про залишення позовної заяви без руху
03 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/14675/25
категорія 106020200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Приходько О.Г., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 13 квітня 2022 року по 31 грудня 2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення з 13 квітня 2022 року по 31 грудня 2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із врахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік із врахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) з'ясовуючи чи позов подано у строк, установлений законом, суд враховує таке.
За змістом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України військова служба є публічною службою у розумінні КАС України. Водночас положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 зробила правовий висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п'ятою статті 122 КАС України. Під час визначення строків звернення до адміністративного суду для вирішення спорів, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, в тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, згідно з позицією Великої Палати необхідно застосовувати приписи статті 233 КЗпП України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Зміст заявлених позовних вимог та обґрунтування у позовній заяві дають підстави вважати, що спір у цій справі виник щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 під час проходження військової служби. У позовній заяві позивач зазначає, що дотепер перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 , яка з 13 квітня 2022 року по 19 травня 2023 року повністю перебувала на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_2 . А тому на спірні правовідносини в частині періоду з 19 липня 2022 року розповсюджуються приписи частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, якою тримісячний строк звернення до суду обраховується з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Такі правові висновки зроблено Верховним Судом за подібних зі спірними обставин й викладено в ухвалі від 07 жовтня 2024 року у справі № 500/7802/23 (пункт 29).
Окрім викладеного слід ураховувати, що відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 з 24:00 год. 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 (термін якого неодноразово продовжувався).
У постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зробила правовий висновок зазначивши, що з урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
Оскільки зміст заявлених позивачем вимог у тому числі охоплює період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року, а до суду позивач звернувся 28 травня 2025 року (позов здано на пошту; 30 травня 2025 року отримано судом та внесено до системи авторозподілу), з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23, у розвиток якої Верховним Судом у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду викладено правові висновки у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, є підстави вважати пропущеним позивачем встановлений законом тримісячний строк звернення до суду з цим позовом в частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року, який починає відлік з 01 липня 2023 року.
Як передбачено у частині шостій статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивачем разом із позовною заявою подана заява про поновлення процесуального строку, в якій позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити пропущений строк.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску процесуального строку звернення до суду позивач покликається на те, що дотепер продовжує несення військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , а про порушення своїх прав дізнався 17 травня 2025 року з листа Військової частини НОМЕР_1 № 375. Саме через умови проходження військової служби та постійним перебуванням поза місцем постійного проживання, враховуючи, що він є учасником бойових дій, а закінчення строку звернення до суду із заявленими ним вимогами припало на воєнний стан, позивач просить поновити строк звернення до суду з цим позовом.
Суд враховує викладені доводи позивача й, не заперечуючи того, що наведене унеможливлює/ускладнює своєчасне звернення до суду, відповідні обставини мають бути підтвердженими належними доказами (довідка щодо залучення до бойових дій/військових заходів/операцій починаючи з 01 липня 2023 року до моменту звернення до суду, виконання інших обов'язків військової служби, що перешкоджало вчасному зверненню до суду тощо). Натомість позивачем долучено лише копію довідки Військової частини НОМЕР_1 від 14 травня 2025 року № 366, якою підтверджено те, що підполковник ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 з 13 квітня 2022 року по теперішній час.
Покликання позивача на те, що про порушення його прав стало відомо лише після отримання відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 17 травня 2025 року на його звернення суд визнає безпідставним, оскільки, як виснував Верховний Суд у постанові від 04 жовтня 2024 року у справі № 200/1643/24, вирішуючи питання строку звернення до суду у справі за подібних зі спірними правовідносин, "дата отримання позивачем повідомлення про розмір нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, направленого відповідачем листом від 16 лютого 2024 року № 09/02/118, у відповідь на його заяву, не може слугувати відправною точкою для обчислення строку звернення із спірними вимогами, вона лише вказує на час, коли позивач почав вчиняти дії з метою реалізації свого права.".
У цій же постанові Верховний Суд погодився й з висновками судів попередніх інстанцій у тому, що посилання позивача на проходження військової служби під час ведення воєнного стану на території України не може бути безумовною підставою для поновлення строку на подання позовної заяви без зазначення конкретних обставин, які вплинули на можливість своєчасного звернення до суду, та без надання доказів на підтвердження того, що виконання обов'язків служби під час введення військового стану вплинуло на позивача, і, відповідно, обумовило пропуск строку на звернення до суду.
Суд звертає увагу позивача й на висновки Верховного Суду у постанові від 28 серпня 2024 року у справі № 580/9690/23, у якій (пункт 47) Суд зазначив про те, що саме по собі посилання на перебування на військовій службі не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку, така обставина може бути врахована судом, якщо вона знаходиться в прямому причинному зв'язку з пропуском процесуального строку.
Натомість позивачем не підтверджено наявності такого причинного зв'язку жодними доказами.
Не заперечуючи того, що безпосередня участь у забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії унеможливлює/ускладнює своєчасне звернення до суду, такі обставини для цілей вирішення питання поновлення процесуального строку звернення до суду з позовом потребують підтвердження належними доказами.
Згідно з вимогами частини шостої статті 161 КАС України до заяви про поновлення строку звернення до суду слід додати докази поважності причин його пропуску.
Проте до заяви про поновлення строку звернення до суду не додано жодного доказу у підтвердження викладених у заяві обставин щодо неможливості своєчасного звернення до суду з позовом в частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року.
За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали позивачу слід подати до суду належні докази поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду в частині заявлених позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року.
Позивачу слід звернути увагу на усталену позицію Верховного Суду, в тому числі і Великої Палати, про те, що поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 171, 248 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху для подання належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду в частині заявлених позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається без розгляду (в частині вимог) якщо вказані нею докази для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними.
Копію цієї ухвали надіслати особі, яка звернулась з позовом.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
Суддя О.Г. Приходько