Справа № 159/3215/21 Провадження №11-кп/802/241/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
03 червня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора, захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 грудня 2024 року,
Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Завітне, Ківерцівського району, Волинської області, українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
засуджено за ч.1 ст.369 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок.
Згідно ст. 124 КПК України стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати, пов'язані із проведенням лінгвістичної експертизи на загальну суму 9095 (дев'ять тисяч дев'яносто п'ять) гривень 33 копійок.
Речові докази по справі:
- дві купюри номіналом по 500 (п'ятсот) гривень (серії ФЖ 7257548 та СБ 4089533), які передано на зберігання до сховища AT КБ «ПриватБанк», що за адресою: вул. Градний Узвіз, 4, м. Луцьк Волинська область, конфіскувати (спеціальна конфіскація) в дохід держави, як грошові кошти використані, як засіб вчинення кримінального правопорушення та призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, після набрання вироком законної сили;
- оптичний носій інформації DVD-R диск марки «VERBATIM», об'ємом 4,7 Gb, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29.04.2020 на дві купюри номіналом по 500 (п'ятсот) гривень, після набрання вироком законної сили - скасувати.
Обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за вчинення умисних дій, які виразилися у пропозиції та наданні службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою, в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду будь - якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Так, 27.04.2020 року близько 22 год. 05 хв., по вул. Жовтнева, 39 в с. Воля Ковельська Ковельського району Волинської області, інспектором ВПП м. Ковеля УПП у Волинській області лейтенантом поліції ОСОБА_9 спільно з інспектором ВПП м. Ковеля УПП у Волинській області рядовим поліції ОСОБА_10 було зупинено автомобіль марки «Toyota urban Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив пункт 2.9 Правил дорожнього руху (керування транспортним засобом з номерним знаком, що неосвітлений), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Крім цього, ОСОБА_7 , керував зазначеним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі чого, о 22 год. 25 хв. 27.04.2020 року інспектор ВПП м. Ковеля УПП у Волинській області лейтенант поліції ОСОБА_9 розпочала складати відповідний протокол про адміністративне правопорушення.
В подальшому, 27.04.2020 року в період часу з 22 год. 40 хв. по 22 год. 47 хв., під час оформлення службовими особами ВПП м. Ковеля УПП у Волинській області адміністративних матеріалів за порушення ОСОБА_7 правил дорожнього руху, останній висловив пропозицію працівникам поліції, які, відповідно ч.1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», є службовими особами правоохоронного органу у зв'язку з постійним виконанням функцій представника влади із правоохоронними і правозастосовними повноваженнями, а саме поліцейському ОСОБА_9 , та поліцейському ОСОБА_10 надати їм неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів за те, щоб вказані службові особи, з використанням наданої їм влади та службового становища, не складали протокол про адміністративне правопорушення. У відповідь працівники поліції пояснили та попередили ОСОБА_7 про те, що за пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі передбачена кримінальна відповідальність. Однак останній, не зважаючи на неодноразові попередження про кримінальну відповідальність, переслідуючи корисливу мету ухилення від відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, продовжував вчиняти дії направлені на пропозицію та надання неправомірної вигоди.
Так, ОСОБА_7 , продовжуючи свої злочинні дії, знаходячись біля службового автомобіля марки «Mitsubishi Outlander», державний номер НОМЕР_2 та з метою ухилення від відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, надав неправомірну вигоду в сумі 1 000 грн. (дві грошові купюри, номіналом по 500 гривень) поліцейському ОСОБА_9 , та поліцейському ОСОБА_10 , які знаходились у салоні вказаного службового транспорту, поклавши вказані грошові кошти у кишеню передніх пасажирських дверцят службового автомобіля.
В подальшому вказані злочинні дії ОСОБА_7 були припинені працівниками поліції. Зокрема, поліцейський ОСОБА_10 , негайно, у межах своїх повноважень, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про запобігання корупції» вжив невідкладних заходів щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення злочину, шляхом повідомлення по телефону про даний факт оператору на лінію «102» та у подальшому подання рапорту начальнику Ковельського ВП ГУНП у Волинській області. На місце події терміново прибули працівники Ковельського відділу поліції, які вилучили грошові кошти в сумі 1 000 грн, які ОСОБА_7 надав поліцейському ОСОБА_9 , та поліцейському ОСОБА_10 , як неправомірну вигоду за нескладання відносно нього матеріалів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями, які виразилися у пропозиції та наданні службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою, в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду будь - якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України.
У поданій апеляційній скарзі та змінах та доповненнях до неї прокурор не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження і кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду скасувати у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України ( в редакції Закону України №770-VIII від 10.11.2015) та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки. На підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію (в дохід держави) до речових доказів - двох купюр номіналом у 500 грн. кожна серії ФЖ 7257548 та СБ 4089533, які передані на зберігання до сховища АТ КБ «ПриватБанк» по вул. Градний Узвіз, 4 в м. Луцьку.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що при призначенні покарання обвинуваченому місцевий суд врахував вимоги ст. 65 КК України, щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч.1 ст. 369 КК України, ступінь тяжкості вказаного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, дані щодо особи обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. В той же час невизнання обвинуваченим своєї провини у вчиненні кримінального правопорушення, суд розцінює бажанням уникнути відповідальності за вчинене правопорушення і обраним способом захисту від пред'явленого обвинувачення. Разом з тим, зазначені факти не впливають на особливості конкретного злочину і обставини його вчинення (форми вини, мотив і мету, спосіб, стадії вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Поза увагою суду залишилося те, що наведені обставини характеризують обвинуваченого в загально - соціальному плані, проте жодним чином не знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. ОСОБА_7 всупереч достовірності та об'єктивності доказів наданих суду прокурором, які отриманні без порушень закону та узгоджуються між собою, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, відповідних висновків для себе не зробив, а в подальшому, з наданням відповідних показань, наполягав на своїй непричетності до вчинення інкримінованого йому злочину. Перелічені вище обставини на думку сторони обвинувачення вказують, що застосовані місцевим судом заходи примусу не відповідають загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Разом з тим, звертає увагу, що на час ухвалення вироку судом першої інстанції законом України від 22.11.2018 за №2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав чинності 01.07.2020 року, до санкції ч.1 ст. 369 КК України, внесено зміни, які пов'язані з посиленням кримінальної відповідальності за вказане кримінальне правопорушення, при призначенні ОСОБА_7 необхідно зазначити точну редакцію ч.1 ст. 369 КК України, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення (27.04.2020), а саме - в редакції Закону України №770-VIII від 10.11.2015.
Більше того, звертає увагу, що з аудіозапису судового засідання від 23.12.2024 року вбачається, що суд після виходу з нарадчої кімнати проголосив вирок щодо ОСОБА_7 , резолютивна частина оголошеного тексту вироку не відповідає тексту вироку, підписаного суддею, який його ухвалив, та долученого до матеріалів кримінального провадження. Зокрема, суд, визнавши ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України, проголосив рішення про «призначення йому покарання у виді штрафу в розмірі 2 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн…». Однак, у письмовому варіанті вироку, який підписаний головуючим та знаходиться в матеріалах справи, в резолютивній частині зазначено рішення суду про «призначення йому покарання у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн….». Таким чином, на думку сторони обвинувачення зазначені порушення є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призвели до зміни структури резолютивної частини вироку.
