04 червня 2025 року Справа № 160/12539/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.04.2025 року № 046350019199 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до заяви про призначення пенсії від 27.03.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу роботи по Списку № 1 ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди навчання у Національному гірничому університеті з 01.09.1999 по 30.06.2004;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до заяви про призначення пенсії від 27.03.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправне рішення пенсійного органу порушує право позивача на пенсійне забезпечення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Відповідачем 19.05.2025 на електронну пошту суду подано відзив на позовну заяву.
Дослідивши процесуальний порядок подання відзиву, суд зауважує наступне.
Відповідно до ч.ч. 7-9 ст. 44 КАС України, документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
Суд наголошує, що з урахуванням впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, офіційною електронною адресою є лише електронний кабінет в ЄСІТС.
Відповідач є органом державної влади та відповідно до ч. 6 ст. 18 КАС України має електронний кабінет в ЄСІТС.
Таким чином, з урахуванням викладеного усі процесуальні документи, які подаються в електронній формі, мають подаватися відповідачем до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тоді як відзив на позовну заяву останнім подано шляхом надсилання на електронну пошту суду.
З урахуванням наведеного, судом не приймається наданий відповідачем відзив на позовну заяву до уваги у зв'язку з недодержанням вимог КАС України щодо подання документів в електронній формі.
Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач 27.03.2025 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказану заяву за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області та рішенням № 046350019199 від 04.04.2025 у призначенні пенсії на пільгових умовах відмовлено.
Зокрема, в рішенні зазначено:
Пенсійний вік заявника 42 роки.
Страховий стаж особи становить - 24 роки 09 місяців 29 днів (з урахуванням додаткових років за роботу за Списком №1 та на підземних роботах становить 40 років 09 місяців 26 днів).
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності.
Стаж роботи на підземних роботах, який дає право на призначення пенсії незалежно від віку, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV (25 років) та зарахований в кратності становить 21 рік 0 місяці 14 днів, в тому числі:
- стаж роботи на підземних роботах (для 25 років) - 16 років 8 місяців 6 днів;
- стаж роботи за провідними професіями на підземних роботах (для 20 років) - 0 років 3 місяці 6 днів;
- військова служба в особливий період - 4 роки 1 місяць 1 день.
Висновок: відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком за нормами ч. 3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом №1058-IV.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини 1статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (Закон №1058) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27та з урахуванням норм статті 28цього Закону.
Позивач стверджує, що має право на призначення пенсії, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058.
За нормами ст. 114 Закону № 1058-ІV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Частиною 3 ст. 114 Закону № 1058-IV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За ч. 1 ст. 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2ст. 24 Закону України № 1058-IV.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закон України № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Щодо зарахування до пільгового стажу періоду навчання позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Статтею 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту» передбачено, що професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про професійно-технічну освіту» визначено типи професійно-технічних навчальних закладів, зокрема, до професійно-технічних навчальних закладів належить професійно-технічне училище відповідного профілю.
Отже, Законом передбачено зарахування періоду навчання, зокрема, до пільгового стажу за умови, що працівник протягом не більш трьох місяців після закінчення навчання почав працювати за набутою професією.
Відповідно до диплома бакалавра серії НОМЕР_1 від 30 червня 2003 року ОСОБА_1 закінчив у 2003 році Національний гірничий університет і отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки "Гірництво" та здобув кваліфікацію бакалавра, молодшого гірничого інженера.
Згідно з дипломом спеціаліста серії НОМЕР_2 від 30 червня 2004 року ОСОБА_1 закінчив у 2004 році Національний гірничий університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Розробка родовищ корисних копалин" та здобув кваліфікацію гірничого інженера.
Визначаючи статус навчального закладу, в якому здобув освіту позивач, слід застосовувати законодавство, яке було чинним на час навчання позивача.
Так, на час навчання позивача правовідносини у сфері освіти регулювалися Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки від 23 травня 1991 року №1060-XII, в редакції від 25.04.1996 - змінено на Закон України "Про освіту".
Відповідно до частини 1-2 статті 30 Закону України "Про освіту" ( в редакції, що діяла на час навчання позивача) в Україні встановлюються такі освітні рівні: початкова загальна освіта; базова загальна середня освіта; повна загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; базова вища освіта; повна вища освіта.
В Україні встановлюються такі освітньо-кваліфікаційні рівні: кваліфікований робітник; молодший спеціаліст; бакалавр; спеціаліст, магістр.
Відповідно до частин 1-2 статті 40 Закону України "Про освіту" професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, перепідготовку, підвищення їх професійної кваліфікації.
Професійно-технічна освіта громадян здійснюється на базі повної загальної середньої освіти або базової загальної середньої освіти з наданням можливості здобувати повну загальну середню освіту.
Згідно частин 1-3 статті 41 Закону України "Про освіту" професійно-технічними закладами освіти є: професійно-технічне училище, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вище професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, інші типи закладів, що надають робітничу професію.
Професійно-технічні заклади освіти можуть мати денні, вечірні відділення, створювати і входити в різні комплекси, об'єднання.
Професійно-технічні заклади освіти здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації громадян за державним контрактом, а також за угодами з підприємствами, об'єднаннями, установами, організаціями, окремими громадянами.
В частині 6 статті 41 Закону України "Про освіту" зазначено, що випускникам професійно-технічних закладів освіти відповідно до їх освітньо-кваліфікаційного рівня присвоюється кваліфікація "кваліфікований робітник" з набутої професії відповідного розряду (категорії).
Випускникам вищих професійних училищ може присвоюватися кваліфікація "молодший спеціаліст".
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що професійно-технічний заклад вирізняється не стільки типом закладу (училище, технікум тощо), а і видом навчання та здобуття професійних навичок у відповідному закладі.
Як встановлено судом раніше, ОСОБА_1 в період з 01.09.1999 по 30.06.2004 та навчався в Національному гірничому університеті і отримав базову вищу освіту та професію молодший гірничий інженер .
Згідно додатку до диплому серії НОМЕР_1 позивач проходив курси навчальної практики - 4 тижні, виробничої практики - 8 тижнів.
Згодом, з перервою менше 3 місяців після закінчення попереднього навчання, згідно диплому серії НОМЕР_2 від 30.06.2004 та додатку до нього, позивач отримав повну вищу освіту в Національному гірничому університеті, в якому навчався по 30.06.2004.
Згідно додатку до диплому серії НОМЕР_2 позивач проходив курс виробничої практики (3 тижні) та переддипломної практики (2 тижні) та отримав професію гірничий інженер.
Таким чином, на професійне навчання позивача в Національному гірничому університеті поширюються приписи ст.38 Закону України Про професійно-технічну освіту.
Під час періодів навчання позивач проходив виробничу практику за професіями, що дають право на пенсію відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача та наданими довідками.
Згідно з даними трудової книжки позивача, 30.09.2004 позивач був прийнятий гірничим майстром з повним робочим днем під землею на дільницю ВТБ в ВСП «Шахтоуправління Павлоградське» ПРаТ "Павлоградвугілля".
Таким чином, позивач після закінчення навчання в межах тримісячного терміну був прийнятий на роботу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (і яка відноситься до списку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994), яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
В даному випадку пенсійний орган не навів переконливих обґрунтувань, що здобуття освіти в університеті не може бути віднесено до професійно-технічного навчання.
Суд зазначає, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено жодних причин неможливості зарахування до пільгового стажу періодів навчання позивача на посадах, зайнятість на яких, дає право на призначення пенсії незалежно від віку.
Суд наголошує, що Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов'язок суб'єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи.
Відтак, невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Згідно правового висновку Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21, Верховний Суд зазначив, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є:
1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення;
2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення;
3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб'єкта владних повноважень;
4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи;
5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Разом з тим, суд зазначає, що недотримання вказаних критеріїв позбавляє особу на отримання належної підстави та аргументації щодо вирішення її питання, та в цілому на належний захист її соціальних прав.
Підсумовуючи викладене, суд констатує, що обрахунок пільгового стажу позивача здійснено відповідачем без дотримання вимог законодавства, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.04.2025 року № 046350019199 про відмову у призначенні пенсії позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з цим, суд наголошує, що відповідно до алгоритму розрахунку стажу позивача, до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частково зараховано спірний період навчання позивача.
Так, до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зараховано періоди 25.06.2001 по 25.08.2001, з 13.07.2002 по 21.08.2002, з 22.08.2002 по 09.09.2002, з 26.07.2003 по 31.08.2003 та з 01.09.2003 по 13.10.2003.
З урахуванням всього вищенаведеного, суд робить висновок про необхідність зарахування до стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч. 3 ст. 114 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у Національному гірничому університеті з 01.09.1999 по 30.06.2004 без урахування вже зарахованих періодів з 25.06.2001 по 25.08.2001, з 13.07.2002 по 21.08.2002, з 22.08.2002 по 09.09.2002, з 26.07.2003 по 31.08.2003 та з 01.09.2003 по 13.10.2003.
З огляду на викладене, суд, вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.04.2025 року № 046350019199 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до заяви про призначення пенсії від 27.03.2025.
Щодо вимог зобов'язального характеру в частині призначення пенсії, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Крім того, щодо дискреційних повноважень, Верховний Суд зазначав, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може».
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.
Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області як структурний підрозділ органу, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії за віком, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2. Порядку №22-1, рішення якого про відмову в призначенні пенсії оскаржив позивач.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Відтак, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позовної заяви, шляхом:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.04.2025 року № 046350019199 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до заяви про призначення пенсії від 27.03.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу роботи по Списку № 1 ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди навчання у Національному гірничому університеті з 01.09.1999 по 30.06.2004 без урахування вже зарахованих періодів з 25.06.2001 по 25.08.2001, з 13.07.2002 по 21.08.2002, з 22.08.2002 по 09.09.2002, з 26.07.2003 по 31.08.2003 та з 01.09.2003 по 13.10.2003;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити з 27.03.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до заяви про призначення пенсії від 27.03.2025.
При цьому, позовна вимога щодо зобов'язання виплатити позивачу пенсію не підлягає задоволенню, оскільки охоплюється вимогою про її призначення.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.04.2025 року № 046350019199 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до заяви про призначення пенсії від 27.03.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403) зарахувати до пільгового стажу роботи по Списку №1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди навчання у Національному гірничому університеті з 01.09.1999 по 30.06.2004 без урахування вже зарахованих періодів з 25.06.2001 по 25.08.2001, з 13.07.2002 по 21.08.2002, з 22.08.2002 по 09.09.2002, з 26.07.2003 по 31.08.2003 та з 01.09.2003 по 13.10.2003.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403) призначити з 27.03.2025 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до заяви про призначення пенсії від 27.03.2025.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 04.06.2025.
Суддя Н.Є. Калугіна