03 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/4171/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.01.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до пільгового стажу періоди його роботи з 26.07.2017 по 27.12.2017, з 05.04.2018 по 06.12.2018, з 27.03.2019 по 02.08.2021 та зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити з 11.01.2024 року пенсію на пільгових умовах за віком відповідно до п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказав, що звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, до якої додав всі необхідні й підтверджуючі наявність у нього страхового стажу необхідної тривалості документи, втім суб'єкт владних повноважень відмовив йому у призначенні такої пенсії, оскільки протиправно не зарахував до страхового стажу періоди роботи з 26.07.2017 по 27.12.2017, з 05.04.2018 по 06.12.2018, з 27.03.2019 по 02.08.2021 на посаді тракториста. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним й таким, що порушує його право на належний соціальний захист, ОСОБА_1 просить його скасувати та зобов'язати призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах з 11.01.2024.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачі у відзивах на позовну заяву проти доводів та вимог останньої заперечили, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Вказували, що у зв'язку із непідтвердженням ОСОБА_1 належними та допустимими доказами наявності у нього страхового стажу достатньої для призначення пенсії за віком на пільгових умовах тривалості, йому цілком правомірно було відмовлено у її призначенні на підставі оскаржуваного рішення.
Розглянувши дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також дослідивши подані сторонами документи, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою від 11.01.2024 про призначення йому пенсії за віком, до якої додав, зокрема, трудову книжку та довідку № 35 від 26.09.2023 ТОВ "Агрофірма "Хліб України" для підтвердження пільгового стажу роботи, в якій відображені записи про періоди роботи з 26.07.2017 по 27.12.2017, з 05.04.2018 по 06.12.2018, з 27.03.2019 по 02.08.2021 на посаді тракториста.
Заява позивача за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке 16.01.2024 прийняло рішення № 104750007632 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з огляду на недостатність у нього страхового стажу необхідної тривалості.
При цьому, до страхового стажу ОСОБА_1 пенсійним органом не було зараховано періоди роботи з 26.07.2017 по 27.12.2017, з 05.04.2018 по 06.12.2018, з 27.03.2019 по 02.08.2021 відповідно до довідки від 26.09.2023 № 35, оскільки не підтверджений пільговий характер роботи на посаді тракториста-машиніста. Відповідно до довідки та акту перевірки заявник працював трактористом.
Будь-яких інших підстав для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.01.2024 не містить.
Не погоджуючись з таким рішенням пенсійного органу, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у цій справі.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" правом пільгового пенсійного забезпечення користуються трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
В силу приписів пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом "Про пенсійне забезпечення".
Питання пільгового пенсійного забезпечення окремих категорій сільського господарства врегульовано нормами ст. 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 29 років (при зверненні з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року), з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Отже, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність кількості відповідного стажу.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що вік заявника становить 56 років 1 місяць 12 днів, страховий стаж - 29 років 2 місяці 12 днів, а пільговий стаж тракториста - машиніста, зайнятого у сільському господарстві - 17 років 10 місяців 11 днів. Не зараховано періоди з 26.07.2017 по 27.12.2017, з 05.04.2018 по 06.12.2018, з 27.03.2019 по 02.08.2021.
Згідно з приписами статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За правилами, встановленими статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Порядок призначення пенсій на пільгових умовах роз'яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 7. До трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії "тракторист-машиніст", запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення. Для призначення пенсії на пільгових умовах марка трактора, на якому працює тракторист-машиніст, значення не має.
Наказом Міністерства праці України за № 58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Положення пункту 1.5 Інструкції вказують, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Разом з тим, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, не може впливати на його особисті права.
Отже, основним документом, який підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудової книжки, бухгалтерських документів на підприємстві. У свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.
Судом встановлено та не заперечується відповідачами, що позивач до пільгового стажу не зараховані періоди роботи, зазначені у довідці № 35 від 26.09.2023, оскільки не підтверджений пільговий характер роботи позивача на посаді тракториста-машиніста.
Проте, такі висновки відповідачів суперечать наведеним нормам закону, оскільки основним документом, який підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка, та відповідні виконувані роботи, що дають особі право на пільгову пенсію. Водночас, недотримання оформлення довідки працівниками підприємства не свідчить про відсутність у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах.
Позивач надав відповідачам трудову книжку, згідно записів якої з 26.07.2017 по 28.12.2017, з 05.04.2018 по 06.12.2018, з 27.03.2019 по 02.08.2021 працював на посаді тракториста в ТОВ "Агрофірма "Хліб України".
Згідно довідки від 26.09.2023 № 35 Товариством підтверджено ці періоди роботи та зазначено, що позивач виконував сільськогосподарські, інші механізовані та транспортні роботи на тракторах.
Відповідно до змісту акту перевірки відомостей, поданих для обчислення пенсії, з первинними документами від 01.11.2023 за наслідками проведеної перевірки ТОВ "Агрофірма "Хліб України" за період з 26.07.2017 по 21.08.2021 встановлено, що у табелях обліку використання робочого часу працівників тракторної бригади є тракторист ОСОБА_1 , у відомостях з нарахування заробітної плати по підрозділу "Тракторна бригада" є суми нарахованої та виплаченої зарплати ОСОБА_1 , у дорожніх листах тракториста ОСОБА_1 є відомості про види виконуваних робіт - збір урожаю, обмолот зернових культур, дискування, пресування соломи, оранка, десикація, внесення деструктора і т. ін.
Отже, відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу роботи вищенаведені періоди роботи у ТОВ "Агрофірма "Хліб України" на посаді тракториста.
У свою чергу, позивачем доведено дотримання ним обов'язкових умов для призначення пенсії за віком на пільгових умовах - виконання робіт на посаді тракториста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в підприємстві сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність кількості відповідного стажу.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у його постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, жодним діючим нормативним актом не передбачено права пенсійного органу на незарахування певних документально підтверджених періодів роботи до страхового стажу пенсіонера, в зв'язку з чим покладення відповідачем відповідальності на заявника у вигляді незарахування останньому певних періодів його роботи до трудового стажу є неприйнятним.
Таким чином, у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не існувало законних підстав для незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 спірних періодів роботи в ТОВ "Агрофірма "Хліб України" з 26.07.2017 по 28.12.2017, з 05.04.2018 по 06.12.2018, з 27.03.2019 по 02.08.2021 згідно трудової книжки, оскільки цей період страхового стажу позивача підтверджується сукупністю записів у цій трудовій книжці у розділі відомостей про роботу, а також довідкою Товариства в частині фіксування характеру участі позивача у виробництві сільськогосподарської продукції.
В силу положень частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, в порушення вказаних норм, відповідачами не надано суду належних, допустимих й достатніх доказів, які б доводили правомірність прийнятого рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
При цьому, слід зазначити, що дискреція - це не обов'язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов'язку.
Зв'язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії/прийняти конкретне рішення і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Відтак, за обставин, що склались у цій справі, та беручи до уваги, що єдиною підставою відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком було саме незарахування до його страхового стажу періодів роботи в ТОВ "Агрофірма "Хліб України" з 26.07.2017 по 27.12.2017, з 05.04.2018 по 06.12.2018, з 27.03.2019 по 02.08.2021, що, як зазначено вище у даному рішенні, було здійснено протиправно, у пенсійного органу не було повноважень на обрання альтернативного варіанту вирішення порушеного ОСОБА_1 в поданій заяві питання, окрім як прийняти рішення про призначення йому пенсії на пільгових умовах, оскільки ним було подано всі необхідні й передбачені законом документи, тобто дотримано визначену законодавцем процедуру реалізації права на соціальний захист.
З матеріалів справи слідує, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Житомирській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах.
Тож дії зобов'язального характеру щодо призначення пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Житомирській області, а тому в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати періоди роботи та призначити пенсію за віком на пільгових умовах слід відмовити.
Така позиція суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.
Отже, з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, належним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 спірні періоди роботи, а також призначити йому пенсію за віком з 11.01.2024.
Частинами 1 - 4 статті 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на все наведене в сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 КАС України та частково відшкодовує позивачу понесені витрати зі сплати судового збору.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72 - 77, 139, 242 - 246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.01.2024 № 104750007632 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хліб України" з 26.07.2017 по 27.12.2017, з 05.04.2018 по 06.12.2018, з 27.03.2019 по 02.08.2021 на посаді тракториста та призначити йому пенсію за віком відповідно до п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 11.01.2024.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко