04 червня 2025 рокуСправа №160/12233/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
29.04.2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , протиправність яких полягає у порушенні частини першої статті 39 Закону ВР України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII, пункту 1 частини першої статті 23 Закону ВР України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII, абзацу другого пункту 2, абзацу сьомого пункту 12 Порядку бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 року № 650), незаконній мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , заброньованого за ТОВ “Балівський завод залізобетонних конструкцій» на період з 31 липня 2024 року до 31 липня 2025 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу під час мобілізації;
- визнати протиправним та скасувати поіменний список військовозобов'язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_4 і відправлені у складі команди № НОМЕР_1 в частині включення до нього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині призначення на посаду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 як похідний від наказу про призов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу під час мобілізації;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 видати наказ про звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
05.05.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу у десятиденний строк з моменту отримання ухвали надати до канцелярії суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши обставини для поновлення строку та докази на підтвердження таких обставин, документу про сплату судового збору та докази на підтвердження обставин, які зазначені позивачем у позові.
12.05.2025 на виконання вимог вказаної ухвали суду представником позивача надано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої представник зазначає, що підтвердженням проходження позивачем військової служби є роздруківка військово-облікового документу у застосунку «Резерв +» станом на 17.04.2025, з якого вбачається зміна статусу позивача з військовозобов'язаного на військовослужбовця і саме проходження військової служби позивачем призвело до пропуску строку звернення до суду. Окрім того, на виконання вимог ухвали суду представником позивача надано суду квитанцію про сплату судового збору.
16.05.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду поновлено строк звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, відкрито провадження в адміністративній справі №160/12233/25 та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами з 13.06.2025. Цією ж ухвалою суд витребував у відповідачів докази та встановив відповідачам строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів, з дня отримання копії цієї ухвали.
23.05.2025 Військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подав до суду клопотання про залишення заяви без розгляду, якою спростовує доводи позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду. Відповідач-2 повідомив суд, що позивач перебував на службі всього 33 доби (з 02.09.2024 по 05.10.2024), після чого самовільно залишив військову частину, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження 62025170030007340, дата реєстрації 07.05.2025). На думку відповідача-2 реальною датою, коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, є 02.09.2024 - дата призову позивача на військову службу по мобілізації.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки шляхом надання до канцелярії суду заяву (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій вказати інші підстави для поновлення строку з наданням доказів, що підтверджують вказані обставини.
30.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову та повідомляє, що 02.09.2024 року гр. ОСОБА_1 з'явився до II відділу с. Петриківка, для уточнення облікових даних та проходження медичної комісії. Оскільки згідно висновку ВЛК позивач визнаний придатним до військової служби під час мобілізації, у встановленому законом порядку не заброньований, а також не має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, тому прийнято рішення про призов його на військову службу під час мобілізації. Будь яких заходів психологічного чи фізичного впливу з боку працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 до позивача не застосовувалось.
02.06.2025 представник позивача надав до суду заяву про усунення недоліків, обґрунтовану тим, що з 05.10.2024 (дати самовільного залишення позивачем місця дислокації військової частини НОМЕР_1 ) і до подання позовної заяви 28.04.2025 командування військової частини НОМЕР_1 чинило психологічний тиск на позивача та погрожувало кримінальною відповідальністю в разі відмови повернутися на військову службу.
При вирішенні питання щодо визнання причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважними, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин 1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, в силу вимог ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
При цьому, за визначенням, наведеним у ст.4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Суд враховує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналізуючи зміст ст.122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту наведених правових норм також вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Відтак, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв'язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.
Як вбачається з матеріалів справи, о 02 вересня 2024 року ОСОБА_1 був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_4 та у подальшому зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 . У період з 02.09.2024 по 05.10.2024 позивач перебував на службі, після чого самовільно залишив військову частину.
Суд зауважує, що проходження особою військової служби по мобілізації не є автоматичною підставою для поновлення строку, оскільки законодавство не звільняє військовослужбовців від необхідності дотримуватися процесуальних строків.
Принцип рівного доступу до правосуддя не означає автоматичного поновлення строків, а потребує доведення об'єктивних перешкод, яких у цьому випадку не було.
Позивач просить суд, зокрема, визнати протиправними дії відповідача-1 стосовно незаконної мобілізації ОСОБА_1 та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов позивача на військову службу під час мобілізації.
При цьому, доводи представника позивача, що пропуск строку звернення до суду було зумовлено проходженням позивачем військової служби, спростовуються тим, що згідно відомостей відповідача-2, позивач перебував на службі всього 33 доби (з 02.09.2024 по 05.10.2024), після чого самовільно залишив військову частину. Зазначене повністю підтверджується матеріалами справи.
Відтак, початок перебігу строків звернення до суду починається з дати призову позивача на військову службу під час мобілізації - 02.09.2024 року.
Отже, позивачем пропущено строк звернення за захистом свого права у спірних правовідносинах.
За таких обставин, суд вважає, що позов поданий позивачем із пропущенням строків звернення до адміністративного суду, встановлених частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а підстав для поновлення зазначеного процесуального строку немає.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.
З огляду на те, що позивачем подано позов після закінчення строків, встановлених законодавством, а наведені позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду не визнані судом поважними, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію даної ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачеві.
У відповідності до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки та у порядку, які встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець