03 червня 2025 рокуСправа №160/32626/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Букіної Л.Є., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву Військової частини НОМЕР_1 про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та серед іншого зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 22.01.2023 по 25.01.2023, 27.01.2023 по 05.02.2023, 06.02.2023 по 24.02.2023, 29.03.2023 по 12.04.2023 р., з урахуванням фактично виплачених сум..
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява про зміну способу і порядку виконання рішення у справі, яка вмотивована самовільним залишенням позивачем місця служби.
Розглядаючи подану заяву суд виходить із того, відповідно до статті 124 Конституції України та статті 14 КАС судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
За змістом частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частини 3 статті 378 КАС України).
Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Суд зазначає, що необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
Тобто, суд лише за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.
Таким чином положення КАС України визначають умови, виконання яких є обов'язковим для задоволення заяви про зміну способу або порядку виконання рішення.
Зміна на підставі ст. 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Водночас, за приписами ч. 1 ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання на всій території України, незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов'язання вчинити дії чи стягнення з нього коштів).
Тобто, в будь-якому разі судове рішення, ухвалене на користь позивача має бути виконане.
Суд зазначає, що викладені в заяві обставини не є тими підставами, які зумовлюють необхідність зміни способу та порядку виконання рішення суду.
Суд зазначає, що питання самовільного залишення частини позивачем не було предметом судового розгляду. До того ж, спірна винагорода повинна бути нарахована позивачеві за період до моменту призупинення позивачем проходження військової служби.
Таким чином, у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення суду, слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 248, 256, 293-297, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду від 29.01.2024 року у справі №160/32626/23 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня її складення.
Суддя Л.Є. Букіна