Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 червня 2025 року Справа№640/16791/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Чемпіон» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -
13 березня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Чемпіон» (далі-позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 7 липня 2022 року №0135300707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 265 826,79 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ГУ ДПС у Київській області винесло наказ від 16.06.2022 № 485-п «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Чемпіон» (податковий номер 33944030)» з порушенням вимог Податкового кодексу України, а тому проведена перевірка та документи складені за наслідками цієї перевірки є незаконними.
Також зазначено, що Згурівський районний суд Київської області встановив факт відсутності вини у порушенні ТОВ «Сервіс-Чемпіон» порядку проведення розрахунків, передбачений п.1, п.2, п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, а саме п.1, п.2 - проведення розрахункової операції без застосування РРО та без видачі покупцю розрахункового документа встановленої форми, п.12 - неведения в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів та здійснення продажу товарів, які не були відображені в такому обліку, та кваліфікував його дії як дії здійснені у стані крайньої необхідності (форс-мажорні обставини).
Як наслідок, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.07.2022 № 0135300707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 265 826 (двісті шістдесят п'ять тисяч вісімсот двадцять шість) гривень 79 копійок підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно з яким позов не визнано та зазначено, що виявлені під час фактичної перевірки правопорушення є обґрунтованими та підтвердженими, а отже оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 07.07.2022 №0135300707 прийнято в межах чинного законодавства враховуючи наявні правові підстави, тож скасуванню не підлягає.
Також зауважено, що процедуру проведення перевірки контролюючим органом дотримано.
Законом України «Про внесення зміни до п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення», Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон № 3863-ІХ) викладено в новій редакції.
Так, приписами п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» установлено, що інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог Закону № 3863-ІХ наказом ДСА України від 16 вересня 2024 року №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
Пунктом 22 Порядку № 399 встановлено, що на підставі отриманих примірників протоколу та переліку судових справ відповідальною особою протягом семи робочих днів після завершення автоматизованого розподілу судових справ передаються судові справи до судів, визначених за результатами автоматизованого розподілу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 березня 2025 року, справу № 640/16791/22 передано для розгляду судді Донецького окружного адміністративного суду Черниковій А.О.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року адміністративна справа прийнята до провадження судді та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В період з 14 квітня 2025 року по 28 квітня 2025 року включно суддя Черникова А.О. перебувала у щорічній основній відпустці.
На виконання ухвали суду відповідачем повторно надано відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Працівниками ГУ ДПС у Київській області проведена фактична перевірка автозаправної станції (АЗС) за адресою здійснення діяльності ТОВ «Сервіс - Чемпіон»: Київська область, Згурівський район, смт. Згурівка, вул. Незалежності, буд. 131, з питань дотримання вимог Кодексу, Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» , Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробі», рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та інших нормативно-правових актів, які регулюють контроль за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів, за результатами якої складено акт від 22.06.2022 №3551/10/36/07/33944030.
Перевіркою встановлено порушення:
- п. 1, п. 2 ст. 3 Закону № 265 щодо не проведення розрахункової операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій із створенням у паперовій формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, та п. 2 ст. 3 Закону № 265 щодо не надання особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.
Перевіркою встановлено факт нестачі пального відповідно до документального залишку та фактичною наявністю пального на АЗС на суму 241172,73 грн. Дані про рух пального на АЗС з АГЗП та звіти РРО по резервуарах і, видах пального є додатками до акту перевірки.
- п.12 ст. 3 Закону № 265 щодо ненадання посадовим особам контролюючого органу під час - проведення перевірки документів (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці його реалізації або зберігання (господарському об'єкті).
Перевіркою встановлено, що під час перевірки не були наданні документи, що підтверджують придбання, облік, походження пального, що на момент перевірки знаходився у місці його реалізації або зберігання (господарському об'єкті) на загальну суму 24 654,06 грн (надлишок). Дані про рух пального на АЗС з АГЗП та звіти РРО по резервуарах і видах пального є додатками до, акту перевірки.
