04 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/4630/25
категорія 102080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої: ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області в особі Коростишівського районного відділу про зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої: ОСОБА_2 звернувся звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області в особі Коростишівського районного відділу у якому, з урахуванням нової редакції позовної заяви, що надійшла до суду на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху, просить:
- визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області в особі Коростишівського відділу щодо відмови у оформленні та видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ у зв'язку із досягненням шістнадцятирічного віку;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області в особі Коростишівського відділу оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рог у народження паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ у зв'язку із досягненням шістнадцятирічного віку.
В обґрунтування позову вказує, що донька звернулась до відповідача з заявою про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки, проте, отримала відмову з мотивуванням необхідності отримати рішення суду, що оформлено листом від 11.02.2025 р. №Х-1/6/1821-25/1821/03-25. У позові вказано, що відповідач посилається на нормативне регулювання цих відносин, а саме на Постанову КМУ від 25 березня 2015 р. № 302, а також на Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Листом відповідач повідомив, що видача паспорта у формі книжечки можлива лише на підставі рішення суду, що набрало законної сили про зобов'язання Відповідача видати саме такий паспорт. Позивач вважає, що дії відповідача, щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки є неправомірними. Просить позов задовольнити.
Суддя своєю ухвалою від 26.02.2025 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 10.03.2025 постановлено позовну заяву залишити без руху.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 13.03.2025. Заперечуючи позовні вимоги представник відповідача зазначає, що відповідно до п.1 Розділу 111 Порядку № 456, законодавцем визначено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річііого віку або її законний представник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України); 5) дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи. Таким чином, законодавцем визначено вичерпний перелік документів, за умови подання яких заявник може бути документований паспортом громадянина України зразка 1994 року. Зазначає, що всупереч нормам чинного законодавства, які унормовують процедуру та порядок отримання паспорта зразка 1994 року, Позивачами по справі для оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки 1994 року не було надано всіх необхідних документів, визначених законодавцем у п. 1 Розділу 111 Порядку № 456 (п.п. 1,2,4 п. 1 Розділу III Порядку № 456). Обставина неподання ОСОБА_2 повного пакету документів підтверджується її власноруч написаною заявою, копія якої є додатком до даного відзиву. Також зауважує, що відповідно п.п.1 п. 3 Розділу І Порядку № 456 оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку. При цьому зазначає, що ОСОБА_2 звернулася до територіального підрозділу міграційної служби з заявою довільної форми, а не за встановленою законодавцем формою, визначеною нормами Порядку № 456. На переконання відповідача, без надання всіх визначених законодавцем документів, без подання заявником особистої заяви за встановленою законодавцем формою, територіальний підрозділ УДМС у Житомирській області не має жодних правових підстав на вчинення відповідних дій. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 01.04.2025 постановлено продовжити розгляд справи.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що ОСОБА_2 звернулась до в.о. Коростишівського відділу УДМС у Житомирській області із заявою від 14.01.2025 наступного змісту: "Я, ОСОБА_2 прошу вас видати мені паспорт громадянина України зразка 1994 року (у формі книжечки) Відповідно до наказу Мінстерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року №456, та відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 та відповідно до статті 22 Конституції України. До заяви додаю копію про свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , від 09.01.2008 р. витягу з реєстру територіальної громади від 25.11.2024, дві фотокартки 3,5х4,5 см. У разі відмови, прошу повідомити мене під мій особистий підпис"
Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області в особі Коростишівського районного відділу листом від 11.02.2025 №Х-1/6/1821-25/1821/103-25 повідомило ОСОБА_2 про наступне: "У зв'язку з поданням особою не в повному порядку обсязі документів, визначених пунктом 1 Розділу ІІІ Тимчасового порядку, а саме: заяви, встановленого зразка, судового рішення, підрозділ не має правових підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року".
Звертаючись до суду з позовом позивач вважає відмову у видачі неповнолітній дитині паспорта громадянина України зразка 1994 року протиправною та такою, що порушує її права та законні інтереси.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" № 2235-III від 18.01.2001 визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Згідно з п. 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992 (далі - Положення №2503-ХІІ) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
20.11.2012 прийнято Закон України № 5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
В силу положень ч. 1, 2, 4, 5, 6 ст. 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації.
Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.
За змістом частини першої статті 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких відноситься паспорт громадянина України.
Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Водночас частиною четвертою статті 13 Закону № 5492-VI особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб'єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Частинами другою-четвертою статті 21 Закону № 5492-VI визначено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб'єктами, передбаченими пунктом 4 частини 1 статті 2 цього Закону (ч. 5 ст. 21 Закону № 5492-VI).
При цьому згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 21 Закону № 5492-VI оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок № 302).
Пунктом 2 Порядку № 302 запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.
Згідно з пунктами 2-3 Порядку № 302 паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-ти річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Відповідно до п. 7 Порядку № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються, зокрема, особі, яка досягла 14-ти річного віку на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктами 1, 2 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за №620/33591 (далі - Порядок № 456), цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. №302, Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23.02.2007 №719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку. Паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 №353 Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України.
З матеріалів справи встановлено, що позивач після досягнення 16-річного віку звернулася до відповідача з заявою довільної форми, в якій просила оформити паспорт громадянина України у формі паспортної книжки.
Обґрунтовуючи позовні вимоги у позовній заяві позивач посилається на рішення Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17 та вказує не неврахування його при розгляді заяви від 14.01.2025
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 за позовом особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії вказано на ознаки цієї типової справи:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення №2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.
Розглянувши зразкову справу №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону №5492-VI.
Суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 21, 22 частини 1 статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
Отже, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач-суб'єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2019 року №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) стосується питань захисту прав і свобод громадян України, які не надають згоду на обробку персональних даних, оскільки з мотивів релігійних переконань побоюються настання в результаті їх обробки негативних наслідків, пов'язаних із формуванням цифрових ідентифікаторів особи.
Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд вважає за необхідне вказати, що визначальними її особливостями, на підставі яких вона (справа) не може бути визначена як типова є, зокрема, те, що ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою про видачу їй паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року у зв'язку з досягненням 16-річного віку; при зверненні до органу міграційної служби із заявою позивач не зазначає про наявність релігійних переконань і приналежність до окремої суспільної групи, що зумовлювало би необхідність у відмові від обробки персональних даних та видачі паспорта із безконтактним носієм інформації.
Відображення таких обставин має місце лише у позовній заяві.
Натомість, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних з мотивів релігійних переконань.
Отже, при наданні оцінки правовідносинам, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, суд не вбачає правових підстав для врахування висновків у зразковій справі №806/3265/17(Пз/9901/2/18).
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі №300/5845/23 та від 30 квітня 2025 року у справі № 420/29754/23
Окрім того, аналіз норм законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Указане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07 листопада 2018 року у справі №820/3327/16, від 29 листопада 2019 року у справі №260/1414/18, від 21 серпня 2020 року у справі №260/99/19, від 10 грудня 2020 року у справі №240/575/20 та від 08 червня 2023 року у справі №380/5977/21.
Однак, заява ОСОБА_2 від 14.01.2025 не відповідає встановленій формі, що свідчить на користь висновку про обґрунтованість оскаржуваної відмови у видачі паспорта у формі книжечки.
Враховуючи встановлені судом обставини, що підтверджуються належними доказами, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки відсутні підстави видачі неповнолітній ОСОБА_2 паспорта у формі книжечки на підставі її заяви від 14.01.2025, так як:
- заява від 14.01.2025 не встановленої форми;
- при зверненні до органу міграційної служби із заявою ОСОБА_2 не зазначає про наявність релігійних переконань і приналежність до окремої суспільної групи, що зумовлювало би необхідність у відмові від обробки персональних даних та видачі паспорта із безконтактним носієм інформації.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: паспорт: НОМЕР_2 , виданий 01.03.2000 Новоград-Волинським МРВ УМВС України в Житомирській області) до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області в особі Коростишівського районного відділу (вул. Університетська, 44, м. Житомир, 10008, ЄДРПОУ: 37808497) про зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
04.06.25