04 червня 2025 рокуСправа №160/34042/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 24.12.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом №52964-38454/К-01/8-0400/24 від 26.09.2024 щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивачки періодів роботи з 15.11.2004 до 29.07.2013, з 29.07.2013 до 19.06.2019, з 19.06.2019 до 11.01.2020, з 11.01.2020 до 29.02.2024 для обчислення пенсії у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати з 21.06.2024 до страхового стажу для обчислення пенсії у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), з 15.11.2004 до 29.07.2013, з 29.07.2013 до 19.06.2019, з 19.06.2019 до 11.01.2020, з 11.01.2020 до 29.02.2024 згідно Трудової книжки від 04.08.1993 та згідно Довідки Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» №10357 від 11.11.2024;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області обчислити з 21.06.2024 пенсію за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), із зарахуванням у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 15.11.2004 до 29.07.2013, з 29.07.2013 до 19.06.2019, з 19.06.2019 до 11.01.2020, з 11.01.2020 до 29.02.2024 згідно Трудової книжки від 04.08.1993 та згідно Довідки Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» №10357 від 11.11.2024, та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що у період з 15.11.2004 до 29.07.2013, 29.07.2013 до 19.06.2019, 19.06.2019 до 11.01.2020, 11.01.2020 до 29.02.2024 вона працювала на посаді медичної сестри у закладах з надання психіатричної допомоги. Однак, при призначенні та розрахунку розміру пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно зарахувало вищевказаний стаж в одинарному розмірі, що призвело до суттєвого зниження розміру отримуваної позивачем пенсії. На цій підставі позивачка звернулася з даним позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
30 січня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач вказав, що законодавством не передбачено обчислення пенсії в подвійному розмірі з 01.01.2004, відтак, періоди трудової діяльності позивача з 15.11.2004 до 29.02.2024 зараховані в одинарному розмірі відповідно до статті 24 Закону №1058. Також, відповідач звернув увагу суду, що позивачка отримує пенсію за віком, а не пенсію за вислугу років як працівник сфери охорони здоров'я, з чим відповідач пов'язує відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача після 01.01.2004 в подвійному розмірі. На переконання відповідача, правова позиція Верховного Суду в питанні вирішення спорів щодо обчислення стажу роботи відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є однозначною та зводиться до того, що підстави для зарахування в подвійному розмірі періоду роботи після 01.01.2004 відсутні, якщо пенсіонер не отримує пенсію за вислугу років, призначену за Законом України “Про пенсійне забезпечення». На підтвердження зазначених обставин наводить висновки Верховного Суду, наведені в постановах від 11.10.2019 у справі №329/553/17, від 24.01.2019 у справі №265/4648/14-а.
07 лютого 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (зі змінами, внесеними відповідно до Закону України 10 липня 2003 року №1110-IV) встановлено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Представник позивача вказує на нерелевантність приведеної відповідачем у відзиві судової практики. Вказує, що Верховним Судом змінено правовий підхід щодо розгляду аналогічних спорів та зроблено висновок про необхідність застосування ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при обчисленні пенсії після 01.01.2004, на підтвердження чого зазначив посилання на відповідні постанови Верховного Суду від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 27.02.2020 у справі №462/1713/17, від 04.12.2019 у справі №689/872/17. Крім того, представник позивача вказав, що позивач жодним чином не заперечує наявності у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області дискреційних повноважень у питаннях призначення та перерахунку пенсії, однак така дискреція повина ґрунтуватися на приписах закону.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 , з червня 2024 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_2 у період з 15.11.2004 до 29.07.2013, 29.07.2013 до 19.06.2019, 19.06.2019 до 11.01.2020, 11.01.2020 до 29.02.2024 позивачка працювала на посаді медичної сестри в Обласному комунальному закладі «Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг», Комунальному підприємстві «Криворізький психоневрологічний диспансер», Комунальному підприємстві «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради».
Згідно з довідкою від 11.11.2024 №10357 ОСОБА_1 працювала на наступних посадах у наступні періоди: з 15.11.2004 (Наказ №357к від 12.11.2004) - сестра медична соціальної допомоги (патронажна) диспансерного відділення №1. З 17.07.2019 (Наказ №207ос від 16.07.2019) до 29.02.2024 (Наказ №71 ос від 29.02.2024) - сестра медична поліклініки (дільнична) диспансерного відділення №1. З 01.03.2024 (Наказ №1-о-к від 01.03.2024) по теперішній час сестра медична приймального відділення (центр догоспітальної психіатричної допомоги №2).
Цією ж довідкою встановлено, що місце роботи позивача систематично перейменовувалося.
Зокрема, згідно з рішенням обласної ради від 21.06.2013 №454-19/VІ установу перейменовано в комунальний заклад “Криворізький психоневрологічний диспансер» ДОР» з 29.07.2013.
Відповідно до рішення Дніпропетровської обласної ради від 19.10.2018 №388-14VІІ заклад реорганізовано шляхом перетворення в комунальне підприємство “Криворізький психоневрологічний диспансер» ДОР» з 19.06.2019.
Згідно з рішенням обласної ради від 13.12.2019 №551-20Л/ІІ установу перейменовано в комунальне підприємство “Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР» з 11.01.2020, а рішенням Дніпропетровської обласної ради від 28.07.2023 №303-ПАЛІ підприємство реорганізовано шляхом приєднання з 01.03.2024 до комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради".
