Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 червня 2025 року Справа№640/17308/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною та стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просить суд:
визнати бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо затримки на 1 рік 2 місяці та 18 днів у виконанні рішення суду про стягнення на користь позивача за час вимушеного прогулу середнього заробітку протиправною;
стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивача 255256,99 грн., у тому числі 221 064,13 грн - інфляційні нарахування та 34192,86 грн. - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2021 у справі №640/1514/20 позивача поновлено на посаді старшого слідчого в ОВС та стягнуто з Офісу генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Допущено до негайного виконання постанову в частині поновлення позивача на посаді та стягнення у межах суми стягнення заробітної плати за 1 місяць. Означену постанову виконано відповідачем лише 19.09.2022, тобто з порушенням законодавчо встановлених строків.
Позивач наголошує, що відповідач повинен сплатити позивачу 3% річних за безпідставне користування коштами, які мав виплатити на виконання постанови суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2022 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Справу передано до Донецького окружного адміністративного суду відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.03.2025 адміністративну справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідачем поданий до суду відзив на позовну заяву, де зазначено, що позов є безпідставним та не підлягає задоволенню. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що правовідносини з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, не є договірними, а тому не уможливлює застосування ст. 625 ЦПК України до даних правовідносин.
Розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2021 у справі №640/1514/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2021 скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги до Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора № 2173ц від 21.12.2019 про звільнення позивача з посади Старшого слідчого в особливо важливих справах п'ятого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України. Поновлено позивача в Генеральній прокуратурі України на посаді Старшого слідчого в особливо важливих справах п'ятого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 934861,09 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення позивача. Генеральній прокуратурі України на посаді Старшого слідчого в особливо важливих справах п'ятого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 53886,10 грн.
Постановою Верховного Суду від 30.08.2022 касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, закрито. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2021 у справі №640/1514/20 змінено в частині мотивів, виклавши їх у редакції цієї постанови. В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2021 року у справі №640/1514/20 залишено без змін.
Наказом Офісу генерального прокурора від 19.09.2022 позивача поновлено на посаді Старшого слідчого в особливо важливих справах п'ятого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з 25.12.2019. Підстава: заява позивача, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2021, постанова Верховного суду від 30.08.2022 у справі №640/1514/20.
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач зазначає, що оскільки постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2021 у справі №640/1514/20 фактично було виконано лише 19.09.2022, він відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України має право на стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь позивача 255256,99 грн., у тому числі 221 064,13 грн - інфляційні нарахування та 34192,86 грн. - 3% річних.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
У силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Цивільне зобов'язання передбачає наявність обов'язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов'язку, і таке зобов'язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.
Поряд з цим, стягнення інфляційних втрат регулюється статтею 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.07.2018 р. у справі №2а-11853/10/1570, за змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративним судом вирішено спір між позивачем та відповідачем (справа №640/1514/20) у сфері публічних правовідносин, а факт виконання судового рішення, прийнятого за результатами розгляду публічно-правового спору, не може бути доказом виникнення цивільно-правових відносин між сторонами у даній справі.
Таким чином, за результатами розгляду справи судом встановлено відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та Офісом Генерального прокурора та, як наслідок, відсутність підстав для застосування приписів статті 625 Цивільного кодексу України.
У постанові від 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц Великою Палатою Верховного Суду сформовано висновок, відповідно до якого приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство. Вказана правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постанові від 20.01.2016 у цивільній справі №6-2759цс15.
За результатами системного аналізу законодавчих приписів, які регулюють спірні відносини, та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача, шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між ними.
Таким чином, в цій справі у відповідача не виникло перед позивачем грошового зобов'язання в порядку статті 11 Цивільного кодексу України, як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а відтак відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, тому положення статей 549 та 625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних відносин.
Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, підстави для стягнення на користь позивача втрат від інфляції відсутні.
Вказана правова позиція щодо застосування положень статті 625 ЦК України узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №804/871/16, від 18.07.2018 у справі №2а-11853/10/1570, від 08.02.2018 у справі №826/22867/15.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 9, 73 - 80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051, 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, -відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2025.
Суддя Т.В.Загацька