Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 червня 2025 року Справа№200/2559/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:
- визнати неправомірними дії щодо зупинення виплати пенсії за віком з 30.05.2023, про які позивача сповіщено листом від 19 березня 2025 року за №6259-5448/З-02/8-0500/25;
- зобов'язати поновити позивачу з 30.05.2023 виплату пенсії за віком.
В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначено пенсію за віком з 30 травня 2023 року.
Листом від 19 березня 2025 року за № 6259-5448/З-02/8-0500/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (як пенсійний орган, що повинен здійснювати виплату пенсії) повідомило позивача про призупинення виплати пенсії.
Такі свої дії відповідач пояснив наступним: відсутність у позивача довідки про підтвердження статусу внутрішньо переміщеної особи або відмову у видачі такої довідки; відсутність реквізитів поточного рахунку в АТ “Ощадбанк»; проходження фізичної ідентифікації.
Вказана аргументація на думку позивача, є абсолютно несумісною з вимогами нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, дії щодо припинення пенсійних виплат порушують конституційне право позивача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.
Розпорядженням керівника апарату суду від 16.05.2025 №224 призначено повторний автоматичний розподіл справи №200/2559/25 у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2025 зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.05.2025 вказану справу прийнято до провадження.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, де зазначено наступне.
За матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні з дислокацією у м. Маріуполі, як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
За даними ІКІС ПФУ: Підсистема «Звернення» ОСОБА_1 19.02.2025 звернувся з заявою про призначення пенсії. За результатами розгляду наданих документів з 30.05.2023 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком.
В результаті опрацювання Рішення про призначення пенсії позивачу та перевірки правильності призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області з'ясовано, що до 10.04.2020 ОСОБА_1 був зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 .
Пунктом 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 05.11.2021 №1871-ІХ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» визначено, що місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до набрання чинності цим Законом, не підлягає повторній реєстрації (декларуванню). Для підтвердження інформації про місце проживання (перебування), зареєстроване до набрання чинності цим Законом, особа може подавати відомості про місце проживання, що були внесені до:
1) паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки;
2) паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за
кордон у формі е-паспорта або е-паспорта для виїзду за кордон;
3) витягу з реєстру територіальної громади.
За паспортним документом ОСОБА_1 з 26.04.1996 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
За матеріалами електронної пенсійної справи довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та витяг з реєстру територіальної громади для підтвердження місця реєстрації ОСОБА_1 до територіальних органів Пенсійного фонду України пенсіонером не надавались.
Нарахування та виплата пенсії ОСОБА_1 не проводилась за відсутності довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, витягу з реєстру територіальної громади, який підтверджує місце реєстрації пенсіонера на території, підконтрольній українській владі та актуального поточного рахунку, відкритого в АТ «Ощадбанк».
Для здійснення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно повторно звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про поновлення виплати пенсії з одночасним проходженням фізичної ідентифікації відповідно до вимог Закону №1058 та Порядку №299 та наданням витягу з реєстру територіальної громади щодо місця реєстрації пенсіонера (для підтвердження місця реєстрації на території підконтрольній українській владі).
Судом встановлено такі фактичні обставини у справі.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 (довідка про реєстрацію місця проживання особи від 18.01.2022 №04-141-1722). Згідно даних паспорта місцем реєстрації позвача є АДРЕСА_1 .
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ, як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області позивачу призначено пенсію за віком з 30 травня 2023 року.
Листом від 19 березня 2025 року за № 6259-5448/З-02/8-0500/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (як пенсійний орган, що повинен здійснювати виплату пенсії) повідомлено позивача про підстави не виплати пенсії.
Згідно наданих відповідачем пояснень нарахування та виплата пенсії ОСОБА_1 не проводилась у зв'язку із відсутністю довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, витягу з реєстру територіальної громади, який підтверджує місце реєстрації пенсіонера на території, підконтрольній українській владі та актуального поточного рахунку, відкритого в АТ «Ощадбанк».
Відомості про прийняття окремих рішень про припинення нарахування та виплату позивачу пенсії суду не надано.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII(далі - Закон № 1706-VII) для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Згідно з п. 1 Постанови КМУ № 637 призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з зазначеним Порядком. Призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) (далі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Виплата (продовження виплати) пенсій та соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, зазначеним в абзаці вісімнадцятому пункту 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509, здійснюється у встановленому законодавством порядку.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 1058- ІV).
Згідно із пунктом 1 частини 1статті 8 Закону № 1058-ІVправо на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що пенсійний орган має право припинити виплату пенсії особі виключно з підстав, передбачених законом, про що приймає вмотивоване рішення.
Як встановлено судом виплату нарахування та виплату позивачу пенсії призупинено з 30.05.2023 у зв'язку з не наданням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, витягу з реєстру територіальної громади, який підтверджує місце реєстрації пенсіонера на території, підконтрольній українській владі та актуального поточного рахунку, відкритого в АТ «Ощадбанк».
Водночас, статтею 49 Закону № 1058-IV такої підстави для припинення виплати пенсії не встановлено.
Зазначені обставини вказують на допущення відповідачем порушення вимог статті 49 Закону № 1058, яка визначає вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії.
Відповідачем під час розгляду справи не подано належних доказів, що б свідчили про наявність підстав для припинення нарахування та виплати пенсії позивачу, отже й не доведено правомірності таких дій.
Відповідач посилаючись на п. 3 ст. 49 Закону 1058, яким передбачено, що у разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних, виявив недостовірність даних у поданих документах - а саме їх неповноту та не підтвердження важливих обставин при призначенні пенсії, у зв'язку із чим припинив виплату пенсії.