30 серпня 2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про зарахування до стажу роботи в пільговому обчисленні періоду її роботи з 15.11.2004 до 29.07.2013, 29.07.2013 до 19.06.2019, 19.06.2019 до 11.01.2020, 11.01.2020 до 29.02.2024 та здійснення перерахунку пенсійного забезпечення.
Листом від 26.09.2024 №52964-38454/К-01/8-0400/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачу у зарахуванні періодів роботи позивача з 15.11.2004 до 29.07.2013, з 29.07.2013 до 19.06.2019, з 19.06.2019 до 11.01.2020, з 11.01.2020 до 29.02.2024 до страхового стажу в подвійному розмірі. Також, позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії.
Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Отже, визначальним питанням для віднесення періоду роботи до стажу, який зараховується у подвійному розмірі, є саме робота, яку виконувала позивач.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За правилами, встановленими абзацом першим частини другої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Абзацом дев'ятим частини третьої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
З огляду на системний аналіз зазначених норм, суд приходить до висновку, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» під час обчислення стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час.
Стаття 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також не скасовує та не зупиняє дію статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
За приписами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 (зі змінами) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Судом встановлено і не заперечується відповідачем, що з 15.11.2004 до 29.07.2013, 29.07.2013 до 19.06.2019, 19.06.2019 до 11.01.2020, 11.01.2020 до 29.02.2024 позивачка працювала у психіатричних закладах охорони здоров'я на посадах медичної сестри.
Дана обставина підтверджується як трудовою книжкою НОМЕР_2 , так і довідкою від 11.11.2024 №10357 .
Аналіз положень Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1, дозволяє дійти висновку, що нарахування пенсії в повному обсязі, тобто в належному розмірі покладається на відповідний територіальний орган ПФУ, а тому у протилежному випадку даний орган буде діяти не на підставі, не в межах повноважень і не в порядку, передбаченому чинним законодавством. Тому такі дії мають бути визнані протиправними та вчиненими з вини органу - суб'єкта владних повноважень.
Судом встановлено, що позивачем до заяви про перерахунок пенсії подавались відповідачу документи, які уточнюють характер роботи позивача у спірний період у закладах з надання психіатричної допомоги.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач порушив права позивача щодо відмови в зарахуванні в подвійному розмірі періоду роботи на посаді медсестри у закладах з надання психіатричної допомоги в період з 15.11.2004 до 29.07.2013, з 29.07.2013 до 19.06.2019, з 19.06.2019 до 11.01.2020, з 11.01.2020 до 29.02.2024.
Аналогічної правової позиції про необхідність зарахування у подвійному розмірі стажу роботи позивача у закладі з надання психіатричної допомоги в розумінні статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для перерахунку пенсії за віком дотримується Верховний Суд у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі №214/3705/17, яка має бути врахована судом при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин відповідно до положень ч.5 ст. 242 КАС України.
Суд вкотре наголошує, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не встановлює обмежень щодо застосування ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при обчисленні пільгового стажу для призначення пенсії за віком, а сама редакція ст. 60 вказаного Закону є чинною по даний час.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що у відповідача не було правових підстав для відмови позивачеві в перерахунку пенсії із врахуванням стажу роботи з 15.11.2004 до 29.07.2013, 29.07.2013 до 19.06.2019, 19.06.2019 до 11.01.2020, 11.01.2020 до 29.02.2024 в подвійному розмірі, що є підставою для задоволення позову у цій частині шляхом визнання відмови Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи з 15.11.2004 до 29.07.2013, 29.07.2013 до 19.06.2019, 19.06.2019 до 11.01.2020, 11.01.2020 до 29.02.2024 в подвійному розмірі протиправною.
Приймаючи до уваги протиправність відмови відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів в подвійному розмірі, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом №52964-38454/К-01/8-0400/24 від 26.09.2024.
Враховуючи вищевикладене у сукупності та зважаючи, що позивачу пенсія призначена без застосування положень ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 21.06.2024, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити позивачеві перерахунок та провести виплату пенсії з урахуванням стажу роботи з 15.11.2004 до 29.07.2013, 29.07.2013 до 19.06.2019, 19.06.2019 до 11.01.2020, 11.01.2020 до 29.02.2024 в подвійному розмірі з 21.06.2024.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, відповідачем не доведено правомірності своїх дій в частині незарахування до стажу роботи позивача в подвійному розмірі періоду з 15.11.2004 до 29.07.2013, 29.07.2013 до 19.06.2019, 19.06.2019 до 11.01.2020, 11.01.2020 до 29.02.2024 на посаді медсестри у закладах з надання психіатричної допомоги.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211, 20 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлену листом №52964-38454/К-01/8-0400/24 від 26.09.2024, у здійсненні зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 15.11.2004 до 29.07.2013, з 29.07.2013 до 19.06.2019, з 19.06.2019 до 11.01.2020, з 11.01.2020 до 29.02.2024 для обчислення пенсії у подвійному розмірі згідно зі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 21.06.2024 зарахування до страхового стажу для обчислення пенсії у подвійному розмірі період трудової діяльності ОСОБА_1 з 15.11.2004 до 29.07.2013 з 29.07.2013 до 19.06.2019, з 19.06.2019 до 11.01.2020, з 11.01.2020 до 29.02.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 21.06.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи з 15.11.2004 до 29.07.2013 з 29.07.2013 до 19.06.2019, з 19.06.2019 до 11.01.2020, з 11.01.2020 до 29.02.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон