Справа № 645/8225/19 Номер провадження 11-кп/814/624/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
28 травня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12019220460001223 за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_8 та в її інтересах захисника - адвоката ОСОБА_9 на вирок Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 19 лютого 2024 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Харкова Харківської області, громадянку України, із середньою спеціальною освітою, розлучену, не працюючу, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судиму,
визнано винуватою та засуджено:
- за ч. 1 ст. 115 КК України на 9 років позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 190 КК України на 2 роки обмеження волі. На підставі ст. 49 КК України звільнено від призначеного покарання у зв?язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
- за ч. 1 ст. 357 КК України на 1 рік обмеження волі. На підставі ст. 49 КК України звільнено від призначеного покарання у зв?язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Строк покарання визначено рахувати з 19.02.2024.
Зараховано у строк покарання період перебування під вартою з 30.09.2019 по 19.02.2024 включно.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу, речових доказів, процесуальних витрат.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
Епізод № 1
У ніч з 17 на 18 березня 2019, ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , в ході сварки на грунті побутових відносин зі своєю матір'ю ОСОБА_10 , умисно, з метою позбавлення життя потерпілої, взяла еластичну стрічку, підійшла ззаду до матері та, закинувши стрічку на шию потерпілої, почала з силою здавлювати, тримаючи за краї обома руками, доки ОСОБА_10 не припинила подавати ознак життя.
Надалі ОСОБА_8 , бажаючи приховати сліди злочину, замотала труп ОСОБА_10 у чорні поліетиленові пакети, зв'язавши руки, ноги та голову харчовою плівкою та віднесла його до недобудови за адресою: АДРЕСА_4 , яка розташована неподалік від місця її проживання, де і залишила, замаскувавши сухим гіллям, листям та побутовим сміттям. Труп потерпілої було виявлено 17.05.2019 випадковим перехожим.
Епізод № 2
Після цього, наприкінці 2019 року, ОСОБА_8 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 , умисно, з корисливих мотивів, в одній із кімнат знайшла та незаконно привласнила видану АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_10 банківську картку, яка є офіційним документом.
Епізод № 3
Крім того, ОСОБА_8 , привласнивши банківську картку, видану АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 на ім'я її матері ОСОБА_10 , будучи обізнаною, що остання померла, умисно, з корисливим мотивом, не повідомила Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області про факт смерті матері, у зв?язку з чим на карту продовжували нараховуватися пенсійні виплати.
Далі, ОСОБА_8 , умисно, з корисливим мотивом, ввівши відомий їй пін-код на привласнену нею банківську картку, видану АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 на ім'я її матері ОСОБА_10 неодноразово знімала грошові кошти, які належали Головному управлінню пенсійного фонду України в Харківській області, а саме:
- 13.04.2019, у період часу з 13 год. 48 хв. по 13 год. 50 хв., через банкомат №5479, розташований за адресою: м. Харків, проспект Петра Григоренка, буд. 4-В, чотирма транзакціями зняла грошові кошти на загальну суму 3 200 грн.;
- 10.05.2019, у період часу з 07 год. 05 хв. по 07 год. 06 хв., через банкомат №8867, розташований за адресою: м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 2-А, чотирма транзакціями зняла грошові кошти на загальну суму 2 400 грн.;
- 07.06.2019, у період часу з 18 год. 42 хв. по 18 год. 43 хв., через банкомат №8273, розташований за адресою: м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 1 трьома транзакціями зняла грошові кошти на загальну суму 1 800 грн.;
- 09.07.2019, у період часу з 17 год. 35 хв. по 17 год. 39 хв., через банкомат №0621, розташований за адресою: м. Київ, вул. Північна, буд. 46, двома транзакціями зняла грошові кошти на загальну суму 2 000 грн.;
- 09.07.2019, у період часу з 19 год. 31 хв. по 19 год. 32 хв., через банкомат №8867, розташований за адресою: м. Київ, вул. Марини Раскової, буд 2-А, зняла грошові кошти в сумі 2 000 грн.;
- 10.09.2019, о 07 год. 22 хв., через банкомат №6273, розташований за адресою: м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 1-А, зняла грошові кошти на загальну суму 2 000 грн.
