Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 червня 2025 року Справа№200/3282/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошового забезпечення, -
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 31 травня 2016 року до 11 лютого 2025 року проходила службу в Департаменті патрульної поліції. Проте за час проходження служби отримувала грошове забезпечення в меншому розмірі, ніж це встановлено. На думку позивача, відповідачем протиправно не виплачена компенсація при переїзді в іншу місцевість в розмірі 78 720 грн.
У зв'язку з чим позивач звернулася до суду із даним позовом.
31 березня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі №200/2125/25, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, про що постановлена ухвала.
30 квітня 2025 року від представника Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що позивач 16.08.2024 до підрозділу за новим місцем несення служби не прибула. У зв'язку з чим, начальником управління патрульної поліції в Чернівецькій області ДПП було підготовлено доповідну запису від 20.08.2024 вих. № 13493/41/20 про те, що станом на 20.08.2024 майор поліції Василенко Ю. до підрозділу не прибула.
На підставі наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
06 травня 2025 року виділені в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про:
1) визнання протиправною бездіяльності по нарахуванню та проведенню виплати компенсації у зв'язку з переїздом на роботу у іншу місцевість в розмірі 78720 (сімдесят вісім тисяч сімсот двадцять) гривень в день звільнення;
2) стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції заборгованість по виплаті компенсації у зв'язку з переїздом на роботу у іншу місцевість в розмірі 78720 (сімдесят вісім тисяч сімсот двадцять) гривень (без вирахування податків і зборів);
3) стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 компенсацію у зв'язку з втратою частини доходів внаслідок порушення строків виплати компенсації у зв'язку з переїздом на роботу у іншу місцевість в розмірі 78720 (сімдесят вісім тисяч сімсот двадцять) гривень за період з дня звільнення по день фактичного розрахунку.
07 травня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу №200/3282/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про що постановлена ухвала.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність певних обставин справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , з 31.05.2016 року до 11.02.2025 року проходила службу в Департаменті патрульної поліції.
Наказом Департаменту патрульної поліції від 15.08.2024 № 1712 о/с майора поліції ОСОБА_1 призначено старшим інспектором з правового забезпечення батальйону патрульної поліції з обслуговування Чернівецького району, установивши посадовий оклад у розміру 2500 грн та надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі 45 % посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби, звільнивши з посади начальника сектору правового забезпечення управління патрульної поліції в Донецькій області, з 16 серпня 2024 року.
Наказом Департаменту патрульної поліції від 09.12.2024 року №2748о/с скасовано пункт наказу Департаменту патрульної поліції від 15.08.2024 № 1712о/с в частині призначення по управлінню патрульної поліції в Чернівецькій області майора поліції ОСОБА_1 старшим інспектором з правового забезпечення батальйону патрульної поліції з обслуговування Чернівецького району, звільнивши з посади начальника сектору правового забезпечення управління патрульної поліції в Донецькій області, з 16 серпня 2024 року.
05 лютого 2025 року позивач звернулася з рапортом до Департаменту патрульної поліції, в якому просила: нарахування та виплату належних суму компенсації грошової допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення визначено станом на 1 серпня 2024 року, тобто 26 700 грн, додатково винагорода на кожного члена сім'ї у розмірі 25 відсотків від місячного грошового забезпечення (2 особи чоловік та син) 13 350 грн, добові витрати за час перебування в дорозі 2670 грн, витрати на проїзд для позивача та членів її сім'ї 3000 грн, перевезення речей 3 000 грн, оренда житла 30000 грн. разом сума компенсації у зв'язку з переїздом на роботу у іншу місцевість становить 78720 грн.
Наказом Департаменту патрульної поліції № 248 о/с від 11.02.2025 року, позивача звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Спірні правовідносини виникли з приводу нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення у зв'язку з переїздом на роботу у іншу місцевість в розмірі 78720 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 2 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII), наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260), Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.11.2022 № 775, яким затверджено «Порядок та умови виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану».
Частиною першою ст.3 Закону №580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 р. № р. 108/95-ВР, норми оплати праці і гарантії для працівників, а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.
Статтею 120 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено гарантії і компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість.
Працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість.
Працівникам при переведенні їх на іншу роботу, коли це зв'язано з переїздом в іншу місцевість, виплачуються: вартість проїзду працівника і членів його сім'ї; витрати по перевезенню майна; добові за час перебування в дорозі; одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сім'ї, який переїжджає; заробітна плата за дні збору в дорогу і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі.
Працівникам, які переїжджають у зв'язку з прийомом їх (за попередньою домовленістю) на роботу в іншу місцевість, виплачуються компенсації і надаються гарантії, зазначені в частині другій цієї статті, крім виплати одноразової допомоги, яка цим працівникам може бути виплачена за погодженням сторін.
Розміри компенсації, порядок їх виплати та надання гарантій особам, зазначеним у частинах другій і третій цієї статті, а також гарантії і компенсації особам при переїзді їх в іншу місцевість у зв'язку з направленням на роботу в порядку розподілу після закінчення учбового закладу, аспірантури, клінічної ординатури або в порядку організованого набору, встановлюються законодавством.
Загальні положення щодо видів компенсацій та механізму їх виплати встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1998 року № 255 "Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість" (далі - Постанова № 255).
Відповідно до пункту 1 Постанови № 255, працівникам у зв'язку з переведенням їх на іншу роботу, якщо це пов'язано з переїздом в іншу місцевість (в інший населений пункт), зокрема виплачуються одноразова допомога самому працівникові - в розмірі його місячного посадового окладу (тарифної ставки) за новим місцем роботи і кожному члену сім'ї, який переїжджає, - в розмірі 25 відсотків одноразової допомоги самого працівника.
До членів сім'ї працівника, на яких виплачується компенсація, належать чоловік, дружина, а також діти і батьки подружжя, які перебувають на їх утриманні і проживають разом з ними.
Працівникам, які переїжджають у зв'язку з прийняттям їх (за попередньою домовленістю) на роботу в іншу місцевість, виплачуються суми компенсації і надаються гарантії, передбачені підпунктами "а", "б", "в" і "д" цього пункту. Одноразова допомога цим працівникам може виплачуватися за погодженням сторін.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що виплата одноразової допомоги працівникам, які переїжджають у зв'язку з прийомом їх (за попередньою домовленістю) на роботу в іншу місцевість не передбачена, окрім випадку такої виплати за погодженням сторін.
У відповідності до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно частин 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час розгляду справи позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, що підтверджують її переїзд по службі в іншу місцевість, а також те, що остання приступила до виконання посадових обов'язків в інший місцевості.
До того ж, згідно доповідної записки від 20.08.2024 року № 13493/41/20, станом на 20.08.2024 майор поліції Василенко Ю.Г. до підрозділу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області не прибула. Як свідчать пояснення позивача, остання дізналася про видання наказу від 15.08.2024 № 1712 о/с щодо призначення її на посаду старшим інспектором з правового забезпечення батальйону патрульної поліції з обслуговування Чернівецького району з рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі від у справі № 200/6644/24. Вказане рішення було ухвалено 14 листопада 2024 року.
У позовній заяві позивач вказує, що вона приступила до виконання обов'язків за новою посадою, що встановлено рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/6644/24.
Суд критично ставиться до таких доводів, з огляду на наступне.
За положеннями частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В ході розгляду справи № 200/6644/24 спірним питанням було, зокрема, встановлення факту відсутності позивача на службі (в тому числі без поважних причин) з 16.08.2024 року до 18.08.2024 року. Жодних обставин, які б свідчили, що позивач приступила до виконання обов'язків за новою посадою судом не встановлювалось.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошового забезпечення не підлягають задоволенню.
Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення компенсації у зв'язку з втратою частини доходів внаслідок порушення строків виплати грошового забезпечення, оскільки такі вони є похідними.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають стягненню.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошового забезпечення - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Лазарєв