Суд не приймає вказане вище обґрунтування, як законну підставу для припинення нарахування та виплати пенсії, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем при поданні заяви про призначення пенсії надані відомості про місце своєї реєстрації, тобто в даному випадку подання недостовірних відомостей які б свідчили про відсутність у позивача права на пенсійні виплати судом не встановлено.
Щодо посилання відповідача на необхідність повторного звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про поновлення виплати пенсії з одночасним проходженням фізичної ідентифікації відповідно до вимог Закону №1058 та Порядку №299 та наданням витягу з реєстру територіальної громади щодо місця реєстрації пенсіонера (для підтвердження місця реєстрації на території підконтрольній українській владі), суд зазначає наступне.
Пунктом 17 Порядку № 1596 передбачено, що якщо суми пенсії та грошової допомоги отримуються з використанням платіжної картки, строк дії якої перевищує один рік, і протягом року за такою платіжною карткою не проводилися видаткові операції особисто одержувачем, а банком протягом року не проводилася фізична ідентифікація особи, уповноважений банк повідомляє про це відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення. У такому разі орган Пенсійного фонду України або орган соціального захисту населення забезпечує проведення ідентифікації та верифікації особи на підставі пред'явленого (в обов'язковому порядку) одержувачем особисто паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та визначеного законодавством документа, в якому зазначено відомості про місце її проживання. Органи Пенсійного фонду України можуть забезпечити проведення ідентифікації та верифікації особи за допомогою відеоконференцзв'язку із дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг. Під час сеансу такого відеоконференцзв'язку пред'являються документи, що посвідчують особу, відповідно до порядку, визначеного правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінцифри.
До фізичної ідентифікації прирівнюється: авторизація в особистому електронному кабінеті на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України за допомогою віддаленого кваліфікованого електронного підпису Дія. Підпис(Дія ID), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг; посвідчення в установленому порядку за зверненням одержувача, який тимчасово проживає за кордоном, відповідною закордонною дипломатичною установою України факту, що особа є живою.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1(у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року № 13-1) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 22-1.
Пунктом 1.1 Порядку № 22-1 установлено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Пунктом 1.2. Порядку № 22-1 установлено, що заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596.
Водночас, пунктом 1.8. Порядку № 22-1 визначено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій, якщо інше не передбачено цим Порядком), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Фактично відмовляючи у продовженні виплати пенсії позивачу на банківський рахунок поданий разом із заявою про призначення пенсії, відповідач дійшов висновку, що приписи Порядку № 22-1 вимагають повторного особистого звернення позивача із заявою щодо поновлення виплати пенсії не навивши при цьому доказів не актуальності поданого раніше рахунку.
Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.
Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що буд-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.
Позбавлення власності можливо тільки на умовах передбачених законом і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи.
Відповідачем не зазначено жодної обґрунтованої підстави для припинення виплати пенсії позивачу та не надано належних доказів правомірності припинення виплати пенсії позивачу, а тому суд вважає таке втручання не виправданим, з урахуванням вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Конституційне право позивача на отримання пенсії не може бути обмежено з огляду на приписи Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Не виплата пенсії, яка гарантована Конституцією України є прямим порушенням статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини.
Також, суд зазначає, що Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» не визначає жодної спеціальної підстави для припинення виплати особі будь-якого виду соціальної виплати, у тому числі і пенсії, як і не наділяє органи пенсійного фонду України правом не приймати рішення у випадку наявності підстави для припинення виплати пенсії, як це прямо встановлено частиною 1статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи, та інші підстави припинення, вказані відповідачем не можуть впливати на реалізацію права позивача на пенсійне забезпечення.
Крім того, як вже зазначалося судом, виключний перелік підстав для припинення виплати пенсій наведено в статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», наявність яких у справі, що розглядається, встановлено не було.
Попри це, як встановлено судом, відповідачем припинено виплату пенсії позивачу з підстав не передбачених статтею 49 закону № 1058. Відповідачем доказів на спростування зазначених обставин до суду не надано. Отже, дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо припинення нарахування та виплати позивачу пенсії є протиправними.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.03.2020 року по справі №227/2158/17, від 23.06.2020 року у справі № 227/4106/17, від 03.09.2020 року по справі №360/4335/18.
Більш того, судом встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем, що всупереч зазначеним вимогам чинного законодавства відповідного рішення про припинення виплати пенсії позивачу ГУ ПФУ в Донецькій області не приймалося. Матеріали справи не містять такого рішення та взагалі відомостей про існування такого рішення.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що припинення виплати пенсії позивачу з 01.04.2024 було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював раніше, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року (справа № 235/4162/17), 20 березня 2018 року (справа № 234/2389/17), а також у рішенні від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18).
Відповідно до частин 5статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, враховуючи, що наявними матеріалами справи підтверджено припинення нарахування та виплату пенсії позивачу, судом встановлена протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії позивачу, суд вважає за доцільне задовольнити позов шляхом визнання дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу протиправними та зобов'язання відповідача відновити позивачу виплату пенсії починаючи з дати припинення.
Щодо судового збору.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2025 позивачу відстрочено сплату судового збору.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що наразі складає 1211,20 грн.
Водночас, відповідно ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, оскільки позивач звернулась до суду в електронній формі, то розмір судового збору має складати - 968,96 грн.
Станом на дату розгляду справи по суті судовий збір не сплачений, а тому підлягає стягненню до Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на підставі ч. 1ст. 139 КАС України.
Керуючись статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010; юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зупинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 30.05.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 30.05.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, ЄДРПОУ 13486010) на користь державного бюджету судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 04.06.2025.
Суддя І.В. Буряк