В апеляційній скарзі обвинувачена із урахуванням наданих доповнень просить скасувати вирок суду у зв?язку із неповнотою судового розгляду та направити кримінальне провадження на новий розгляд до суду першої інстанції чи ухвалити новий вирок.
Зарахувати у строк покарання період попереднього ув?язнення з 30.09.2019 по 19.02.2024 із розрахунку один день попереднього ув?язнення за два дні позбавлення волі, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що під час розгляду справи у суді не було допитано свідків, не досліджено відео з місця виявлення трупу та технічні носії, на яких записано судові засідання не відповідають вимогам, оскільки на них відсутній відеозапис судових засідань та неякісний звукозапис.
Вважає, що показання потерпілої не відповідають дійсності, оскільки вона протягом останніх 4 років не спілкувалася з померлою.
Звертає увагу, що її незаконно затримали працівники поліції за відсутності захисника та вимусили давати показання. Крім того, у матеріалах справи відсутній протокол затримання.
Вважає, що під час розгляду кримінального провадження було порушено правила підсудності.
Також, просить зменшити суму шкоди, враховуючи її вік та відсутність прибутків.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вирок місцевого суду та виправдати ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих злочинів у зв?язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_8 не вчиняла інкримінованих кримінальних правопорушень та надавала пояснення в результаті застосування щодо неї працівниками поліції недозволених методів досудового розслідування.
Крім того, обвинувачена зазначає, що в період з березня 2019 по 27.09.2019 проживала у м. Київ, а пенсійну картку потерпіла їй передала добровільно для сплати комунальних послуг.
Звертає увагу, що висновки судово медичних експертиз трупа ОСОБА_10 №10-12/1019-С/19 від 15.06.2019, №10-14/17/10-12/1019-с/19 від 10.11.2019, №10-14/17/20-12/1019-с/19 від 18.12.2019 та дані слідчого експерименту за участі обвинуваченої містять розбіжності щодо дати смерті потерпілої та механізму нанесення їй тілесних ушкоджень.
Так обвинувачена під час слідчого експерименту стверджувала, що у момент спричинення тілесних ушкоджень потерпілій вона знаходилася спереду від неї, що суперечить висновку експертизи, відповідно до якого особа спричинила тілесні ушкодження, знаходячись позаду ОСОБА_10 .
Також пояснення обвинуваченої, надані під час проведення слідчого експерименту, висновок експертизи №10-12/1019-С/19 від 18.05.2019 та пояснення експерта у судовому засіданні містять суперечності щодо можливості потерпілої чинити опір під час спричинення їй ушкоджень. У зв?язку з чим стороною захисту було заявлено клопотання про проведення комплексної судово-медичної експертизи, у задоволенні якого місцевий суд відмовив.
Звертає увагу, що суд безпосередньо не допитав свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а лише врахував показання, прослухавши аудіозапис їх допиту під час попереднього судового розгляду. Звертає увагу, що зазначені свідки не були очевидцями події, а їх свідчення містять суперечності. Потерпіла ОСОБА_13 надавала показання з чужих слів.
Також просить врахувати, що розслідування у кримінальному провадженні за заявою ОСОБА_8 щодо застосування відносно неї заборонених методів досудового розслідування на момент ухвалення вироку не закінчене.
Звертає увагу, що відповідно до протоколу огляду зазначена слідча дія проводилася 17.05.2019 з 17:30 до 19:40, тоді як відомості до ЄРДР було внесено о 19:01 год., що є підставою для визнання протоколу огляду місця події від 17.05.2019 з додатками та протоколу визнання речовими доказами від 08.10.2019, які були виявлені та вилучені в ході огляду, недопустимими доказами.
Також протокол огляду складений з порушеннями ст. 104 та 105 КПК України. Зокрема, у протоколі не ідентифіковано учасників слідчої дії та не зазначено характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які було застосовано. Фототаблиця, долучена до протоколу огляду, не містить підпису слідчого.
Вказує, що огляд квартири було проведено на підставі заяви ОСОБА_13 , яка не є власницею житла, та слідчий лише наступного дня звернувся з клопотанням до слідчого судді, що є підставою для визнання протоколу огляду від місця події від 19.09.2019, протоколу огляду предметів від 08.10.2019, постанови про приєднання речових доказів від 08.10.2019 та всіх речових доказів, вилучених у результаті огляду, недопустимими доказами.
Також вважає що протокол пред?явлення речей для впізнання від 20.09.2019 є недопустимим доказом, оскільки слідчий в порушення вимог ст. 229 КПК України надав для впізнання ОСОБА_11 лише одну річ.
Просить визнати недопустимими доказами протокол огляду предметів від 20.09.2019, постанову про визнання речових доказів та передачу на відповідальне зберігання від 20.09.2019 та речові докази у вигляді 13 фотознімків, зроблених з телефону ОСОБА_11 , оскільки у матеріалах справи відсутній дозвіл на проведення слідчої дїї.
Звертає увагу, що в порушення вимог ст. 213 КПК України після затримання ОСОБА_8 не було складено протокол про її затримання та не повідомлено про даний факт її рідних. Повідомлення у Регіональний центр з НБВПД надійшло лише о 18 год. 20 хв. 27.09.2019, тобто через 72 год. після її фактичного затримання, що підтверджується витягом з Журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області.
Пояснення у відділенні поліції вона надала після застосування до неї працівниками поліції заборонених методів досудового розслідування. Крім того, обвинуваченій не було роз?яснено її права під час допиту та проведення слідчого експерименту.
Зважаючи на незаконне затримання ОСОБА_8 , просить визнати недопустимими доказами явку ОСОБА_8 з повинною, протокол слідчого експерименту від 28.09.2019 із додатком у вигляді диску з відеозаписом, постанову про приєднання до кримінального провадження речових доказів від 28.09.2019.
Також у протоколі слідчого експерименту відсутній підпис особи, яка здійснювала відеофіксацію. Також протокол не відповідає вимогам ст. 104 КПК України, оскільки у ньому не відображено послідовність дій учасників слідчої дії, відеофіксація дії проводилася не безперервно, не зазначено характеристики засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовувалися при проведенні слідчого експерименту.
Висновки експертів №10-12/1019-С/19 від 15.06.2019, №17-95-МКС/1019-С/19 від 20.05.2019, №16/1436-С/19 від 18.05.2019, №14/468-С/19 від 25.05.2019, №14/467-С/19 від 21.05.2019, №13-761/19 від 31.05.2019, №17-94-МКС/1019-С/19 від 18.05.2019, №9/436СЕ-19 від 24.06.2019, №14/878-С/19 від 02.10.2019, №10-14/17/10-12/1019-с/19 від 10.11.2019, №10-14/17/20-12/1019-с/19 від 18.12.2019 також вважає недопустимими доказами, оскільки у матеріалах справи відсутні ухвали слідчих суддів чи постанов слідчих, на підставі яких експертні дослідження були призначені. Крім того, у висновках відсутні підтвердження, що експертам, які проводили дослідження, роз?яснено про їх права та обов?язки.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, обвинувачену та її захисника в підтримку поданих апеляційних скарг, прокурора, який просив вирок суду залишити без змін, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 357 КК України, за обставин, викладених у вироку, та кваліфікація її дій є правильними і ґрунтуються на належних та допустимих доказах, що були безпосередньо досліджені в суді першої інстанції та отримали належну оцінку.
Обвинувачена ОСОБА_8 вину в інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях не визнала та зазначила, що умисне вбивство своєї матері ОСОБА_10 не вчиняла. При яких обставинах і коли була вбита її матір їй невідомо. Факту використання картки потерпілої та зняття з неї коштів не оспорювала, однак вказала, що картку їй надала сама потерпіла для оплати комунальних послуг за квартиру.
Разом з тим, винуватість ОСОБА_8 підтверджується такими доказами.
Потерпіла ОСОБА_13 зазначила, що є донькою ОСОБА_10 та рідною сестрою обвинуваченої ОСОБА_8 . Усередині вересня 2019 року від працівників поліції вона дізналася про виявлення трупу її матері ОСОБА_10 біля недобудови з ознаками насильницької смерті. Остання проживала разом з ОСОБА_8 в кв. АДРЕСА_2 , з якими вона спілкувалася рідко. Між матір'ю та нею виникали непорозуміння, тому вона не прагнула до більш тісних стосунків, хоча періодично телефонувала їй, цікавилася її життям. За життя ОСОБА_10 жалілася їй на сестру ОСОБА_8 , повідомляла про прояви агресії в її поведінці, хотіла жити в квартирі одна. Їхній батько давно проживав у м. Москві, з ним вона спілкувалася рідко, він вдруге одружився, а тому ОСОБА_10 у жодному разі не прийняла б рішення їхати до нього та не залишила б квартиру в м. Харкові. Її мати була дуже обачною, розсудливою, самостійною, економною, сама оплачувала комунальні послуги, а тому розпоряджатися своїми грошима ОСОБА_8 не дозволила б, навіть при собі носила банківські картки та телефон. Незважаючи на поважний вік, вона була здоровою, працювала прибиральницею у дитячому садку, відповідально ставилася до своєї роботи.
Апеляційні доводи обвинуваченої щодо надання потерпілою неправдивих показань не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, оскільки показання ОСОБА_13 є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими наявними у справі доказами. Показання потерпіла давала щодо фактів, які існували протягом тривалого часу та стосувались її родини, стосунків у сім'ї, характеристики родичів та їх звичок. Потерпіла обізнана про обставини проживання матері із сестрою, останнє місце роботи матері, її стан здоров'я. Тому доводи ОСОБА_8 про те що потерпіла протягом 4 років не спілкувалася з ОСОБА_10 є необґрунтованими.
Місцевим судом досліджено показання свідка ОСОБА_11 , яка в 2019 році працювала директором НВК №118 м. Харкова, де прибиральницею працювала ОСОБА_10 , та свідка ОСОБА_12 , яка також працювала у цьому ж дитячому садку та приятелювала з потерпілою. Свідки вказали, що востаннє бачили ОСОБА_10 у п'ятницю, 15.03.2019, а у понеділок остання вже не вийшла на роботу та на зв'язок не виходила. Різними шляхами вони намагалися з нею зв'язатися, однак це результатів не дало. ОСОБА_12 на прохання ОСОБА_11 ходила за місцем проживання потерпілої і залишила записку в дверях, однак ОСОБА_10 не відповідала. Потім ОСОБА_12 отримала з мобільного телефону ОСОБА_10 повідомлення про те, що та виїхала за кордон. Далі ОСОБА_11 направила повідомлення на мобільний телефон ОСОБА_8 , яка відповіла, що з матір'ю все гаразд і сама владнає всі питання з її звільненням. При цьому вона перерахувала близько 260 грн. за свою матір.
Доводи апелянтів про недопустимість цих показань свідків з огляду на те, що вони не були безпосередньо допитані судом, який постановив вирок, є безпідставними з огляду на таке.
Місцевий суд вжив вичерпних заходів щодо виклику в судове засідання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які до суду не з'явилися. З цих підстав суд правомірно вирішив дослідити показання цих свідків, які вони надавали в цьому кримінальному провадженні попередньому суду.
Оскільки фраза «суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання» (ч. 4 ст. 95 КПК), не може тлумачитися як безумовна заборона використання показань, які особа давала перед іншим складом суду у тій же справі, у відкритому судовому засіданні, у якому учасники провадження мали можливість безпосередньо їх слухати та ставити свідкам запитання, місцевий суд правильно визнав належними і допустимими доказами та врахував при ухваленні рішення показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , що кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19 листопада 2019 року у справі № 750/5745/15-к (провадження № 51-10195 км 18).
Показання потерпілої та свідків є логічними, послідовними та узгоджуються між собою та з іншими доказами, що були досліджені місцевим судом.
20.09.2019 працівниками поліції було оглянуто мобільний телефон «Xiaomi», яким користувалась свідок ОСОБА_11 . Під час огляду телефону виявлено SMS - листування ОСОБА_11 з ОСОБА_8 . Із наявної переписки вбачається, що обвинувачена повідомила колегам за місцем роботи матері про те, що потерпіла виїхала з міста Харкова та у неї все добре.
Оскільки огляд зазначеного мобільного телефону було проведено у відповідності до вимог ст. 223 та 237 КПК України за згодою ОСОБА_11 , яка ним користувалася, та від якої не надійшли заперечення щодо огляду телефону, доводи про визнання протоколу огляду телефону від 20.09.2019 та похідні від нього докази недопустимими, в ході апеляційного розгляду не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 17.05.2019 з додатками, на відкритій ділянці місцевості біля недобудови за адресою: м. Харків, просп. П. Григоренка, буд. 2/12-А було виявлено труп жінки.
Всупереч твердженням захисника, відповідно до ч.3 ст.214 КПК України у невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду.
У даному випадку було виявлено труп людини. Ця ситуація явно потребує термінового реагування, фіксації відомостей про обставини події та попереднього з'ясування, чи є ознаки злочину та чи є підстави для початку досудового розслідування. Тому доводи захисника про визнання цього доказу та отриманих під час його проведення речових доказів недопустимими з підстав проведення слідчої дії до внесення відомостей до ЄРДР, є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності переліку осіб, які брали участь у проведенні огляду місця події спростовуються даними, зазначеними на останній сторінці протоколу щодо переліку учасників слідчої дії та двох понятих.
Також на додатках наявні підписи експерта криміналіста ОСОБА_14 та слідчого ОСОБА_15 .
При цьому у протоколі відсутні зауваження та доповнення щодо проведення слідчої дії.
Відсутність технічних характеристик засобів відеофіксації у протоколі не є істотним порушенням та не тягне за собою визнання доказу недопустимим.
Враховуючи, що під час судового розгляду у місцевому суді сторона захисту не заявляла клопотань про дослідження відеозапису, долученого до протоколу огляду місця події від 17.05.2019, при цьому у вироку місцевий суд на зазначений відеозапис не посилається, доводи про визнання протоколу огляду місця події недопустимим доказом з підстав недослідження зазначеного відеозапису, є необґрунтованими.
Під час впізнання трупу від 19.09.2019 та 20.09.2019 свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_11 впізнали ОСОБА_10 .
Відповідно до висновку судової молекулярно - генетичної експертизи № 9/814СЕ-19 від 27.09.2019 встановлено біологічну спорідненість між зразком слини ОСОБА_13 та зразком крові особи, виявленої під час огляду місця події від 17.05.2019.
Відповідно до висновку судової медичної експертизи №10-12/1019-С/19 від 15.06.2019, у потерпілої встановлено загальноасфіктичні ознаки смерті, яка настала від дії петлі, що затягувалася не менше, ніж від однієї дії сторонньої руки, що здійснювалося зі значною силою у направленні спереду до заду зліва направо, в один і той же час. Враховуючи характер та локалізацію странгуляційної борозни на шиї ОСОБА_10 , направленні діючої сили, можливо вважати, що нападник міг знаходитися ззаду від неї. Причиною смерті ОСОБА_10 є механічна асфіксія від здавлювання шиї петлею сторонньою рукою.
Відповідно до висновку судово - медичної експертизи №10-14/17/20-12/1019-с/19 від 18.12.2019, не виключена можливість настання смерті в період часу з 17.03.2029 по 23.03.2019.
Крім того, допитаний місцевим судом експерт ОСОБА_16 роз'яснив суду, що надані ним висновки щодо дати настання смерті ОСОБА_10 не містять суперечностей. При першому дослідженні на трупі було виявлено суттєві гнильні зміни, а тому враховуючи динаміку розвитку трупних явищ, наявність виражених гнильних процесів, описаних в протоколі огляду місця події і виявлених при проведенні експертизи трупу в секційному залі моргу, можна було вважати, що смерть ОСОБА_10 настала в період часу, приблизно не більше, ніж 14 діб до проведення експертизи трупу в секційному залі. При цьому, з урахуванням обставин справи, з огляду на загортання трупу у харчову плівку, він зазначив, що не виключено можливість настання смерті в період часу з 17.03.2019 року по 23.03.2019 року.
Під час проведення слідчого експерименту від 28.09.2019 обвинувачена ОСОБА_8 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_17 за місцем свого проживання відтворила обставини вчиненого нею вбивства. Дана процесуальна дія зафіксована на відеозаписі, який переглянуто місцевим судом у судовому засіданні.
При цьому, всупереч апеляційним доводам захисника, складений за результатом цієї слідчої дії протокол відповідає вимогам ст. 240 та ст.104 КПК України, оскільки у ньому зазначені умови і результати слідчого експерименту.
Істотних суперечностей між викладеними обвинуваченою обставинами події та висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 колегія суддів не вбачає, оскільки подія відбувалась динамічно, що не виключає переміщення її учасників та супротив потерпілої, а експерт робив висновок щодо положення учасників та можливості вчинення активних дій потерпілою вже в момент її удушення.
Крім того, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №10-14/17/10-12/1019-с/19 від 10.11.2019, дані, наявні у висновку судово-медичної експертизи №10-12/1019-С/19 від 18.12.2019, не суперечать даним, наданим під час проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченої.
Тому підстав для визнання зазначених висновків експерта та протоколу проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 відсутні.
Відсутність на протоколі проведення слідчого експерименту від 28.09.2019 підпису особи, яка здійснювала відеофіксацію, та технічних характеристик засобів фіксації не є істотним порушенням КПК України та не тягне за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом. Разом з тим, слідча дія була проведена за участі ОСОБА_8 , її захисника та в присутності понятих у відповідності з вимогами статей 223, 240 КПК України. При цьому доповнення та зауваження учасників слідчої дії у протоколі відсутні. Отже вказаний доказ здобутий у передбачений законом спосіб, є належним і допустимим, тому місцевий суд правильно взяв його до уваги при вирішенні питання про встановлення винуватості обвинуваченої.
Твердження захисника щодо незаконного огляду квартири потерпілої та визнання з цих підстав недопустимим доказами протоколу огляду місця події від 19.09.2019, протоколу огляду предметів від 08.10.2019 та всіх речових доказів, вилучених у результаті огляду, спростовуються наявною у матеріалах кримінального провадження заявою ОСОБА_13 від 19.09.2019 про надання дозволу на проведення огляду квартири у якій проживала її померла мати ОСОБА_10 , що узгоджується із вимогами ч. 1 ст. 233 КПК України. Крім того, у відповідності до положень ч.3 ст.233 КПК України слідчий невідкладно після проведення огляду звернувся до слідчого судді Фрунзенського районного суду м.Харкова із клопотанням про проведення огляду житла та ухвалою від 20.09.2019 слідчим суддею було надано відповідний дозвіл.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 229 КПК України, з яких вбачається, що у разі відсутності інших однорідних речей, особі, яка впізнає, пропонується пояснити, за якими ознаками вона впізнала річ, яка їй пред'являється в одному екземплярі, відсутні підстави і для визнання недопустимим доказом протоколу впізнання халата потерпілої, про що вказує у своїй апеляційній скарзі захисник. Зазначена слідча дія була проведена з дотриманням вимог ст. 229 КПК України, у присутності 2 понятих. З огляду на особливість цих речей (одягу з трупа, що піддавався процесу гниття) та неможливості підібрати для впізнання інші однорідні речі без різких відмінностей у зовнішньому вигляді, місцевий суд при ухваленні вироку правильно послався на протокол пред?явлення речі для впізнання за фотознімками від 20.09.2019.
Оскільки відповідно до наявних у матеріалах справи доказів ОСОБА_8 не було затримано відповідно до ст. 208 КПК України, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою їй було обрано 30.09.2019 ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова, доводи про незаконне затримання ОСОБА_8 працівниками поліції, в ході якого було порушено її право на захист, та відсутність у матеріалах справи протоколу затримання обвинуваченої та апеляційні вимоги про визнання недопустимими доказами протоколу слідчого експерименту від 28.09.2019 за участю обвинуваченої є необґрунтованими.
Також колегія суддів враховує, що слідчий експеримент за участю ОСОБА_8 було проведено у присутності її захисника, зауважень та доповнень протокол не містить, тому підстав для визнання його недопустимим доказом колегія суддів не вбачає.
Крім того, доводи обвинуваченої та її захисника про застосування щодо ОСОБА_8 заборонених методів досудового розслідування спростовуються наявною у матеріалах справи постановою Другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві від 29.07.2024, відповідно до якої кримінальне провадження, відомості про кримінальні правопорушення у якому внесені до ЄРДР №62023170020003472 від 26.12.2023 за ч. 1 ст. 365 КК України на підставі заяви ОСОБА_8 про незаконну доставку її працівниками ВП №2 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області до суду для обрання запобіжного заходу, закрито у зв?язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Всупереч апеляційним доводам ОСОБА_8 , місцевим судом під час розгляду кримінального провадження не було порушено підсудність, оскільки відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 8 березня 2022 року №2/0/9-22 у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя під час воєнного стану в Фрунзенському районному суді м. Харкова, було змінено територіальну підсудність судової справи та направлено для розгляду до Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави (Т. 5 а.с. 1).
Також у матеріалах кримінального провадження, всупереч доводам обвинуваченої, наявний диск із записами усіх протоколів судових засідань Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави. Крім того, технічні записи судових засідань автоматично збережені в централізованому файловому сховищі, що використовується підсистемою відеоконференцзв?язку та які можуть бути отримані учасниками судового провадження.
Таким чином, досліджуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченою ОСОБА_8 , суд визнає кожний доказ належним, допустимим, достовірним, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення в справі. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо визнання неспроможними та такими, що суперечать доказам, дослідженим у судовому засіданні, показань обвинуваченої ОСОБА_8 щодо непричетності до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень.
Так, судом встановлено, що 15.03.2019 потерпіла ОСОБА_10 востаннє перебувала на роботі в дитячому садку, де працювала прибиральницею, що підтвердили свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які також вказали, що за життя потерпіла була добросовісною у роботі, а тому було дивним, що та зненацька зникла, не повідомивши про свій від'їзд керівництву дитячого садка. При цьому час настання її смерті, а саме період часу з 17.03.2019 по 23.03.2019 встановлений висновком судового медичного експерта, відповідає обставинам справи.
У цей період часу обвинувачена ОСОБА_8 перебувала в м.Харкові, проживала в одній квартирі з ОСОБА_10 , мала доступ до її мобільного телефону та банківської картки, якими надалі заволоділа та з 13.04.2019 по 10.09.2019 систематично знімала грошові кошти, які витрачала на власний розсуд. Одразу після цієї події ОСОБА_8 змінила місце проживання, виїхавши до м.Києва, при цьому повідомляла свідкам, що її мати виїхала до Російської Федерації, чого явно не могло бути і у обвинуваченої не було підстав так вважати, просила не розшукувати матір та владнала проблеми зі звільненням матері з роботи. Викладене свідчить про бажання обвинуваченої приховати сліди вчиненого нею злочину.
Допитана потерпіла ОСОБА_13 спростувала показання обвинуваченої ОСОБА_8 в тій частині, що мати могла виїхати за кордон до батька, з яким досить давно розлучилася, оскільки такої потреби в неї не було, а також ОСОБА_10 ніколи б не залишила місце свого проживання та не довірила б ОСОБА_8 свою банківську картку.
Разом з тим, обвинувачена під час слідчого експерименту повідомила про наявність виниклих неприязних стосунків між нею та потерпілою, відтворила механізм здавлювання шиї. Крім того, нею відтворено дії, при яких вона приховувала сліди злочину, а саме описала, що поліетиленовими пакетами та харчовою плівкою зв'язала руки та ноги, обмотала голову, щоб легше було її переміщати. Ці показання відповідають даним протоколу огляду трупа на місці події.
При цьому, суд звертає увагу, що в ході слідчого експерименту ОСОБА_8 , в присутності захисника, показання викладала вільно, орієнтувалася на місцевості, без жодного тиску на неї зі сторони інших осіб, в деталях повідомляла обставини справи, які могли бути відомими тільки особі, яка була очевидцем події, про яку вона розповідала, а також безпосередньо відтворювала свої дії, показавши, яким чином нанесла тілесні ушкодження матері та вказала маршрут свого руху, коли вивозила труп з квартири.
Визнавши показання обвинуваченої ОСОБА_8 у суді неспроможними та суперечливими, суд розцінює її поведінку як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення та намаганням уникнути кримінальної відповідальності.
Аналізуючи наявні у матеріалах кримінального провадження докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження з точки зору належності, допустимості, достовірності, колегія суддів дійшла висновку, що зібрані докази у їх сукупності та взаємозв'язку повністю підтверджують винуватість ОСОБА_8 в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 357 КК України.
Крім того, статтею 118 КПК України визначено, що витрати пов'язані з залученням експерта, є процесуальними витратами, які у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченої. Тому, з урахуванням майнового стану обвинуваченої, колегія суддів дійшла висновку, що її апеляційна скарга в частині зменшення стягнутих з неї судових витрат на залучення експертів, не підлягає задоволенню.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на титульних аркушах висновків експертів №10-12/1019-С/19 від 15.06.2019, №17-95-МКС/1019-С/19 від 20.05.2019, №16/1436-С/19 від 18.05.2019, №14/468-С/19 від 25.05.2019, №14/467-С/19 від 21.05.2019, №13-761/19 від 31.05.2019, №17-94-МКС/1019-С/19 від 18.05.2019, №9/436СЕ-19 від 24.06.2019, №14/878-С/19 від 02.10.2019, №10-14/17/10-12/1019-с/19 від 10.11.2019, №10-14/17/20-12/1019-с/19 від 18.12.2019 містять відомості про те, що експерти ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 під особистий підпис були попереджені про їх права, обов?язки, передбачені ст. 69 КПК України, та відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків. Оскільки експертизи проводились експертами в експертних установах, то роз'яснення їм прав та попередження за ст. 384 КК України здійснює керівник експертної установи, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі за № 273/257/18.
Враховуючи, що зазначені експертизи проведені особами, які володіють спеціальними знаннями, мають право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи, об'єктивних підстав не довіряти результатам експертиз та вважати їх висновки недостовірними суд не має.
Крім того, відсутність у матеріалах провадження копій постанов слідчих та ухвал слідчих суддів про призначення експертиз не тягне за собою визнання недопустимими цих доказів. Експерти у своїх висновках посилаються на відповідні процесуальні рішення про призначення експертиз, у реєстрі матеріалів досудового розслідування вони зазначені, сторони заперечень щодо наявності підстав для проведення експертиз не висловлювали. Також ухвали слідчих суддів загальнодоступні в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Постанови слідчого про визнання речовими доказами не є доказами, а є процесуальними документами, тому доводи захисника про визгнання їх недопустимими доказами є неприйнятними.
В той же час, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.04.2018 у справі № 359/6489/13-к, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Оскільки явка з повинною є по суті позасудовими показаннями, то в силу положень ч. 4 ст. 95 КПК вона не може бути визнана допустимим доказом у справі. Тому з урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність виключити з мотивувальної частини вироку місцевого суду посилання як на доказ на явку з повинною ОСОБА_8 .
При призначенні покарання суд першої інстанції виконав вимоги закону, передбачені ст. ст. 50, 65 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень відповідно до ст. 12 КК України; поведінку обвинуваченої до та після їх вчинення; особу обвинуваченої, яка раніше не судима, задовільно характеризується за місцем свого проживання, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; відсутність обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Також місцевий суд правомірно звільнив ОСОБА_8 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 190 та ч. 1 ст. 357 КК України у зв?язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 49 КК України.
Таким чином, призначене ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України, в межах санкції інкримінованої статті, відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів.
Кримінальні правопорушення у даному кримінальному провадженні, за які ОСОБА_8 відбуває покарання, було вчинено протягом 2019 року, тобто після набрання чинності Законом №2046-VIII від 18 травня 2017 року, тому, всупереч апеляційним доводам обвинуваченої, під час зарахування строку попереднього ув'язнення застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції зазначеного закону, тобто із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Враховуючи викладене, місцевим судом не було допущено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, як про це зазначено у апеляційних скаргах, тому підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для зміни чи скасування ухваленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_8 колегія суддів не вбачає, у зв'язку з чим апеляційні скарги обвинуваченої та в її інтересах захисника не підлягають задоволенню.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне уточнити в ухвалі суду, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України, ОСОБА_8 вчинила наприкінці березня 2019 року, оскільки місцевий суд допустив описку, пропустивши назву місяця, та помилково зазначив дату його вчинення кінець 2019 року, що вочевидь не відповідає встановленим судом обставинам.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_8 та в її інтересах захисника - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 19 лютого 2024 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання як на доказ на явку з повинною ОСОБА_8 .
Уточнити, що кримінальне провадження, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України, ОСОБА_8 вчинила наприкінці березня 2019 року.
В іншій частині залишити вирок без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженою, яка тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення їй копії ухвали.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4