Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 червня 2025 року Справа№640/17758/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора України, яка полягає у неоприлюдненні усіх наказів Генерального прокурора, окрім тих, що містять таємну інформацію, та зобов'язати Офіс Генерального прокурора оприлюднити усі накази Генерального прокурора, з додержанням вимог режиму таємності, в порядку, визначеному абзацом четвертим частини другої статті 9 Закону України «Про прокуратуру»;
- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора України, яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 доступу до системи обліку публічної інформації Офісу Генерального прокурора за його запитом від 27.09.2022 та зобов'язати Офіс Генерального прокурора надати ОСОБА_1 доступ до системи обліку публічної інформації Офісу Генерального прокурора в порядку, визначеному частиною другою статті 18 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" на поданий запит на отримання публічної інформації надав відповідь, якою фактично відмовив у наданні запитуваної інформації. На думку позивача, відмова відповідача є протиправною, а тому просить зобов'язати відповідача вчинити дії з надання відомостей на запит на отримання публічної інформації.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.10.2022 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Справу передано до Донецького окружного адміністративного суду відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу, розгляд справи ухвалено проводити спочатку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Запропоновано сторонам у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, повідомити суду про таке протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня отримання цієї ухвали шляхом направлення додаткових пояснень в електронній формі через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (особистий кабінет в системі «Електронний суд») з використанням власного (уповноваженої особи) електронного підпису або у паперовій формі. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
В матеріалах справи наявні відзиви на позовну заяву від 07.11.2022 та від 20.03.2025, в яких відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. Вказує, що ним надано позивачу відповідь на звернення з дотриманням законодавчого порядку його розгляду.
В матеріалах справи наявні відповіді на відзив від 14.11.2022 та від 20.03.2025, в яких позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.
В додаткових поясненнях позивачем зазначено, що відповідач продовжує ігнорувати пряму і безальтернативну норму абзацу 2 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру» і не оприлюднює на власному сайті, як зазначено у цій нормі, усі накази Генерального прокурора з додержанням вимог режиму таємності.
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В. перебувала у щорічній відпустці з 28.04.2025 по 16.05.2025 включно.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
27.09.2022 ОСОБА_1 звернувся до Офісу Генерального прокурора з запитом на інформацію, в якому зазначив, що згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру», усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора на наступний робочий день після їх підписання з додержанням вимог режиму таємності.
Однак, на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора не оприлюднюються усі накази Генерального прокурора одноразового застосування, зокрема, з кадрових питань. Так, наприклад, наразі з сайту ОГП зникла інформація щодо першого заступника Генерального прокурора пана Говди. Водночас у відповідному розділі сайту ОГП (https://gp.gov.ua/ua/posts/nakazi-qenerainoyi-prokuraturi-ukrayini-yaki-ytratili-chinnist-ta-odnorazovogp-zastosuvannya) не оприлюднено наказу про його звільнення, так само як і будь-яких інших наказів з кадрових питань ОГП.
Відповідно до п. 1 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію та можуть міститися в документах органів прокуратури України, до службової інформації віднесено, серед іншого, відомості, що містяться в наказах для створення яких використовується службова інформація. Тобто фактично під цю категорію підпадають накази Генерального прокурора, які не містять таємну інформацію, що суперечить ч. 2 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до частин 1, 2 ст. 18 Закону України «Про доступ до публічної інформації», для забезпечення збереження та доступу до публічної інформації документи, що знаходяться у суб'єктів владних повноважень, підлягають обов'язковій реєстрації в системі обліку, що має містити інформацію за 12-ю показниками. Доступ до системи обліку, що містить інформацію про документ, що знаходиться у суб'єкта владних повноважень, забезпечується шляхом:
1) оприлюднення на офіційних веб-сайтах суб'єктів владних повноважень такої інформації, а в разі їх відсутності - в інший прийнятний спосіб;
2) надання доступу до системи за запитами.
Зазначено, що на сайті ОГП, не забезпечено доступу до вказаної системи обліку, а лише зазначено інформацію про неї (https://gp.gov.ua/ua/posts/informaciya-pro-sistemu-obnku-vidi-informaciyi-yakoyu-volodiye-ofis-generainogo-prokurora).
На підставі норм Закону України «Про доступ до публічної інформації», просив надати таку інформацію:
1. Посилання, за яким на сайті Офісу Генерального прокурора оприлюднюються накази Генерального прокурора з питань призначення та звільнення прокурорів Офісу Генерального прокурора, з питань преміювання працівників, та з інших кадрових питань;
2. Про те, чи здійснюється в Офісі Генерального прокурора реєстрація документів в системі обліку, створеній відповідно до ст. 18 Закону України «Про доступ до публічної інформації»;
3. Про те, яким шляхом забезпечується доступ до вказаної у п. 2 системи обліку»
4. Надати доступ до вказаної у п. 2 системи обліку, в порядку п. 2 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Листом Офісу Генерального прокурора від 03.10.2022 №27/3-1008вих-22 ОСОБА_1 надано відповідь про розгляд його звернення.
У відповіді відповідачем зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру» усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора на наступний робочий день після їх підписання з додержанням вимог режиму таємності. Водночас, згідно із п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати, в числі іншого, прийняті нормативно-правові акти та акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних). Зазначена колізія нормативно-правових актів однієї юридичної сили вирішується шляхом застосування ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» як спеціального закону у сфері забезпечення реалізації громадянами конституційного права на інформацію.
З урахуванням викладеного проінформовано, що накази Генерального прокурора з кадрових питань про призначення, звільнення, надання відпустки, відрядження, преміювання тощо, є внутрішньоорганізаційними актами індивідуальної дії, тобто, стосуються прав та інтересів визначених в акті осіб, їх дія вичерпується виконанням і має визначений строк, а також обмежується внутрішньою організацією роботи органу прокуратури. Внутрішньоорганізаційні акти індивідуальної дії обов'язковому оприлюдненню не підлягають, при цьому їх не віднесено до категорії інформації з обмеженим доступом та інформація щодо них надається на відповідні запити громадян.
Накази Генерального прокурора з кадрових питань, що не віднесені до внутрішньорганізаційних, оприлюднюються на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора, як правило, у рубриці «Нормативні документи прокуратури», яка доступна за посиланням: https://gp.gov.ua/ua/posts/normativni-dokumenti-prokuraturi.
У зазначеній рубриці оприлюднено затверджені наказами Генерального прокурора Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури, Інструкцію з обліку кадрів в органах прокуратури України та інші.
Також на сайті Офісу Генерального прокурора оприлюднено інформацію стосовно Генерального прокурора та його заступників у рубриці «Керівництво», яка доступна за посиланням: https://gp.gov.ua/ua/posts/kerivnictvo, щодо структури Офісу Генерального прокурора у рубриці «Про Офіс», яка доступна за посиланням: https://gp.gov.ua/ua/posts/struktura-struktura-ofisu-generalnogo-prokurorazatverdzhena-nakazom-generalnogo-prokurora-vid-21-12-2019-no-99-shc.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічною є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Визначальним для публічної інформації є те, що вона повинна бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
Відтак, надати іншу запитувану інформацію в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» не є можливим.
Листом Офісу Генерального прокурора від 02.11.2022 №27/3-1123вих-22 ОСОБА_1 надано відповідь про розгляд його звернення.
В листі зазначено, що інформація про системи обліку, види інформації, якою володіє Офіс Генерального прокурора оприлюднена на сайті Офісу Генерального прокурора за посиланням: https://gp.gov.ua/ua/posts/informaciya-pro-sistemu-obliku-vidi-informaciyi-yakoyu-volodiye-ofis-generalnogo-prokurora.
В Офісі Генерального прокурора наявні такі електронні системи обліку інформації:
- інформаційна система «Система електронного документообігу»;
- автоматизована інформаційно-аналітична система «Кадри»;
- Єдиний реєстр досудових розслідувань;
- інформаційно-аналітична система «Облік та статистика органів прокуратури»;
- автоматизована система бухгалтерського обліку та звітності. Крім того, існують журнальні форми обліку, а саме:
- книга обліку наказів Офісу Генерального прокурор;
- книга (журнал) обліку особових справ;
- книга обліку архівних особових справ;
- книга обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них;
- книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них;
- книга (журнал) обліку наказів із кадрових питань (особового складу);
- журнал обліку виданих службових посвідчень прокурора;
- журнал обліку актів знищення службових посвідчень прокурора;
- журнал обліку отримання бланків посвідчень учасника бойових дій;
- книга персонального обліку прокурорів спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері, яким видані посвідчення учасника бойових дій і відповідні нагрудні знаки;
- реєстр таємних перевірок доброчесності прокурорів;
- книга обліку печаток та штампів;
- журнал обліку видачі, повернення, блокування та заміни електронних перепусток;
- журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів.
Також зазначено, що з огляду на наявність об'єктивних обставин, пов'язаних із введенням в Україні воєнного стану, оприлюднення публічної інформації перш за все щодо персональних даних працівників органів прокуратури може заподіяти істотну шкоду їх інтересам та становити загрозу їх життю та здоров'ю, у зв'язку з чим такі документи не оприлюднюються на вебсайті Офісу Генерального прокурора.
При цьому роз'яснено, що накази Генерального прокурора та інформація щодо них надається на відповідні запити громадян, у порядку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
02.11.2022 зазначене доповнення до відповіді від 03.10.2022 було надіслано позивачу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
Згідно приписів частини першої статті 5 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, абз. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України «Про доступ до публічної інформації».
Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (ч. 1 ст. 2 Закону).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Статтею 3 вищевказаного Закону визначено право на доступ до публічної інформації, яке гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак (ст. 4 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації (ст. 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
За приписами ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані: оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; вести облік запитів на інформацію; визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати, зокрема нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності (п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
В ч. 1 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Частиною 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Згідно з ч. 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов'язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою статті 23 Закону України "Про основи національного спротиву"). Не може бути також обмежено доступ до інформації про наявність у фізичних осіб податкового боргу. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.
Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Порядок розгляду і надання відповіді на запит визначений у ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», зокрема, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
За змістом ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зазначений вичерпний перелік підстав, з яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту на її отримання, а саме:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
З системного аналізу наведених норм діючого законодавства вбачається, що публічною є інформація, відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема обов'язком розпорядників інформації оприлюднювати інформацію, в тому числі на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет.
Суд зауважує, що Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає, зокрема порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єкта владних повноважень. Водночас, цим законом не визначено в якій саме формі ця інформація має бути оприлюднена на офіційному веб-сайті.
Надаючи оцінку вимогам позивача про визнання протиправною бездіяльності Офісу Генерального прокурора України, яка полягає у неоприлюдненні усіх наказів Генерального прокурора, окрім тих, що містять таємну інформацію та зобов'язання Офісу Генерального прокурора оприлюднити усі накази Генерального прокурора, з додержанням вимог режиму таємності, в порядку, визначеному абзацом четвертим частини другої статті 9 Закону України «Про прокуратуру», суд зазначає наступне.
Згідно з абз. 4 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру» усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора на наступний робочий день після їх підписання з додержанням вимог режиму таємності.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що бажав ознайомитися з наказами Генерального прокурора з кадрових питань. Однак, на сайті ОГП зазначеного знайти не вдалося.
За результатами розгляду справи, судом не встановлено жодних порушень прав позивача щодо доступу до публічної інформації, оскільки фактично позовні вимоги в цій частині обумовлені порушенням, на думку позивача, відповідачем вимог абз. 4 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру», а не вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Наведене також підтверджується наданими позивачем поясненнями, в яких зазначено, що: «Відповідач продовжує ігнорувати пряму і безальтернативну норму абзацу 2 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру» і не оприлюднює на власному сайті, як зазначено у цій нормі, усі накази Генерального прокурора з додержанням вимог режиму таємності.».
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Офісу Генерального прокурора України, яка полягає у неоприлюдненні усіх наказів Генерального прокурора, окрім тих, що містять таємну інформацію та зобов'язання Офісу Генерального прокурора оприлюднити усі накази Генерального прокурора, з додержанням вимог режиму таємності, в порядку, визначеному абзацом четвертим частини другої статті 9 Закону України «Про прокуратуру».
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Офісу Генерального прокурора України, яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 доступу до системи обліку публічної інформації Офісу Генерального прокурора за його запитом від 27.09.2022 та зобов'язання Офіс Генерального прокурора надати ОСОБА_1 доступ до системи обліку публічної інформації Офісу Генерального прокурора в порядку, визначеному частиною другою статті 18 Закону України «Про доступ до публічної інформації», суд зазначає таке.
Як вбачається зі змісту пункту 4 запиту від 27.09.2022 позивач просив надати доступ до вказаної у п. 2 системи обліку, в порядку п. 2 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що доступ до системи обліку, що містить інформацію про документ, що знаходиться у суб'єкта владних повноважень, забезпечується шляхом:
1) оприлюднення на офіційних веб-сайтах суб'єктів владних повноважень такої інформації, а в разі їх відсутності - в інший прийнятний спосіб;
2) надання доступу до системи за запитами.
Офісом Генерального прокурора в додаток до відповіді від 03.10.2022 № 27/3-1008вих-22 ОСОБА_1 надіслано лист від 02.11.2022 № 27/3-1123вих-22 щодо переліку наявних систем обліку публічної інформації в Офісі Генерального прокурора та можливості її отримання за умови уточнення запитуваної інформації за відповідним запитом на інформацію.
Зокрема, запитувачу повідомлено, що в Офісі Генерального прокурора наявні такі електронні системи обліку інформації:
- інформаційна система «Система електронного документообігу»;
- автоматизована інформаційно-аналітична система «Кадри»;
- Єдиний реєстр досудових розслідувань;
- інформаційно-аналітична система «Облік та статистика органів прокуратури»;
- автоматизована система бухгалтерського обліку та звітності.
Крім того, існують журнальні форми обліку, а саме:
- книга обліку наказів Офісу Генерального прокурор;
- книга (журнал) обліку особових справ;
- книга обліку архівних особових справ;
- книга обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них;
- книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них;
- книга (журнал) обліку наказів із кадрових питань (особового складу);
- журнал обліку виданих службових посвідчень прокурора;
- журнал обліку актів знищення службових посвідчень прокурора;
- журнал обліку отримання бланків посвідчень учасника бойових дій;
- книга персонального обліку прокурорів спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері, яким видані посвідчення учасника бойових дій і відповідні нагрудні знаки;
- реєстр таємних перевірок доброчесності прокурорів;
- книга обліку печаток та штампів;
- журнал обліку видачі, повернення, блокування та заміни електронних перепусток;
- журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів.
Інформація про системи обліку, види інформації, якою володіє Офіс Генерального прокурора оприлюднюється на сайті Офісу Генерального прокурора за посиланням: https://gp.gov.ua/ua/posts/informaciya-pro-sistemuobliku-vidi-informaciyi-yakoyu-volodiyeofis-generalnogo-prokurora.
Отже суд погоджується з відповідачем, що у запиті ОСОБА_1 від 27.09.2022 не зазначено, яку саме інформацію, вид, назву, реквізити чи зміст документа, мав намір одержати, а тому відповідач цілком обґрунтовано повідомив запитувача про наявні в Офісі Генерального прокурора електронні системи обліку інформації та журнальні форми обліку, для надання можливості отримання запитуваної інформації за умови її уточнення за відповідним запитом на інформацію.
За таких, обставин порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» з боку Офісу Генерального прокурора відсутні.
Решта доводів та посилань сторін у справі висновків суду не спростовують.
Судом враховується, що, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Враховуючи відмову в задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити дії - відмовити.
Повне судове рішення складено 04.06.2025.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В.Загацька