Номер провадження 22-ц/821/1042/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №692/372/25 Категорія: на ухвалу Чепурний О. П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
03 червня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіГончар Н.І.,Сіренко Ю.В.
секретар Широкова Г.К.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бовшика Миколи Юрійовича на ухвалу Драбівського районного суду Черкаської області від 16.04.2025(повний текст складено 16.04.2025,суддя в суді першої інстанції Черпурний О. П.) про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способу участі батька у вихованні дитини,
у квітні 2025 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способу участі батька у вихованні дитини.
Також 11.04.2025 ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача надати йому можливість спілкуватися з сином за допомогою відеозв'язку, а також повідомляти його про матеріальний стан, фізичне здоров'я, розвиток та потреби дитини. З урахуванням збереження емоційного зв'язку дитини з батьком, віку дитини та того, що він проживає у Республіці Польща, а син разом з матір'ю в Україні, вважає, що вищевказаний графік та спосіб спілкування буде достатнім для забезпечення прав та інтересів дитини.
Ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 16.04.2025 вказану заяву про забезпечення позову задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом надання ОСОБА_2 можливості спілкування з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою відозв'язку без завад сторонніх, кожного тижня, раз у три дні, зокрема у кожний вівторок, четвер та у неділю у вільний від роботи відповідача час, а також за першою вимогою позивача повідомляти інформацію щодо матеріального стану, фізичного здоров'я, розвитку та потреб дитини, фактичного місця проживання, перебування дитини, а у разі настання змін, повідомити про це особисто ОСОБА_2 не пізніше наступного дня настання таких обставин. Заходи забезпечення позову вжито до закінчення розгляду цивільної справи по суті та набрання по ній рішенням законної сили.
Суд першої інстанції вказав, що такий захід забезпечення позову буде сприяти відновленню довірчих відносин та емоційного контакту між батьком та дитиною, відповідатиме інтересам як батька, так і дитини, та зможе усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції представник ОСОБА_1 адвокат Бовшик М. Ю. подав 24.04.2025 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на відсутність доказів на підтвердження факту перешкоджання матір'ю дитини у спілкуванні із батьком. Також зазначає, що протягом останніх двох років батько усунувся від спілкування, рідко телефонує до сина, а інформацією щодо матеріального стану, фізичного здоров'я сина, тощо, має цікавитися сам, а не перекладати обов'язок про надання йому такої інформації на матір дитини.
Відзиву на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходило.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що 02.04.2025 до Драбівського районного суду Черкаської області надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини.
Із позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють можливості батька регулярно спілкуватися із дитиною.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що такий захід забезпечення позову буде сприяти відновленню довірчих відносин та емоційного контакту між батьком та дитиною та відповідатиме інтересам обох.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до матеріалів справи предметом позову є усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способу участі батька у вихованні сина.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що необхідність застосування заходів забезпечення позову зумовлена метою запобігання втрати емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком, погіршення ними психоемоційного контакту на період розгляду справи в суді, який може бути тривалим.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені ст.150 ЦПК України, пункти 2, 3 частини першої якої, в тому числі, передбачають забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії та встановлення обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року всі дії стосовно дітей органів соціального забезпечення, судів, адміністративних чи законодавчих органів повинні бути спрямовані на якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Держави-учасниці повинні забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручі до уваги права і обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
В ухвалі Верховного Суду від 25.08.202 в справі №466/2317/20, постанові Верховного Суду від 25.11. 202 в справі № 760/15413/19, ухвалі Верховного суду від 03.03.2021 у справі №756/326/20 зазначено, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із батьком. А тому, з метою запобігання втрати емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання дитини, суд вважає за необхідне застосування заходу забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову.
Обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом надання йому можливості спілкуватися з сином за допомогою відеозв'язку протягом певного проміжку часу дійсно спрямований на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з батьком.
При цьому тривалий розгляд справи без можливості спілкування дитини з батьком може призвести до втрати емоційного контакту, що в свою чергу ускладнить чи зробить неможливим виконання можливого судового рішення про задоволення позову, оскільки може призвести до втрати емоційного контакту.
Водночас, заходи забезпечення позову в частині зобов'язання відповідача за першої вимоги повідомляти позивачу інформацію щодо матеріального стану, фізичного здоров'я, розвитку та потреб дитини, фактичного місця проживання, перебування дитини можуть створити складнощі та є додатковими зобов'язаннями для матері перед батьком дитини, яких не передбачено чинним законодавством України, згідно до якого навпаки: мати з батьком мають рівні права та обов'язки по відношенню до своєї дитини, та батько має право і зобов'язаний піклуватися про дитину в тому самому обсязі, що і мати, та повинен сам контролювати процес його навчання та розвитку.
Вказані заходи не стосуються предмету позову, та не впливають на можливість фактичного виконання в майбутньому рішення суду за позовними вимогами батька про визначення способу участі батька у вихованні дитини, а тому такі заходи забезпечення позову вжиті бути не можуть.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо часткового задоволення апеляційної скарги та зміни ухвали суду першої інстанції від 16.04.2025 шляхом її скасування в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача за першою вимогою позивача повідомляти інформацію щодо матеріального стану, фізичного здоров'я, розвитку та потреб дитини, фактичного місця проживання, перебування дитини, а у разі настання змін, повідомити про це особисто ОСОБА_2 не пізніше наступного дня настання таких обставин.
При цьому, колегія суддів зауважує, що задоволення клопотання про забезпечення позову в частині надання позивачу можливості спілкування з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою відозв'язку, не порушує права відповідача, як матері, оскільки забезпечення позову є процесуальною дією тимчасового характеру, а не вирішенням спору по суті.
Керуючись ст.ст. 150, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
апеляційну скаргу - задовольнити частково.
Ухвалу Драбівського районного суду Черкаської області від 16.04.2025 у цій справі змінити, скасувавши в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_1 за першою вимогою позивача повідомляти інформацію щодо матеріального стану, фізичного здоров'я, розвитку та потреб дитини, фактичного місця проживання, перебування дитини, а у разі настання змін, повідомити про це особисто не пізніше наступного дня настання таких обставин .
У цій частині заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову - відхилити.
У решті ухвалу Драбівського районного суду Черкаської області від 16.04.2025 у цій справі - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 04.06.2025.
Суддя-доповідач
Судді