За результатами розгляду акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 07.07.2022 від №0135300707, згідно з яким до ТОВ «Сервіс-Чемпіон» застосовані фінансові санкції на загальну суму 265 826,79 грн, з них 241 172,73 грн (241 172.73 грн х 100%) відповідно до п. 1 ст. 17 Закону № 265 за порушення п.1.2 ст.3 Закону № 265 вчинене вперше: 24 654,06 грн відповідно до ст. 20 Закону № 265 за порушення п. 12 ст. 3 Закону № 265.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, 26 липня 2022 року ТОВ «Сервіс-Чемпіон» звернулось до Державної податкової служби України із скаргою, в якій просило скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.07.2022 № 0135300707.
01 вересня 2022 року Державна податкова служба України винесла рішення про результати розгляду скарги № 10157/6/99-00-06-03-01-06, яким відмовила ТОВ «Сервіс-Чемпіон» у задоволенні скарги про скасування податкового повідомлення рішення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Як вбачається зі змісту наказу від 16.06.2022 № 485-к, проведення фактичної перевірки суб'єктів господарювання призначено з метою перевірки дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, утому числі, про виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (Найманими особами),контролю щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки). Правовою підставою для призначення перевірки у наказі вказано підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, 81, п. 82.3 ст. 82, п. 69.27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні Положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 рожу № 2755-VІ (із змінами та доповненнями).
Проаналізувавши зміст норм пункту 80.2 статті 80, пункту 81.1 статті 81 ПК України у сукупності Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював у своїй постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 таку правову позицію з тлумачення положень підпункту 80.2.2 зазначених пункту й статті Кодексу: «…єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об'єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.
Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.
Верховний Суд у складі Судової палати вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.
Якщо систематизувати цю судову практику щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють.
З огляду на викладене, Судова палата акцентує увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Реалізуючи мету, з якою ця справа розглядається у складі Судової палати, Верховний Суд формулює такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.».
Враховуючи при вирішенні даної справи наведену практику Верховного Суду, суд вважає, що наведений вище недолік наказу про проведення перевірки позивача не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його та, відповідно, прийняті на його основі рішення за наслідком здійсненої перевірки, протиправними. У зв'язку з наведеним, суд вважає безпідставними протилежні доводи позивача.
Щодо суті виявлених позивачем при здійсненні перевірки позивача порушень, суд зазначає наступне.
Відповідно до визначень, наведених у статті 2 Закону № 265/95-ВР (тут і в подальшому в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин):
розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;
розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР (порушення, за які позивача притягнуто до відповідальності спірним податковим повідомленням-рішенням) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Форму та зміст розрахункового документа визначено «Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 із змінами та доповненнями (далі - Положення № 13).
Фіскальний касовий чек на товари (послуги) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги) (п. 1 р. ІІ Положення № 13).
Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Відповідно до ст. 20 Закону № 265 в редакції з 01.08.2020 до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З акта (довідки) фактичної перевірки від 22.06.2022 вбачається, що перевірка розпочата 16.06.2022 о 13 год. 53 хв. та закінчена 22.06.2022 о 14 год. 30 хв. В акті зазначено, що в ході перевірки встановлено, зокрема, факт не проведення розрахункових операцій на повну суму покупки через реєстратор розрахункових операцій із створенням у паперовій формі відповідних розрахункових операцій та факт ненадання особам, які отримували товар в обов'язковому порядку розрахункового документа встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції у сумі 241 172,73 грн, а саме виявлено факт нестачі пального на АЗС. Окрім того, перевіркою встановлено факт здійснення реалізації та зберігання товарів (пального), які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 24654,06 грн, а саме до перевірки не надано документи (в електронній або паперовій формі), що свідчать про облік та походження товарів, які на момент перевірки знаходились на АЗС за адресою: Київська область, Згурівський район, смт. Згурівка, вул. Незалежності, 131.
