Житомирський апеляційний суд
Справа №295/19334/24 Головуючий у 1-й інст. Костенко С. М.
Номер провадження №33/4805/565/25
Категорія ст.124 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
04 червня 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - адвоката Мухи М.С., потерпілого ОСОБА_2 , представника потерпілого Юшкевич Х.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Юшкевич Христини Ігорівни на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 08 січня 2025 року, якою провадження у справі за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито,
Постановою судді Богунського районного суду м. Житомира від 08 січня 2025 року провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю складу правопорушення.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Юшкевич Х.І. подала апеляційну скаргу в інтересах потерпілого ОСОБА_2 , в якій просить постанову скасувати, постановити нову, якою притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд формально та однобічно дійшов висновків щодо відсутності вини ОСОБА_3 , не дав належної і об'єктивної оцінки фактичним обставинам справи та наявним доказам, свій висновок про відсутність вини ОСОБА_1 обґрунтовував на неналежному доказі, внаслідок чого ухвалив постанову з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Одночасно просить поновити їй строк на апеляційне оскарження посилаючись на те, що про розгляд справи потерпілий не повідомлявся і про наявність постанови суду він дізнався 24.03.2025 при надходженні на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 (власника транспортного засобу) листа СК «ОРАНТА» про відмову у страховому відшкодуванні.
З матеріалів справи вбачається, що потерпілий ОСОБА_2 та його представник Юшкевич Х.І. не були присутні у судовому засіданні і даних про направлення останнім повісток про дату, час та місце судового розгляду, направлення останнім копії судового рішення матеріали справи не містять. Наявні в матеріалах справи лист СК «ОРАНТА» (а.с. 26) та заява ОСОБА_2 про ознайомлення 03.04.2025 з матеріалами справи (а.с. 16) підтверджують доводи клопотання заявника.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення учасників справи, які з'явилися у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
У відповідності до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При оцінці доказів суд реалізує стандарт більшої переконливості, при якому цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримано не було і висновок суду про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується зібраними по справі доказами. Висновки, які викладені в постанові суду, не в повній мірі відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події.
Так, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП.
Дана норма є бланкетною, тому наявність правопорушення може мати місце при порушенні особою відповідної норми законодавства, яка є обов'язковою складовою протоколу.
Характеризуючою ознакою дорожньо-транспортної пригоди є те, що при зіткненні двох або більше транспортних засобів, порушення ПДР України може бути допущено усіма його учасниками, але у причинно-наслідковому зв'язку із пригодою можуть бути порушення одного із водіїв.
Причинно-наслідковий зв'язок між пригодою та порушенням ПДР України встановлюється у кожному конкретному випадку на підставі повного і всебічного дослідження доказів зібраних працівниками поліції та наданих учасниками.
Тобто тільки ті порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків, а отже перебувають із ними у причинному зв'язку.
З протоколу про адміністративне правопорушення від 20.12.2024 вбачається, що ОСОБА_1 20 грудня 2024 року о 10 год. 40 хв. в м. Житомирі, вул. Східна, 82 він, рухаючись на т/з Renault д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи з прилеглої території та виконуючи поворот ліворуч не надав перевагу т/з Fiat д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого сталося зіткнення зазначених т/з, які отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив пункти 10.1, 10.2 ПДР України.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції зважав на пояснення водія ОСОБА_1 , надані у судовому засіданні, про те, що він здійснював безпечний виїзд з прилеглої території ліворуч, перебуваючи у нерухомому стані, він відчув удар в задню частину свого автомобіля, а також на відеозапис з місця ДТП. З огляду на вказаний доказ, суд вважав, що зіткнення відбулося в лівій смузі руху автомобіля Fiat д.н.з. НОМЕР_2 , який мав вільну праву смугу для руху.
Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, згідно вказаних у протоколі Правил дорожнього руху України:
п. 10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
п. 10.2 - виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
На відеозапису, який долучено до матеріалів справи відсутнє фіксування механізму ДТП, а мається лише запис з місця події за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що не дає можливості достовірно підтвердити пояснення водія ОСОБА_1 щодо механізму ДТП, які надані ним у судовому засіданні, а саме, що він своєчасно, без перешкод для інших учасників дорожнього руху, виїхав з прилеглої території і знаходився у нерухомому стані в момент зіткнення.
Як вбачається зі схеми місця ДТП та відеозапису місця події, автомобіль Renault, д.н.з. НОМЕР_1 , повністю перекриває ліву смугу напрямку руху автомобіля Fiat д.н.з. НОМЕР_2 , та частково праву смугу. При цьому автомобіль Fiat д.н.з. НОМЕР_2 , займає частково праву і ліву смуги свого напрямку руху по головній дорозі.
Отже, безумовно зіткнення транспортних засобів відбулося під час руху автомобіля Fiat, д.н.з. НОМЕР_2 , по головній дорозі (вул. Східна) та виїзду автомобіля Renault, д.н.з. НОМЕР_1 , з прилеглої території (АЗС «ANP»), позначеної дорожнім знаком 2.2 «STOP».
Натомість, у своїх письмових поясненнях, наданих на місці ДТП (а.с. 3), ОСОБА_1 зазначив, що він виїжджав з прилеглої території ліворуч, впевнившись, що немає інших транспортних засобів, і на середині вул. Східна відчув удар в бік автомобіля. Жодного згадування про знерухомлений стан його автомобіля в момент ДТП в поясненнях не міститься, як і у протоколі про адміністративне правопорушення у розділі 14.
У свою чергу, водій ОСОБА_2 у письмових поясненнях (а.с. 4) стверджував, що він рухався по головній дорозі і автомобіль Renault д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи з прилеглої території АЗС не пропустив його, внаслідок чого відбулося зіткнення. В апеляційній скарзі щодо механізму ДТП представник ОСОБА_2 зазначила, про те, що автомобіль Renault, д.н.з. НОМЕР_1 , виїхав з прилеглої території на відстані близько 8 м від автомобіля Fiat, д.н.з. НОМЕР_2 , і останній, вважаючи, що автомобіль, що створює перешкоду все ж таки зупиниться, прийняв частково на ліву смугу свого напрямку руху.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що зіткнення ТЗ відбулося внаслідок створення перешкоди автомобілем Renault д.н.з. НОМЕР_1 , який виїжджав з прилеглої території, пересікаючи головну дорогу, по якій рухався автомобіль Fiat, д.н.з. НОМЕР_2 .
При цьому, не має значення, по якій саме смузі (правій чи лівій) в одному напрямку головної дороги рухався автомобіль Fiat, д.н.з. НОМЕР_2 , оскільки перешкода для руху останньому створена автомобілем Renault, д.н.з. НОМЕР_1 , який, з порушенням вимог пунктів 10.1, 10.2 ПДР України, виїхав з прилеглої території пересікаючи обидві смуги руху головної дороги, що знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку із створенням аварійної обстановки та є наслідком дорожньо-транспортної пригоди.
ОСОБА_1 не надано доказів того, що водій ОСОБА_2 , з дотриманням вимог п. 12.3 ПДР України, мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом екстреного гальмування в момент виникнення для нього небезпеки для руху, а отже і не спростовано зміст протоколу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наведене приходжу до висновку про невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам пунктів 10.1, 10.2 ПДР України, порушення яких зазначено у протоколі.
З урахуванням наведеного, висновки суду першої інстанції про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не відповідають дослідженим судом фактичним обставинам справи і базуються на припущеннях та неналежному доказі (відеозапису) в підтвердження пояснень водія ОСОБА_1 , що він здійснив виїзд на головну дорогу за відсутності на ній інших транспортних засобів і що його автомобіль в момент ДТП перебував у знерухомленому стані певний час.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду не в повній мірі дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, не правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов не обґрунтованого висновку про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
За таких обставин, постанова судді Богунського районного суду м. Житомира від 08 січня 2025 року підлягає скасуванню, з ухваленням нової про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Разом з тим, на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції минув тримісячний строк притягнення особи до адміністративної відповідальності, визначений ст.38 КУпАП, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Богунського районного суду м. Житомира від 08 січня 2025 року.
Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Юшкевич Христини Ігорівни задовольнити.
Скасувати постанову судді Богунського районного суду м. Житомира від 08 січня 2025 року та ухвалити нову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь