Номер провадження 22-ц/821/950/25 Справа № 697/2183/24 Категорія: на ухвалу Головуючий по 1 інстанції Сивухін Г.С. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.
03 червня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
секретар Широкова Г.К.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2
представник ОСОБА_1 - адвокат Шишка Руслан Іванович
представник ОСОБА_3 - адвокат Бодачевський Ростислав Валерійович
відповідачі - ОСОБА_3 , Канівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
треті особи - Міністерство оборони України, Головне управління пенсійного фонду України в Черкаській області, Служба захисту дітей виконавчого комітету Ліплявської сільської ради
особа, що подала апеляційну скаргу: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Канівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: Міністерство оборони України, Головне управління пенсійного фонду України в Черкаській області, Служба захисту дітей виконавчого комітету Ліплявської сільської ради про встановлення факту батьківства та розподіл одноразової грошової допомоги між членами сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця, стягнення грошових коштів з членів сім'ї на користь малолітньої дитини загиблого (померлого) військовослужбовця, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , Канівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: Міністерство оборони України, Головне управління пенсійного фонду України в Черкаській області, Служба захисту дітей виконавчого комітету Ліплявської сільської ради про встановлення факту батьківства та розподіл одноразової грошової допомоги між членами сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця, стягнення грошових коштів з членів сім'ї на користь малолітньої дитини загиблого (померлого) військовослужбовця.
Під час розгляду справи, від представника ОСОБА_1 - адвоката Шишки Р.І. до суду надійшло клопотання про проведення посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, в якій сторона позивача просила суд призначити зазначену експертизу, на вирішення якої поставити питання:
чи є ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 біологічним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Клопотання обґрунтовано тим, що в період спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 у сторін народився син ОСОБА_2 , який на даний час є малолітнім. Оскільки сторони не перебували у шлюбі, тому запис про батька в свідоцтві про народження дитини був зроблений позивачем у відповідності до вимог ст. 135 СК України з її слів.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 загинув під час виконання бойового завдання. Предметом спору у цивільній справі є встановлення факту батьківства та розподіл одноразової грошової допомоги між членами сім'ї загиблого військовослужбовця та стягнення грошових коштів з членів сім'ї на користь малолітньої дитини загиблого військовослужбовця. Враховуючи предмет спору, заявлені позовні вимоги та наявні в матеріалах справи докази, сторона позивача вважає, що для повноти та об'єктивності встановлення обставин у справі, висновок судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи буде мати важливе значення, тому до суду було заявлено відповідне клопотання. При цьому зазначено, що в КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради в архіві можуть зберігатися гістологічні препарати загиблого ОСОБА_4 в парафінованих блоках, які можуть бути використані при дослідженні встановлення факту батьківства, тому саме цій експертній установі слід доручити проведення експертизи.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 березня 2025 року клопотання про призначення експертизи задоволено.
Призначено у справі посмертну судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання:
Чи є ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?
Виконання експертизи доручено експертам КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.
Зобов'язано сторони за викликом експерта для надання біологічних зразків та всіх інших необхідних даних. Для проведення експертизи використати використати біологічний матеріал загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_4 , а саме гістологічні препарати, які зберігаються в парафінових блоках в архіві КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради.
Доручено комунальній установі «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» проведення відбору біологічних зразків для генетичного дослідження у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлення генетичного матеріалу до експертної установи КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради.
Оплату за проведення експертизи покладено на сторону, яка заявила клопотання про проведення експертизи та роз'яснено сторонам про наслідки ухилення від участі в експертизі. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.
Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що в позовній заяві позивачем заявлено вимогу про встановлення факту батьківства, тому для з'ясування обставин, що мають значення для справи необхідні спеціальні знання у галузі медицини, а відтак призначення відповідної експертизи необхідне для правильного вирішення спору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 березня 2025 року та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час постановлення ухвали, судом першої інстанції не було з'ясовано, чи перебувають в КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради гістологічні препарати, які зберігаються в парафінових блоках в архіві щодо загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_4 . Чи можливо у такий спосіб, як просить сторона позивача провести судову експертизу для встановлення батьківства. Сторона скаржника не була присутня в судовому засіданні 17 березня 2025 року, при цьому адвокат Бодачевський Р.В. направляв до суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з хворобою, однак вказане клопотання залишено поза увагою судом першої інстанції, тому сторона відповідача була позбавлена можливості викласти свої заперечення щодо призначення експертизи. На думку скаржника, всі зазначені обставини підлягають з'ясуванню із заслуховуванням всіх учасників процесу перед постановленням ухвали про призначення експертизи, тому така ухвала підлягає до скасування, оскільки судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Від представника ОСОБА_3 - адвоката Бодачевського Р.В. надійшла заява про розгляд справи у його відсутність та відсутність відповідача ОСОБА_3 .
Інші учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.
Заслухавши доповідь головуючого, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі висновками експертів.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судова експертиза як один із засобів доказування, сприяє всебічному, повному й об'єктивному дослідженню обставин справ, постановленню законних і обґрунтованих судових рішень.
Згідно положень ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
За змістом ч. 1 ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до ст. 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у ч. 3 ст. 128 цього Кодексу.
Тобто, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до ч. 1 ст. 130 СК України є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим.
Крім того, для з'ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема, призначення судової молекулярно-генетичної експертизи.
У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 зроблено висновок по застосуванню ст. 130 СК України та вказано, що «закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).
У справі «Міфсуд проти Мальти» (Mifsud v. Malta, заява № 62257/15, рішення набуло статусу остаточного 29 квітня 2019 року) ЄСПЛ повторив, що ДНК-тест це науковий метод, наявний для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.
Таким чином, висновок судової молекулярно-генетичної експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства.
За такого правового регулювання питання про встановлення факту батьківства, яке порушено перед судом у цій справі, висновок суду першої інстанції про необхідність призначення судової молекулярно-генетичної експертизи є обґрунтованим, так як біологічне походження дитини від певного чоловіка не можливо визначити у інший спосіб.
Апеляційним судом відхиляються доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції не було враховано думку всіх учасників справи і розгляд питання про призначення експертизи в порушення вимог процесуального законодавства був проведений без участі представника відповідача, який у зв'язку з хворобою подав клопотання про відкладення розгляду справи. Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні 06 лютого 2025 року розгляд справи було відкладено на 05 березня 2025 року в зв'язку з ознайомленням сторін з клопотанням сторони позивача про призначення експертизи. 04 березня 2025 року представник ОСОБА_3 - адвокат Бодачевський Р.В. подав до суду заяву про відкладення розгляду справи (Т.1 а.с. 92) з підстав його залучення в іншому судовому процесі.
05 березня 2025 року судове засідання відкладено на 17 березня 2025 року, що підтверджується довідкою суду (Т.1 а.с. 99). 17 березня 2025 року представником відповідача подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи (Т.1 а.с. 114) у зв'язку з хворобою.
Оскільки представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про день, час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, суд першої інстанції у відповідності до встановленим вимог ЦПК України дійшов обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторони відповідача. При цьому, заперечень на клопотання про призначення експертизи від відповідача ОСОБА_3 та її представника не надходило. Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду щодо необхідності призначення відповідної експертизи не спростовують. Таким чином, аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржувана судова ухвала постановлена без додержання норм матеріального і процесуального права, тому подана апеляційна скарга має бути залишена без задоволення.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 березня 2025 року про призначення експертизи у даній справі слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 03 червня 2025 року.
Судді