03 червня 2025 рокуСправа №160/4424/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, у якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в призначені пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №047250022983 від 14.09.2024 року, згідно якого ОСОБА_1 відмовлено в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.03.1989 року, з 06.08.1990 року по 26.05.1992 року, з 23.03.1993 року по 30.04.1994 року, з 30.04.1994 року по 05.12.1995 року, з 10.04.1996 року по 17.11.1997 року та відмовлено в призначенні пенсії за віком в зв'язку з досягнення пенсійного віку 55 років:
визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виражені у відмові викладеній у листі № 69598-51361/О-01/8-0400/24 від 30 грудня 2024 року в зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.03.1989 року, з 06.08.1990 року по 26.05.1992 року, з 23.03.1993 року по 30.04.1994 року, з 30.04.1994 року по 05.12.1995 року, з 10.04.1996 року по 17.11.1997 року - протиправними;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.03.1989 року, з 06.08.1990 року по 26.05.1992 року, з 23.03.1993 року по 30.04.1994 року, з 30.04.1994 року по 05.12.1995 року, з 10.04.1996 року по 17.11.1997 року - запис №4 від 06.08.1990 року прийнято в колгосп імені Горького Нікопольського району Дніпропетровської області в Капуловецьку будівельну бригаду каменщиком; запис №5 від 26.05.1992 року звільнений з роботи за власним бажанням згідно поданої заяви; запис №8 від 23.03.1993 року прийнято в колгосп імені Горького Нікопольського району Дніпропетровської області на роботу в бригаду №9 трактористом; запис №9 від 30.04.1997 року звільнений по переводу в колгосп Капуловський в зв'язку з припиненням колгоспу; запис №10 від 30.04.1994 року прийнятий по переводу в колгосп Капуловський в зв'язку з розукрупненням колгоспу Горького та призначений трактористом польовим; запис №11 від 05.12.1995 року звільнений з роботи за прогули; запис №12 від 10.04.1996 року прийнятий на роботу в Рибколгосп КРСП імені Сірка рибалкою; запис №13 від 17.11.1997 року звільнений за власним бажанням;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , пенсію за віком по досягненню 55 років зі зниженням пенсійного віку як потерпілому від наслідків аварії на ЧАЕС 3-ї категорії, що дає право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років при наявності страхового стажу не менше 15 років (ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») з 18 вересня 2024 року (дня звернення до відповідача з відповідною заявою).
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач статус потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС 3-ї категорії, що дає йому право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років при наявності страхового стажу не менше 15 років. Так, 18.09.2024 року позивач звернувся до УПФ з заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років. Проте, рішенням № 047250022983 від 24.09.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області відмовило в призначенні пенсії, так як страховий стаж складає 16 років 10 місяців 18 днів, а для призначення пенсії необхідно страхового стажу 18 років (27 років - 9 років) відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», період проживання в зоні безумовного (обов'язкового) відселення станом на 01 січня 1993 року складає 11 місяців 28 днів, до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі ім. Горького згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.03.1989 року, з 06.08.1990 року по 26.05.1992 року, з 23.03.1993 року по 30.04.1994 року, з 30.04.1994 року по 05.12.1995 року, з 10.04.1996 року по 17.11.1997 року у зв'язку з відсутністю уточнюючої довідки про встановлений та вироблений мінімум вихододнів в колгоспі. В грудня 2024 року враховуючи положення Порядку № 637 він звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області з заявою, щоб заслухали свідків, так як архіви колгоспу ім. Горького не збереглися. Проте, листом № 69598-51361/О-01/8-0400/24 від 30 грудня 2024 року позивачу було відмовлено зарахувати спірний стаж роботи в колгоспі до страхового стажу та рекомендовано звернутися до будь-якого територіального відділу з обслуговування громадян заявою та документами для подальшого їх розгляду на комісії. Позивач уважає рішення та дії пенсійного органу протиправними, які позбавляють його права на призначення пенсії.
17 лютого 2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
27 лютого 2025 року до суду надійшов відзив відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області, у якому просив у задоволенні позовних вимог позивачки відмовити у повному обсязі. На обґрунтування своєї позиції зазначили, що Позивач має право на зниження пенсійного віку та стажу відповідно до статті 55 Закону № 796-XII на 9 років. Однак, на момент звернення за призначенням пенсії у Позивача відсутній необхідний страховий стаж тривалістю 18 років. Позивачу до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10 березня 1989 року виданої Позивачу з 06 серпня 1990 року по 26 травня 1992 року, з 23 березня 1993 року по 30 квітня 1994 року, з 30 квітня 1994 року по 05 грудня 1995 року, з 10 квітня 1996 року по 17 листопада 1997 року, оскільки не вказано відпрацьовану кількість трудоднів. Подана згідно Порядку № 637 уточнююча довідка № 15 від 04 вересня 2024 року не може бути прийнята до уваги, оскільки інформація про вироблені вихододні в ній також відсутня, а датою протоколу про прийняття в колгосп зазначено 2024 рік. Довідку № 15 від 04.09.2024 року не прийнято до уваги, оскільки інформація про вироблені вихододні в ній також відсутня, а дату протоколу про прийняття в колгосп зазначено як 2024 рік.
