СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/3364/25
ун. № 759/11849/25
03 червня 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , та подане у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 травня 2025 року за № 12025110000000350, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бровари Броварський району Київської області, громадянина України, який здобув середню освіту, офіційно не працює, не одружений, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , згідно ст. 89 КК України не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,-
Старший слідчий в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді із клопотанням, яке погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , та подане у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 травня 2025 року за № 12025110000000350, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Вказане клопотання обґрунтовується тим, що Слідчим управлінням ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025110000000350 від 05.05.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, встановивши наявність достатніх доказів для повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до СУ ГУНП в Київській області надійшли матеріали з УСР в Київській області НП України про те, що було встановлено мешканців Києва та Київської області (Бучанський, Вишгородський, Броварський, Бориспільський, Обухівський, Білоцерківський, Фастівський райони), які у період повномасштабного вторгнення рф та ведення бойових дій на території України причетні до незаконного зберігання вогнепальної зброю, боєприпасів, вибухових речовин та пристроїв до неї.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.
Згідно зі ст. 178 Цивільного кодексу України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до п. 1 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 (далі -Положення) дозвільна система - це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.
Згідно з п. 2 Положення до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя, (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, вибухові матеріали і речовини, сильнодіючі отруйні речовини І - II класу безпечності, збудники інфекційних захворювань І - II групи патогенності і токсини, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї, організації, що займаються збутом сильнодіючих отруйних речовин, і лабораторії, що проводять аналізи цих засобів і речовин, працюють із збудниками інфекційних захворювань І - II групи патогенності і токсинами.
Відповідно до п. З Положення Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, а також громадяни мають право у встановленому порядку використовувати, зберігати, перевозити предмети, матеріали і речовини, відкривати підприємства, майстерні та лабораторії, на які поширюється дозвільна система Згідно з п. 9 Положення видача дозволів на виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорону, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття підприємств, майстерень і лабораторій здійснюється на вогнепальну зброю (нарізну воєнних зразків, несучасну стрілецьку, спортивну, навчальну, охолощену, мисливську нарізну і гладкоствольну), бойові припаси до неї, холодну зброю, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї - у порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ.
Відповідно п. 13.1. Термін вибухові матеріали (ВМ) об'єднує в собі два терміни - вибухові речовини (ВР) та засоби ініціювання (ЗІ). Вибухові речовини - це хімічні сполуки чи суміші, здатні під впливом зовнішнього імпульсу до самопоширення з великою швидкістю хімічної реакції із утворенням газоподібних продуктів та виділенням тепла. До них належать амоніти, амонали, тротил, вибухові напівпродукти утилізації - порохи тощо. Засоби ініціювання - зовнішні джерела імпульсу для здійснення вибуху (електродетонатори, капсуль-детонатори, вогнепровідний та детонаційний шнури тощо).
Відповідно до п. 15 Положення посадові особи та громадяни, які порушили порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття і функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до п. 8.1 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622 (далі - Інструкція), дозвільна система, що здійснюється органами поліції, поширюється на бойову нарізну військових зразків зброю або виготовлену за спеціальним замовленням, охолощену, нейтралізовану, несучасну, спортивну, мисливську вогнепальну зброю, бойові припаси до зброї, основні частини зброї, пневматичну, холодну зброю, пристрої та патрони до них, що належать підприємствам, установам, організаціям, суб'єктам господарювання та громадянам.
Згідно з п. 8.9. Інструкції боєприпаси - спеціально виготовлені вироби одноразового використання, які призначені забезпечити ураження цілей в умовах збройної боротьби, самооборони, полювання, спорту. До бойових припасів належать патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, а також заряджені патрони до гладкоствольних мисливських рушниць, мисливський порох і капсулі.
Згідно з п. 1 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471-XII (далі - Перелік), зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку № 2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси, не можуть перебувати у власності громадян.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022, який у подальшому продовжено до 07.02.2025.
Так, у ОСОБА_8 , у невстановленому досудовим розслідуванням день, місяць та рік, однак не пізніше 02.06.2025 у невстановлений досудовим розслідуванні місці та спосіб, будучи обізнаним із законними умовами поводження з вогнепальною зброєю та бойовими припасами, усвідомлюючи наслідки своїх суспільно-небезпечних дій, направлених проти громадської безпеки в частині захисту життя та здоров'я людей від негативного впливу руйнуючого характеру вогнепальної зброї, бойових припасів в результаті їх неконтрольованого обігу, в порушення вимог законодавства України, яким регулюється порядок поводження з вогнепальною зброєю і боєприпасами, у тому числі Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року. Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України №622 від 21.08.1998 року, виник злочинний умисел, направлений на незаконне зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів до неї без передбаченого законом дозволу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на зберігання та придбання вогнепальної зброї та боєприпасів до вогнепальної зброї, ОСОБА_8 у невстановлений досудовим розслідуванням час при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах та місці, однак не пізніше 02.06.2025 придбав 850 набоїв калібру 7.62, 3-ри корпуси ручних уламкових оборонних гранат типу Ф1, 4 підривачі до ручних уламкових гранат типу УЗРГМ, 3 тротилові шашки по 200 грам кожна, 2 електродетонатори типу ЕД 8А без маркування, 17 магазинів до автоматичної зброї ( АК, РПК, ПКМ ) та почав їх зберігати за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , та які за вищевказаним місцем були виявлені та вилучені під час обшуку 02.06.2025.
02 червня 2025 ОСОБА_5 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.
02 червня 2025 ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Підозра ОСОБА_5 , в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні обґрунтовується зібраними доказами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 07.05.2025 (у ході допиту останній пояснює що ОСОБА_5 розповідав, що в нього є знайомі в ТРО які можуть надати зброю, яку можна купити); рапортами та відповідями на доручення працівників УСР в Київській області ДСР НП України; протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 ; іншими матеріалами досудового розслідування у їх сукупності.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства на момент обрання запобіжного заходу встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ризик, переховування від органів досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що злочин, що інкримінується ОСОБА_5 , є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк позбавленням волі на строк від трьох до семи років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_5 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування. Ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні обґрунтовується характером та обставинами вчинення злочину ОСОБА_5 . Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, обґрунтовується тим, що на даний час досудовим розслідуванням не встановлено, хто саме допомагав ОСОБА_5 у придбанні, та зберіганні вибухових пристроїв та боєприпасів. Перебуваючи на волі, підозрюваний може розповісти спільникам про ситуацію яка склалася, та заважати досудовому слідству у притягненні правопорушників до покарання. Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, обґрунтовується тим, що характер та спосіб вчинених дій, тяжкість вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення, дають підстави вважати, що ОСОБА_5 , може вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення з метою особистого збагачення.
З метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, приймаючи до уваги, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, беручи до уваги особу підозрюваного, обставини вчинення кримінального правопорушення та для дієвого виконання кримінального провадження доцільним є застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 вказуючи, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 , позицію якого підтримав підозрюваний ОСОБА_5 , заперечив проти задоволення клопотання, зазначивши, що підозра не обґрунтована, ризики, які зазначені прокурором у судовому засіданні, є надуманими, необґрунтованими та формальними, просив застосувати до його підзахисного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.
Вислухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника, вивчивши клопотання та долучені до нього додатки, слідчий суддя дійшов такого висновку.
У судовому засіданні встановлено, що Слідчим управлінням ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025110000000350 від 05.05.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.
02 червня 2025 ОСОБА_5 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.
02 червня 2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо оцінки слідчою суддею обґрунтованості підозри, то слід зазначити, що вимога обґрунтованої (розумної) підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Отже, на початковій стадії розслідування слідчий суддя, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду (рішення у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32; рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Крім того, слідчий суддя, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: даними протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 07.05.2025; даними протоколу обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 ; іншими матеріалами досудового розслідування у їх сукупності.
Враховуючи наведене, слідчий суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, правильність кваліфікації його дій, належність та допустимість доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, вважає, що зміст клопотання та долучених до нього документів можуть свідчити про існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, отже, про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 263 КК України. При цьому, висновок органу досудового розслідування з приводу причетності ОСОБА_5 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення не є очевидно необґрунтованим.
При аналізі питання наявності зазначених прокурором ризиків, слідчий суддя дійшов до висновку про їх наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження, та особу ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.
Вирішуючи питання про існування, передбачених кримінальним процесуальним законом, ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя враховує те, що ризиками у даному випадку є дії, які можуть вчинятися з високим ступенем ймовірності.
Так, слідчий суддя вважає, що прокурор у судовому засіданні довів, що вагомою підставою для вирішення питання про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є ризики переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду; незаконний вплив на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення інших кримінальних правопорушень.
За таких обставин, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК.
При цьому, слідчий суддя враховує, що сама по собі тяжкість покарання за кримінальне правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, не є виправданням застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою, однак, суворість такого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення кримінальному правопорушенні.
Також слідчий суддя, на виконання вимог ст. 178 КПК України, приймає до уваги дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , а саме те, що він неодружений, не працює, має на утриманні малолітню дитину, згідно ст. 89 КК України не судимий, має середню освіту, зареєстрований та має постійне місце проживання.
Враховуючи наведене, переслідуючи мету захисту інтересів суспільства, які очевидно переважають в даному випадку принцип поваги до особистої свободи, зважаючи, що надані органом досудового розслідування докази про причетність підозрюваного до вчинення тяжких злочинів є вагомими, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, а також доведеність в ході розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а перебування підозрюваного під вартою буде виправданим за вказаних умов та таким, що не порушуватиме принципу пропорційності, та не буде свавільним.
При цьому, на даному етапі досудового розслідування жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не зможе запобігти зазначеним ризикам та не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.
Відповідно до рішень ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року розмір застави повинен бути належною гарантією того, що заявник вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу, при визначенні розміру застави виправданим є врахування серйозності обставин справи.
При визначенні ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст. ст. 182,183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя вважає, що застава у сумі 242240 грн. з покладенням обов'язків передбачених частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого задовольнити.
Обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 31 липня 2025 року включно та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп., після внесення якої ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на два місяці, наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що у разі невиконання, покладених на нього обов'язків застава звертається в дохід держави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголосити о 17 год. 30 хв. 04 червня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1