Справа № 761/14848/25
Провадження № 1-кс/761/10471/2025
02 червня 2025 року слідча суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ ВП «Богуславський гранітний кар'єр » про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42023000000000625
В провадження слідчої судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ ВП «Богуславський гранітний кар'єр » про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42023000000000625, накладений 04.12.2023 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва на грошові кошти, розміщені на банківських рахунках ТОВ ВП «Богуславський гранітний кар'єр».
Ініціатор клопотання зазначає, що арешт накладено необґрунтовано, не доведено причетності Товариства та його посадових осіб до злочину, що є підставою для скасування арешту.
Учасники в судове засідання не прибули, повідомлені про час та місце його проведення у встановленому порядку, що у відповідності до положень ст. 174 КПК України не перешкоджає судовому розгляду за їх відсутності.
Слідча суддя, дослідивши клопотання з долученими матеріалами, приходить до наступного висновку.
Слідчою суддею встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.12.2023, накладено арешт на грошові кошти, які розміщені на банківських рахунках ТОВ ВП «Богуславський гранітний кар'єр». Такий захід забезпечення застосовано у кримінальному провадженні №42023000000000625, досудове розслідування у якому проводилось за ч. 4 ст. 240, ч. 3 ст. 212 КК.
Приписами статей 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.
При цьому підлягає врахуванню, чи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи потреби досудового розслідування, а також, чи може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається з відповідним клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Також кримінальним процесуальним законом обумовлено принцип диспозитивності, за яким сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.26 КПК України), а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (ч.3 ст.26 КПК України).
Разом з тим, в обґрунтування доводів, викуладених у клопотанні щодо недоцільності збереження заходу забезпечення у виді арешту ініціатором долучено лише копію судового рішення про арешт майна, будь-яких інших доказів, які б надавали можливість надати оцінку викладеним у клопотанні обставинам слідчій судді не надано.
За змістом ч.1 ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень.
Враховуючи викладене, на думку слідчого судді, відсутні правові підстави для задоволення клопотання про скасування арешту майна.
Керуючись вимогами ст.ст.7, 9, 22, 98, 170-174, 369-372 КПК України, слідча суддя
Відмовити в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ ВП «Богуславський гранітний кар'єр» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42023000000000625
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідча суддя ОСОБА_1