15 травня 2025 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування своєї позиції посилалися, У тих випадках, коли періоди роботи зараховуються до стажу роботи на підставі показань свідків, один із яких свідчить про роботу заявника за більший період, ніж інші, встановленим вважається період, який підтверджений двома або більше свідками (пункт 25 Порядку № 637). Враховуючи положення Порядку № 637, для підтвердження періоду роботи в колгоспі показаннями свідків, в тому числі і після 1965 року, достатньо документів про ліквідацію колгоспу, довідок архівних установ про відсутність в архівних фондах документів колгоспу, показань свідків (з урахуванням вимог пункту 25 Порядку № 637), які б знали заявника по спільній з ним роботі в колгоспі, та їх документів про роботу в колгоспі за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Позивач 02.12.2024 у довільній формі звернувся до Головного управління із заявою про заслуховування свідків для підтвердження факту роботи. Листом відділу обслуговування громадян № 20 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління від 03.12.2024 № 0400-010223-8/239372 (лист суду наданий) повідомлено Позивача, що у зв'язку з надходженням рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років йому необхідно подати заяву про призначення пенсії (особисто або через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг). Відповідно до пункту 1.1. Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником згідно встановленого додатком 1 до цього порядку формою до територіального органу Пенсійного фонду України. Відповідна заява за встановленою формою Позивачем не подана.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 18 вересня 2024 року, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за місцем свого проживання, із заявою щодо призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII.
Вказана заява та наданими до неї документами щодо призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності, розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 24 вересня 2024 № 047250022983 відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 18 років. На обґрунтування рішення зазначили, що на момент звернення Позивач досяг віку 55 років ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Страховий стаж склав - 16 років 10 місяців 18 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі ім. Горького, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.03.1989 року, з 06.08.1990 року по 26.05.1992 року, з 23.03.1993 року по 30.04.1994 року, з 30.04.1994 року по 05.12.1995 року, з 10.04.1996 року по 17.11.1997 року у зв'язку з відсутністю уточнюючої довідки про встановлений та вироблений мінімум вихододнів в колгоспі. Довідку № 15 від 04.09.2024 року не прийнято до уваги, оскільки інформація про вироблені вихододні в ній також відсутня, а дату протоколу про прийняття в колгосп зазначено як 2024 рік. (а.с. 14).
Позивач для підтвердження страхового стажу у спірний період звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 02 грудня 2024 року, у якій просив заслухати показання свідків які працювали разом з ним у період та можуть підтвердити факт його роботи з виробленням необхідного мінімум трудовиходів.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за результатом розгляду заяви від 02.12.2024 року листом від 30.12.2024 року № 69598-51361/О-01/8-0400/24 позивача повідомило, зокрема, що відповідно до пункту 2 Порядку підтвердження трудового стажу на підставі показів свідків здійснюється органами Пенсійного фонду. Для вирішення питання підтвердження стажу роботи в колгоспі необхідно звернути відповідною заявою до будь-якого територіального відділу обслуговування громадян (сервісного центру) із заявою та документами для подальшого направлення документа розгляд Комісії з питань підтвердження трудового стажу на підставі показань свідків Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Позивач не погодившись із рішенням головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та діями головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.
У положеннях ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-ІV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із ст. 9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Згідно з абзацом 1 частини 2 цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Приписами ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; військова служба.
При цьому, суд зазначає що положеннями ст.62 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В той же час, відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як передбачено п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Водночас, суд зазначає, що згідно з пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно зі статтею 101 Закону України Про пенсійне забезпечення органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Згідно із частиною 3 статті 44 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Як встановлено судом, разом із заявою про призначення пенсії позивачем надано трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_1 від 10 березня 1989 року.
Водночас, судом встановлено, що до страхового стажу позивача не було зараховано період роботи з 06 серпня 1990 року по 26 травня 1992 року, з 23 березня 1993 року по 30 квітня 1994 року, з 30 квітня 1994 року по 05 грудня 1995 року, з 10 квітня 1996 року по 17 листопада 1997 року, у зв'язку з відсутністю уточнюючої довідки про встановлений та вироблений мінімум вихододнів в колгоспі. Подана згідно Порядку № 637 уточнююча довідка № 15 від 04 вересня 2024 року не може бути прийнята до уваги, оскільки інформація про вироблені вихододні в ній також відсутня, а датою протоколу про прийняття в колгосп зазначено 2024 рік.
Отже, надаючи оцінку вказаному, суд зазначає, що положення статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з'їздом колгоспників 27.11.1969, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно із пунктом 6 Основних Положень, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Крім того, суд вважає за необхідне вказати на встановлений зразок трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
З аналізу викладеного вище вбачається, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі).
