Справа № 166/581/25 Провадження №11-сс/802/300/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
04 червня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області від 26 травня 2025 року про обрання запобіжного заходу,
Слідчий ВП № 2 (сел.Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинськйій області ОСОБА_9 ,. за погодженням із прокурором, звернувся суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , який підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР під №12025030570000123 від 10.04.2025. Зазначає, що обґрунтованість підозри підтверджується доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження. Також існують ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Посилаючись на викладене, слідчий просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід виді тримання під вартою. Водночас вважає, що інші, більш м'які, запобіжні заходи не будуть достатніми для запобігання вказаним ризикам.
Ухвалою слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області від 26.05.2025 клопотання слідчого задоволено частково.
Щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до 24.07.2025 включно.
На підставі ч.5 ст.194 КПК України на підозрюваного покладено обов'язки: за першою вимогою прибувати до слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування із свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області свій паспорт для виїзду за кордон або інші документи, що дають право на виїзд з України (в разі наявності).
Вирішено підозрюваного негайно звільнити з-під варти та невідкладно доставити до місця його проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, просить скасувати та постановити нову, якою обрати підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Зазначає, що слідчим суддею необґрунтовано, яким чином застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту зможе запобігти ризикам, передбаченим п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Зазначає, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, яке відноситься до тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 9 років. Підозрюваний проживає один, а його батьки за іншою адресою, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків. Окрім того, він обізнаний, де проживають свідки у кримінальному провадженні, а тому може на них незаконно спливати для зміни показів на його користь. Також прокурор вважає, що існують обґрунтовані ризики того, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, або ж вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказує про те, що слідчим також доведено недостатність застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою для запобігання наведеним ризикам. Тому прокурор вважає, що рішення слідчого судді є необґрунтованим і незаконним.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі з підстав викладених у ній, підозрюваного та його захисника, які апеляційні доводи заперечили через їх безпідставність, апеляційний суд приходить до висновку, що вона до задоволення не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання таким спробам як: переховування від органів досудового розслідування або суду; знищення, сховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінальне правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.
Згідно із ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія апеляційного суду вважає, що наведені вимоги законодавства при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного слідчим суддею дотримані в повній мірі.
Стаття 183 КПК України передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
За положеннями ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватись лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатись ухилятись від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами кримінального провадження, що СВ ВП №2 (сел.Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12025030570000123 від 10.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
У вчиненні вказаного кримінального правопорушення, обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , якого 24 травня 2025 року було затримано у порядку ст.208 КПК України та цього ж числа повідомлено про підозру у його вчиненні. При цьому, обґрунтованість підозри у вчиненні цього кримінального правопорушення, стверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами, яким слідчий суддя, надав належну юридичну оцінку.
Вивчивши та проаналізувавши матеріали клопотання колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що стороною обвинувачення не доведено того, що застосований до підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із покладення на нього процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, не забезпечить запобіганню наявності встановленим слідчим суддею ризикам, передбаченим п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
Слідчим суддею встановлено те, що з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також для запобігання встановленим ризикам, повністю забезпечить такий запобіжний захід, як цілодобовий домашній арешт із покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України і, з цим повністю погоджується апеляційний суд. Так, судом враховується обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, яке є тяжким, наявність встановлених ризиків, а також те, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, раніше не судимий, має постійне місце проживання на території Волинської області, має місце роботи, де позитивно характеризується, та інші обставини кримінального провадження.
При цьому, апеляційні твердження прокурора про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою для запобігання ризикам, вказаним у ч.1 ст.177 КПК України, є безпідставними, оскільки матеріали кримінального провадження не містять доказів, які б давали суду підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, а також, що більш м'який запобіжний захід і, зокрема - цілодобовий домашній арешт із покладенням процесуальних обов'язків, не зможе дієво запобігти доведеним ризикам.
Окрім того, доводи прокурора як на підставу для скасування судового рішення та обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на те, що він проживає окремо від батьків, а також, що обізнаний про місце проживання свідків у кримінальному провадженні у зв'язку з чим може на них незаконно спливати для зміни показів на його користь, є нічим іншим як недоведеними припущеннями щодо можливої процесуальної поведінки підозрюваного.
Беручи до уваги вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що слідчий суддя врахувавши усі обставини провадження в їх сукупності, прийшов до обґрунтованого та цілком правильного висновку про відмову в обранні ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так як стороною обвинувачення не надано доказів і об'єктивно не доведено про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання доведеному ризикам, зазначеним у п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
Отже, висновок слідчого судді про можливість та доцільність застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, а саме - цілодобового домашнього арешту із покладенням процесуальних обов'язків, в даному випадку є правильним та достатньою мірою, яка на даному етапі досудового розслідування буде гарантувати виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Жодних істотних порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
Оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим та вмотивованим в розумінні ст.370 КПК України.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційна скарга прокурора підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення, - без змін.
Керуючись ст.376, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області від 26 травня 2025 року, якою відмовлено в обранні ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, - без змін.
Ухвала остаточна й оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді