до суду з даним позовом в частині вимог про нарахування та виплату пенсії за віком з урахуванням частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: за 2018-2020 роки, за період з 11.06.2021 по 08.10.2024.
Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити частково.
Залишити позов ОСОБА_1 без розгляду в частині позовних вимог про нарахування та виплату пенсії за віком з урахуванням частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: за 2018-2020 роки, за період з 11.06.2021 по 08.10.2024.
У задоволенні решти вимог клопотання представника відповідача - відмовити.
Розгляд адміністративної справи за ОСОБА_1 без розгляду в частині позовних вимог про нарахування та виплату пенсії за віком з урахуванням частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: за 2018-2020 роки з 09.10.2024 року - продовжити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяЯ. М. Калинич