04 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/19676/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 червня 2020 року з урахуванням дня фактичної виплати 14 вересня 2024 року, здійсненої на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі № 240/20146/23;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 червня 2020 року з урахуванням дня фактичної виплати 14 вересня 2024 року, здійсненої на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі № 240/20146/23.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час проходження військової служби відповідач не виплачував позивачу індексацію, що зумовило звернення до суду й рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі № 240/20146/23 відповідача було зобов'язано нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 червня 2020 року. На виконання цього судового рішення відповідачем проведено виплату індексації грошового забезпечення 14 вересня 2024 року, однак без виплати компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон № 2050-ІІІ).
Ухвалою cуду від 21 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи провадити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач позов не визнав. Подав відзив на позовну заяву, у якому, цитуючи положення Закону № 2050-ІІІ, зазначає про те, що у випадку нарахування доходів за рішенням суду, компенсаційна виплата проводиться у разі несвоєчасного виконання судового рішення. Такі висновки відповідач робить виходячи з того, що умовою виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати саме нарахованих доходів. Оскільки відповідачем на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі № 240/20146/23 проведено повний розрахунок невиплаченої індексації грошового забезпечення позивача, підстав для виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з їх несвоєчасною виплатою, на переконання відповідача, немає.
З таких підстав просить суд позовну заяву залишити без задоволення.
Розглянувши доводи та заперечення сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Не є спірним, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , та відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01 червня 2020 року № 138 старшого солдата контрактної служби ОСОБА_1 , навідника 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира НОМЕР_3 окремої механізованої бригади від 01 червня 2020 року № 104-рс з військової служби у запас відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" за підпунктом "а", з 01 червня 2020 року виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі № 240/20146/23 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 червня 2020 року включно відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Судове рішення у справі № 240/20146/23 набрало законної сили 28 травня 2024 року.
На виконання зазначеного судового рішення 14 вересня 2024 року Військовою частиною НОМЕР_1 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 108 914,23 грн, що сторонами не заперечується та підтверджується доказами в матеріалах справи (виписка по банківському картковому рахунку позивача за 14 вересня 2024 року).
Розмір указаної виплаченої суми підтверджено розрахунковою відомістю нарахованої індексації та платіжною інструкцією від 13 вересня 2024 року № 7931 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду 27 грудня 2023 року у справі № 240/20146/23 й така сума нарахована без спірної компенсації.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За приписами статті 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною третьою цієї ж статті Закону № 2011-XII передбачено індексацію грошового забезпечення відповідно до закону.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-III.
Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (абзац п'ятий частини другої статті 2 Закону № 2050-III у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Своєю чергою, індексація грошового забезпечення, зокрема, є компенсаторною складовою заробітної плати (грошового забезпечення), на чому наголошував Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013.
Аналіз наведених норм Закону № 2050-ІІІ дає підстави вважати, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Відповідно до статті 3 Закону України № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону України № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Суд зазначає, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Тобто зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Такий підхід до розуміння зазначених норм права сформульовано Верховним Судом у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20 та підтримано й натепер, зокрема, у постанові від 28 жовтня 2024 року у справі № 420/2598/24, від 22 травня 2025 року у справі № 160/19149/23, висновки у яких є релевантними у цій справі.
Тому суд визнає безпідставними доводи відповідача про попереднє нарахування відповідної суми (індексації) для цілей виплати компенсації втрати частини доходів.
З тих самих підстав необґрунтовано відповідач заявляє про виплату означеної компенсації лише у разі несвоєчасного виконання рішення суду щодо виплати стягувачу присуджених сум, позаяк Закон № 2050-ІІІ, як вже йшлося, пов'язує виплату компенсації втрати частини грошових доходів з несвоєчасною їх виплатою безвідносно від своєчасності виконання рішення суду про встановлення права на їх виплату.
Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки у межах спірних у цій справі правовідносин. Натомість вимоги позивача ґрунтуються на матеріальному законі.
Ураховуючи наведене правове регулювання та викладену Верховним Судом правову позицію, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, відтак вимоги позивача про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити компенсацію втрати доходу на суму несвоєчасно виплаченої індексації за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати 14 вересня 2024 року суд визнає обґрунтованими.
Тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
За відсутності документально підтверджених понесених позивачем судових витрат у цій справі питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 КАС України, суд,
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 червня 2020 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 червня 2020 року за увесь час затримки виплати за період з 01 березня 2018 року по 14 вересня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Приходько
04.06.25