Крім того, зазначає, що у вироку від 23.12.2024 року щодо ОСОБА_7 місцевий суд допустив суперечності при вирішенні долі речових доказів - двох купюр по 500 грн., що надавались обвинуваченням як неправомірна вигода, а саме, в мотивувальній частині зазначив як правову підставу такого рішення ст. 100 КПК України. Водночас, у резолютивній частині цього ж вироку вказав про застосування спеціальної конфіскації. Спеціальна конфіскація відповідно до ч. 1 ст. 96-1, 96-2 КК України полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Вилучені під час огляду місця події 27.04.2020 року з автомобіля патрульної поліції дві купюри по 500 грн. кожна є знаряддям (засобом) вчинення кримінального правопорушення, оскільки надавалися ОСОБА_7 як неправомірна вигода працівникам поліції. Зазначені купюри визнані речовими доказами. Таким чином на думку сторони обвинувачення спеціальну конфіскацію (в дохід держави) до речових доказів - двох купюр номіналом у 500 грн. кожна серії ФЖ 7257548 та СБ 4089533 - необхідно застосувати саме на підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України.
Окрім того, 02 червня 2025 року до початку апеляційного розгляду прокурором знову ж подано письмові зміни і доповнення до апеляційної скарги, у яких він, просить клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження задовольнити. Оскаржуваний вирок скасувати та звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо останнього закрити.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 , в поданій ним апеляційній скарзі, вважає його незаконним у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи проявилася в тому, що суд першої інстанції дав неналежну оцінку перш за все показанням допитаних в судовому засіданні обвинуваченого та свідків, іншим процесуальним документам, досліджених в судовому засіданні.
Звертає увагу суду, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 вже після оформлення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, запропонував працівникам поліції грошові кошти, не в якості неправомірної вигоди за не складання відносно нього матеріалів, а для частування з приводу народження онука. Пропонувати неправомірну вигоду за не складання відносно ОСОБА_7 адміністративних матерів вже не було потреби, оскільки поліцейські виконали всі необхідні дії, однак про зазначену обставину експерту при проведенні судової лінгвістичної (семантико - текстуальної) експертизи від 29.03.2021 року не було відомо, що вплинуло на його висновок.
Більше того, зазначає, що допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 показали, що у їх присутності ОСОБА_7 не пропонував працівникам поліції будь - які кошти, коли вони підписували протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, він був повністю заповнений. Працівники поліції ОСОБА_10 та ОСОБА_9 показали, що при складанні протоколу в присутності свідків ОСОБА_7 не пропонував їм будь - які кошти, 1000 грн. запропонував пізніше, казав для частування з приводу народження онука. У даному випадку, ухвалюючи оскаржуваний вирок суд першої інстанції обмежився лише оголошенням доказів наданих стороною обвинувачення, не надавши їм правову оцінку в їх сукупності та узгодженості один з одним. Враховуючи вищевикладене сторона захисту вважає, що суд допустив істотні порушення вимог кримінально процесуального закону, оскільки за таких обставин повинен був ухвалити виправдальний вирок та закрити кримінальне провадження у даній справі.
Посилаючись на вищенаведене, просить оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити виправдальний вирок у зв'язку з відсутністю у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України.
Разом з тим, на адресу Волинського апеляційного суду 29 травня 2025 року від обвинуваченого ОСОБА_7 надійшло клопотання, в якому він просить звільнити його від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 369 КК України на підставі ст.49 КК України, - у зв'язку із закінченням строків давності, та закрити кримінальне провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи поданих апеляційних скарг сторони обвинувачення та сторони захисту, доповнень і змін до них, їх позиції щодо своїх та інших скарг із поданими доповненнями і змінами, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Змінені доводи апеляційної скарги прокурора, а також клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про можливість його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та закриття кримінального провадження є обґрунтованими з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 369 КК України, в якому обвинувачуються ОСОБА_7 , вчинено 27 квітня 2020 року.
Згідно із ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 369 КК України, відноситься до нетяжких злочинів.
Статтею 49 КК України визначені підстави для звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Так, відповідно до ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;
4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
На момент розгляду даного кримінального провадження апеляційний судом - 03.06.2025, у даному кримінальному провадженні, строки визначені п.3 ч.1 ст.49 КК України, минули.
Підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є притягнення особи як обвинуваченого та згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав подане ним клопотання та погодився на звільнення його від кримінальної відповідальності.
З огляду на відсутність даних про ухилення обвинуваченого від слідства та суду, про притягнення його до кримінальної відповідальності, а також й будь-яких заперечень обвинуваченого про застосування положень ст. 49 КК України, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.369 КК України на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України, - у зв'язку із закінченням строків давності.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Положеннями ст. 417 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Отже, беручи вищенаведені обставини, апеляційний суд за наслідками апеляційного розгляду вважає за необхідне скасувати вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 грудня 2024 року, звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.369 КК України на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України, - у зв'язку з закінченням строків давності, та закрити кримінальне провадження.
Питання речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Зокрема, відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Таким чином, грошові кошти, а саме: дві купюри номіналом по 500 (п'ятсот) гривень серії ФЖ 7257548 та СБ 4089533, які визнано речовими доказами на підставі постанови слідчого від 28.04.2020 року та на які накладено арешт ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29.04.2020 року, передані на зберігання до сховища АТ КБ «ПриватБанк», що за адресою: вул. Градний Узвіз, 4, м. Луцьк, Волинської області, підлягають спеціальній конфіскації на підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України.
Так, ч. 1 ст. 96-1 КК України встановлено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 96-1КК України, спеціальна конфіскація застосовується на підставі: 1) обвинувального вироку суду; 2) ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) ухвали суду про застосування примусових заходів медичного характеру; 4) ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру.
Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, переходять у власність держави (п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України).
Дві купюри номіналом по 500 (п'ятсот) гривень серії ФЖ 7257548 та СБ 4089533, які згідно з обвинувальним актом були предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, яке є умисним і за яке передбачено основне покарання у виді позбавлення волі, тому вказані грошові кошти підлягають спеціальній конфіскації і арешт, накладений на них на підставі ухвали слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29.04.2020 року, скасуванню не підлягає.
Частиною 9 ст.100 КПК України встановлено, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому, гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку (п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України).
Таким чином, дві купюри номіналом по 500 (п'ятсот) гривень серії ФЖ 7257548 та СБ 4089533, які були предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, підлягають спеціальній конфіскації і їх слід конфіскувати у власність держави.
Вирішення питання щодо процесуальних витрат.
З обвинувального акту вбачається, що у даному кримінальному провадженні розмір витрат на залучення експерта за проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи №22704/20-39 від 29 березня 2021 року складає 9095 (дев'ять тисяч дев'яносто п'ять) гривень 33 копійок.
Відповідно до вимог ст. 122 КПК України, витрати пов'язані із залученням спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом, у тому числі статтею 124 КПК України. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи, здійснюються за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
Отже, чинний кримінальний процесуальний закон чітко встановлює, що витрати на залучення експерта стягуються з обвинуваченого лише у двох випадках: ухвалення щодо нього (обвинуваченого) обвинувального вироку; залучення експерта безпосередньо обвинуваченим (стороною захисту).
Згідно постанова ВС ККС від 03.06.2020 року № 712/1710/19 у випадку прийняття судом рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності, судові витрати з неї не стягуються.
Як вбачається з практики Верховного Суду, суд, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, повинен вирішити дане питання, поклавши судові витрати за рахунок Держави.
На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 417 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 та апеляційну скаргу прокурора, про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та закриття кримінального провадження - задовольнити.
Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати.
Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.369 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України та на підставі ст.417 КПК України кримінальне провадження закрити.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: оптичний носій інформації DVD-R диск марки «VERBATIM», об'ємом 4,7 Gb, залишити при матеріалах кримінального провадження.
Речові докази - дві купюри номіналом по 500 (п'ятсот) гривень (серії ФЖ 7257548 та СБ 4089533), які передано на зберігання до сховища AT КБ «ПриватБанк», що за адресою: вул. Градний Узвіз, 4, м. Луцьк Волинська область, які є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України та підлягають спеціальній конфіскації, конфіскувати в дохід держави.
Процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню за проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи №22704/20-39 від 29 березня 2021 року на загальну суму 9095 (дев'ять тисяч дев'яносто п'ять) гривень 33 копійок - віднести за рахунок Держави.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом.
Головуючий
Судді