04 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/8453/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області про визнання протипарвним та сксування акту, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати акт про не встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) від 18.02.2025 №104 Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву щодо надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період із доданими матеріалами від 07.02.2025 з урахуванням усіх обставин та норм чинного законодавства України та відповідно винести правомірний акт - про встановлення факту здійснення постійного догляду за його матір'ю.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно висновку № 452 від 30.12.2024 форми первинної облікової документації Х2080- 4/0 КНП «Лугинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Лугинської селищної ради було встановлено, що у його матері - ОСОБА_2 , наявні порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, та відповідно вона потребує постійного догляду. 07.02.2025 звернувся до відповідача із заявою про видачу акта встановлення факту здійснення постійного догляду за його матір'ю. Відповідачем було сформовано Акт про не встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) від 18.02.2025 №104. Позивач вважає вказаний акт та дії відповідача протиправними, оскільки акт від 18.02.2025 №104 підписаний лише 4-ма посадовими особами, які входять до складу комісії, не містить жодного обґрунтування щодо прийняття саме такого висновку - "факт здійснення постійного догляду не підтверджено", членами Комісії не враховано наявність довідки до акта огляду Овруцької медико-соціальної експертної комісії Серія 10 ААВ №829993 від 25.12.2014.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
До суду від Лугинської селищної ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позов не визнає. Зазначив, що заявником додано до заяви довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, відповідно до якої ОСОБА_2 ,. 25.12.2014 року встановлено третю групу інвалідності, відповідно до довідки ОСОБА_2 протипоказана важка фізична праця, робота з психоемоційним навантаженням, нагляд ендокринолога. Відповідно до законодавства постійного догляду потребують особи з І групою інвалідності, відповідно у довідці до акта огляду МСЕК таких осіб робиться про це відповідний запис, запис щодо медичних показників, відповідно до яких встановлюється дійсна потреба матері позивача у необхідності стороннього догляду відсутня. Факт догляду неможливо підтвердити, оскільки комісією встановлено, що позивач і особа, яка може потребувати догляду, проживають один від одного територіально віддалено.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав та зазначив, що у відзиві на позовну заяву відповідач не враховує наявність в матеріалах справи крім довідки до акта огляду Овруцької медико-соціальної експертної комісії Серія 10 ААВ №829993 від 25.12.2014 щодо надання його матері ІІІ групи інвалідності безстроково, ще й висновку № 452 від 30.12.2024 форми первинної облікової документації №080-4/0 КНП «Лугинський ЦПМСД» про наявність у моєї матері порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, яка є єдиним законодавчо-врегульованим та достатнім доказом для висновку, про необхідність постійного стороннього догляду за моєю матір'ю. Вважає за хибну позицію і такою, що не відповідає дійсності те, що перебуває (проживаю) територіально-віддалено від матері.
Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши докази і письмові пояснення, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Позивач звернувся 07 лютого 2025 року до Лугинської селищної ради із заявою про встановлення факту здійснення догляду (постійного догляду) за своєю матір'ю ОСОБА_2 .
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_1 .
З витягу з реєстру територіальної громади від 03.01.2025 ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
З витягу з реєстру територіальної громади від 14.03.2023 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10ААВ №8299993 ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково. Протипоказана важка фізична праця, робота з психоемоційним навантаженням.
З висновку №452 від 30.12.2024 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі КНП «Лугинський ЦПМСД» ОСОБА_2 , рекомендовано соціальні послуги догляду вдома.
18.02.2025 комісією здійснено відвідування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для з'ясування (підтвердження) факту догляду (належного догляду).
Комісія дійшла до висновку, що факт здійснення догляду (постійного) догляду за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не підтверджений, про що складено акт про не встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) від 18.02.2025 №104.
Вважаючи, протиправним акт про не встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.
Правовідносини, які пов'язані з процедурою надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення регулюються Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок №560).
Згідно з пунктом 61 Порядку №560 військовозобов'язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою у довільній формі на ім'я керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, районної у м. Києві військової адміністрації за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання особи, зазначеної у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", за якою здійснюється догляд. У заяві повинні бути зазначені такі відомості про військовозобов'язаного, який здійснює постійний догляд: прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); відомості про особу, за якою здійснюється постійний догляд (прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті).
Військовозобов'язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", до заяви, зазначеної в абзаці першому цього пункту, додають документи, визначені у підпунктах 9 і 14 додатка 5 (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Відповідно до пункту 9 додатку 5 Порядку №560 особи, які мають право на відстрочку відповідно до статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" - зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду:
для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд);
для особи, яка зайнята постійним доглядом за батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб та свідоцтво про народження дружини (чоловіка), документи, що підтверджують неможливість здійснення постійного догляду дружиною (чоловіком) або іншим працездатним членом сім'ї (висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу іншого працездатного члена сім'ї в постійному догляді або свідоцтво про смерть такого члена сім'ї, або витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про визнання безвісно відсутнім або рішення суду про оголошення його померлим), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
Районні, міські держадміністрації (військові адміністрації), виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад для розгляду документів щодо встановлення факту здійснення військовозобов'язаним постійного догляду за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», утворюють постійно діючу комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
Комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду здійснює розгляд заяви протягом десяти календарних днів з дати її подання.
До складу комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду можуть входити депутати місцевої ради, представники виконавчих органів місцевого самоврядування, громадських організацій загальною чисельністю не менше ніж п'ять осіб.
Під час своєї роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду:
відвідує місце проживання особи, за якою здійснюється постійний догляд, зазначене у заяві військовозобов'язаного, для встановлення факту здійснення постійного догляду;
перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших осіб, які здійснюють постійний догляд за особою, зазначеною в заяві, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за особою, за якою здійснює догляд військовозобов'язаний, за її задекларованим/зареєстрованим місцем проживання.
За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду складає та надає військовозобов'язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
Рішенням виконавчого комітету Лугинської селищної ради №145 від 04.06.2024 затверджено Положення про порядок складення та видачі акта встановлення факту здійснення догляду (постійного догляду), згідно з додатком 1 та створено і затверджено посадовий склад комісії із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), згідно з додатком 2.
Суд встановив, що позивач звернувся до органу місцевого самоврядування із заявою від 07.02.2025 щодо складання акту про встановлення факту здійснення догляду (постійного догляду) за своєю матір'ю ОСОБА_2 .
Актом №104 факт здійснення постійного догляду не підтверджено.
Щодо доводів позивача про те, що акт підписано лише 4 членами комісії, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 10 Положення про порядок складення та видачі акта встановлення факту здійснення догляду (постійного догляду) відвідування здійснюється не менш як чотирма членами Комісії, під час якого з'ясовуються факт надання належного догляду (постійного догляду), зокрема шляхом опитування сусідів та інших осіб, що можуть володіти відповідною інформацією.
Рішення про результати розгляду Заяви виноситься членами Комісії, які здійснювали Відвідування, протягом п'яти днів з дати Відвідування.
В акті не вказано підстави не підтвердження факту постійного догляду. В свою чергу, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує. Що факт постійного догляду не підтверджено, зокрема, у зв'язку із тим, що комісією встановлено, що позивач і особа, яка може потребувати догляду, проживають один від одного територіально віддалено.
Суд із вказаними висновками відповідача не погоджується, оскільки до матеріалів справи долучено витяги із реєстру територіальної громади, відповідно до яких ОСОБА_1 та його мати зареєстровані за однією адресою, та довідку про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку, осіб від 17.02.2025 №387.
Доказів проживання ОСОБА_1 за іншою адресою відповідачем не надано.
Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено належними доказами факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 територіально віддалено один від одного.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує, що постійного догляду потребують особи з І групою інвалідності, відповідно у довідці до акта огляду МСЕК таких осіб робиться про це відповідний запис.
Слід зазначити, що п.9 ч. 1 ст. 23 передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Тобто, вказаною нормою не передбачено встановлення постійного догляду лише за особами з інвалідністю І групи. До осіб, які можуть потребувати постійного догляду відносять хвору дружину (чоловіка), дитину та/або батька чи матір (батька чи матір дружини (чоловіка), потреба в постійному догляді за якими встановлена висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Враховуючи вищевикладене, відповідач зробив передчасний висновок, що лише особи І групи інвалідності можуть потребувати постійного догляду, та не надав належної оцінки матеріалам, які долучив ОСОБА_1 до заяви про встановлення факту постійного догляду за особою.
Отже, комісія відповідача необґрунтовано відмовила позивачу у видачі акту про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду).
У зв'язку з чим акт є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд враховує, що питання видачі Акту встановлення факту здійснення догляду є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу - відповідача.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи, органи місцевого самоврядування та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин суд не може підміняти інший орган державної влади чи місцевого самоврядування та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.
Тому з метою захисту прав позивача належить зобов'язати комісію відповідача повторно розглянути заяву позивача про видачу акту про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) за ОСОБА_2 .
Згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
На підставі положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Суд зауважує, що позивачем у цій справі сплачено судовий збір в загальній сумі 2422,40 грн згідно з платіжної інструкції 0.0.4266385566.1 від 21.03.2025.
Відповідно до приписів підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідний позов подається до суду.
Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року №3460-ІХ станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб установлений у розмірі 3028,00 грн.
Водночас згідно усталеної судової практики судовий збір сплачується за основну позовну вимогу та похідну від неї, як за одну позовну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, судовий збір за подання до адміністративного суду позову становить 1211,20 грн.
Отже, 1211,20 грн сплачені позивачем за подання позову до суду є надмірно сплаченими і не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зауважує, що надмірно сплачені суми судового збору можуть бути повернуті відповідним судом на підставі клопотання позивача в Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 з наступними змінами та доповненнями.
Оскільки позов містить декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16 червня 2020 року у справі №620/1116/20.
Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає 1211,20 грн сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області (вул. Михайла Грушевського, 2А, смт Лугини, Житомирська обл., Коростенський р-н,11301. РНОКПП/ЄДРПОУ: 04346114) про визнання протиправним та скасування акту, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати акт про не встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) від 18.02.2025 №104 Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області.
Зобов'язати Лугинську селищну раду Коростенського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу акту про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) за ОСОБА_2 .
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 1211,20 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
04.06.25