З Х-звіту за 16.06.2022 вбачається, що в резервуарах наявне пальне: ДТ-3-Євро: на початок зміни - 1 426,29 л, на кінець зміни - 1 426,29 л; А-92-К5 Євро: на початок зміни - 3 805,06 л, на кінець зміни - 3 805,06 л; А-95-Євро4-ЕО: на початок зміни - 3 728,97 л, на кінець зміни - 3 728,97 л; Газ скраплений СПБТ: на початок зміни - 3 033,42 л, на кінець зміни - 2 444,22 л.
02 березня 2022 року на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України було опубліковано роз'яснення: «Щодо сплати акцизного податку з пального відчуженого або вилученого на потреби Збройних сил України Згідно з нормами Податкового кодексу (підпункт а) пункту 216.3 статті 216 у платників податків не виникає податкових зобов'язань з акцизного податку у разі документального підтвердження, що відповідний підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок аварії, пожежі, повені чи інших форс-мажорних обставин.
Відповідно до чинного законодавства України, у разі введення на території України або в окремих її місцевостях режиму воєнного стану, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть відчужувати або вилучати майно, що перебуває у державній, приватній або комунальній власності (Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»).
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні запроваджено воєнний стан.
Торгово-промисловою палатою України повідомлено про засвідчення форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили) (https://ucci.org.ua/press-center/ucci-news/protsedura-zasvidchennia-fors-mazhornikh-obstavin-z-28-02-2022).
Враховуючи зазначене, протягом дії воєнного стану пальне, що перебувало у державній, приватній або комунальній власності, відчужене або вилучене як і майно юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану на потреби Збройних сил України та оборони України, вважається втраченим унаслідок форс-мажорних обставин у разі якщо відшкодування його вартості не здійснено, та у такому випадку таке відчуження не є реалізацією пального. Податкове зобов'язання з акцизного податку у такому разі не виникає.».
Крім того, 05 липня 2022 року позивачем в Автоматизованій системі «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України зареєстровано Акцизні накладні форми П №№ 3662 та 3659. Акцизні накладні реєструвались в строки визначені пунктом 69.1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
Також між робочими змінами на АЗС яка знаходиться за адресою: Київська область, смт. Згурівка, вул. Незалежності 131, 27.06 та 28.06 2022 року було знято з обліку 3 300 літрів Бензину автомобільного А-92 та 3 100 літрів Бензину автомобільного А-95, що підтверджується фіскальними звітами за 27.06 та 28.06 2022 року про залишки пального на початок/кінець зміни.
Таким чином, ТОВ «Сервіс-Чемпіон» діяв у форс-мажорних обставинах, враховуючи, що в Україні введено воєнний стан, була реальна загроза життю і здоров'ю людей, на усунення/зменшення якої були спрямовані дії ТОВ «Сервіс-Чемпіон», ситуація потребувала швидкого реагування, що перешкоджало вчасному оформленню документів, заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернута шкода, суддя дійшов висновку, що ТОВ «Сервіс-Чемпіон» діяв у стані крайньої необхідності.
Пунктом 112.1 статті 112 ПК України передбачено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Крім того, пп. 112.8.9 п. 112.8 ст. 112 ПК України визначено, що обставиною, що звільняє від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).
Як наслідок, висновки про порушення ТОВ «Сервіс-Чемпіон» порядку проведення розрахунків, передбачений п. 1, п. 2, п. 12 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, а саме п. 1, п. 2 - проведення розрахункової операції без застосування РРО та без видачі покупцю розрахункового документа встановленої форми, п. 12 - не ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів та здійснення продажу товарів, які не були відображені в такому обліку є безпідставними та необґрунтованими.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 7 липня 2022 року №0135300707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 265 826,79 грн.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 987,40 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжною інструкцією від 28.09.2022 № 7576.
Враховуючи задоволення позову, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 3 987,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Чемпіон» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 7 липня 2022 року №0135300707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 265 826,79 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (зареєстроване місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Чемпіон» (зареєстроване місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, к. 414; код ЄДРПОУ 33944030) судовий збір у розмірі 3 987,40 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-IX до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова