Справа №760/14654/25 1-кс/760/7618/25
30 травня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі : головуючого слідчого судді - ОСОБА_1
за участі секретаря - ОСОБА_2
провівши в приміщенні суду в м.Києві судове засідання по розгляду клопотання старшого слідчого 4 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м.Києві та Київській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження відомості про злочин якого внесені до ЄРДР за №22025101110000080 від 06.02.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому пред'явлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.111 ч. 2 КК України,-
за участю прокурора - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_6
підозрюваного - ОСОБА_5
До Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого 4 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м.Києві та Київській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження відомості про злочин якого внесені до ЄРДР за №22025101110000080 від 06.02.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому пред'явлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.111 ч. 2 КК України.
На обґрунтування клопотання зазначено наступне.
Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22025101110000080, внесеного 06.02.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 надає представнику іноземної держави співробітнику спецслужби - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 інформацію про розташування військових об'єктів на території Київської обл.
Досудовим розслідуванням встановлено, що Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам Президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_8 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (далі по тексту - ЗС РФ) на територію України.
Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Київській, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
До участі у військовій агресії Російської Федерації проти України керівництвом окупаційної адміністрації РФ задіяно створені на тимчасово окуповані території Донецької області не передбачені законом збройні формування.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 757/2022 від 07.11.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 58/2023 від 06.02.2023, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента №254/2023 від 01.05.2023 року, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента №734/2023 від 06.11.2023 року, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента №49/2024 від 05.02.2024 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента №271/2024 від 06.05.2024 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента № 469/2024 від 23.07.2024 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента № 740/2024 від 28.10.2024 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента № 26/2025 від 14.01.2025 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.
Розуміючи вищевказані обставини, громадянин України ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванні місці, способом та часі, але не пізніше 03.02.2025 за допомогою соціальної мережі «ВКонтакте», з використанням свого облікового запису « ОСОБА_9 » познайомився та розпочав спілкування з представником іноземної держави, співробітником спеціальної служби РФ ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі - ОСОБА_7 ).
Розуміючи вищевказані обставини, 03.02.2025, громадянин України ОСОБА_5 діючи умисно, перебуваючи у м. Буча Київської області, більш точна адреса не встановлена, у невстановлений досудовим розслідуванні спосіб, з ідеологічних мотивів, направлених на шкоду обороноздатності України, продовжив спілкування в месенджері «Telegram» та добровільно погодився надавати допомогу представнику іноземної держави - співробітнику спеціальної служби РФ ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (надалі - ОСОБА_7 ), який використовує профіль месенджера «Telegram» - «2», що зареєстрований за номером мобільного телефону « НОМЕР_1 », в проведенні підривної діяльності проти України.
При, цьому громадянин України ОСОБА_5 усвідомлював, що передана ним інформація буде використана представниками іноземної держави на шкоду обороноздатності України та в проведенні підривної діяльності проти України.
Так, 03.02.2025 ОСОБА_5 перебуваючи у м. Буча Київської обл., більш точне місце, час та спосіб не встановлені, використовуючи свій обліковий запис « ОСОБА_10 » у месенджері «Telegram», діючи умисно, на виконання раніше наданої представнику іноземної держави обумовленої домовленості, з особистих мотивів, направлених на шкоду обороноздатності України, надіслав інформацію ОСОБА_7 на його обліковий запис «2» у месенджері «Telegram», шляхом відправлення текстових повідомлень, в яких надав інформацію про розташування військового об'єкта - місце розташування військовослужбовців військової частина НОМЕР_2 Національної Гвардії України на території дитячого табору «Променистий», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім цього, у той же день, тобто 03.02.2025 ОСОБА_5 більш точне місце та спосіб не встановлені, використовуючи свій обліковий запис « ОСОБА_10 » у месенджері «Telegram», діючи умисно, на виконання раніше наданої представнику іноземної держави обумовленої домовленості, з особистих мотивів, направлених на шкоду обороноздатності України, надіслав інформацію ОСОБА_7 на його обліковий запис «2» у месенджері «Telegram», шляхом відправлення текстових повідомлень, в яких надав о 19 год. 22 хв. геодані, де зазначив інформацію про місце розташування вищевказаного військового об'єкту та Сил оборони України.
Передача вищевказаної інформації про переміщення та розміщення підрозділів Сил оборони України в умовах дії воєнного стану представникам іноземної держави - Російської Федерації становить реальну загрозу Національній безпеці України, зокрема обороноздатності держави, а саме створює загрозу ураження особового складу, військової техніки збройних формувань України, а також зриву проведення військових операцій. Зазначена інформація не розміщувалась у відкритому доступі Генеральним штабом ЗС України та Міністерством оборони України.
Крім того, 17.03.2025 ОСОБА_5 перебуваючи у м. Буча Київської обл., більш точне місце, час та спосіб не встановлені, використовуючи свій обліковий запис « ОСОБА_10 » у месенджері «Telegram» діючи умисно, на виконання раніше наданої представнику іноземної держави обумовленої домовленості, з особистих мотивів, направлених на шкоду обороноздатності України, надіслав інформацію ОСОБА_7 на його обліковий запис «2» у месенджері «Telegram», шляхом відправлення текстових повідомлень, в яких надав інформацію з приводу військового об'єкта - місце розташування військовослужбовців мобільної вогневої групи Добровольчого формування Бучанської міської територіальної громади, яка знаходилась за координатами: 50.553417, 30.187961.
Крім цього, у той же день, тобто 17.03.2025 ОСОБА_5 більш точне місце та спосіб не встановлені, використовуючи свій обліковий запис « ОСОБА_10 » у месенджері «Telegram», діючи умисно, на виконання раніше наданої представнику іноземної держави обумовленої домовленості, з особистих мотивів, направлених на шкоду обороноздатності України, надіслав інформацію ОСОБА_7 на його обліковий запис «2» у месенджері «Telegram», шляхом відправлення текстових повідомлень, в яких надав о 20 год. 19 хв. геодані, де зазначив інформацію про місце розташування вищевказаного військового об'єкту та Сил оборони України.
Передача вищевказаної інформації про переміщення та розміщення підрозділів Сил оборони України в умовах дії воєнного стану представникам іноземної держави - Російської Федерації становить реальну загрозу Національній безпеці України, зокрема обороноздатності держави, а саме створює загрозу ураження особового складу, військової техніки збройних формувань України, а також зриву проведення військових операцій. Зазначена інформація не розміщувалась у відкритому доступі Генеральним штабом ЗС України та Міністерством оборони України.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Красноград, Харківська обл., громадянин України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2
обґрунтовано підозрюється у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду обороноздатності України: наданні представнику іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненій в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
29.05.2025 ОСОБА_5 затримано на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
29.05.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Підозра ОСОБА_5 у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, обґрунтовується наступними матеріалами кримінального провадження:
- листом щодо виявлення кримінального провадження № 51/27/203 від 04.02.2025;
- рапортом №201 від 04.02.2025;
- листом щодо виконання доручення слідчого № 220 від 06.02.2025;
- протокол огляду від 06.02.2025;
- листом щодо виконання доручення слідчого № 51/27/466 від 21.04.2025;
- протоколами за результатами проведення НСРД;
- протоколом обшуку;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Під час досудового розслідування, в тому числі шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, отримано докази того, що з високим ступенем ймовірності підозрюваний ОСОБА_5 , одержавши відомості про звернення слідчого до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, може вчинити дії, які містять ризики, передбачені ст. 177 КПК України та розпочав їх вчинення.
А саме, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 2, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України:
1. Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Громадянин України ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ Національної безпеки України, санкція за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання,, у разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, є підстави вважати, що ОСОБА_5 може виїхати до Російської Федерації або іншої країни та переховуватися від органів досудового слідства та суду.
Крім того, враховуючи активне ведення бойових дій та збройної агресії Російської Федерації на території України, діяльність іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених і керованих та фінансованих Російською Федерацією, що зумовлює тимчасову не контрольованість окремих територій України, не виключається можливість переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування і суду на вказаних територіях та перехід на сторону ворога.
2. Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
На даний час органом досудового розслідування не встановлено всі речі (речових доказів) та документи, які могли зберегти на собі сліди кримінального правопорушення та містити інші відомості, які можливо використати, як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення, саме на вказаній стадії досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі може знищити або сховати вказані матеріальні об'єкти та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Крім того, може дистанційно видалити переписку та інструктажі щодо вчинення злочину та повідомити можливих спільників про розкриття їх злочинної діяльності.
3. Незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.
На теперішній час у кримінальному провадженні не встановлено коло осіб з якими підозрюваний підтримував стосунки у повсякденному житті, відтак органу досудового розслідування не відомо про обізнаність таких осіб щодо протиправної діяльності ОСОБА_5 та можливої участі пособництві для вчинення злочину у змові з ОСОБА_5 таких осіб. Отже, встановлення об'єктивних обставин вчинення кримінального правопорушення, окрім дослідження й аналізу документів, можливе лише шляхом проведення допитів осіб, в тому числі й тих, що мали відношення до вчинення вказаного злочину.
Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків та експертів залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків та експертів існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
4. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Водночас, існує ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. В обґрунтування вказаного ризику слід зазначити, що перебування підозрюваного не в умовах ізоляції може перешкодити викриттю інших осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі осіб, які є користувачами месенджеру «Телеграм» та співпрацюють з представником іноземної держави, з яким контактував ОСОБА_5 .
Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування та подальшого судового розгляду.
5. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Злочинна діяльність ОСОБА_5 має системний характер, в умовах воєнного стану та триваючої збройної агресії РФ була спрямована на державну зраду, а тому перебуваючи на волі, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому він підозрюється.
Слід врахувати також характер та спосіб вчинених підозрюваним дій, специфіку кримінального правопорушення та способи конспірації, які застосовувались при його вчиненні, у зв'язку з чим, до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки у разі його не застосування, останній зможе продовжити вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення, а також інші кримінальні правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім іншого, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених вище, сторона обвинувачення також враховує вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини, відсутність у підозрюваного постійного місця роботи та майновий стан.
Зважаючи на той факт, що РФ продовжує на території України повномасштабну збройну агресію, що може призвести до подальшої шкоди національним інтересам та обороноздатності України.
24 лютого 2022 року указом Президента України ОСОБА_11 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, термін дії, якого неодноразово продовжувався тому необхідно взяти до уваги, що ОСОБА_12 підозрюється у вчиненні злочину, під час воєнного стану, що свідчить про максимальний ступінь суспільно-небезпечного діяння.
Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, статтею 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не забезпечать запобігання зазначеним ризикам і не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, так як всі дії підозрюваного були спрямовані на дисорієнтацію ворога та на збереження військових об'єктів, вважає підозру не обґрунтованою.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав думку захисника.
Згідно з ч. 4 ст. 107 Кримінального процесуального кодексу України, фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.
Заслухавши сторін провадження, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України N 475/97-ВР від 17.07.1997 Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Частиною 4 статті також передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
У відповідності до ч.4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання
За приписами ч.1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Судом встановлено що, слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22025101110000080, внесеного 06.02.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Красноград, Харківська обл., громадянин України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2
обґрунтовано підозрюється у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду обороноздатності України: наданні представнику іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненій в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
29.05.2025 ОСОБА_5 затримано на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
29.05.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Підозра ОСОБА_5 у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, обґрунтовується наступними матеріалами кримінального провадження:
- листом щодо виявлення кримінального провадження № 51/27/203 від 04.02.2025;
- рапортом №201 від 04.02.2025;
- листом щодо виконання доручення слідчого № 220 від 06.02.2025;
- протокол огляду від 06.02.2025;
- листом щодо виконання доручення слідчого № 51/27/466 від 21.04.2025;
- протоколами за результатами проведення НСРД;
- протоколом обшуку;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Щодо обґрунтованості підозри, то вона є обґрунтованою щодо дій ОСОБА_5 .
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві України, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, відображеної у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).
За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, слідчий суддя приходить до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші), які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, які могли б об'єктивно зв'язувати його з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане кримінальне правопорушення.
Згідно зі ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Разом із цим вирішуючи питання про наявність відносно підозрюваного ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, суд приходить до висновку про доведеність ризиків щодо переховування від органів досудового розслідування або суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Зазначені ризики є суттєвими, і, як засвідчили обставини, якими обґрунтовується клопотання, їм неможливо запобігти в умовах застосування до підозрюваного будь-якого іншого запобіжного заходу, оскільки інші запобіжні заходи не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях підозрюваного не можуть їм запобігти.
Метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Таким чином, суд приходить до висновку, що прокурором доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 183 КПК України може бути застосованим до ОСОБА_5 .
Згідно з Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 р. №511-550/0/4-13 вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
В даному випадку злочин, в якому обвинувачується підозрюваний, ще й характеризується підвищеним ступенем суспільної небезпечності, оскільки мова йде про шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
Слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Отже, тримання під вартою, як запобіжний захід, в даному випадку є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також відповідає тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування. Вказаний запобіжний захід забезпечить швидке та повне проведення досудового розслідування, а також виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування до підозрюваного більш м'якого, окрім виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Даних, які б беззаперечно унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою, матеріали клопотання не містять. Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
Суд приймає до уваги доводи прокурора про те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється зокрема у вчиненні особливо тяжкого злочину, і вказана обставина є важливою, але не єдиною. Крім того, суд вважає наявними ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ймовірність вчинення ОСОБА_5 нового кримінального правопорушення достатньо велика.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Отже, на підставі вищевикладеного слідчий суддя дійшов висновку, про те, що клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 176-179, 183, 184, 196, 309, 376 ч. 2 КПК України,
Клопотання задовольнити.
Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 27 липня 2025 року 10.39., без визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1