Під час розгляду справи встановлено, що позивачем до відповідача було подано трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_1 від 10 березня 1989 року, згідно з якої позивач у спірні періоди з 06 серпня 1990 року по 26 травня 1992 року, з 23 березня 1993 року по 30 квітня 1994 року, з 30 квітня 1994 року по 05 грудня 1995 року, з 10 квітня 1996 року по 17 листопада 1997 року працював у колгоспі.
Судом за даними трудової книжки колгоспника встановлено, за спірний період трудова книжка позивача має відомості, про встановлені та відпрацьовані трудодні та отриману заробітну плату. Таким чином вказана трудова книжка містить необхідну інформацію (в тому числі і посилання на відпрацьовані трудодні, отриману заробітку плату), яка підтверджує трудову діяльність позивача у спірний період.
Водночас, суд зауважує, що за даними трудової книжки колгоспника, позивач у спірний період не в повному обсязі відпрацював встановлений мінімум трудоднів, проте причин такого невиконання трудова книжка не містить, а саме у:
1989 прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві за рік 260, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві за рік 60;
1990 прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві за рік 90, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві за рік 79;
1991 прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві за рік 250, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві за рік 246;
1992 прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві за рік 99, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві за рік 95;
1993 прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві за рік 198, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві за рік 216;
1994 прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві за рік 250, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві за рік 206;
1995 прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві за рік 195, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві за рік 129;
1996 прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві за рік 198, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві за рік 190;
1997 прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві за рік 221, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві за рік 217 (а.с. 17).
Суд, зауважує, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Таким чином у трудовій книжці колгоспника міститься інформація про встановлений мінімум трудоднів за спірний період та кількість фактично відпрацьованих людино-днів за рік, розмір заробітної плати, що у повній мірі надає можливість органам Пенсійного фонду провести обчислення та зарахування зазначених періодів до страхового стажу позивача, час роботи в колгоспі за фактичною тривалістю.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на відсутність довідки про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих трудоднів за спірні періоди, оскільки відсутність такої довідки не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні (обрахунку) пенсії, з огляду на те, що вказана інформація наявна у трудовій книжці колгоспника позивача, а тому додаткового підтвердження уточнюючою довідкою не потребує.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи в зарахуванні роботи позивача у період з 06 серпня 1990 року по 26 травня 1992 року, з 23 березня 1993 року по 30 квітня 1994 року, з 30 квітня 1994 року по 05 грудня 1995 року, з 10 квітня 1996 року по 17 листопада 1997 року в колгоспі згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 10 березня 1989 року до його страхового стажу, у зв'язку з відсутністю уточнюючої довідки про встановлений та вироблений мінімум вихододнів в колгоспі, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 24 вересня 2024 № 047250022983 про відмову в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимог зобов'язального характеру.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу/призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Суд не є тим органом, якому надані повноваження в сфері призначення пенсій. Суд не може підміняти компетентний орган, не може перебирати на себе функції призначення пенсії щодо самостійного розрахунку стажу, оскільки такі повноваження не входять до компетенції судів.
Суд уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, та не уповноважений на підрахунок стажу для призначення пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, як структурний підрозділ органу, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії за віком, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2. Порядку № 22-1, рішення якого про відмову в призначенні пенсії оскаржив позивач.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд з урахуванням ч. 1 ст. 2 КАС України та ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає, що належним способом захисту прав, свобод, інтересів позивача, буде скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 24 вересня 2024 № 047250022983 про відмову в призначенні пенсії, як протиправне та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.09.2024 року про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.
З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зарахування спірного стажу не підлягають задоволенню, оскільки це питання буде вирішуватися, саме Головним управління Пенсійного фонду України у Волинській області, тобто тим пенсійними органом рішення, якого було скасовано судом.
Аналогічний висновок викладено у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі № 340/9245/21, від 08 березня 2023 у справі № 160/11878/22, від 05 квітня 2023 року у справі 160/11235/22, від 05 квітня 2023 року у справі 340/3832/22.
Суд зауважує, що позивач у цій справі не скаржує дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неналежного розгляду його заяви від 02 грудня 2024 року, оскільки саме органи Пенсійного фонду України проводять опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку № 637, чого Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не здійснило, а повідомило позивача про необхідність подання заяви про призначення пенсії.
Посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на лист від 03.12.2024 року № 0400-010223-8/239372, у якому позивачу повідомлялось про наявність рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, не має правового значення у цій справі, оскільки рішення Комісії стосувалося пільгового стажу за списком № 1 у період роботи у Нікопольському південнотрубному заводі з 18.04.1989 по 23.07.1990 року, а не питання зарахування стажу на підставі книжки колгоспника.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 605,60 грн.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з перебуванням судді Коренева А.О. на лікарняному рішення у справі прийнято у перший робочий день судді - 03.06.2025р.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 24 вересня 2024 № 047250022983 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.09.2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (ЄДРПОУ-13358826) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев