Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 червня 2025 року Справа№640/20697/22
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (письмове провадження) адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліхім»
до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - відповідач 1,
Державної податкової служби України - відповідач 2,
про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
Товариство з обмеженою відповідальністю “Поліхім» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №3801629/32716564 від 15 лютого 2022 року про відмову в реєстрації податкової №71 від 29 листопада 2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №71 від 29 листопада 2021 року, датою її фактичного подання.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на наступне.
29 листопада 2021 року між ТОВ «ПОЛІХІМ» (Продавець) та ТОВ «ПОЛІГРАН- ТРЕЙД» (Покупець) був укладений Договір №32-Т3 купівлі-продажу майна, за яким Продавець зобов'язується передати у власність Покупця майно, шо було у використанні згідно додатку 1 до цього договору, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити вартість такого майна, яка складала 2806860,00 грн (два мільйони вісімсот шість тисяч вісімсот шістдесят гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 467 810,00 грн.
Позивач передав Покупцю кран гусеничний РДК160-2 та вилковий дизельний навантажувач НЕЕІ СНЕ28М470СРСП30 з.п.010301К9583, що підтверджується видатковою накладною №65 від 29.11.2021 року, а 30.11.2021 року позивач отримав грошові кошти.
29.11.2021 року позивач склав податкову накладну №71 від 29.11.2021 на суму 253200,00 грн у тому числі ПДВ 42200,00 грн, яку було зареєстровано 16 грудня 2021 року згідно Квитанції про реєстрацію і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №9385620115, але її реєстрацію було зупинено.
На момент передачі майна, а саме 29.11.2021, від ТОВ «ПОЛІХІМ» до ТОВ «ПОЛІГРАН-ТРЕЙД» товару - кран гусеничний РДК160-2 (товар згідно УКТЗЕД 8426300000) за ціною 46800,00 грн з ПДВ та вилковий дизельний навантажувач НЕП СНЕ28М470СРСО30 з.н.010301К9583 (товар згідно УКТЗЕД 8427201900) за ціною 206400,00 грн., останні перебували у власності ТОВ «ПОЛІХІМ», який мав право його відчужувати.
Вважає, що ним дотримані приписи 187.1 ст.187 ПК України, ним надані відповідачам усі документи, які підтверджують реальність угоди.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/20697/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.
На підставі ст. 1 Закону № 2825 Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований.
Пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону України від 16 липня 2024 року № 3863-ІХ Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон № 3863), який набрав чинності 26 вересня 2024 року), установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
На підставі п. 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/20697/22 передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 року, справу передано на розгляд судді Кониченку Олегу Миколайовичу.
Ухвалою від 05 березня 2025 року Донецьким окружним адміністративним судом прийнято до розгляду адміністративну справу № 640/20697/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліхім» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, розгляд справи розпочато спочатку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6, 8 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Позовні та інші заяви, скарги та інші визначені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів.
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.
Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", якщо інше не визначено цим Кодексом.
Особливості використання електронного цифрового підпису в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Абзацом другим підпункту 15.16 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті “Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).
В газеті "Голос України" від 04.09.2021 № 168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох таких підсистеми (модулів) ЄСІТС: "Електронний кабінет"; "Електронний суд"; підсистема відеоконференцзв'язку.
З урахуванням статті 253 Цивільного кодексу України підсистеми "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистема відеоконференцзв'язку офіційно розпочали функціонування 5 жовтня 2021 року.
Відповідно до п. 10 Положення про ЄСІТС, адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку.
Пункт 17 Положення про ЄСІТС визначає, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до пункту 25 Положення про ЄСІТС процесуальні та інші документи, пов'язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду виключно з використанням підсистеми "Електронний суд".
Згідно до Довідок про доставку електронного документу в кабінет електронного суду ухвала про прийняття справи до провадження була доставлена відповідачам, позивачу 05 березня 2025 року о 19:35.
28 березня 2025 від відповідача 1, Головного управління ДПС у м. Києві, до суду надійшли Додаткові пояснення у справі, відповідно до яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Поліхім» в повному обсязі.
Відповідно до цих пояснень, відповідач 1 звернув увагу суду, що згідно з квитанцією від 16.12.2021 року реєстрацію податкової накладної № 71 від 29.11.2021 року зупинено відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 8426, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
ТОВ «Поліхім» відповідно до п. 4 Порядку прийняття рішень подано повідомлення №2 від 09.02.2022 року про подання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Наданими позивачем копіями документів та поясненнями неможливо встановити реальність здійсненої господарської операції, що знайшла відображення в спірній податковій накладній.
Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, встановлений пунктом 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520. Отже, вказаною нормою не встановлено обов'язок фіскального органу зазначати в квитанції конкретний перелік документів, а лише пропозицію щодо надання документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Натомість обов'язком платника податку є надання повного пакету первинних документів, вичерпний перелік яких встановлений пунктом 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Крім того, контролюючий орган не може наперед знати які саме документи наявні у платника податку, адже перелік документів, що супроводжують ту чи іншу господарську операцію, може змінюватися залежно від її особливостей.
З викладеного слідує, що платнику надано альтернативу обрання самостійних рішень (надання пояснень та/або документів для реєстрації податкової накладної платник) не обмежуючи його тим самим у поданні виключного переліку документів, а даючи можливість надання наявних документів.
Проте, така норма не може допускати формального підходу до надання пояснень та/або документів. Отже, законодавством не встановлено обов'язку контролюючого органу та відповідної процедури конкретизації переліку документів, необхідних для реєстрації податкової накладної.
Відповідно до частини 1 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При розгляді документів, наданих позивачем на підтвердження реальності здійснення господарської операції, Комісією було встановлено, що наданими документами неможливо підтвердити реальність проведення господарської операції, відображеної в спірній податковій накладній. Тому, за результатами розгляду наданих пояснень та наданих до них копій підтверджуючих документів від ТОВ «Поліхім», Комісією ГУ ДПС у м. Києві було прийнято рішення №3801629/32716564 від 15.02.2022 р. про відмову у реєстрації податкової накладної № 71 від 29.11.2021 року з підстав: Ненадання первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.
В додатковій інформації до рішення вказано наступне: у видатковій накладній із покупцем відсутня печатка контрагента-покупця.
Відсутні свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, відсутня інформація щодо зберігання та транспортування, відсутні виписки банку із особових рахунків, тощо.
Просив суд звернути увагу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 року по справі № 460/33448/22 щодо переліку документів, які підтверджують господарську операцію, відображену в податковій накладній та постанову Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.
28 березня 2025 від відповідача 2, в особі представника Головного управління ДПС у м. Києві, до суду надійшли Додаткові пояснення у справі відповідно до яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Поліхім» в повному обсязі.
Зазначає щодо недопущення порушення принципу офіційного з'ясування обставин.
Посилався на постанови Верховного Суду у справі № 826/15560/15 (адміністративне провадження № К/9901/12070/18 (ЄДРСРУ № 84703813); від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 71 від 29.11.2021 року ТОВ «Поліхім», яку було зупинено, ДПС України зазначає що зазначений спосіб судового захисту є втручанням у його дискреційні повноваження, що не відповідає Рекомендаціям Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Позивачем не було надано обґрунтованих доводів щодо порушення його прав та законних інтересів зі сторони органів податкової служби та неправомірності дій останніх, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Так, у квитанції вказано конкретні підстави не прийняття податкових накладних, проте позивачем, ні до податкового органу, ні до суду першої не було надано доказів, які б підтвердили реальність здійснення господарських операцій.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суті, суд установив наступне.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Поліхім», звернувся із позовною заявою до окружного адмністративного суду м. Києва зазначивши у позовній заяві свою адресу: вул. Метрологічна, 42, прим. 42/2, м. Київ, 03143.
Судом та уповноваженою особою Донецького окружного адміністративного суду здійснені запити до ЄДРПОУ та отримані відповіді на них, в тому числі станом на 29.11.2021 року та станом на 01.06.2025 року.
Так, у відповідності до Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 29.11.2021 00:00:00 місцезнаходження позивача: Україна, 03143, місто Київ, ВУЛИЦЯ МЕТРОЛОГІЧНА, будинок 42, секція 42/2.
Види економічної діяльності на вищевказану дату: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); 20.15 Виробництво добрив і азотних сполук; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.; 82.92 Пакування; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 49.10 Пасажирський залізничний транспорт міжміського сполучення; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
Так, у відповідності до Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 01.06.2025 00:00:00 місцезнаходження позивача: Україна, 03035, місто Київ, вул. Сурикова, будинок 3, корпус 8Б.
Види економічної діяльності на вище вказану дату: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); 20.15 Виробництво добрив і азотних сполук; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.; 82.92 Пакування; 46.75; Оптова торгівля хімічними продуктами; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 49.10 Пасажирський залізничний транспорт міжміського сполучення; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
У Відповіді № 1437835 від 02.06.2025, 12:27:40 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формуваньсформованої на запит Донецького окружного адміністративного суду, відповідно до даних органів статистики про основний вид економічної діяльності юридичної особи, визначений на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності за рік: Назва КВЕД: Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, Код КВЕД: 68.20.
Позивач змінив своє місцезнаходження - державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 08.06.2023 11:03:46, 1000681070048054524 (Зміна місцезнаходження юридичної особи).
Отримавши від суду ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року про прийняття до розгляду адміністративної справи № 640/20697/22, до свого електронного кабінету, позивач жодним чином не навів своє зацікавленості щодо розгляду своєї справи.
В ухвалі Верховного Суду від 24 березня 2021 року в адміністративному провадженні №К/9901/35851/20 зазначено, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.
Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain; заява №11681/85), Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони у справі зобов'язані проявляти зацікавленість процесом її розгляду.
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
В ухвалі Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у справі №560/5541/20 від 17 листопада 2022 року зазначив, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Байдужа поведінка учасника справи, що виявляється, зокрема у не отриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою.
Позивач змінив своє місцезнаходження та номер контактного телефону, що на час розгляду цієї справи використовується іншою особою, не повідомивши про такі зміни Донецький окружний адміністративний суд.
Суд вважає таку поведінку позивача зловживання своїми процесуальними правами і у випадку відсутності електронного кабінету потягло б за собою залишення позову без розгляду.
Як убачається із матеріалів справи, 29 листопада 2021 року між ТОВ «ПОЛІХІМ» (Продавець) та ТОВ «ПОЛІГРАН-ТРЕЙД» (Покупець) був укладений Договір №32-Т3 купівлі-продажу майна, за яким Продавець зобов'язується передати у власність Покупця майно, шо було у використанні згідно додатку 1 до цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити вартість такого майна. Найменування, одиниці виміру, загальна кількість майна, що підлягає передачі у власність Покупця за основним договором, вказується Сторонами у додатку №1 до цього Договору.
Згідно п. 2.1 Договору №32-Т3 купівлі-продажу майна, ціна договору складає загальну вартість майна і становить 2806 860,00 грн (два мільйони вісімсот шість тисяч вісімсот шістдесят гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 467 810,00 грн.
Пунктом 2.2 Договору №32-Т3 купівлі-продажу майна передбачено, що оплата Покупцем за цим договором здійснюється на умовах після оплати протягом десяти банківських днів, наступних за датою підписання цього договору.
Відповідно до п.3.1 Договору №32-Т3 купівлі-продажу майна, передача майна за цим договором здійснюється шляхом підписання видаткових накладних на майно.
Право власності переходить від Продавця до Покупця з моменту передбаченого п.3.1. Договору видаткових накладних (п.3.2 Договору).
Згідно п.6 Додатку №1 до Договору №32-Т3 купівлі-продажу майна, серед іншого майна, продається майно зі складу за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, смт Новомиколаївка, вул.Залізнична, будинок № 7 - Кран гусеничний РДК160-2, вартістю 46800,00 грн; Вилковий дизельний навантажувач Неlі СНL ZSМ470 СРСD30 з.н. НОМЕР_1 , вартістю 206400грн.
29 листопада 2021 року представниками ТОВ «ПОЛІХІМ» (Постачальник) та ТОВ «ПОЛІГРАН-ТРЕЙД» (Покупець) було оформлено та підписано видаткову накладну №65, яка засвідчує передачу майна від Постачальника Покупцю на суму 253200,00 грн у тому числі ПДВ 42200,00 грн, а саме: кран гусеничний РДК160-2 за ціною 46800,00 грн з ПДВ та вилковий дизельний навантажувач Неlі СНL ZSМ470 СРСD30 з.н. НОМЕР_1 за ціною 206400,00 грн, всього 253200 грн, в тому числі ПДВ 42200 грн.
Платіжним дорученням №140 від 30 листопада 2021 року ТОВ «ПОЛІГРАН-ТРЕЙД» перерахувало ТОВ «ПОЛІХІМ» грошові кошти за Договором №32-Т3 купівлі-продажу майна у сумі 2806860,00 грн (два мільйони вісімсот шість тисяч вісімсот шістдесят гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 467810,00 грн, які були отримані позивачем, що підтверджується випискою з особового рахунку OTPbank.
Позивачем було складено податкову накладну №71 від 29.11.2021 на суму 253200,00 грн у тому числі ПДВ 42200,00 грн.
Вказана накладна була направлена на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з Квитанцією про реєстрацію і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №9385620115 від 16 грудня 2021 року, яку отримав позивач, було зазначено наступне: «Документ доставлено до ДПС України ДОКУМЕНТ ПРИЙНЯТО, РЕЄСТРАЦІЯ ЗУПИНЕНА. Відповідно до п.201.16 ст.2О1 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 29.11.2021 №71 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 8426, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомляємо: показник "Р"=7.2428%, "Р"=2138120.92».
09.02.2021 року позивачем на адресу відповідача 1 було направлено Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено № 2, де були зазначені Пояснення та надані 13 додатків.
У Поясненнях зазначено, що податкова накладна складена до видаткової накладної №65 від 29.11.2021р., згідно договору №32-Т3 від 29.11.2021р., відповідно п. 187.1, ст.187 Податкового кодексу України.
Факт направлення та отримання цього Повідомлення підтверджується квитанцією № 2 від 09.02.2022 року (Реєстраційний №9021946589), де зазначено наступне: «Повідомлення від 09.02.2022 № 2 щодо надання пояснення та копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято до розгляду».
Позивачем на адресу податкового органу були надані письмові пояснення від 09 лютого 2022 року № 09/02/1 «Щодо блокування податкової накладної № 71 від 29.11.2021» разом із документами (12 додатків), які підтверджували факт придбання у власність майна, яке було відчужене по Договору №32-Т3 купівлі-продажу майна від 29.11.2021 року.
За наслідками розгляду наданих документів комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у місті Києві 15.02.2022 року прийнято рішення №3801629/32716564 про відмову в реєстрації податкової накладної №71 від 29.11.2021 з наступних підстав: у зв'язку ненаданням платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити), розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач звернувся до відповідача 2 зі Скаргою на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.02.2022 року №3801629/32716564.
Рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.09.2022 року № 49719/32716564/2 скаргу ТОВ«ПОЛІХІМ» залишено без задоволення, а рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.
Підставами цього Рішення відповідачем 2 визначено ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час подання податкової накладної на реєстрацію та ухвалення оскаржуваного рішення, далі - ПК України).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
У відповідності до пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Згідно з пунктом 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі по тексту - Порядок №1246), податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Відповідно до пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку №1246).
За приписами пункту 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів (далі по тексту - Порядок №1165).
Відповідно до пункту 5 Порядку №1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Пунктами 6 та 7 вказаного Порядку визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Отже, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є така відповідність:
1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;
2) відображеної в податковій накладній/розрахунку коригування операції хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції.
Критерії ризиковості здійснення операцій є додатком 3 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1165.
Реєстрація поданої позивачем податкових накладних зупинена з посиланням на п. 1 Критерії ризиковості здійснення операцій, згідно з яким таким критерієм є відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
Відповідно до п.п. 10 та 11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
З 14.12.2019 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року № 520, яким затверджений Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п. 1 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року № 520, цей Порядок визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 цього Порядку визначено, що прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Відповідно до п. 5 Порядку перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Згідно з п.п. 6 та 9 вказаного Порядку, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.
Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.
Згідно з п.п. 3 та 10 вказаного Порядку, комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.
Відповідно до п. 11 Порядку комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;
- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Пунктом 13 Порядку №520 визначено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Реєстрації податкової накладної № 71 від 29.11.2021 року була зупинена відповідачем 1.
Згідно з квитанцією від 16.12.2021 року реєстрацію податкової накладної № 71 від 29.11.2021 року зупинено, відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 8426, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Код УКТ ЗЕД/ДКПП 8426 відноситься до розділу XVI (84-85), група 84 "Суднові дерик-крани; підіймальні крани різних типів, включаючи кабельні крани; ферми підіймальні пересувні, портальні навантажувачі та візки з підіймальним краном" (основний код для цього типу товарів).
До основного коду відносяться наступні підкоди:
8426 91 10 00 - конкретний код для гідравлічних кранів для навантажування та розвантажування транспортних засобів.
8426 91 90 00 - конкретний код для інших видів підіймальних кранів та обладнання, що не вказані в інших кодах.
Суднові дерик-крани використовуються для навантаження та розвантаження вантажів на кораблях.
Підіймальні крани різних типів можуть використовуватися для підйому та переміщення вантажів на суші.
Кабельні крани - це тип підіймального крана, який рухається по кабелях, що дозволяє йому працювати на великих висотах і довгих відстанях.
Ферми підіймальні пересувні - це мобільні конструкції, які використовуються для підйому та переміщення великих вантажів.
Портальні навантажувачі - це тип навантажувача, який має портальну конструкцію, що дозволяє йому працювати на великих площах і під час підйому вантажів.
Візки з підіймальним краном - це візки, які мають вбудований підіймальний кран, що дозволяє їм переміщати вантажі всередині або поза закладу.
Як убачається із матеріалів справи в ЄДРПОУ позивача, як на час формування податкової накладної, так і на час прийняття рішення у справі у позивача був відсутній зазначений код 8426.
Однак, доказів того, що позивачем на постійній основі здійснюються такі господарські операції (постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання сторонами суду не надано. Оскільки викладена диспозиція передбачає наявність одночасно двох елементів: здійснення діяльності на постійній основі та обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання, елемент постійності сторонами суду не доведено.
Судом досліджені письмові пояснення позивача від 09.02.2022 року вих.№ 09/02/1 «Щодо блокування податкової накладної № 71 від 29.11.2021 року», де крім означених пояснень позивачем відповідачу 1, були надані наступні документи:
1. Податкова накладна від 29.11.2021 № 71 на суму 253 200,00 грн.
2. Квитанція про реєстрацію від 16.12.2021 17:36:10 №29 385620115.
3. Договір купівлі-продажу майна №232-Т3 від 29.11.2021р.
4. Видаткова накладна №65 від 29.11.2021 р на суму 253 200,00 грн.
5. Платіжне доручення №140 від 30.11.2021р. на суму 2 806 860,00 грн.
6. Накладна №20 від 16.08.2019р на суму 49 980,00 грн.
7. Платіжне доручення №1237172243 від 09.04.2019р та рахунок 3/4 від 08.04.2019р. на суму 49980,00 грн.
8. Податкова накладна №3 від 10.04.2019 року на суму 49 980,00 грн
9. Видаткова накладна №18 від 16.06.2020 року на суму 286800 грн.
10. Платіжне доручення №1237173094 від 25.06.2020 року на суму 5108400,00 грн
11. Договір купівлі- продажу №АІ-01217 від 16.06.2020 року.
12. Податкова накладна №297 від 16.06.2020 року.
Тобто, позивачем були надані, як видаткова накладна № 65 від 29.11.2021 р на суму 253 200,00 грн, так і платіжне доручення №140 від 30.11.2021р. на суму 2806860,00 грн, що спростовує довід про відсутність платіжних (розрахункових) документів.
Суд звертає увагу, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів. При цьому, у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, контролюючий орган повинен вимагати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов'язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітлити платнику податків у своїх поясненнях, чого зроблено не було.
Загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його оформлення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт Критеріїв, без наведення відповідної підстави і розрахованих показників за критерієм, якому відповідає платник податку, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Наведене узгоджується із правовою позицією, що викладена Верховним Судом у постановах від 12.04.2023 року (справа № 500/1836/22), від 27.01.2022 року (справа № 380/2365/21), від 18.06.2019 року (справа № 0740/804/18), від 23.10.2018 року (справа № 822/1817/1).
У постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі №819/330/18 указано, що у випадку не конкретизації переліку документів у рішенні про відмову у реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб'єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Зупинення реєстрації податкової накладної та в подальшому відмова в її реєстрації не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також прийняття негативного для платника податків рішення без зазначення конкретних мотивів дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних.
Судом встановлено, що позивач надав контролюючому органу копії документів на власний розсуд, оскільки відповідачем в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено, які саме документи та в підтвердження якої обставини необхідно подати.
Слід зазначити, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника податку на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України. Вказану правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 16.02.2023 у справі №380/7648/22.
Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2024 року у справі №500/4244/22 (адміністративне провадження № К/990/29006/23) зазначив наступне: «Верховний Суд неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що договір не є первинним документом, оскільки його укладання не призводить до змін у структурі активів, зобов'язань та капіталу. Підписання договору лише свідчить про наміри двох суб'єктів господарювання здійснити певні дії щодо товарів, робіт чи послуг. В той час як видаткова накладна є первинним документом, вона підтверджує передачу матеріалів, сировини, палива, товарів, необоротних активів тощо від продавця до покупця.
Крім того, договір купівлі-продажу може укладатися як в усній, так і в письмовій формі, (за виключенням тих видів товару, для договору купівлі-продажу законом встановлена обов'язкова письмова форма), а тому ненадання цього документу контролюючому органу для підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, не є безумовною підставою для прийняття рішення про відмову в її реєстрації, оскільки податковий орган має в першу чергу враховувати первинні документи, які відображають сутність та зміст господарської операції та стали підставою для складання податкової накладної.
Приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Можливість же надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів, чого зроблено не було. Надіслані позивачем письмові пояснення з копіями первинних та інших документів відображають зміст господарської операції позивача із його контрагентом та були достатніми для прийняття податковим органом рішення про реєстрацію податкової накладної».
Отже предметом розгляду є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкових накладних, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Верховний Суд за результатами аналізу наведених норм у постанові від 18 листопада 2021 року у справі № 380/3498/20 дійшов висновку, що чинними нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік обставин, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.
Крім того, відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
У даному випадку сторонами договору була складена видаткова накладна № 65 від 29.11.2021 р на суму 253200,00грн, що підтверджувала факт передачі проданих товарів, тобто факт виникнення першої події і обов'язку скласти та зареєструвати податкову накладну.
Хоча на наступний день, тобто 30.11.2021 року позивачем були отримані грошові кошти за проданий товар.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що факт передачі проданих товарів та досліджені судом документи, які були надані позивачем, в тому числі і відповідачам, складені з дотриманням вимог законодавства і є достатніми для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Отже, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для відмови у реєстрації податкової накладної № 71 від 29.11.2021 року.
Суд не приймає посилання відповідача 1 про відсутність печатки контрагента-покупця у видатковій накладній із покупцем, оскільки така вимога не знайшла відображення у будь-яких документах, пов'язаних із зупиненням реєстрації податкової накладної та етапах оскарження.
Крім того, відповідно до ст. 58-1 Господарського Кодексу України, передбачено наступне:
1. Суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим.
2. Відбиток печатки не може бути обов'язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб'єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом.
3. Наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.
4. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.
Крім того, відповідач 1 посилався на відсутність свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, відсутня інформація щодо зберігання та транспортування.
Така вимога не знайшла відображення у будь-яких документах, пов'язаних із зупиненням реєстрації податкової накладної та етапах оскарження.
Місцезнаходження крану гусеничного та вилкового навантажувача були викладені у Додатку до Договору № 32-ТЗ від 29.11.2021 року.
Таким чином, суд приходить висновку про безпідставність зупинення реєстрації податкової накладної, як передумови прийняття оскаржуваного рішення, оскільки у квитанції контролюючим органом не вказано конкретного переліку документів, яких позивач повинен був надати, а тому суд дійшов висновку, що відповідачами не доведено, що існують підстави для зупинення реєстрації податкової накладної № 71 від 29.11.2021 року у зв'язку із встановленням саме п. 1 критеріїв ризиковості здійснення операцій, як і не доведено дотримання вимог Порядку №1165 та процедури зупинення реєстрації ПН в ЄРПН, встановленої зазначеним Порядком.
Згідно з положеннями частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №3801629/32716564 від 15 лютого 2022 року про відмову в реєстрації податкової №71 від 29 листопада 2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають задоволенню.
Частина третя статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Позовна вимога про зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №71 від 29 листопада 2021 року, датою її фактичного подання є похідною від позовних вимог про оскарження рішення про відмову в їх реєстрації.
Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
Вказане спростовує доводи відповідача, що в межах даних правовідносин повноваження ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією відповідного органу.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача у цій частині також підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо посилання відповідачів на постанови Верховного Суду, вони до уваги судом не проймаються оскільки стосується аналізу господарської діяльності і її результатів, що надійшли відображення у податковій звітності і як слід проведення податкової перевірки і оскарження її результатів, що жодним чином не має відношення до реєстрації податкових накладних, крім того судом застосована остання судова практика Верховного Суду за 2024 рік.
Щодо посилання відповідачів щодо формування податкового кредиту за наслідками реальних господарських операцій, то як зазначав суд у цьому рішенні первинні документи та господарські операції повинні досліджуватись під час проведення документальних перевірок та надання аналізу первинних документів, що покладені в основу бухгалтерського та податкового обліку, результати яких відображені у податковій звітності.
Суд не приймає до уваги посилання на практику суду апеляційної інстанції з огляду на те, що висновки викладені у цьому судовому рішенні не мають обов'язкового застосування на відміну від висновків викладених у постановах Верховного Суду.
Суд звертає увагу сторін, що принцип правової визначеності серед інших складових частин, які забезпечують стабільність, сталість і незмінність правового регулювання та правозастосування, включає також і вимоги до необґрунтованого розширення дискреційних повноважень органів влади.
ЄСПЛ підкреслює, що словосполучення «згідно із законом», яке використовується у ст. 6 Конвенції, не лише вимагає дотримання національного закону, а й стосується якості такого закону (рішення ЄСПЛ від 28.03.2000 р. у справі «Baranowski v. Poland»). Суд нагадує, що національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві (рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 р. у справі «Domenichini v. Italy»).
Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 дійшов висновку, згідно якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
В постанові від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21 Верховний Суд сформулював визначення «ефективного правосуддя» та зазначив, що комплексний аналіз приписів КАС України дає суду підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб'єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Зазначені висновки також відповідають позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.
Водночас у постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював висновок, згідно якого у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
У справі №805/4508/16-а Верховний Суд зазначав, що стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб'єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus) заява № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus) заява № 32181/04; пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria) заява № 38780/02).
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 квітня 2008 року «Вассерман проти Росії» вказав, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
В постанові від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21 Верховний Суд сформулював визначення “ефективного правосуддя» та зазначив, що комплексний аналіз приписів КАС України дає суду підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном “ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб'єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам
Щодо дотримання судом принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи та надання позивачем додаткових документів під час реєстрації та відмови у реєстрації податкових накладних, адміністративному оскаржені, то суд зазначає, що не визначення відповідачем 1 конкретно визначених документів під час зупинення реєстрації податкових накладних та не дотримання норм Податкового кодексу України щодо дати виникнення податкових зобов'язань, першої події, визначають саме не дотримання відповідачами зазначеного принципу.
Частиною 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 поняття порушене право, за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес. У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; е) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahalv. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Суд зазначає, п. 20 Порядку №1246 визначено, що внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, з урахуванням принципів адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при поданні позову був сплачений судовий збір в сумі 4962 грн.
У постановах від 12 листопада 2019 року у справі № 640/21330/18, 05 червня 2020 року у справі № 280/5161/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 520/10578/19, 05 лютого 2021 року у справі № 400/2863/19, від 02 грудня 2021 року у справі № 280/5145/19, від 08 лютого 2022 року у справі № 400/6051/21 Верховний Суд сформулював висновок про те, що системний аналіз частини першої статті 6 Закону № 3674-VI, частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою. Відповідно, вимоги про скасування рішення відповідного контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов'язання її зареєструвати Верховний Суд визнає однією вимогою немайнового характеру.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 зазначала, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову. Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не погоджується з відмовою у реєстрації однієї податкової накладної, оскільки вважає, що надані ним документи підтверджують повноту та реальність здійснення господарських операцій, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригувань в ЄРПН. Тобто позивач оспорює законність рішення контролюючого органу, яке не містить вартісної оцінки. Жодних доводів, які б свідчили про наявність між сторонами саме майнового спору, тобто пов'язаного з визнанням/невизнанням права позивача на суми, визначені у податкових накладних, позовна заява не містить.
Реєстрація податкової накладної створює відповідні правові наслідки, пов'язані із сумами, які в них відображені, як для продавця (виконавця) товарів/робіт/послуг - обов'язок сплати вказаних у ній сум ПДВ до бюджету, так і для покупця (замовника) - право на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту. Однак, вирішуючи питання законності рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної предметом перевірки є саме обставини, які стали підставою для відмови у її реєстрації, а не перевірка законності сум, зазначених у ній, та/або наявність підстав для їх сплати до бюджету/формування податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (в редакції, чинній на час подання позовної заяви) за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, Закон № 3674-VI розмежовує ставки судового збору за подання до адміністративного суду позовної заяви як за характером позовних вимог (майнові чи немайнові), так і за суб'єктом, яким такий позов подається (суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем). Водночас, якщо для вимог майнового характеру Закон № 3674-VI встановлює верхню і нижню межу розміру судового збору (мінімальний і максимальний), то для вимог немайнового характеру такий розмір є фіксованим.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 21 КАС України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Згідно з частиною першою статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач об'єднав вимоги до ГУ ДПС і ДПС України, які стосуються скасування рішення про відмову в реєстрації однієї податкової накладної та зобов'язання зареєструвати одну податкову накладну у ЄРПН.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Сума судового збору, яка підлягала сплаті позивачем повинна була складати 2481 грн (розмір прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2022 року).
Таким чином, при зверненні до суду з адміністративним позовом позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2481 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 6 Закону України “Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи викладене, суд стягує судовий збір у розмірі 2481 грн з відповідача 1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних рішень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, позивач має право звернутись до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 2481 грн.
Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, суд
Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліхім» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасувати рішення, вчинити певні дії.
Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №3801629/32716564 від 15 лютого 2022 року про відмову в реєстрації податкової №71 від 29 листопада 2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №71 від 29 листопада 2021 року датою її фактичного подання.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхім» (03035, місто Київ, вул. Сурикова, будинок 3, корпус 8Б, код ЄДРПОУ 32716564) сплачений ним судовий збір у розмірі 2481 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 4116011) як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
Повний текст рішення складено та підписано 04 червня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко